Постанова

від 29.05.2024 по справі 160/5446/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 160/5446/23

адміністративне провадження № К/990/9786/24 № К/990/9778/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, ухвалене суддею Сліпець Н. Є., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Малиш Н. І., Баранник Н. П., Щербака А. А., а також на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, ухвалені тим самим складом суду, у справі № 160/5446/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" до Офісу великих платників податків ДПС, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У березні 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" (далі - позивач, ТОВ "ОПТ НАФТА ПЛЮС") з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій просило:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невнесення достовірних даних до Реєстру з відшкодування податку на додану вартість щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "ОПТ НАФТА ПЛЮС" у сумі 1 386 150,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 386 150,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на відповідний розрахунковий рахунок.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» зазначало, що сума відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року уважається узгодженою після набрання законної сили судовим рішення, у зв`язку з чим податковий орган мав внести до реєстру інформацію щодо закінчення процедури судового оскарження та узгодження суми відшкодування, але безпідставно не здійснив таких дій.

У зв`язку з цим позивач уважав, що ефективним способом захисту його прав та інтересів буде саме стягнення коштів бюджетного відшкодування з державного бюджету, оскільки правомірність формування такої суми та право позивача на її отримання встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 05 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, позов задовольнив частково:

- визнав протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення даних до Реєстру з відшкодування податку на додану вартість щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "ОПТ НАФТА ПЛЮС" у сумі 1 386 150,00 грн.

- зобов`язав Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування повну інформацію щодо узгодженості бюджетного відшкодування ТОВ "ОПТ НАФТА ПЛЮС" з податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року у сумі 1 386 150,00 грн.

Суди попередніх інстанцій сформулювали такі висновки:

- задекларована позивачем суми бюджетного відшкодування стала узгодженою з 11 липня 2018 року, а тому податковий орган повинен був внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідну інформацію щодо відшкодування платнику податків в автоматичному режимі,

- оскільки законодавство передбачає автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість органом казначейства лише після внесення контролюючим органом до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгоджену суму такого бюджетного відшкодування, ефективним способом захисту є саме зобов`язання податкового органу вчинити певні дії щодо внесення до вказаного Реєстру таких даних;

- зміна підходів у частині визначення як належних способів захисту в такій категорії справ, так і строку звернення до суду призвело до того, що позивач звернувся з позовом до суду для захисту своїх прав з пропуском строку, у зв`язку з чим строк звернення до суду був поновлений.

Окрім цього додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року, зміненим постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

20 червня 2017 року ТОВ «Оптімус Плюс» (попереднє найменування позивача) подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року, в якій у рядку 20.2.1 заявило суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, у розмірі 47286531 грн, до якої додано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Офіс великих платників податків ДФС провело документальну позапланову перевірку ТОВ «Оптімус Плюс» з питань декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість у декларації за травень 2017, за результатами якої складено акт № 96/28-10-46-0936726843 від 17 серпня 2017 року.

На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0008264609 від 30 серпня 2017 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2017 року на суму 1 386 150,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 693 075,00 грн.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки було узгоджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 45 900 381,00 грн, а в узгодженні відшкодування на суму 1 386 150,00 грн - відмовлено

Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області платіжним дорученням № 18480477 від 22 серпня 2017 року перерахувало на рахунок позивача суму у розмірі 47 286 531,00 грн.

За заявою на договірне списання ТОВ «Оптімус Плюс» повернуло до державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області кошти, зараховані понад узгоджену суму бюджетного відшкодування, в розмірі 1 386 150,00грн, що підтверджується меморіальним ордером № 100035 від 11 жовтня 2017 року.

07 грудня 2017 року ТОВ «Оптімус Плюс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2017 року № 0008264609.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 у справі № 804/8237/17 позов задоволено. Зазначене рішення набрало законної сили 24 квітня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 у справі № 804/8237/17.

Верховний Суд касаційні скарги Офісу великих платників податків ДФС у цій справі повернув ухвалою від 08 жовтня 2018 року, а згодом - відмовив у відкритті касаційного провадження ухвалами від 06 лютого 2019 року та від 10 липня 2019 року.

У відповідь на звернення платника податків від 30 листопада 2018 року № 110 про отримання інформації про стан бюджетного відшкодування, контролюючий орган повідомив про те, що процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2017 року № 0008264609 у справі № 804/8237/17/21 триває.

У відповідь на звернення позивача від 08 лютого 2021 року № 6 Державна казначейська служба України повідомила, що інформація з Реєстру заяв про узгоджену органом ДПС суму бюджетного відшкодування із зазначеними платіжними реквізитами ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» по декларації № 9117406826 у розмірі 1386150,00 грн від Міністерства фінансів України не надходила.

У Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за заявою ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» від 26 червня 2017 року за податковою декларацією № 9117406826 в розділі «Інформація про оскарження суми бюджетного відшкодування» міститься така інформація:

- дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення: 18 вересня 2017 року;

- неузгоджена сума податку, заявлена до бюджетного відшкодування, що оскаржується: 1 386 150,00 грн;

- дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення: відсутня інформація;

- сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджена за результатами оскарження: 0,00 грн.

Позивач уважає, що відповідач всупереч положенням податкового законодавства не заніс до Реєстру щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування інформацію щодо закінчення процесу оскарження податкового повідомлення-рішення, хоча рішення суду про скасування податкового повідомлення-рішення набрало законної сили, що свідчить про його протиправну бездіяльність та зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, а також у постанові Верховного Суду від 01 травня 2023 року у справі № 200/9915/21.

Доводи скаржника у цій частині стосуються строку звернення до суду, який, на думку відповідача, був пропущений, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів з моменту узгодження суми податкового зобов`язання та набрання чинності судовим рішенням у відповідній справі (липень 2018 року), проте з позовом звернувся майже через п`ять років - у березні 2023 років, тобто поза межами строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (6 місяців), так і Податкового кодексу України (1095 днів).

Також відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з Порядком ведення реєстру заяву про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду скарги по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5). При цьому положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим "іншим законом", яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Отже, платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19.

У цій справі сума бюджетного відшкодування стала узгодженою після набрання законної сили (24 квітня 2018 року) рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі № 804/8237/17, предметом якої було податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень пункту 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26, орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість, або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 передбачено, що інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відтак, за встановленою процедурою, контролюючий орган був зобов`язаний внести до Реєстру інформацію щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (тобто про закінчення процедури судового оскарження та набрання сили рішенням суду про скасування податкового повідомлення-рішення) задля забезпечення доступу органу Казначейства до таких сум для цілей перерахування на рахунки платника податку. При цьому ці дії потрібно було виконати на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 сформульовано висновок, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.Отже, у цьому випадку позивач мав дізнатися про порушення своїх прав після закінчення встановленого строку для податкового органу на внесення інформації до Реєстру про узгодження суми бюджетного відшкодування, який визначений у пункті 6 Порядку: на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Проте позивач звернувся до суду лише у березні 2023 року, хоча бюджетне відшкодування стало узгодженим у квітні 2018 року. При цьому в оскаржуваних судових рішеннях не наведено жодних обставин непереборної сили, які перешкоджали позивачу розпочати захист своїх прав та інтересів, починаючи з квітня 2018 року.

Водночас колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу, що позивач уже звертався з аналогічним позовом до суду раніше.

Так, 25 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якій просило визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо не внесення достовірних даних до Реєстру з відшкодування податку на додану вартість і щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» у сумі 1386150,00 грн. та стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у сумі 1386150,00 грн.

Тобто вимоги у зазначеній справі є тотожними тим, які заявлені у справі, що розглядається.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02 березня 2023 року, у справі № 160/2920/21 позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Верховний Суд у зазначеній справі дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк для звернення до суду з цим позовом, встановлений статтею 122 КАС України, оскільки мав дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у квітні 2018 року, а з позовом звернувся лише у лютому 2021 року. При цьому жодних дій для захисту прав та інтересів протягом цього періоду не вчиняв.

Колегія суддів не заперечує право позивача на повторне звернення до суду після залишення позовної заяви без розгляду із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, тобто тих, яким ще не була надана судами оцінка щодо поважності в межах іншої справи.

Проте позивач не може подавати у межах нової справи заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням тих самих причин пропуску строку, що були заявлені у попередній справі та яким уже надана судами оцінка у рішеннях, що набрали законної сили.

Податковий орган у касаційній скарзі посилається на пропуск позивачем саме шестимісячного строку, а також на те, що суди попередніх інстанцій не розглянув клопотання відповідача у справі про залишення позову без розгляду внаслідок пропуску строку звернення до суду з урахуванням позиції Верховного Суду в аналогічній справі.

Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили (не розглянули) клопотання відповідача у справі про залишення позову без розгляду, внаслідок пропуску строку звернення до суду, не встановили наявність або відсутність обставин, які призводять до цього процесуального рішення та мають значення для правильного вирішення справи. Суди першої та апеляційної інстанції також не оцінили доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням позицій, викладених у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 160/2920/21, та не дослідили чи причини пропуску строку, заявлені у справі, що розглядається, досліджувалися та оцінювалися судами під час залишення без розгляду аналогічного позову в іншій справі.

У контексті наведених норм та обставин, суди попередніх інстанцій не надали належну та повну оцінку окремим доводам відповідача, які містилися у відзиві на позов та апеляційній скарзі податкового органу.

Верховний Суд зауважує, що мета адміністративного судочинства досягається виключно за умови, якщо суд оцінює кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суди не виконують свої зобов`язання щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів звертає увагу, що за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, доводи відповідача щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом були передчасно відхилені судами попередніх інстанцій, а висновки щодо необхідності поновлення пропущеного строку звернення до суду були сформульовані без повного та всебічного дослідження обставин справи, серед іншого залишення без розгляду аналогічної позовної заяви. При цьому колегія суддів уважає, що оцінка обставин справи щодо дотримання строку звернення до суду є необхідною та першочерговою для вирішення справи.

Ураховуючи, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржувані судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тож оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, то й додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду за наслідками його перегляду також слід скасувати.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 160/5446/23.

Справу № 160/5446/23 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко