Постанова

від 04.06.2024 по справі 567/2390/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року

м. Рівне

Справа № 567/2390/23

Провадження № 22-ц/4815/624/24

Головуючий у Острозькому районному суді

Рівненської області: суддя Назарук В.А.

Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції:

о 16 год. 41 хв. 28 лютого 2024 року

(вступна і резолютивна частини)

в м. Острог Рівненського району Рівненської області

Повний текст рішення складено: 08 березня 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради;

представники учасників справи:

позивача адвокат Шевчук Віктор Миколайович;

за участі: представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 28 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради про нарахування та виплату середнього заробітку,

в с т а н о в и в :

27 грудня 2023 року через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи представником ОСОБА_1 адвокатом Шевчуком В.М. пред`явлено позов до Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради (далі - Ліцей з ПВФП або Ліцей) про нарахування та виплату середнього заробітку.

Мотивуючи свої вимоги, покликався на те, що 01 листопада 2007 року наказом начальника Ліцею №247-к від 08 жовтня 2007 року позивача було прийнято на роботу на посаду вихователя, а наказом №35 з 19 лютого 2018 року увільнено від виконання обов`язків вихователя-командиру взводу ліцею-інтернату на період військової служби за контрактом, яку проходив з 19 лютого 2018 року по 27 вересня 2023 в 107 центрі дорожнього забезпечення та 47 окремій інженерній бригаді на посаді командира роти. Проте наказом виконуючого обов`язки начальника Ліцею №90-к від 21 липня 2022року у зв`язку зі змінами, внесеними до ч. 3 ст. 119 КЗпП України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", з 19 липня 2022 року позивачу було припинено нарахування та виплату середнього заробітку. Позивач вважав такі дії відповідача неправомірними, оскільки Законом України "Про освіту" гарантувалось збереження педагогічним працівникам, які призвані на військову службу, середнього заробітку. Стверджував про те, що 04 жовтня 2023 року відповідно до наказу начальника Ліцею №98-к від 02 жовтня 2023 року позивач приступив до виконання обов`язків вихователя-командиру взводу ліцею, а 10 листопада 2023 року звернувся до начальника Ліцею із запитом про надання довідки про щомісячний розмір свого середнього заробітку та фактично нараховану і виплачену заробітну плату за період з 19 лютого 2018 року по 03 жовтня 2023 року та лише з відповіді на запит №07.11/367 від 21 листопада 2023 року довідався, що з 19 липня 2022 року припинено нарахування виплат середньомісячного заробітку.

З наведених підстав просив зобов`язати Ліцей здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 середній заробіток як мобілізованому на особливий період педагогічному працівнику в період з 19 липня 2022 року по 03 жовтня 2023 року.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 28 лютого 2024 року зобов`язано Ліцей з ПВФП нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток як мобілізованому на особливий період педагогічному працівнику за період з 19 липня 2022 року по 03 жовтня 2023 року.

Стягнуто з Ліцею з ПВФП на користь держави 1073,60 гривень судового збору.

На рішення суду відповідачем подану апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про неврахування судом того, що наказ в.о. начальника Ліцею, яким було припинено нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , ним не оскаржений та судом не скасований. Також, на переконання відповідача, на позивача не поширювалась дія ч.2 ст. 57 Закону України "Про освіту" щодо збереження за педагогічним працівником попереднього середнього заробітку, оскільки такі гарантії мають, зокрема, працівники, яких призвали на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період. Натомість ОСОБА_1 не призивався на військову службу під час мобілізації, а був увільнений у 2018 році від виконання обов`язків вихователя-командира взводу ліцею-інтернату на період військової служби за контрактом. Вказувалося й про пропущення встановленого ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду з позовом, адже з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 повинно було бути відомо про припинення виплати йому середнього заробітку у Ліцеї. Середній заробіток виплачувався на банківську картку з відповідним призначенням платежу та зазначенням платника. Отже, після отримання меншої суми грошових коштів позивач повинен був розуміти, з чим це пов`язано. Крім того, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ були опубліковані у встановленому порядку та мали суттєве обговорення та негативну реакцію у Збройних Силах України та у суспільстві в цілому.

З викладених міркувань просив скасувати повністю рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

У поданому відзиві представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Покликався на те, що викладеними в Законі України "Про освіту" нормами, які є спеціальними та мають перевагу над викладеними в Кодексі законів про працю України загальними нормами, позивачу було гарантовано збереження попереднього середнього заробітку. При цьому посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду вважав необґрунтованими, позаяк на єдину банківську картку, якою користується позивач для одержання зарплатних коштів, надходили гроші як з Ліцею, так і з військової частини, де він проходив службу. При надходженні платежу на картку ОСОБА_1 фіксував лише конкретну суму, без призначення платежу, а в бойовій обстановці банківські установи відвідувати не міг і доступу до інтернет-банкінгу не мав. Крім того, сума й час усіх грошових надходжень не були стабільними. Також через участь у відповідних заходах не мав змоги ознайомлюватися із змінами в законодавстві.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Ліцею №247-к від 08 жовтня 2007 року позивача було прийнято на роботу на посаду вихователя (а.с.7-8), а наказом начальника ліцею-інтернату №35 з 19 лютого 2018 року його увільнено від виконання обов`язків вихователя-командиру взводу ліцею-інтернату на період військової служби за контрактом (а.с.5).

Відповідно до переліку посад педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000, посада, яку обіймав ОСОБА_1 , відноситься до посад педагогічних працівників.

Протягом часу з 19 лютого 2018 року по 27 вересня 2024 року позивач проходив військову службу в 107 центрі дорожнього забезпечення та НОМЕР_1 окремій інженерній бригаді на посаді командира роти, що підтверджується відповідною довідкою від 02.10.2023 №251, та є учасником бойових дій (а.с., 9-10, 14).

З 04 жовтня 2023 року згідно з наказом начальника Ліцею № 98-к від 02 жовтня 2023 року позивач приступив до виконання обов`язків вихователя-командиру взводу Ліцею.

Між тим, відповідно до наказу в.о. начальника Ліцею №90-к від 21 липня 2022 року у зв`язку зі змінами, внесеними до ч.3 ст.119 КЗпП України, з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 припинено нарахування та виплата середнього заробітку. У наказі "Про увільнення від виконання обов`язків, передбачених трудовим договором на період проходження військової служби за контрактом ОСОБА_1 " від 19 лютого 2018 року №35-к слова "і середній заробіток" вилучено.

Спірні правовідносини виникли з приводу неправомірності припинення виплати відповідачем попереднього середнього заробітку на користь ОСОБА_1 .

Згідно з ч.2 ст.39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

Так, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", яким, зокрема, внесено зміни до ч.3 ст.119 КЗпП щодо припинення збереження середнього заробітку працівникам, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Внаслідок того, що позивач є педагогічним працівником, то на трудові відносини сторін поширюється положення ст. 57 Закону України "Про освіту", якою встановлено державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам.

Відповідно до ч.2 цієї норми права, яка є спеціальною при вирішенні спору, у чинній на час спірних правовідносин редакції, у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Колегія суддів звертає увагу, що перебування особи на публічній службі, у т.ч. військовій службі за контрактом, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

Отже, саме через службу за контрактом за позивачем повинен зберігатися попередній середній заробіток, а порушення Ліцеєм державних гарантій позивачу як педагогічному працівнику, тобто порушення трудових прав, підлягає захисту судом.

Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем законодавства про працю в частині припинення позивачу виплати середнього заробітку через набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", яким, зокрема, внесено зміни до ч.3 ст.119 КЗпП щодо припинення збереження середнього заробітку працівникам за відповідних обставин, позаяк трудові відносини між сторонами регулюються й положеннями Закону України "Про освіту", яким цей заробіток збережено.

Разом з тим суд попередньої інстанції, зробивши такі висновки і покладаючи на Ліцей обов`язок нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, фактично судовий спір не вирішив, оскільки при встановленні факту порушення трудових прав саме суд виносить рішення про виплату працівникові належних сум. Тобто застосований судом спосіб захисту порушеного права суперечить обставинам справи та вимогам закону.

Застосування конкретного способу захисту суб`єктивного права особи залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19); від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19); від 04 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19); від 15 вересня 2020 року справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

У наведеному висновку закладено основний принцип: один спір має вирішуватися судами лише один раз, по одному спору має прийматися лише одне судове рішення. Умови для ефективного захисту права: - належний рівень правничої допомоги - чітке формулювання позовних вимог, задоволення яких призведе до реального поновлення порушеного права чи інтересу - можливість виконання ухваленого рішення.

Тому суд зобов`язаний здійснити обчислення середнього заробітку за правилами, передбаченими відповідним Порядком, затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(далі - Порядок №100).

Абзацом четвертим п. 2 Порядку №100 визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки про нарахований та виплачений середній заробіток ОСОБА_1 за період військової служби за контрактом за період з 19 лютого 2018 року по 18 липня 2022 року в травні та червні 2022 року нараховано по 7 073,88 гривень.

Отже, середньоденна заробітна плата з огляду на 43 робочих дні у вказаних місяцях становить 329,02 гривень (7073,88*2?43).

Тому на користь позивача до стягнення з відповідача підлягає 103970,32 гривень середнього заробітку за 316 робочих днів за період з 19 липня 2022 року по 03 жовтня 2023 року (329,02*316).

При цьому апеляційним судом відхиляються покликання автора апеляційної скарги на пропуск позивачем встановленого ст. 233 КзПП України тримісячного строку звернення до суду, адже вони ґрунтуються виключно на припущеннях.

Як зазначає позивач, про порушення свого права він дізнався лише після отримання відповіді на запит № 07.11/367 від 21 листопада 2023 року. До суду же з позовом звернувся 27 грудня 2023 року, тобто без пропуску встановленого строку.

Обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення свого права значно раніше, зокрема, через припинення зарахування середнього заробітку на розрахунковий рахунок чи опублікування змін в законодавстві відсутні.

Погоджується апеляційний суд з аргументами позивача про те, що у зв`язку із надходженням грошового забезпечення за службу за контрактом виплату середнього заробітку Ліцеєм та решту зумовлених виконанням військового обов`язку обставин ОСОБА_1 не міг детально з`ясовувати призначення одержаних грошових коштів.

Також законодавчі зміни до Кодексу законів про працю України не поширювались на спірні правовідносини сторін, оскільки регулювались Законом України "Про освіту".

З наказом Ліцею про припинення нарахування і виплати середнього заробітку позивача не було ознайомлено.

Крім того, стягнення середнього заробітку без скасування вказаного наказу є належним та ефективним способом захисту порушених трудових прав у судовому порядку.

Кодекс законів про працю України не містить положень щодо обов`язково скасування судом наказів чи розпоряджень роботодавця при вирішення спору, а тому достатнім є встановлення факту порушення прав робітника внаслідок неправомірних дій, рішень чи бездіяльності роботодавця і поновлення порушених прав у більш ефективний спосіб.

Тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.

Мотивом для прийняття нової постанови - про задоволення позову шляхом стягнення судом середнього заробітку, відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права в частині покладення на Ліцей обов`язку нарахувати та виплатити середній заробіток.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради задовольнити частково.

Скасувати рішення Острозького районного суду Рівненської області від 28 лютого 2024 року.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради на користь ОСОБА_1 103970 (сто три тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 32 копійки середнього заробітку (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради; адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ 26062852.

Повний текст складено 04 червня 2024 року.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук