Ухвала

від 16.12.2024 по справі 404/3118/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 404/3118/22

провадження № 61-15700ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Вишня Ганна Вікторівна , на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2024 року

та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького, Кропивницької міської ради, третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_3 , про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Вишня Г. В. , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою

на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2024 року

та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року

у цій справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, у якому представник заявниці вказує,

що копію постанови Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року надіслано представнику апеляційним судом 13 листопада 2024 року,

що підтверджується супровідним листом, з якого вбачається, що повний текст постанови Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року складений 13 листопада 2024 року, а не 15 жовтня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання)

без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється

з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

У порушення зазначеного представником заявниці не надано доказів

на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, що унеможливлює вирішення судом питання щодо поновлення строку

на касаційне оскарження.

За відсутності матеріалів справи Верховний Суд позбавлений можливості перевірити викладені обставини щодо дати отримання копії постанови Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року.

Отже, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Вишня Г. В., необхідно надати суду докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скаргу з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Проте в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України

в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу

в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело

до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах.

При цьому суд звертає увагу представника заявниці, що судовими рішеннями

у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду від 06 листопада 2023 року

в справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року в справі № 530/1297/21,

від 26 грудня 2023 року у справі № 758/113/23).

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Вишня Г. В. , узагальнено посилається

на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального

та порушення норм процесуального права, посилається на постанови Верховного Суду, однак вказані посилання не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявниця не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання

чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб)

за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

18 жовтня 2023 року набув чинності Закон України від 29 червня 2023 року

№ 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі),

що забезпечує обмін документами», яким змінено редакцію, зокрема, частини шостої статті 14 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України

як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі),

що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду

з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також

у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету

у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Вказана касаційна скарга подана та підписана адвокатом Вишнею Г. В., наявність електронного кабінету якої у скарзі не зазначено. Разом з цим, починаючи

з 18 жовтня 2023 року наявність, зокрема, у адвоката електронного кабінету,

за загальним правилом, є обов`язковою.

Також Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що реєстрація

ОСОБА_1 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або

її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, є добровільною.

Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги представнику, який діє

в інтересах заявниці, необхідно надати уточнену касаційну скаргу разом

з її копіями відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити відомості про наявність у неї електронного кабінету або існування обставин, зазначених

в абзаці 3 частини шостої статті 14 ЦПК України.

Також ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Вишня Г. В., не виконано вимоги пункту

3 частини четвертої статті 392 ЦПК України та не додано до касаційної скарги документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову

у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - визначається вартістю майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі

№ 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначила, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані

з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви

про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить

про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі

№ 907/9/17 (провадження № 12-76гс18)). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Тому вимога у цій справі про визнання права власності за набувальною давністю, має майновий характер, оскільки підлягає грошовій оцінці, проте касаційна скарга та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ).

Отже, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Вишня Г. В. , слід надати докази (наприклад, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості житлового будинку тощо), які підтверджують ціну позову

на день подання позовної заяви.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 481,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 405,00 грн).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Виходячи з того, що зі змісту поданої касаційної скарги та судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день його подання, заявниці необхідно самостійно розрахувати розмір судового збору, виходячи із вартості спірного майна, та згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір»

за наступною формулою (А ? 1 % ? 200 %), де А - це вартість спірного майна,

і на підтвердження надати до суду докази його вартості.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Таким чином, для усунення зазначених недоліків касаційної скарги представнику заявниці слід надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, у якій чітко зазначити підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, та відомості про наявність у адвоката Вишні Г. В. електронного кабінету або існування обставин, зазначених в абзаці

3 частини шостої статті 14 ЦПК України, додати до скарги докази отримання постанови апеляційного суду та самостійно розрахувати розмір судового збору, виходячи із вартості спірного майна, та згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» за наступною формулою (А ? 1 % ? 200 %), де А - це вартість спірного майна, і на підтвердження надати до суду докази його вартості.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати представнику заявниці строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Вишня Ганна Вікторівна , на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня

2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 393 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк