Справа № 464/5761/22 Головуючий у 1 інстанції:
Провадження № 22-з/811/315/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2024 року м.Львів
Справа№ 464/5761/22
Провадження № 22-з/811/315/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б., про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб: ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б., про визнання недійсним свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя,-
встановив:
29 листопада 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б. про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 21 травня 2024 року відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_1 .
Рішення суду оскаржила ОСОБА_3 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду міста Львова від 21 травня 2024 року залишено без змін.
5 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Львівського апеляційного суду ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення. Заява підписана представником ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що Львівський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 21 травня 2024 року - без змін. Правову допомогу ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції надавав адвокат Фостяк О.Я., який ознайомлювався з матеріалами справи, здійснював підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, брав участь в судових засідання у Львівському апеляційному суді, а також здійснив підготовку та подання заяви про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат. Просить стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Відповідно до положень ч.4 ст.270 ЦПК України немає необхідності у виклику учасників справи, розгляд заяви проводиться судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з урахуванням наступного.
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
Відповідно дочастини восьмоїстатті 141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно дочастини першоїстатті 270ЦПК Українисуд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо: 1)стосовно певноїпозовної вимоги,з приводуякої сторониподавали доказиі давалипояснення,не ухваленорішення; 2)суд,вирішивши питанняпро право,не зазначивточної грошовоїсуми,присудженої достягнення,або майно,яке підлягаєпередачі,або дії,що требавиконати; 3)судом невирішено питанняпро судовівитрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
2 вересня 2024 року ОСОБА_2 подав до Львівського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3
11 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, у якій повідомив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду у справі №464/5761/22 становить 30 000 грн., а докази на його підтвердження будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
5 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Львівського апеляційного суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення, яка підписана представником ОСОБА_2 .
На підтвердження фактів понесення витрат на правову допомогу, долучено наступні докази: договір про надання адвокатської допомоги від 5 січня 2023 року; додаткові угоди до договору про надання адвокатської допомоги від 5 січня 2023 року, від 16 липня 2024 року; ордер про надання правничої (правової) допомоги; акт здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до договорів про надання адвокатської допомоги від 5 січня 2023 року, від 1 листопада 2024 року; квитанції на підтвердження факту надіслання заяви з додатками іншим сторонам.
Судом встановлено, що адвокат Фостяк О.Я. представляв інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, на підставі договору про надання адвокатської допомоги від 5 січня 2023 року та ордера на надання правничої (правової) допомоги.
Згідно додаткової угоди до договору про надання адвокатської допомоги сторони дійшли згоди про те, що оплата за надані виконавцем послуги на стадії апеляційного провадження у справі №464/5761/22 здійснюється, виходячи з кількості годин, затрачених виконавцем для надання послуг, та вартості однієї години надання послуг. Вартість однієї години надання послуг становить 2 000 грн. (без ПДВ).
Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) відповідно до договору про надання адвокатської допомоги від 5 січня 2023 року, підписаного сторонами 1 листопада 2024 року, адвокатом Фостяком О.Я. було надано ОСОБА_1 наступні послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 21 травня 2024 року у справі №464/5761/22 - 1 година; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 21 травня 2024 року у справі 464/5761/22 - 3 години; участь в судових засіданнях (5 вересня 2024 року, 10 жовтня 2024 року, 31 жовтня 2024 року) - 5 годин; підготовка та подання заяви про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат - 1 година.
6 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Львівського апеляційного суду, ОСОБА_3 було подано заперечення на заяву про витрати на правову допомогу, яка підписана представником ОСОБА_5 .
Заява мотивована тим, що витрати за надані послуги ОСОБА_1 його адвокатом Фостяком О.Я. не є необхідними, обсяг заявлених послуг не відповідає дійсному об`єму таких. Вказаний час, витрачений адвокатом, є завищений. Просить зменшити розмір відшкодування витрат на правову допомогу до 3 000 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
В суді апеляційної інстанції адвокатом Фостяком О.Я. фактично було надано ОСОБА_1 наступні послуги: написання відзиву та участь в судових засідання загальною тривалістю 1 година 13 хвилин. Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 2 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).
При визначеннірозміру витрат ОСОБА_1 на правничудопомогу,колегія суддіввраховує необхідністьта доцільністьтаких витрат,їх співмірністьіз складністюсправи, предмета судового розгляду та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що ОСОБА_1 є практикуючим професійним адвокатом, а ОСОБА_3 є пенсіонеркою за віком.
З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що заява підлягає до часткового задоволення та стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 133,137,141, 270, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Постанова складена і підписана 15 листопада 2024 року.
Головуючий-
Судді:
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2024 |
Оприлюднено | 21.11.2024 |
Номер документу | 123114585 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Інші справи позовного провадження |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Приколота Т. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні