Рішення

від 30.05.2024 по справі 404/3118/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/3118/22

Номер провадження 2/404/751/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

у складі: головуючого судді Павелко І.Л.

за участі секретаря Коваленко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в позовному провадженні за позовною заявою представника ОСОБА_1 адвоката Вишні Ганни Вікторівни до Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького, Кропивницька міська рада, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,суд,-

ВСТАНОВИВ:

Представника ОСОБА_1 адвокат Вишня А. В. звернулася до суду з позовною заявою в якій просить ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 32,1 квадратних метрів, житлова площа 26,2 квадратних метрів з господарського - побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 .

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила,що відповідно довідки б/н від 04.08.1983 року, виданої Кіровоградським бюро інвентаризації, що домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстровано по праву особистої власності за ОСОБА_3 , ціле. На підставі свідоцтва про спадкування від 04.08.1983 року р. 1-1590 та записано в реєстрову кадастрову книгу по №19891/111.

Представник управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького належним чином повідомлявся про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив.

Кропивницька міська рада належним чином повідомлявся про розгляд справи надали відзив по справі де просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 належно повідомлялися про розгляд справи про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою судді від 20.07.2022 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку позовного провадження.

Ухвалою судувід 09.02.2023року задоволеноклопотання представника позивач та витребувана інвентарна справа з ОБТІ.

Ухвалою суду від 09.02.2023 року витребувана з державного архиву копія спадкової справи.

Відповідно до ухвали суду від 20.03.2023 року залучено як співвідповідача Кропивницьку міську раду.

Ухвалою суду від 22.05.2023 року витребувано відомості про реєстрацію ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 22.05.2023 року витребувана копія спадкової справи.

Заслухавши пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи суд находить позовну заяву яка задоволенню не підлягає.

Встановлено,що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кіровограді, Кіровський район, республіка УРСР провулок Залізничний 9, постійно проживала з 1955, що підтверджується записом акта про смерть №305 від 08.02.1988року , виданого відділом РАЦС .

та після її смерті в будинку залишився проживати її онук ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_3 її онук ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після померлої бабусі, до нотаріуса не звертався, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 39910536 від 18.03.2015, та яка підтверджує, що інші спадкоємці відсутні.

Довідкою №228 від 26.09.2013 року, довідкою №193 від 18.11.2016 року, довідкою №149 від 07.03.2018. виданою квартальним комітетом №31 Кіровського району, м. Кіровограда підтверджується постійне проживання ОСОБА_1 разом з дітьми в будинку АДРЕСА_1 з 2000 року.

Наявний акт порушення Правил користування електричної енергії для населення був борг 16107,96 грн., який був сплачений відповідно до заяви від 21.10.2010 року та угодами про погашення заборгованості №011050, №014406, №015946, №01597.

20.10.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 складено розписка про сплату йому дві тисячі гривень за будинок по АДРЕСА_1 та після сплати даних коштів він претензій не матиме, що підтверджується розпискою.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи наріч (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки щодо застосування норм права.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що

на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власностідобросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується, що для застосування набувальиої давності добросовісний набувач має довести, що майно, яким він заволодів, є чужим, тобто належить іншій особі, а у самого добросовісного набувача на момент заволодіння майном були відсутні передбачені законом підстави для набуття власності на нього і він не знав і не міг знати про це. До того ж, таке заволодіння має бути правомірним.

Застосування до набувальиої давності презумпції добросовісності не відповідає буквальному змісту ст. 344 ЦК, оскільки в силу ч. 5 ст. 12 ЦК презумпція добросовісності діє тоді, коли законом встановлені правові наслідки недобросовісного здійснення особою свого права (частини 1, 3 ст. 388 ЦК), тоді як ст. 344 ЦК вказує на правомірні дії щодо добросовісного заволодіння чужим майном.

Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документу наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України, До цього висновку дійшов Верховний Суд України в Постанові від 27.09.2018р., по справі № 571/1099/16-ц. '

Зазначене тлумачення норм права щодо інституту набувальиої давності є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доводи представника позивача про те,що позивачка мешкала разом дітьми в будинку по АДРЕСА_1 і це підтверджується довідками квартального комітету, погашала борг який виник перед електропостачальною організацією і укладала договір реструктуризації погашення заборгованості, свідчить про те що вона там проживала. Але ці обставини не свідчать про можливість визнання за нею права власності на спірний будинок за набувальною давністю.

Відповідно до частин першої-третьої статгі 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства України, суду приходить до висновку, що стороною позивача не роз`яснено з яких підстав вона проживала в будинку АДРЕСА_1 з 2000 року, про що зазначено в довідках виданих квартальним комітетом №31 Кіровського району, м. Кіровограда, при тому, що розписка, яка була укладена тільки 20.10.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надала їй «право на будинок».

Також наявність заборгованості по користуванню електроенергією до 21.10.2010 року вказують на недобросовісність користування (проживання без оплати за енергопостачання)і набування права власності на будинок по АДРЕСА_1 .

Вказані обставини дають суду підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України оскільки суд відмовив в задоволенні позову судовий збір суд залишає по фактично понесеним витратам позивача.

На підстав ст.ст. 328,344 ЦК України та керуючись ст..ст.80.81,141,256 суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Вишні Ганни Вікторівни до Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького ,Кропивницька міська рада, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 32,1 квадратних метрів, житлова площа 26,2 квадратних метрів з господарського - побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним витратам позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач:Управління комунальноївласності міськоїради м.Кропивницького місцезнаходженнявул. В.Перспективна буд.41, код ЄДРПОУ 37623993, м. Кропивницький ,25006;

відповідач:Кропивницька міськарада місцезнаходженнявул. В.Перспективна буд.41, код ЄДРПОУ 26241020, м. Кропивницький ,25006;

третя особа: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 04.06.2024 року.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда