Постанова

від 14.05.2024 по справі 461/3526/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/3526/22 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б.

Провадження № 22-ц/811/3110/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Псярук О.В.

за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представника Західного міжрегіонального управління Міністерства

юстиції та Міністерства юстиції України Луценко А.С.,

представника Офісу Генерального прокурора Мельничука І.І.,

представника ДБР Загороднюка Д.А., представника Господарського

суду Львівської області Савченка Ю.А., представника ГУ ДПС у

Львівській області Кіх О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, Вищої ради правосуддя, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національне антикорупційне бюро України, Офіс Генерального прокурора, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державне бюро розслідувань, Господарський суд Львівської області, Пустомитівський районний суд Львівської області, Головне управління ДПС у Львівській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Громадська організація «Асоціація суддів господарських судів України», Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про стягнення заподіяної моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У липні2022року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції,Міністерства юстиціїУкраїни,Вищої радиправосуддя,Держави Українав особіДержавної казначейськоїслужби України,Національного банкуУкраїни,треті особи:Національне антикорупційнебюро України,Офіс Генеральногопрокурора,Головне управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті,Державне бюророзслідувань,Господарський судЛьвівської області,Пустомитівський районнийсуд Львівськоїобласті,Головне управлінняДержавної податковоїслужби уЛьвівській області,Акціонерне товариство«Райффайзен Банк»,Громадська організація«Асоціація суддівгосподарських судівУкраїни», ГоловнеУправління Пенсійногофонду Україниу Львівськійобласті,про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, в якому просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь 1 462745000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи своїпозовні вимог,позивач посилавсяна те,що 19.03.2010суддею Господарськогосуду Львівськоїобласті МорозюкА.Я.було порушеносправу пробанкрутство ФОП ОСОБА_1 за заявоюкредитора АТ«Райффайзен Банк».Дана процедурабула продовженнямдій кредиторівз продажуйого майна,а самепримусового продажуна прилюднихторгах йогоквартири тапродажу будинкув порядку виконавчого провадження, який не відбувся через відсутність покупців. Процедура банкрутства, яка мала на меті погашення боргів позивача шляхом припинення його підприємницької діяльності, настання негативних наслідків для можливості в подальшому знову займатися підприємництвом, продажу майна банкрута для звільнення від боргів, не дала йому жодного позитивного результату, тривала з 19.03.2010 по 06.12.2019, спричинила значне втручання в особисте життя, змушувала весь час з 2010 року захищатися від кредиторів та державних органів, які прикривали їх інтереси, а також необхідно було доводити свою позицію та те, що він не є ворогом держави, а людиною, яка має право на справедливий суд та гідне поводження.

Вказує, що підставою для звернення АТ «Райффайзен Банк» із заявою про порушення справи про банкрутство стало, те що ним, ОСОБА_1 , було отримано кредит в цій фінансовій установі на суму 140 000,00 доларів США. Даний кредит був забезпечений іпотекою - квартирою АДРЕСА_1 . Даний кредит по своїй правовій природі є споживчим кредитом і жодного відношення до здійснення підприємницької діяльності не мав.

Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції на момент порушення справи про банкрутство) не може бути підставою для порушення провадження про банкрутство заявлення вимог кредиторів, які не пов`язані з підприємницькою діяльністю банкрута, а пов`язані з особистими правами та інтересами фізичної особи. Отже, порушення провадження у справі про банкрутство було здійснено незаконно.

Також вказуєна незаконністьпродажу його майна квартири АДРЕСА_1 , яка була надана в іпотеку АТ «Райффайзен Банк» для забезпечення кредитного договору №010/08-3/3684/в сумі 140 000,00 доларів США, оскільки така була передана в іпотеку за оціночною вартістю, яка перевищувала суму отриманого кредиту. Згідно акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27.01.2010, такий був реалізований в процедурі виконавчого провадження на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2009, на прилюдних торгах за ціною, в чотири рази нижчою від його оцінки на момент надання цього майна в іпотеку.

Реалізація предмету іпотеки відбувалася на прилюдних торгах установами, які віднесені до управління Міністерства юстиції України, тобто перебували в безпосередньому підпорядкуванні та віданні цієї установи.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.02.2010, державний виконавець повернув АТ «Райффайзен Банк» виконавчий документ, оскільки в боржника ОСОБА_1 відсутнє інше майно, яке б не перебувало у заставі. Проте і на момент відкриття виконавчого провадження в нього не було майна, яке б не перебувало у заставі, однак державний виконавець не повернув на підставі цього виконавчий документ, а здійснив примусовий продаж предмета іпотеки.

Отже, передавши в рахунок забезпечення вимог за договором кредиту майно, оціночна вартість якого перевищувала вартість кредиту, позивач мав право очікувати на погашення суми кредиту за рахунок продажу такого майна. Протиправний продаж майна боржника за заниженою вартістю, в порушення вимог Закону України «Про іпотеку», призвів до непогашення кредиту, збільшення суми заборгованості з 19.03.2010 по 06.12.2019 і, відповідно, наявності у банку підстав для звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Окрім цього, посилається на незаконність формування реєстру вимог кредиторів та визнання банкрутом ФОП ОСОБА_1 , оскільки до нього було неправильно включено до вимог першої черги вимоги АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» по трьом кредитним договорам, за якими ФОП ОСОБА_1 було придбано майно для особистих потреб (будинок, земельна ділянка, автомобіль), що, на його домку, є порушенням норм ч.2 ст.49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Заборгованість ФОП ОСОБА_1 , яка стала підставою для визнання його банкрутом, була сформована в результаті включення туди кредитів, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю та ініціювання процедури банкрутства, внаслідок виникнення заборгованості за договором споживчого кредитування.

На думку позивача, процедура банкрутства тривала надмірно довго, з порушенням строків, що заподіяло йому шкоду та його сім`ї.

Також позивач вказує на інші порушення в процедурі банкрутства, які вплинули на порушення його прав, зокрема зазначає, що всупереч вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражним керуючим Надлонком А.І. було укладено договір №23/03/10 від 23.03.2010 з АТ «Райффайзен Банк», згідно з яким ліквідатор отримував кошти за свою роботу арбітражного керуючого в справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 безпосередньо від цього кредитора без затвердження умов оплати рішенням суду. Також арбітражний керуючий незаконно включив до ліквідаційної маси банкрута та здійснював продаж майна, яке не могло бути реалізоване в процедурі банкрутства, в тому числі і майно ОСОБА_3 , незаконність чого була встановлена рішеннями судів та підтверджена самим ОСОБА_4 03.10.2014 на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 було незаконно внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення ФОП ОСОБА_1 , яка була оскаржена та скасована 28.01.2015 постановою Львівського апеляційного господарського суду, відтак така не набрала законної сили.

На думку позивача, з 03.10.2014 по 2017 рік ФОП ОСОБА_1 значився, як припинений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і процедура банкрутства не могла здійснюватися, проте, арбітражний керуючий Надлонок А.І. продовжував виконувати функції ліквідатора. Запис про поновлення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 теж здійснений незаконно, оскільки був вчинений за вказівкою начальника управління юстиції ОСОБА_5 , а не на підставі рішення суду, як того вимагає п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, громадських формувань та юридичних осіб підприємців».

Таким чином, зазначає, що очевидним порушенням його прав є те, що будучи ФОП, з 2010 року по 2019 рік включно він не мав можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати доходи. З моменту початку процедури банкрутства, на нього постійно вчинявся тиск від сторонніх державних інституцій, з метою примушування відмовитись від захисту своїх прав, віддати все майно кредиторам та не відстоювати свою громадянську позицію та позицію людини в демократичному суспільстві. Окрім цього, після припинення провадження у справі про банкрутство, на нього і надалі вчиняється тиск, у зв`язку з формуванням йому поганої кредитної історії. Національний банк України не вживає заходів щодо держателя кредитних історій для виключення таких записів, а він, ОСОБА_1 , обмежений у користуванні фінансовими інструментами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо органів юстиції, позивач вказує на порушення процедури банкрутства, зокрема щодо контролю за діяльністю арбітражних керуючих. Заподіяну шкоду Господарським судом Львівської області позивач обґрунтовує тим, що вказаним судом не були усунені порушення з боку арбітражного керуючого Надлонка А.І. в процедурі банкрутства. Також вважає, що Пустомитівським районним судом Львівської області йому завдано моральної шкоди у зв`язку із винесенням незаконного рішення по справі щодо стягнення заборгованості та тривалим судовим розглядом по справі щодо його виселення. Національний банк України в силу положень ст. 55 Закону України «Про Національний банк України» мав би здійснювати банківський нагляд та регулювання, основною метою якого є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Також Національне антикорупційне бюро України, зважаючи на свої функції та повноваження, жодним чином не відреагувало на зловживання посадовими особами у незаконному виведенні коштів з державного бюджету. 29.01.2021 Асоціацією суддів господарських судів України та Незалежною асоціацією банків України (в тому числі АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Альфа Банк») було підписано меморандум про співпрацю, згідно з яким передбачається певна співпраця між суддями господарських судів України та асоціацією банків України, яка ставить під сумнів незалежність та неупередженість суддів. Вимоги до Вищої ради правосуддя позивач обґрунтовує тим, що ним 27.09.2017 до вказаного органу подано скаргу на дії суддів Пустомитівського районного суду Львівської області Даниліва Є.О. та Мельничук І.І., суддів апеляційного суду Львівської області Мельничук О.Я., Крайник Н.П. та Курій Н.М., суддів Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., Чорній Л.З., Морозюка А.Я., Фартушка Т.Б. та Цікала А.І. Вказана скарга ухвалою Вищої ради правосуддя була залишена без розгляду та повернута заявнику із посиланням на те, що скарга не містила конкретних відомостей про фактичні обставини, які б свідчили про вчинення суддями дисциплінарного проступку. Отже, Вища рада правосуддя не виконала покладені на неї обов`язки щодо забезпечення незалежності судової системи, функціонування на засадах відповідальності та підзвітності перед суспільством. Вказує, що він постійно здійснював звернення до органів з приводу злочинних дій посадових осіб, проте результатів таких звернень немає.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що заподіяна йому моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав протягом 127 місяців здійснення розгляду проти нього судової справи про банкрутство, яка була порушена без законних підстав та здійснювалась всупереч вимогам закону та Конституції України, а також впливу на нього з інших інстанцій та сторін, впливу на його оточення та близьких. Також моральна шкода підтверджується бездіяльністю органів державної влади та нездійснення ними належним чином своїх функцій щодо захисту прав позивача. Оцінює позивач моральну шкоду в сумі 50 000 000 доларів США, згідно еквіваленту цієї суми в національній валюті України, та вказує, що визначаючи саме такий розмір моральної шкоди, він виходив з тих міркувань, що така компенсація повинна бути превентивною для запобігання подальшим порушенням з боку державних установ та посадових осіб та притягнення їх до відповідальності.

На підставі наведеного просив задовольнити його позов.

Рішенням Галицького районногосуду м.Львовавід 10.10.2023рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом першоїінстанції неправильнорозглянуто судовийспір тане взятідо увагидоводи позивача. Доводами позивача є не незгода з прийнятими рішеннями судів у справах за участю позивача, а стягнення компенсації за наслідки, які такі судові процеси завдали особі.

Зазначає, що наслідок, який завдала держава ОСОБА_1 є здійснення щодо нього процедури банкрутства в 2010-2019 рр., який спричинив шкоду позивачу у вигляді неможливості займатися підприємницькою діяльністю в цей період, отримувати від неї доходи, призвів до вилучення всього його майна та спроб його незаконного продажу.

19.03.2010 Господарським судом Львівської області порушено справу про банкрутство ФОП ОСОБА_1 за заявою кредитора Акціонерного товариства «Райффайзен Банк». Дана процедура була продовженням дій кредиторів з продажу майна ОСОБА_1 , а саме примусового продажу на прилюдних торгах його квартири, та продажу будинку теж в порядку виконавчого провадження, який не відбувся через відсутність покупців.

Звертає увагу на те, що процедура банкрутства, яка мала на меті можливість для людини отримати звільнення від своїх боргів шляхом припинення його підприємницької діяльності, настання негативних наслідків для можливості в подальшому знову займатися підприємництвом, продаж майна банкрута для звільнення від боргів, не дала ОСОБА_1 позитивного результату, тривала більше 10 років, спричинила значне втручання в особисте життя позивача, змушували позивача весь цей час з 2010 року захищатися від кредиторів та державних органів, доводити свою позицію та те, що він не є ворогом держави, а людиною, яка має право на справедливий суд та гідне поводження. При цьому позивач надав суду пояснення, що загальні дії державних органів, їх бездіяльність, не обмежувалася процедурою банкрутства, а носила набагато ширший характер та поширила свій вплив на інтереси членів сім`ї позивача та людей, які мали з ним спільні інтереси.

Другим наслідок це продаж іпотечного майна - квартири позивача АДРЕСА_1 . Даний об`єкт був проданий в порушення норм чинного на той момент законодавства, і жоден з відповідачів не спростував правомірність вчинення такої дії.

Третій наслідок це вилучення та продаж майна ОСОБА_1 в процедурі банкрутства, яке не могло продаватися, а саме житловий фонд та майно його дружини ОСОБА_3 . Всі ці обставини були доведені в судовому засіданні з матеріалів господарської справи, ухвал суду, заяв та звітів ліквідатора, та інших доказів, які не мають іншого тлумачення.

Четвертий наслідок, це здійснення щодо ОСОБА_1 судового провадження із виселення з його житла з 2010 року по 2020 рік. Така тривалість судового процесу є порушенням, за яке повинна наставати відповідальність держави перед громадянином. Така відповідальність зумовлена тим, що держава не забезпечила за рахунок своїх органів та посадових осіб належного здійснення правосуддя та забезпечення людині права на справедливий суд.

П`ятий наслідок, це стягнення кредитних коштів зі сторони банків - АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Альфа банк» в обхід процедури банкрутства з санкцій державних осіб. Такий процес тривав з 2014 року по 2017 року і теж завдав шкоду ОСОБА_1 . З цього приводу звертає увагу на те, що позивачем було подано позов до Сихівського районного суду м. Львова з вимогою про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди з арбітражного керуючого та АТ «Райффайзен Банк», який і був основним ініціатором процедури банкрутства та має нести відповідальність за наслідки всіх дій відносно позивача, які були спричинені цією процедурою. Проте в судовій справі №464/4738/20 Сихівський районний суд м. Львова не підтримав позицію позивача, пославшись на рішення державних інституцій які виправдовували дії банку та арбітражного керуючого.

Наголошує, що станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , кредитором АТ «Райффайзен Банк» вже було захоплено фактично все майно позивача та отримано виконавчі документи по всіх кредитах. Натомість банк вирішив позбавити ОСОБА_1 його джерел доходу та запустити процедуру, яка даватиме змогу без обмеження продавати майно позивача. Такі дії були б не можливими, якби державні установи та їх посадові особи належним чином виконували свої повноваження та дотримувалися Конституції України. Процедура банкрутства не мала іншої мети, як припинити підприємницьку діяльністю ФОП ОСОБА_1 .

Безпосередніми порушеннями, на які звертав увагу позивач у процедурі банкрутства були наступні: незаконність підстав порушення провадження у справі про банкрутство; незаконний продаж майна ОСОБА_1 - квартири і відповідно створення підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; незаконність формування реєстру вимог кредиторів та визнання банкрутом ФОП ОСОБА_1 ; недосягнення цілей банкрутства; надмірна тривалість процедури банкрутства. Всупереч вимогам Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом арбітражним керуючим Надлонком А.І. було укладено договір №23/03/10 від 23.03.2010 з АТ Райффайзен Банк, згідно якого ліквідатор отримував кошти за свою роботу арбітражного керуючого в справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 безпосередньо від цього кредитора без затвердження умов оплати рішенням суду. Арбітражний керуючий Надлонок А.І. незаконно включив до ліквідаційної маси банкрута та здійснював продаж майна, яке не могло бути реалізоване в процедурі банкрутства. Ліквідатором було протиправно включено до ліквідаційної маси майно ОСОБА_3 . Незаконність продажу майна ОСОБА_1 на прилюдних торгах в процедурі банкрутства. 03.10.2014 на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 16.09.2014 було незаконно внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Незаконність збільшення вимог до ОСОБА_1 в результаті переуступки прав вимоги від АТ «Райффайзен Банк».

Оцінюючи завдану моральну шкоду зазначає, що з 19.03.2010 по 06.12.2019 позивач перебував у процедурі банкрутства, яка була розпочата та здійснювалася незаконно. Розмір моральної шкоди та її вираження в грошовому еквівалентів завжди є суб`єктивним оціночним поняттям, і позивач визначає її саме в таких межах, які ним зазначені. Позивач вважає що розмір заподіяної йому моральної шкоди слід оцінити в сумі 50 000 000,00 доларів США згідно еквіваленту цієї суми в національній валюті України гривні, які слід стягнути з Державного бюджету України.

Визначаючи такий конкретний розмір шкоди позивач виходив з того, що держава повинна забезпечувати цінність людини та її захист від протиправних посягань. Так позивачем зазначалося, АТ «Райффайзен Банк» було протиправно збільшено суму заборгованості ОСОБА_1 до 80 мільйонів доларів США шляхом переуступки боргу третім особам виведення коштів з неплатоспроможних банків.

Докази, які підтверджують заподіяну моральну шкоду є виключно тими, які заявлені позивачем в позовній заяві та клопотаннях про витребування доказів. Моральна шкода полягає в завданих особі душевних стражданнях та переживаннях, які не можуть бути відображені в письмових доказах, але про наявність таких суд може зробити висновок в результаті дослідження обставин справи.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

10.11.2023 Державне бюро розслідувань подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.203-239 т.18).

15.11.2023 Національний банк України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.230-290 т.18).

16.11.2023 Головне управління Національної поліції у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.01-27 т.19).

17.11.2023 Міністерства юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.28-42 т.19).

17.11.2023 Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.43-53 т.19).

22.11.2023 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.61-89 т.19).

20.11.2023 Офіс Генерального прокурора подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.90-120 т.19).

23.11.2023 Головне управління ДПС у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.121-144 т.19).

29.11.2023 Громадська організація «Асоціація суддів господарських судів України» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.145-155т.19).

22.12.2023 Вища рада правосуддя подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.202-220т.19).

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, представник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Міністерства юстиції України Луценко А.С., представник Офісу Генерального прокурора Мельничук І.І., представник ДБР Загороднюк Д.А., представник Господарського суду Львівської області Савченко Ю.А., представник ГУ ДПС у Львівській області Кіх О.Г. заперечили проти задоволення скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ФОП ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/08-3/3684/в. Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено договором іпотеки, однак, починаючи з вересня 2008 року, боржником порушувалися умови кредитного договору. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 з ФОП ОСОБА_1 стягнуто відповідну заборгованість. 11.02.2010 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки в боржника відсутнє майно, яке б перебувало в заставі та на яке можна було б звернути стягнення. Вищенаведені обставини, а також загальний розмір заборгованості, зумовили звернення банку із заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2010 прийнято до розгляду заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та порушено провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2010 затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких кредитор першої черги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Загальна сума вимог даного кредитора: 973 грн (судові витрати та витрати на публікацію оголошення), 2 816 369,31 грн (вимоги, забезпечені заставою).

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.10.2010 ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 затверджено звіт ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , звільнено ФОП ОСОБА_1 від подальшого виконання вимог кредиторів управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2 798,22 грн, Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 948 794,40 грн, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 та припинено провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 у справі № 28/32, відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Надлонка А. І. про затвердження звіту ліквідатора, справу про банкрутство ФОП ОСОБА_1 надіслано Господарському суду Львівської області для розгляду на стадії судової процедури ліквідації.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2015 припинено провадження у справі № 28/32 в частині кредиторських вимог ПАТ «Альфа-Банк» на суму 2 251 612,52 грн, а також виключено з ліквідаційної маси боржника транспортний засіб TOYOTA Corolla, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та земельну ділянку в с. Бартатів Городоцького району Львівської області, площею 1,0471 га, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029; припинено провадження у справі № 28/32 в частині кредиторських вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 3 445 353,95 грн та розгляд справи відкладено на 21.04.2015.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2015 звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ФОП ОСОБА_1 затверджено; звільнено ФОП ОСОБА_1 від подальшого виконання вимог кредиторів управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2 798,22 грн, Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 948 794,40 грн; підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено; провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 28/32 від 02.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про зменшення розміру вимог кредитора у справі про банкрутство та клопотання ПАТ «Альфа-Банк» про припинення провадження в частині грошових кредиторських вимог банку в сумі 2 251 612,52 грн та виключення з ліквідаційної маси боржника транспортного засобу TOYOTA Corolla, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та земельної ділянки в с. Бартатів, Городоцького району, Львівської області, площею 1,0471 га, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029, відмовлено, справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідації.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 вимоги апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Господарського суду Львівської області у справі №28/32 від 21.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Надлонка А.І. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відмовлено, справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідації.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 у задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 11.05.2016 та від 27.09.2017 відмовлено, клопотання арбітражного керуючого Надлонка А.І. від 19.07.2017 за № 01-21/02-01/188 задоволено, затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Надлонка А.І. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень арбітражного керуючого з моменту призначення у справі № 28/32, затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Надлонка А.І. у розмірі 1 236 742,00 грн за весь період з 2010 2016 років, заяву арбітражного керуючого Худоногової Л. Ю. від 30.05.2017 за № 182/01-09 задоволено, ліквідатором ФОП ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Худоногову Л.Ю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 залишено без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2019 заяву ПАТ «Кристалбанк» та клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, здійснено заміну кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступників ПАТ «Кристалбанк» та ПАТ «Вектор Банк».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.11.2019, яку залишено без змін ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 та, відповідно, залишено без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено; здійснено заміну кредитора управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області на правонаступника Городоцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області; здійснено заміну кредитора Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Цією ж ухвалою заяву ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» та заяву АТ «Кристалбанк» задоволено; здійснено заміну кредитора АТ «Кристалбанк» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2019, яка набрала законної сили, прийнято відмову арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. від клопотань від 29.01.2018 за № 195/01 та від 05.03.2018 за № 298/01 про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату основної грошової винагороди, відшкодування витрат, понесених ліквідатором за період виконання нею повноважень ліквідатора із закриттям провадження в частині розгляду вказаних клопотань. У задоволенні клопотання боржника від 13.03.2018 про винесення окремої ухвали щодо арбітражних керуючих Надлонка А.І. та ОСОБА_6 відмовлено. Заяву арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. від 11.11.2019 за № 249/02 задоволено. Клопотання ОСОБА_1 від 19.09.2019 задоволено. Припинено процедуру ліквідації ФОП ОСОБА_1 та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. Провадження у справі № 28/32 закрито.

В поданому клопотанні ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі № 28/32 на підставі пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з встановленням під час розгляду справи на стадії ліквідаційної процедури обставин, які є підставою для відмови у відкритті провадження. На думку заявника, доказами таких обставин є те, що заявлені кредиторські вимоги як ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», так і АТ «Альфа-Банк» про повернення кредитних коштів є вимогами, які не стосуються підприємницької діяльності ОСОБА_1 , а були отримані боржником для споживчих потреб.

У зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства та згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємцяможе бути відкрито лише за заявою боржника.

Аналіз судом вказаної правової норми дає підстави дійти висновку про можливість здійснення провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи підприємця лише за наявності згоди боржника. У цій справі ОСОБА_1 подано клопотання про закриття провадження у справі, що свідчить про відсутність згоди боржника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на здійснення провадження у справі про його неплатоспроможність.

Саме з цієї підстави господарський суд припинив процедуру ліквідації ФОП ОСОБА_1 та закрив провадження у справі № 28/32.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач покликався на завдання йому моральної шкоди незаконними діями відповідачів під час проведення процедури банкрутства ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, у Господарському суді Львівської області з 19.03.2010 по 06.12.2019, незаконним впливом з боку державних органів влади в інтересах кредиторів, пов`язаних з процедурою банкрутства, незаконністю продажу йогомайна, переданого в іпотеку, а також негативною кредитною історією, яка позбавляє його на даний час користуватись фінансовими інституціями.

Суд першоїінстанції,відмовляючи узадоволенні позовувиходив зтого,що позивачем не надано доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди діями відповідачів та не довів наявність такої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та вину останніх в її завданні.

Колегія суддів погоджується з цим висновком районного суду з огляду на таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлено, що обставинам, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, вже була надана належна оцінка судами під час розгляду інших справ.

Зокрема, під час розгляду господарської справи № 28/32 ФОП ОСОБА_1 оскаржувались інші судові рішення, які були предметом перегляду Верховного Суду, і в ході перегляду яких не встановлено порушень чинного законодавства України щодо здійснення процедури банкрутства. За клопотаннями ОСОБА_1 господарським судом надавалась також оцінка законності дій та рішень арбітражних керуючих і у прийнятті відносно них окремих ухвал було відмовлено.

Порушення процедури банкрутства ФОП ОСОБА_1 було також предметом розгляду цивільної справи № 464/590/21 за позовом ОСОБА_3 (дружини ОСОБА_1 ) до ОСОБА_4 , АТ«Райффайзен Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_1 про стягнення заподіяної моральної шкоди. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 08.10.2021, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14.02.2022, відмовлено у задоволенні позову у даній справі. Окрім іншого, під час розгляду справи № 464/590/21 судами було встановлено, що в ході провадження справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , жодного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було реалізовано, відтак завдання позивачці моральної шкоди фактом продажу її майна, яке незаконним чином вилучене ліквідатором та виставлене на торги, суди не прийняли до уваги. Провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 було ініційоване та тривало в межах передбачених чинним на той час законодавством України процедур, неправомірність такого не спростована судовими рішеннями та перевірками інших уповноважених органів, до яких неодноразово звертався ОСОБА_1 . Окрім цього, провадження у справі про банкрутство було закрито у зв`язку із змінами в законодавстві, а не у зв`язку із порушеннями норм чинного законодавства щодо провадження про банкрутство.

Крім цього у провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 464/4738/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ,АТ «Райффайзен Банк», третя особа АТ «Альфа-Банк», про відшкодування шкоди, завданої під час проведення процедури банкрутства. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15.09.2021, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28.06.2022 та постановою Верховного Суду від 23.08.2022, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав недоведеності позивачем існування сукупності елементів складу цивільного правопорушення, зокрема шкоди, протиправної поведінки відповідачів як можливих заподіювачів шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою та вини у діях відповідачів.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Також суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 380/5509/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2022, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, відмовлено у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 повернуто особі, яка її подала.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 380/5509/22, суди виходили з того, що на виконання доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства від 11.09.2017 № 1181/22482-0-32 Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області у строк з 18.10.2017 до 20.10.2017 проведено позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого Надлонка А.І.

Отже, у вказаній справі судами установлено, що за результатами проведеного позапланового заходу контролю, Головним територіальним управлінням у Львівській області складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Надлонка А.І. від 20.10.2017 № 22 та акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Надлонка А.І. від 24.10.2017 № 22, яким порушень в діяльності арбітражного керуючого Надлонка А.І. під час виконання повноважень ліквідатора у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 не виявлено. Предметом перевірки була діяльність арбітражного керуючого стосовно продажу майна боржника та виконання повноважень ліквідатора після внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з матеріалами справи, у відповіді на звернення позивача від 29.11.2021 ним повідомлено позивача про відсутність об`єктивних підстав для проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого Надлонка А.І. з питань, порушених у зверненні у зв`язку з наявністю ухвали Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 про припинення повноважень арбітражного керуючого Надлонка А.І. у справі № 28/32 та ухвали від 06.12.2019 про закриття провадження у справі № 28/32.

Таким чином, з огляду на наведене вище, районний суд прийшов до правильного висновку, що покликання позивача ОСОБА_1 на порушення його прав при здійсненні провадження про банкрутство арбітражним керуючим Надлонком А.І. та відсутності контролю за його діяльністю з боку органів юстиції не заслуговують на увагу, оскільки такі спростовуються обставинами справи, встановленими в наведеному вище рішенні суду, які в силу ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

ОСОБА_1 як на підставу для відшкодування моральної шкоди із державних органів, покликається також на тривалий розгляд Пустомитівським районним судом Львівської області цивільної справи № 2-1316/1209/11 (пр.№2/450/69/20) за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про зняття їх з реєстрації та виселення. Однак, як правильно звернув увагу районний суд, тривалий розгляд вказаної справи був зумовлений зупиненням провадження у справі, при цьому ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_3 , будучи учасниками даної справи, та достовірно знаючи, що підстави, які слугували зупиненню провадження, відпали ще у 2013 році, звернулись із заявою про поновлення провадження лише 05.09.2019. Саме лише звернення АТ «Райффайзен Банк» із позовом до суду не можна розцінювати як протиправне заподіяння позивачу шкоди, а тому не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 05.07.2016 звертався із скаргою на дії суддів Пустомитівського районного суду Львівської області та апеляційного суду Львівської області під час розгляду справи № 450/3190/14. Разом з тим, Вищою радою правосуддя під час перевірки дисциплінарної скарги не було встановлено наявності в діях суддів ознак дисциплінарного проступку в ході розгляду даної справи, та прийнято відповідне рішення про відмову у задоволенні скарги заявника.

ОСОБА_1 звертався у Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м.Львові із заявами про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, які були розглянуті і 04.01.2019, 13.04.2021 та 04.06.2021 повідомлено заявника про результати розгляду його заяв. Зокрема, роз`яснено порядок звернення з дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя, а його заяву від 02.01.2019 скеровано до ГУ НП у Львівській області для організації розгляду відповідно до компетенції.

08.07.2016 ОСОБА_1 звертався із скаргою до Вищої ради правосуддя щодо поведінки суддів, яка була розглянута, та ухвалою від 04.10.2017 скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 08.12.2015, та листом від 24.12.2015 №Т-1110/02 повідомлено результати розгляду такої.

Листом Міністерства юстиції України від 28.12.2017 за №50954/Т-30032/9 розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 27.11.2017 на дії посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Львівській області, повідомлено, що матеріали позапланових невиїзних перевірок арбітражних керуючих Надлонка А.І. та ОСОБА_6 направлені для розгляду на засідання Комісії, про результати якого ОСОБА_1 було повідомлено листом Міністерства юстиції України від 18.01.2018, яким відхилено пропозицію щодо встановлення відповідності висновків актів позапланових невиїзних перевірок арбітражних керуючих.

Листом Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 12.02.2018, розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо надання колективного роз`яснення діяльності арбітражних керуючих під час виконання ними повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .

Листом Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 31.10.2017 ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його заяви від 22.08.2017 щодо дій арбітражних керуючих Надлонка А.І. та Худоногової Л.Ю. під час виконання ними повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .

Листом Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.04.2018, на виконання доручення Департаменту з питань судової роботи банкрутства Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його звернення поданого на особистому прийомі заступника Міністра з питань виконавчої служби ОСОБА_7 та його заяви від 16.03.2018 щодо перевірки арбітражних керуючих Надлонка А.І. та Худоногової Л.Ю. під час виконання ними повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .

Листами Міністерства юстиції України від 14.06.2018, 27.08.2018, 05.04.2020, 15.03.2021 та від 22.12.2021 ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його заяви від 25.05.2018, 27.07.2018, 16.03.2018, 10.02.2021 та звернення від 14.03.2018, 29.11.2021 щодо дій арбітражних керуючих Надлонка А.І. та Худоногової Л.Ю. під час виконання ними повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , проведення їх перевірок.

Листом Міністерства юстиції України від 18.08.2021 розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України.

Листом Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 28.02.2020 за №3201/0/1-20/05-14, ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його заяви від 19.02.2020 щодо дій арбітражного керуючого Надлонка А.І. під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі №28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .

Окрім цього, позивач звертався до Офісу Генерального прокурора 26.03.2021 щодо можливих неправомірних дій суддів Господарського суду Львівської області та арбітражного керуючого Надлонка А.І., а також з інших питань. Листом від 29.03.2021 вказана заява скерована для організації розгляду до Львівської обласної прокуратури, про що повідомлено заявника ОСОБА_1 .

26.12.2018 ОСОБА_1 звернуся до Національного антикорупційного бюро України з заявою про вчинення кримінального правопорушення, з приводу можливих неправомірних дій судді Господарського суду Львівської області Морозюка А.Я. та інших осіб. Листом від 29.12.2018 ОСОБА_1 повідомлено, що наявності ознак кримінальних правопорушень, підслідних Національному антикорупційному бюро України не виявлено.

ОСОБА_1 звертався до Управління захисту економіки у Львівській області ДЗЕ Національної поліції України із заявою з приводу вчинення неправомірних дій арбітражними керуючими Надлонком А.І. та ОСОБА_6 , яка листом від 02.01.2019 скерована для організації розгляду до Сихівського ВП ГУНП у Львівській області, про що повідомлено заявника ОСОБА_1

26.12.2018 листом Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його заяв від 27.11.2018 та від 04.12.2018 з приводу неправомірних дій арбітражного керуючого Надлонка А.І.

29.12.2018 листом Личаківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його заяв від 11.12.2018 та від 20.12.2018 з приводу можливого вчинення кримінального правопорушення арбітражним керуючим Надлонка А.І. та суддею Господарського суду Львівської області Морозюком А.Я.

Листами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, від 04.01.2019, 13.04.2021 та 04.06.2021 ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його заяв та звернень щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень суддями Господарського суду Львівської області, Пустомитівського районного суду Львівської області, арбітражним керуючим Надлонка А.І. та з інших питань.

Листом Городоцької місцевої прокуратури від 16.11.2018, ОСОБА_1 повідомлено, що відомості за його заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, внесено до ЄРДР.

Листом Львівської обласної прокуратури від 03.12.2018, ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його звернення від 10.11.2018, яке надійшло з Генеральної прокуратури України для розгляду по суті, щодо можливого вчинення кримінального правопорушення суддями Господарського суду Львівської області, арбітражним керуючим Надлонка А.І. та з інших питань. 17.12.2020 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 18.11.2020 щодо наявності в інформаційній системі інформації щодо процедури банкрутства ФОП ОСОБА_1 .

З наведеного вбачається, що в межах своїх повноважень та компетенції державними органами були розглянуті заяви, скарги та інші звернення ОСОБА_1 та надано відповіді на такі, що не свідчить про бездіяльність таких органів та нездійснення ними належним чином своїх функцій щодо захисту прав позивача. Також в ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконний вплив та тиск на нього та членів його сім`ї з боку державних органів влади під час процедури банкрутства та після такої.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 31.05.2024

Головуючий

Судді