Ухвала

від 05.06.2024 по справі 141/561/21

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/561/21

Провадження №2/141/3/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Вичікова Віктора Васильовича від 21.05.2024 про компенсацію витрат на правову допомогу у цивільній справі № 141/561/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва на право на спадщину недійсним,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувала цивільна справа № 141/561/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва на право на спадщину недійсним.

Ухвалою судувід 28травня 2024року зазначенийпозов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнаннясвідоцтва направо наспадщину недійсним залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

При цьому, усною протокольною ухвалою суду від 28.05.2024, постановленою в судовому засіданні 28.05.2024 та яка занесена до протоколу судового засідання, судом було постановлено вирішити питання про розподіл судових витрат, у зв?язку із заявленим у судовому засіданні 28.05.2024 представником відповідача клопотанням про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, у відповідності до ч. 6 ст. 142 ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.

В подальшому 28.05.2024, після закінчення судового засідання та розгляду справи № 141/561/21, до суду засобами поштового зв`язку, а також на електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача адвоката ОСОБА_3 від 21.05.2024 про компенсацію витрат на правову допомогу у цивільній справі № 141/561/21 з відповідними доказами направлення такої заяви представнику позивача.

В обгрунтування заяви від 21.05.2024 зазначено, що відповідачем понесено витрати на правничу допомогу, яку було надано відповідачу Адвокатським об`єднанням «Печерське об`єднання адвокатів», розмір яких складає 15000,00 грн, що підтверджується витягом з договору про надання правової допомоги від 17.08.2022 та додатком №1 від 17.08.2022 до вказаного договору.

Натомість, у клопотанні від 25.05.2024 про залишення позову без розгляду представник позивача адвокат Порхун О.П. просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про компенсацію витрат на правову допомогу, оскільки стягнення судових витрат у відповідності до вимог ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду можливо лише у разі необґрунтованих дій позивача.

Також адвокат Порхун О.П. зазначає, що позивачем не було вчинено жодних необґрунтованих дій, а також вказує, що представником відповідача у своїй заяві про компенсацію витрат на правову допомогу також не зазначено, які необґрунтовані дії вчинив позивач.

Суд, розглянувши заяву представника відповідача адвоката Вичікова В.В. від 21.05.2024 про компенсацію витрат на правову допомогу у цивільній справі № 141/561/21 та матеріали цивільної справи №141/561/21, доходить наступних висновків.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно із частиною шостою ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Одночасно суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема,частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55, ст. 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.

Разом з тим, відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі N 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі N 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі N 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі N 521/3011/18.

Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Як убачаєтьсяз матеріалівсправи №141/561/21,ухвалою судувід 28.05.2024позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнаннясвідоцтва направо наспадщину недійсним залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Питання розподілу між сторонами судових витрат цією ухвалою суд не вирішував.

Суд зазначає, що у справі № 141/561/21 судом не було установлено зловживання процесуальними правами з боку позивача, не було застосовано до позивача будь - яких заходів у зв`язку із зловживанням правами, а позовну заяву було залишено без розгляду за заявою позивача, а не у зв`язку із зловживання позивачем процесуальними правами.

Поряд з цим, у заяві від 21.05.2024 про стягнення судових витрат у розмірі 15 000,00 грн, пов`язаних із правовою допомогою, адвокатом Вичіковим В.В. не зазначено, які дії позивача у даній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Зокрема, у заяві від 21.05.2024 зазначено лише посилання на норми ЦПК України, а також долучено витяг з договору про надання правової допомоги від 17.08.2022, додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 17.08.2022, а також детальний опис робіт від 17.05.2024, виконаних відповідно до договору про надання правової допомоги від 17.08.2022 та акт приймання-передач виконаних робіт від 17.05.2024 відповідно до договору про надання правової допомоги від 17.08.2022.

Відтак, належних доказів на підтвердження факту необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду і даним позовом та із заявою про залишення позову без розгляду судом не установлено та відповідачем не надано.

Суд вважає, що підстави длявизнання дійпозивача необґрунтованими зафактичних обставинсправи №141/561/21 відсутні, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Також із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України слідує, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічний правовийвисновок викладеноВерховним Судому постановівід 14січня 2021року усправі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20).

З огляду на фактичні обставинисправи №141/561/21, доводизаяви від21.05.2024про відшкодуваннявитрат напрофесійну правничудопомогу,суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України, оскільки відповідачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів про свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про його зловживання процесуальними правами.

Відповідно до положень частини третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 79, 81, 141, 142, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Заяву представника відповідачаадвоката ВичіковаВ.В.від 21.05.2024про компенсаціювитрат направову допомогуна підставіч.5ст. 142 ЦПК України у цивільній справі № 141/561/21 залишити без задоволення.

2.Копію ухвали суду направити сторонам у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.В. Климчук