Постанова

від 29.05.2024 по справі 367/5368/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9444/2024

Справа № 367/5368/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області в складі судді Одарюка М.П., постановлену в м. Ірпінь 13 березня 2024 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В березні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу до розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву мотивував тим, що 02 жовтня 2023 року Ірпінським міським судом Київської області було ухвалено заочне рішення в справі № 367/5368/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором підряду, яким позов задоволено, стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 26000 доларів США, судовий збір 10044,64 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 30000 грн. На примусове виконання заочного рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно та проводиться його реалізація. Оскільки про існування заочного рішення ОСОБА_3 стало відомо лише 07 березня 2024 року, з даними рішенням він не згоден, 11 березня 2024 року ним було подано заяву до суду про перегляд заочного рішення. З огляду на тривалий час розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення його майно буде реалізовано в рамках виконавчого провадження, що призведе до безпідставного відчуження майна та позбавлення власності на підставі заочного рішення, яке ухвалено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. Отже, у разі не зупинення судом стягнення на підставі оскаржуваного заочного рішення це призведе до того, що у випадку задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду від 02 жовтня 2022 року буде унеможливлено або значно ускладнене відновлення його прав.

Посилаючись на ст. 149, 150, 151, 152 ЦПК України, просив зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 367/5368/22, виданого Ірпінським міським судом Київської області 17 листопада 2023 року про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, в тому числі зупинити реалізацію арештованого майна та вчинення інших виконавчих дій за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, яке проводиться приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 березня 2024 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого листа № 367/5368/22, виданого Ірпінським міським судом Київської області 17 листопада 2023 року про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, в тому числі зупинити реалізацію арештованого майна та вчинення інших виконавчих дій за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, яке проводиться приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправосудність ухвали, порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 березня 2024 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 14, 150 ЦПК України, постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», якою передбачено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Наголошував, що ОСОБА_3 позов до суду не подавався, наміру подати будь-який позов не заявлено, при цьому перегляд заочного рішення суду за своєю правовою природою не є стадією розгляду справи, а однією із форм перегляду судових рішень, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відсутні.

Також заява про забезпечення позову подана відповідачем 13 березня 2024 року в рамках справи № 367/5368/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де останній є відповідачем у справі, а не в рамках оскарження дій, рішення чи бездіяльності виконавця, в процесі виконавчого провадження, для застосування п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Станом на 13 березня 2024 року розгляду справи № 367/5368/22 судом було завершено ухваленням судового рішення, тому в рамках цієї справи суд вже був позбавлений процесуальної можливості задовольнити позов.

Наводив правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 серпня 2021 року в справі № 908/309/21, від 04 листопада 2021 року в справі № 907/416/21, від 24 червня 2021 року в справі № 310/9167/20, від 12 січня 2023 року в справі № 334/9179/21, від 01 жовтня 2020 року в справі № 524/188/18.

Посилався на судову практику ЄСПЛ в справах «Горнсбі проти Греції», «Продан проти Молдови», вважав, що вжиття заходів забезпечення заяви відповідача шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення реалізації арештованого майна та вчинення інших виконавчих дій за виконавчим провадженням спрямовані на зупинення виконання судового рішення від 02 жовтня 2023 року, що свідчить про порушення прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні.

Звертав увагу, що постановивши ухвалу про зупинення стягнення за виконавчими листами, суд фактично зупинив виконання судового рішення, яке набрало законної сили. В цьому випадку суд мав розглянути заяву відповідача про перегляд заочного рішення, і у разі її задоволення це б стало підставою для закриття виконавчого провадження.

Вважав упередженими дії суду, що проявилося у строках розгляду заяви відповідача про забезпечення позову, оскільки відповідач звернувся з такою заявою 13 березня 2024 року, і в цей же день судом виготовлено та видано повний текст судового рішення, тобто суд своїми діями продемонстрував відкриту зацікавленість в тому, щоб допомогти відповідачу уникнути виконання рішення суду, яке набрало законної сили, в позапроцесуальний спосіб.

Вказував, що внаслідок постановлення вочевидь протиправної ухвали позивач вимушений був не тільки зіткнутися з перешкодою у виконанні судового рішення, але й понести додаткові судові витрати, зокрема на сплату судового збору та витрат та надання професійної правничої допомоги.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання 29 травня 2024 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень на поштові адреси, а також на електронну адресу представника позивача ОСОБА_1 , зазначену ним в апеляційній скарзі, крім того, представник позивача та відповідач повідомлені про судове засідання засобами телефонного зв`язку, про що складено телефонограми.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до ОСОБА_3 , просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 26000 доларів США, сплачений судовий збір в розмірі 10500,24 грн. та 81000 грн. витрат на надання правової допомоги (а. с. 9).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 березня 2023 року задоволено заяву про забезпечення позову, накладено арешт на належне відповідачу нерухоме майно, а саме земельні ділянки, частину житлового будинку та квартиру (а. с. 67 - 69).

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором підряду задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 26000 доларів США. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10044,64 грн. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113858552).

11 березня 2023 року відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року, в якій він просив скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (а. с. 72 - 76).

Також 13 березня 2023 року ОСОБА_3 подано заяву про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу до розгляду заяви про перегляд заочного рішення, мотивовану тим, що на примусове виконання заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 березня 2023 року було видано виконавчий лист, і в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 було накладено арешт на його майно та проводиться реалізація цього майна. На його думку, з огляду на тривалий час розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення його майно буде реалізовано в рамках вказаного виконавчого провадження, що призведе до безпідставного відчуження майна та позбавлення його особистої власності на підставі заочного рішення, яке ухвалено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. Отже, у разі незупинення судом стягнення на підставі оскаржуваного заочного рішення це призведе до того, що у випадку задоволення заяви про перегляд заочного рішення відновлення його прав, за захистом яких він звернувся до суду, буде унеможливлене або значно ускладнене. Вважав, що за аналогією закону з метою захисту прав та законних інтересів учасника судового процесу до заяв про перегляд заочного рішення можуть бути застосовані інші положення ЦПК України, зокрема норми, що регулюють забезпечення позову (а. с. 85 - 87).

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 та зупиняючи стягнення на підставі виконавчого листа в порядку забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що наразі триває судовий процес з перегляду заочного рішення, заявник (відповідач по справі) посилається на те, що він дізнався про судове рішення лише 07 березня 2024 року, жодним чином не приймав участь у судових засіданнях, оскільки його представник не виконував своїх процесуальних обов`язків по представництву інтересів та не повідомляв відповідача про рух справи; дані обставини мають бути достеменно вивчені та їм має бути надана правова оцінка під час з`ясування підстав для скасування заочного рішення. Одночасно до заяви додано постанови приватного виконавця, з яких випливає можливість на підставі оскаржуваного рішення здійснити реалізацію майна боржника, що в подальшому, у разі скасування заочного рішення, призведе до надмірного тягаря на відповідача для відновлення свого порушеного становища, оскільки відбудеться реалізація майна боржника за відсутністю правових підстав для такого. З огляду на це, зважаючи на необхідність забезпечення змагальності сторін, та враховуючи баланс інтересів сторони позивача та відповідача, суд вважав наявними правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову може бути подано як особою, яка пред`явила позов до суду, так і будь-якою іншою особою, яка бере участь у справі, а саме: 1) позивач; 2) відповідач, який пред`явив зустрічний позов; 3) третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; 4) органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Особа, якою подано заяву про забезпечення позову в цій справі, ОСОБА_3 , є відповідачем за позовом ОСОБА_1 , зустрічного позову ним в межах даної справи не подавалося, відтак він фактично просив забезпечити не власний позов, а позов ОСОБА_1 , однак підставами вжиття заходів забезпечення позову вказував захист власних майнових інтересів, що суперечить меті забезпечення позову - охороні матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Відтак, заява про забезпечення позову, подана іншим учасником процесу у власних інтересах, не підлягає задоволенню в будь-якому випадку, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 751/2658/22 (провадження № 61-3111св23), від 21 червня 2021 року в справі № 160/8226/20 (провадження № К/9901/3471/21), від 06 грудня 0223 року в справі № 759/6877/23 (провадження № 61-13419св23).

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що перегляд заочного рішення суду за своєю правовою природою не є стадією розгляду справи, а однією із форм перегляду судових рішень, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову під час розгляду справи про перегляд заочного рішення відсутні. Оскільки станом на 02 жовтня 2023 року розгляд справи № 367/5368/22 судом було завершено ухваленням заочного рішення, в межах цієї справи суд першої інстанції вже був позбавлений процесуальної можливості забезпечити позов.

Також судом першої інстанції залишено поза увагою, що обраний відповідачем вид забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не співмірний з заявленими вимогами ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором підряду.

Таким чином, під час апеляційного перегляду знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судом першої інстанції помилкової ухвали, в якій суд безпідставно задовольнив заяву про забезпечення позову.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги про упередженість та зацікавленість суду першої інстанції не підтверджуються будь-якими доказами та відхиляються апеляційним судом як припущення.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

При цьому апеляційним судом перевірено з Єдиного державного реєстру судових рішень, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2024 року за заявою відповідача ОСОБА_3 заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року у цивільній справі № 367/5368/23 було скасовано та призначено справу до розгляду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не може також погодитися з доводами апеляційної скарги про недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала як така, що не ґрунтується на законі, підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції постанови про відмову у задоволенні заяви про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу до розгляду заяви про перегляд заочного рішення у справі № 367/5368/22.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.

Таким чином, відповідач з метою захисту своїх майнових прав, про необхідність захисту яких він посилався в заяві про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа від 12 березня 2023 року, не позбавлений можливості звернутися до приватного виконавця, яким здійснюється примусове виконання рішення, із заявою про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу до розгляду заяви про перегляд заочного рішення у справі № 367/5368/22.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 березня 2024 року про забезпечення позову скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу до розгляду заяви про перегляд заочного рішення у справі № 367/5368/22.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.