Постанова

від 14.05.2024 по справі 924/687/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Справа № 924/687/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Фермерського господарства "Еколан-Плюс" - не з`явилися

відповідача Орининської сільської ради - предст. ОСОБА_1

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Орининської сільської ради

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 р.

постановлене у м. Хмельницький, повний текст складено 08.02.2024 р.

у справі № 924/687/22 (суддя Танасюк О.Є.)

за позовом Фермерського господарства "Еколан-Плюс"

до відповідача Орининської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, визнання права постійного користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 07.02.2024 р. Господарський суд Хмельницької області задоволив позов Фермерського господарства "Еколан-Плюс" у даній справі № 924/687/22 про визнання за Фермерським господарством "Еколан-Плюс" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822485700:04:006:0001 та визнання недійсним рішення Орининської сільської ради від 23.06.2022 р. № 14 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 ".

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Орининська сільська рада звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі, належності прав на земельну ділянку є наявність правовстановлюючого документа, передбаченого Земельним кодексом України.

Доводить, що фермерське господарство «Еколан-Плюс» не надало доказів наявності реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою саме за ним та не навело жодної діючої норми чинного законодавства, яка б передбачала таку можливість станом на момент звернення до суду та ухвалення рішень по справі.

Виключає можливість приналежності ФГ «Еколан-Плюс» на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину ОСОБА_2 у 2001 році на підставі відповідного рішення згідно з Державним актом на землю.

Стверджує, що Фермерське господарство «Еколан-Плюс» не довело свого порушеного права, вимагаючи визнати право постійного користування спірною земельною ділянкою, яка надавалась в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 , що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 27.02.2001 р. серія ХМ 0248.

Щодо твердження позивача про те, що саме Фермерське господарство «Еколан-Плюс» з 12.12.2002 р. є землекористувачем вказаної у позові земельної ділянки, зазначає, що таке користування не породжує правових наслідків у вигляді набуття позивачем права постійного користування земельною ділянкою.

Просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 р. у справі № 924/687/22 за позовом Фермерського господарства «Еколан-Плюс» до Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним рішення Орининської сільської ради № 14 від 23.06.2022 р. «Про припинення права постійного користування гр. ОСОБА_2 » та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач Фермерське господарство «Еколан-Плюс» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Посилається на судову практику у подібних правовідносинах та зазначає, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Пояснює, що з моменту створення Фермерського господарства «Еколан-Плюс» (12.12.2007 р.), постійним користувачем земельної ділянки, яка надавалася ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства та знаходиться на території Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області є позивач, а не ОСОБА_2 .

Зауважує, що будь-яких обставин, які б давали підстави вважати, що спірна земельні ділянка знаходилась у постійному користуванні ОСОБА_2 як фізичної особи та не пов`язана зі створенням Фермерського господарства «Еколан-Плюс», не встановлено у справі, і відповідач належними та допустимими доказами таких обставин не довів.

Пояснює, що ОСОБА_2 після створення ФГ «Еколан-Плюс» передав останньому право постійного користування спірною земельною ділянкою, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності. Іншого права, а ніж те, на підставі якого ОСОБА_2 надано земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, а саме права постійного користування земельною ділянкою, засновник не міг передати створюваному ним фермерському господарству, незалежно від того, що відбулися зміни у законодавстві та на момент реєстрації ФГ «Еколан-Плюс» чинним законодавством не передбачено можливості набуття фермерським господарством земельної ділянки на праві постійного користування.

Звертає увагу, що як встановлено матеріалами справи, з 12.12.2007 р. постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6822485700:04:006:0001 є Фермерське господарство «Еколан-Плюс». Тому систематична несплата земельного податку гр. ОСОБА_2 не може бути підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке належить позивачу. При цьому, відповідачем не вчинялося будь-яких дій для припинення права користування земельною ділянкою саме за фермерським господарством та не з`ясовувалися обставини, визначені ст. 141 ЗК України саме щодо Фермерського господарства «Еколан-Плюс».

Вказує, що орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 », яке є безстроковим та набуте згідно з державним актом, без належних на те законодавчо встановлених підстав припинив право постійного користування земельною ділянкою Фермерського господарства «Еколан-Плюс». Таким рішенням відповідач порушив право постійного користування земельною ділянкою Фермерського господарства «Еколан-Плюс», оскільки фактично анулював юридичну підставу, на якій це право виникло.

Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 р. по справі № 924/687/22 - без змін.

Ухвалою від 16.04.2024 р. Північно-західний апеляційний господарський суд залучив ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

08.05.2024 р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 подав письмові пояснення, які за своїм змістом дублюють поданий раніше позивачем ФГ «Еколан Плюс» відзив.

Також зазначає, що Господарський суд Хмельницької області у своєму рішенні від 07.02.2024 р. із врахуванням висновків Верховного Суду вірно встановив обставини справи та вирішив задоволити позовні вимоги про визнання за Фермерським господарством «Еколан-Плюс» права постійного користування земельною ділянкою та про визнання недійсним рішення "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 " №14 від 23.06.2022 р.

Просить врахувати письмові пояснення при вирішенні даної справи.

Позивач Фермерське господарство «Еколан-Плюс» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 не забезпечили явку представників у судове засідання 14.05.2024 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 230-231 у т.2/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Представник скаржника в судових засіданнях 16.04.2024 р. та 14.05.2024 р. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника скаржника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

27.02.2001 р. на підставі рішення Кам`янець-Подільської районної ради народних депутатів № 18 від 15.02.2001 р. ОСОБА_2 виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ХМ № 0248, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га на території Орининської сільської ради Кам`янець Подільського району Хмельницької області для ведення селянського (фермерського) господарства /а.с. 14 у т.1/. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 248. До акту доданий план зовнішніх меж землекористування земельної ділянки площею 50,00 га.

12.12.2007 р. зареєстровано Фермерське господарство «Еколан-Плюс», що підтверджується свідоцтвом серії А01 № 181867 від 12.12.2007 р. про державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства „Еколан-Плюс /а.с. 15 у т.1/.

Протоколом № 1 від 21.11.2007 р. затверджено Статут Фермерського господарства „Еколан-Плюс /а.с. 18 - 22 у т.1/.

Відповідно до п. 1.2 статуту ОСОБА_2 є засновником та головою Фермерського господарства „Еколан-Плюс.

Пунктом 5.1 статуту визначено, що до земель господарства належать:

- земельні ділянки, що належать на праві приватної власності фермерському господарству як юридичній особі;

- земельні ділянки засновника, членів господарства, що належать їм на праві приватної власності;

- земельні ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно з протоколом № 2 загальних зборів фермерського господарства «Еколан-Плюс» від 17.12.2007 р. /а.с. 23 у т.1/ на зборах були присутні засновник та голова господарства ОСОБА_2 та 100% членів фермерського господарства «Еколан-Плюс», і на зборах були прийняті наступні рішення:

1. По першому питанню порядку денного вирішили прийняти від ОСОБА_2 до складеного капіталу ФГ «Еколан-Плюс» право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,00 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серія ХМ 0248 від 27.02.2001 р. та який зареєстрований в Книзі записів державних актів постійного користування землею за № 248.

2. По другому питанню порядку денного вирішили уповноважити ОСОБА_3 підписати акт приймання передачі до складеного капіталу ФГ «Еколан-Плюс» права постійного користування земельною ділянкою.

17.12.2007 р. ОСОБА_2 та ФГ «Еколан-Плюс» укладено акт приймання передачі права користування земельною ділянкою до складеного капіталу ФГ «Еколан- Плюс», згідно якого ОСОБА_2 передав, а ФГ «Еколан-Плюс» прийняло до складеного капіталу господарства право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,00 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серія ХМ 0248 від 27.02.2001 р. та який зареєстрований в Книзі записів державних актів постійного користування землею за № 248 /а.с. 24 у т.1/.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 14.09.2022 р. земельна ділянка площею 50,0029 га з кадастровим номером 6822485700:04:006:0001 перебуває з 13.04.2021 р. у комунальній власності Орининської сільської ради та передана у постійне користування правокористувачу ОСОБА_2 /а.с. 25-26 у т.1/.

18.06.2021 р. Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувало та надіслало ОСОБА_2 податкове повідомлення-рішення по земельному податку з фізичних осіб за 2021 рік № 9482970-2405-2209 від 18.06.2021 р. на суму 15222,88 грн. /а.с. 27 у т.1/.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 560/14485/21 від 20.12.2021 р. та додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 560/14485/21 від 12.01.2022 р. у задоволені позову ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.06.2021 р. № 9482970-2405-2209 відмовлено повністю.

31.05.2022 р. Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року та додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та касування податкового повідомлення-рішення, а рішення без змін.

14.04.2021 р. Орининська сільська рада надіслала гр. ОСОБА_2 лист запрошення № 02-26/344, яким запросила на засідання виконавчого комітету (яке мало відбутися 20.04.2021 р.) ОСОБА_2 як користувача земельної ділянки загальною площею 50,0029 га з кадастровим номером 6822485700:04:006:0001, яка розташована на території Орининської сільської ради /а.с. 58 у т.1/.

ОСОБА_2 на такий лист-запрошення не відреагував.

У листі від 10.06.2022 р. № 390-А/02-26 Орининська сільська рада запросила ОСОБА_2 з`явитися на засідання шістнадцятої (позачергової) сесії сільської ради у зв`язку із розглядом питання стосовно скасування права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку із систематичною несплатою земельного податку, яка знаходиться у користуванні адресата /а.с. 59 у т.1/. ОСОБА_2 такий лист залишив без реагування.

Рішенням шістнадцятої (позачергової) сесії Орининської сільської ради № 14 від 23.06.2022 р. «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 » припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0000 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що знаходиться на території Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за межами населеного пункту с. Оринин, яка надана в постійне користування гр. ОСОБА_2 згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ХМ № 0248, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 248, кадастровий номер 6822485700:04:006:0001 у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку (п. 1) та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серія ХМ № 0248 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 248 (п. 2) /а.с. 11 - 13 у т.1/.

Фермерське господарство «Еколан-Плюс» вбачає порушення своїх прав на земельну ділянку, оскільки в силу закону така земельна ділянка перебуває в постійному користуванні. У вересні 2022 року ФГ «Еколан-Плюс`звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Орининської сільської ради про визнання за ФГ „Еколан-Плюс права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822485700:04:006:001 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХМ 0248, виданого 27.02.2001 р. гр. ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства Кам`янець-Подільською районною радою народних депутатів, відповідно до рішення Кам`янець-Подільської районної ради народних депутатів від 15.02.2001 р. № 18, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 248; визнання недійсним рішення Орининської сільської ради від 23.06.2022 р. № 14 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 ".

Задоволивши позов, суд першої інстанції виснував, що з моменту створення Фермерського господарства „Еколан-Плюс (12.12.2007 р.), постійним користувачем земельної ділянки, яка знаходиться на території Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та надана ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, є позивач, а не ОСОБА_2 .

Також суд першої інстанції зазначив, що сільська рада, приймаючи рішення „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 , яке є безстроковим та набуте згідно з Державним актом, без належних на те законодавчо встановлених підстав припинила право постійного користування земельною ділянкою Фермерського господарства „Еколан-Плюс. Таким рішенням відповідач порушив право постійного користування земельною ділянкою Фермерського господарства „Еколан-Плюс, оскільки фактично анулював юридичну підставу, на якій це право виникло.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, враховуючи наступне.

Відповідно до норм статті 7 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року на час виникнення спірних правовідносин) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, які перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За змістом частини 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Згідно із частиною 1 статті 51 ЗК України (у редакції 1990 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (який втратив чинність 29.07.2003 р. з моменту набрання чинності Законом України «Про фермерське господарство») після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством, чинним до 2003 року, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Як зазначено вище, земельна ділянка надавалася ОСОБА_2 саме для ведення селянського (фермерського) господарства.

Фермерське господарство „Еколан-Плюс було зареєстровано 12.12.2007 р., що підтверджено свідоцтвом А01 №181867 від 12.12.2007 про державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства „Еколан-Плюс /а.с. 15 у т.1/.

Норми законодавства, чинного як на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 , так і на момент створення „Еколан-Плюс, не передбачають припинення права постійного користування у випадку невиконання реєстрації фермерського господарства протягом певного строку. Тому колегія суддів вважає доводи скаржника про порушення строку реєстрації фермерського господарства безпідставними

Згідно із Законом України «Про фермерське господарство», прийнятим 19.06.2003 р., Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» втратив чинність.

У статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання має бути суб`єкт господарювання згідно зі статтею 55 ГК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі № 320/5724/17.

З аналізу норм статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» колегія суддів висновує, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 р. у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 р. у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 р. у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 р. у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 р. у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 р. у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 р. у справі № 695/1275/17, від 27.03.2019 р. у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 р. у справі № 628/776/18, від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18). Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у даній справі, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові акти у даній справі № 924/687/22, Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року звертає увагу, що вирішуючи спір у цій справі, суди мали достеменно встановити обставини щодо наявності/відсутності порушених прав позивача з огляду на те, що фізична особа гр. ОСОБА_2 передав право користування спірною земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, а відповідач, як стверджує позивач, не визнає (оскаржує) права фермерського господарства як земелекористувача, визнаючи фізичну особу землекористувачем, який має обов`язок внесення плати за землю, а також шляхом фактичного анулювання юридичної підстави, на якій виникло право користування землею.

Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236, 316 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з моменту створення Фермерського господарства „Еколан-Плюс (12.12.2007), постійним користувачем земельної ділянки, яка надавалася ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства та знаходиться на території Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, є позивач, а не ОСОБА_2 .

При цьому, пунктом 6 розділу X „Перехідні положення ЗК України, який діяв із 01.01.2002 р. (час набрання чинності ЗК України) до 22.09.2005 р., було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002 р., але згідно з цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 р. переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Водночас Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X „Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна „набувають (який означає „ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 р. у справі № 908/846/19, визнавши право постійного користування земельною ділянкою за позивачем, зазначив про помилковий висновок суду першої інстанції про те, що право постійного користування земельною ділянкою, яке перейшло до позивача в силу закону не потребує додаткового визнання такого права.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що земельна ділянка фермерського господарства на момент здійснення його реєстрації не могла перебувати на правах постійного користування, оскільки така земельна ділянка була надана до 01.01.2002 р.

Отже, постійним землекористувачем спірної земельною ділянки з початку заснування Фермерського господарства „Еколан-Плюс і до теперішнього часу є позивач на підставі Акту на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про визнання за Фермерським господарством «Еколан-Плюс» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822485700:04:006:0001 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХМ 0248, виданого 27.02.2001 р. гр. ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства Кам`янець-Подільською районною радою народних депутатів, відповідно до рішення Кам`янець-Подільської районної ради народних депутатів від 15.02.2001 р. № 18, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 248.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення Орининської сільської ради від 23.06.2022 р. № 14 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 " колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів виходить із того, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на норми Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 904/5726/19).

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси позивача від відповідача. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. Водночас відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Колегія суддів вважає, що оспорюване рішення стосується прав та інтересів фізичної особи громадянина ОСОБА_4 , якому орган місцевого самоврядування припинив право постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку, про що зазначено у самому рішенні ради; при цьому позивач формулює позовні вимоги через порушення його права землекористування внаслідок прийняття радою оспорюваного рішення, тоді як ОСОБА_4 залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача вже на стадіі апеляційного перегляду справи. Наведене свідчить про нез`ясування судом першої інстанції у наведеному випадку дійсних прав і обов`язків учасників справи стосовно предмета спору і підстав вимоги.

Слід ураховувати те, що встановлення обставин справи, зокрема тих, які стосуються спору по суті та надання їм правової оцінки, має бути зроблено в мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду з позовом з правильно визначеним ним суб`єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог, які відповідатимуть передбаченому законом способу захисту відповідного права або законного інтересу, що не було враховано судом. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності кола учасників справи й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 р. у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 р. у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 р. у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Отже, заявлені позивачем вимоги не можуть бути розглянуті судом як обґрунтовані за визначеного позивачем кола учасників у справі. Задоволивши позовну вимогу про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції вищезазначених обставин не врахував, але дійшов висновку про порушення права позивача внаслідок оспорюваного рішення ради, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині. Обставини, за яких приймалось рішення ради, як складова правомірності такого рішення у позові не оспорюються.

Підсумовуючи наведені обставини в їх сукупності колегія суддів вважає позовну вимогу ФГ „Еколан-Плюс про визнання незаконним рішення ради необгрунтованою.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 р. в частині визнання недійсним рішення Орининської сільської ради від 23.06.2022 р. № 14 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 " у справі № 924/687/22 на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України із ухваленням нового рішення про відмову у такій позовній вимозі. В решті рішення суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги та подання позовної заяви покладаються на позивача та скаржника пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269,270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Орининської сільської ради задоволити частково, рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 р. у справі № 924/687/22 скасувати в частині визнання недійсним рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Визнати за Фермерським господарством „Еколан-Плюс (32324, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Залісся друге, код ЄДРПОУ 35522740) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822485700:04:006:0001 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХМ 0248, виданого 27.02.2001 р. гр. ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до рішення Кам`янець-Подільської районної ради народних депутатів від 15.02.2001 р. № 18, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 248.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 23.06.2022 р. № 14 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 ".

Стягнути з Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (32331, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Оринин, вул. Шевченка, 72, код ЄДРПОУ 04407052) на користь Фермерського господарства "Еколан-Плюс" (32324, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Залісся друге, код ЄДРПОУ 35522740) 2481,00 витрат по оплаті судового збору."

Стягнути з Фермерського господарства "Еколан-Плюс" (32324, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, село Залісся Друге, код ЄДРПОУ 35522740) на користь Орининської сільської ради (32331, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, село Оринин, вулиця Шевченка Тараса, будинок 72, код ЄДРПОУ 04407052) 4026,00 грн., витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 924/687/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 31.05.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.