Постанова

від 15.10.2024 по справі 404/3118/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/3118/22

провадження № 22-ц/4809/1248/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Голованя А.М., Дьомич Л.М.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Вишня Ганна Вікторівна;

відповідачі - Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького, Кропивницька міська рада;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 .

Розглянувши увідкритому судовомузасіданні в м.Кропивницькому цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2024 року, у складі головуючого судді Павелко І.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького, Кропивницька міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Вишня Ганна Вікторівна звернулася до суду із позовною заявою до Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького, Кропивницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона добросовісно заволоділа майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 та безперервно понад двадцять два роки відкрито, не приховуючи факт знаходження майна у її володінні ним володіє, сплачує борг за комунальні послуги (електроенергію, водопостачання, водовідведення) та продовжує проживати в даному будинку, а тому вважала , що за нею може бути визнано право власності на це нерухоме майно за набувальною давністю згідно ч.3 ст.344 ЦК України.

У позовній заяві посилається на те, що володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевненим у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов?язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю, що узгоджується із правовою позицією викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі ЄУН 910/1727/17.

ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 32,1 квадратних метрів, житлова площа 26,2 квадратних метрів з господарського - побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вказувала, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам в контексті законодавства про визнання майна безхазяйним.

Не погоджується із твердженням суду про недобросовісність користування позивачкою житлом.

Зазначає, що ОСОБА_4 був потенційним спадкоємцем на житловий будинок, але він не оформив спадщину.

Наголошує на тому, що право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйну річ, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Вважає, що визнання за нею права власності на спірний будинок за набувальною давністю не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Кропивницька міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Вказує, що позивачем не доведено того, що спірне майно, яким він заволодів, є чужим, тобто належить іншій особі, а у добросовісного набувача на момент заволодіння майном були відсутні передбачені законом підстави для набуття власності на нього і він не знав і не міг знати про це.

Вважає, що всі наведені позивачкою обставини не свідчать про можливість визнання за нею права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кіровограді, Кіровський район, республіка УРСР провулок Залізничний 9, постійно проживала з 1955 року, що підтверджується записом акта про смерть №305 від 08.02.1988, виданого відділом РАЦС та після її смерті в будинку залишився проживати її онук ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_5 її онук ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після померлої бабусі, до нотаріуса не звертався, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 39910536 від 18.03.2015, та яка підтверджує, що інші спадкоємці відсутні.

Довідкою №228 від 26.09.2013, довідкою №193 від 18.11.2016, довідкою №149 від 07.03.2018 виданою квартальним комітетом №31 Кіровського району, м. Кіровограда підтверджується постійне проживання ОСОБА_1 разом з дітьми в будинку АДРЕСА_2 з 2000 року.

Згідно акту порушення Правил користування електричної енергії для населення був борг 16107,96 грн, який був сплачений відповідно до заяви від 21.10.2010 та угодами про погашення заборгованості №011050, №014406, №015946, №01597.

20.10.2008 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склали розписку про сплату йому двох тисяч гривень за будинок по АДРЕСА_2 та в тому, що після сплати даних коштів він претензій не матиме, що підтверджується розпискою.

Звернувшись із даним позовом до суду позивачка вказувала, що вона добросовісно заволоділа майном, а саме житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями та безперервно понад двадцять років відкрито, не приховуючи факт знаходження майна у її володінні ним володіє.

Крім того, посилалася на те, що вона сплачує борг за комунальні послуги (електроенергію, водопостачання, водовідведення) та продовжує проживати в даному будинку, разом із дітьми, а тому за нею може бути визнано право власності на це нерухоме майно за набувальною давністю згідно ч.3 ст.344 ЦК України.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки щодо застосування норм права.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте, не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що

на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено правових підстав проживання в будинку АДРЕСА_2 з 2000 року.

Крім того розписка, яка була видана ОСОБА_2 20.10.2008 , яка нібито надає право на будинок не містить засад, що обґрунтовують набуття права власності чи користування позивачкою житловим приміщенням.

До того ж позивачка не визначила ОСОБА_2 відповідачем у зазначеному спорі і не ставить питання про визнання угоди купівлі продажу, чи оренди житлового будинку дійсною.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, яких доводи апеляційної скарги не спростовують.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Л.Дуковський

Судді: А.М. Головань

Л.М. Дьомич