Рішення

від 03.06.2024 по справі 640/8940/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2024 року справа №640/8940/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Енергія» про анулювання реєстраційного свідоцтва,

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року Міністерство юстиції України (МЮУ, Міністерство) звернулося до суду з позовом до Політичної партії «Наш дім Україна», яка у подальшому змінила назву на Політична партія «Енергія» (ПП «Енергія», політична партія).

Просили анулювати реєстраційне свідоцтво відповідача від 16 лютого 2005 року № 107-п.п.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року позов задоволено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення; пункт 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції змінено, анульовано реєстрацію Політичної партії «Енергія».

Постановою Верховного Суду від 26.01.2024 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 - скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 07.03.2024 справу прийнято до провадження суддею Скрипкою І.М., вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог МЮУ вказувало, що відповідач не здійснює висування своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України протягом десяти років, що є підставою для анулювання його реєстрації. Також звертали увагу на рішення Конституційного Суду України від 12.06.2007 №1-2/2007, у якому зазначено, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України. Вказали на обов`язок МЮУ, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації, у випадку порушення політичною партією приписів Закону «Про політичні партії в Україні» звернутися до суду з позовною заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва такої партії. У додаткових поясненнях, поданих після направлення справи на новий розгляд, зазначили, що більш ніж десятирічне невисування партією свого кандидата на загальнодержавних виборах свідчить про відсутність у такої партії інституційної спроможності взяти участь у виборчому процесі та вказує на невиконання свого призначення як виразника політичної волі громадян. Щодо відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України голови партії «Енергія» звернули увагу, що неподання партією документів на реєстрацію кандидатів з мотивів неможливості сплати виборчої застави не може вважатися «висуванням кандидатів» у контексті виборчого законодавства .

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Стверджував, що неподання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів та нереєстрація кандидатів на виборах не означає, що партія не висувала своїх представників на відповідних виборах на з`їзді та не приймала з цього питання рішення. Зазначили, що партія має намір приймати участь у проміжних виборах народного депутата у 2020 році та у місцевих виборах у 2020 році.

У додаткових поясненнях, поданих після направлення справи на новий розгляд, вказали, що у ініціаторів створення партії були цікаві та прогресивні ідеї, однак в силу різних обставин їм не вдалося їх в повній мірі реалізувати. Зазначили, що на чергових виборах Президента України 17.01.2010 партія зайняла позицію про необхідність ліквідації інституту Президента як зайвого органу, тому не висували свого кандидата; на виборах народних депутатів України 28.10.2012 партія не висувала кандидатів в знак протесту проти очевидних фальсифікацій; на позачергових виборах Президента України також зайняли позицію про необхідність ліквідації інституту Президента та не бачили необхідності участі у виборах. Звернули увагу, що 28.08.2014 прийняли рішення про висування кандидата в народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 215 округу 26.10.2014, однак документи не були подані до Центральної виборчої комісії через хворобу кандидата. Пояснили, що в серпні 2020 року провели ребрендинг партії, змінили назву, оновили склад керівних органів, після чого висунули кандидатом в народні депутати на проміжних виборах народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі №208 25.10.2020 голову партії ОСОБА_1 , а відсутність оплати грошової застави сталася через те, що не змогли швидко відкрити банківський рахунок відповідно до нової назви партії. Вважають названий факт підтвердженням проведення політичної діяльності. Вказали, що повністю готові до наступних виборів, які відбудуться після скасування воєнного стану і мали намір приймати участь у виборах у 2022 року.

Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій у цій справі, вказав, що визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії; при цьому анулювання реєстрації політичної партії як результат з`ясування усього спектру питань та обставин, які у значенні частини першої статі 24 є умовою для настання відповідних юридичних наслідків, не має трансформуватися у спосіб ліквідації політичної партії.

Крім того, Верховний Суд резюмував, що висування відповідачем кандидата на проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №208 не вплине на факт висування політичною партією кандидатів на загальнодержавних виборах в означений позовом період. Однак, на думку колегії суддів, сам факт висування політичною партією кандидата на загальнодержавних (але не місцевих) виборах після десяти років «неучасті» в них, є обставиною, яка зобов`язує суд щонайменше пересвідчитися у дійсності намірів політичної партії взяти участь у політичному житті держави. Для цього, як зазначалося, потрібно оцінити, з-поміж іншого, наскільки сам процес висування кандидата на вибори чи то народного депутата України (як-от в цій справі), чи то Президента України відповідав вимогам законодавства і чи було це висування проявом дійсних намірів (волі, бажання) і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону. Констатував, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано обставини висування ПП «Енергія» кандидата у народні депутати України у 2014 році та у серпні 2020 року (після подання позовної заяви в цій справі).

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Політична партія «Наш дім Україна» зареєстрована МЮУ 16.02.2005 за №107-п.п. (т.1 а.с.116). Діяльність цієї партії здійснювалась на підставі Статуту та програми партії, затверджених установчим з`їздом партії 03 січня 2005 року (т.1 а.с.73-115).

На позачерговому з`їзді партії 20.08.2020 прийнято рішення про зміну найменування партії на ПП «Енергія», затверджено Статут ПП «Енергія» (нова редакція т.1 а.с.185-192) та програму партії (нова редакція т.1 а.с.192а-192д).

15.01.2020, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», МЮУ звернулося із листом № 428/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування відповідачем кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років (т.1 а.с.44).

31.01.2020, у відповідь на звернення позивача, Центральною виборчою комісією листом №21-41-211 надано інформацію стосовно партій, які висували та подавали документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років (т.1 а.с.45-61).

Як видно з переліку політичних партій, які висували кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, які подавали до ЦВК документи для реєстрації відповідних кандидатів у період з 01.01.2005 по 31.01.2020, відповідачем протягом такого періоду не подавалися до Центральної виборчої комісії документи для реєстрації кандидатами на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) та у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Відповідачем до суду подано рішення з`їзду партії від 28.08.2014, у відповідності до якого висунуто кандидатом в народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 215 округу 26.10.2014 ОСОБА_2 04.10.1967 (т.1 а.с.147-148).

Разом із тим, що підтверджено і відповідачем, документи на реєстрацію до ЦВК стосовно такої особи подано не було, за поясненнями партії, через хворобу кандидата. Так само жодних документів, які готувалися для подання на реєстрацію відповідного кандидата та вчинення дій з метою реєстрації, суду не надано, хоча вони витребовувалися.

Ухвалою суду від 05.03.2024 витребувано у ПП «Енергія» рішення з`їзду партії стосовно висування кандидатів у народні депутати (президенти), пакет документів, що подавався на реєстрацію; документи на підтвердження наявності місцевих осередків партії, їх кількості, їх діяльності; інформацію із документальним підтверженням щодо участі партії у будь-яких інших виборах; відомості щодо участі партії у місцевих виборах; усі інші документи на підтвердження діяльності партії та її участі у політичному житті.

Крім того, у Центральної виборчої комісії витребувано пояснення з документальним підтвердженням, чи мало місце у 2014 та 2020 роках намагання зареєструвати кандидатом у народні депутати Політичною партією «Наш дім Україна», яка у подальшому змінила назву на Політична партія «Енергія», а також рішення, що були прийняті за результатами (наслідками) цього.

Так, у листі від 14.03.2024 (т.3 а.с.83-85) Центральна виборча комісія повідомила суд, що для реєстрації висунутих політичними партіями кандидатів у народні депутати України було передбачено подання визначених Законом документів, за результатами розгляду яких Комісія приймала рішення про реєстрацію відповідних кандидатів або відмову у їх реєстрації. Для реєстрації висунутих політичними партіями кандидатів у народні депутати України було передбачено подання рішення вищого керівного органу політичної партії, прийнятого відповідно її статуту, про висування кандидатів у народні депутати України із зазначенням їх прізвищ, імен та по батькові, яке мало бути засвідчене підписом керівника політичної партії і скріплене печаткою партії. Тому ЦВК володіє відомостями про висування партіями своїх кандидатів у народні депутати України лише щодо тих партій, які подавали до Комісії визначені законами документи для реєстрації висунутих осіб кандидатами в народні депутати України.

Проінформували, що до ЦВК не надходили документи стосовно висування партією «Наш дім Україна» кандидатів у народні депутати України на проміжних виборах народного депутата 25.05.2014 в одномандатному виборчому окрузі №83 та позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014.

У той же час, зазначили, що 24.09.2020 до Комісії надійшла заява ПП «Енергія» та інші документи щодо реєстрації ОСОБА_1 , висунутої 27.08.2020 на позачерговому з`їзді партії кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №208 на проміжних виборах народного депутата України 25.10.2020, яка була зареєстрована у ЦВК за №21-34-12885 від 24.09.2020. ЦВК, постановою від 29.09.2020 №307, відмовила в реєстрації такого кандидата у зв`язку з відсутністю документів, зазначених у частині першій статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Судом досліджено таке рішення ЦВК (т.3 а.с.86-90).

Так, встановлено, що замість грошової застави кандидата у народні депутати України у розмірі 50000 грн. кандидатом ОСОБА_1 сплачено 1 грн. з карткового рахунку.

Крім того, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу, кандидата в народні депутати ОСОБА_1 не розміщено в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а її подання здійснювалося не шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Також не дотримано вимог у частині подання фотографії кандидата встановленого формату.

Суд зазначає, що назване висунення мало місце після подання позову МЮУ. Як зазначалося вище, представник відповідача пояснив, що партії не вдалося швидко відкрити банківський рахунок відповідно до нової назви та керівних органів, що стало причиною неможливості внесення застави. Недоліки у іншій частині не пояснили.

Суд також витребовував у партії докази участі у місцевих виборах на весь час діяльності, однак їх подано не було.

Пакети документів, які були підготовлені для реєстрації кандидатами у народні депутати України, які витребовувалися судом для з`ясування реального наміру партії брати участь у виборчих перегонах, відповідачем також не надані.

Стосовно наявності місцевих осередків, інформацію про що також витребувано судом, то для такого з`ясування відповідач звертався до територіальних органів Міністерства юстиції України із проханням надати інформацію. Так, у відповідях міститься інформація про реєстрацію структурних утворень ПП «Енергія» («Наш дім Україна») у м. Києві, Донецькій, Луганській, Полтавській, Сумській, Харківській, Чернігівській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Житомирській областях (т.3 а.с.66зв.-70). Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції строк розгляду запиту відповідача продовжено до 05.04.2024, тому партія не надала відомостей стосовно осередків у відповідних регіонах разом із поясненнями, поданими у березні 2024 року (т.3 а.с.66). Однак у подальшому така інформація до суду не надавалась.

Також відповідачем подано примірник рішення ПП «Енергія» від №1 від 18.02.2022 про висування кандидатом в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 206 округу 27.03.2022 (т.3 а.с.61).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 11 Конвенції кожному гарантовано право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

За приписами статті 1 Закону України «Про політичні партії в Україні» №2365-III (Закон №2365-III) право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

За визначенням у статті 2 Закону №2365-III політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Як закріплено у статті 3 Закону №2365-III політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

У відповідності до частини другої статті 11 Закону № 2365-ІІІ (у редакції викладеній згідно із Законом № 835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду) з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»).

За приписами частини першої статті 12 Закону № 2365-ІІІ політичні партії мають право брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України.

За положеннями частини першої статті 18 Закону № 2365-ІІІ державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.

Центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, є Міністерство юстиції України (підпункт 83-15 пункту 4 цього Положення).

За змістом статті 23 Закону №2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з`їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з`їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі.

Рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) політичної партії з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не може бути скасовано політичною партією.

Питання анулювання реєстрації політичної партії врегульовано статтею 24 Закон №2365-III.

Так, у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

У разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду.

За змістом статей 2 та 17 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-IV «Про Центральну виборчу комісію» Центральна виборча комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад, зокрема, виборчого процесу, однакове застосування законодавства України про вибори на всій території України. Комісія здійснює контроль за дотриманням політичними партіями, іншими суб`єктами виборчого процесу, зокрема, вимог законодавства про вибори.

Також Комісія згідно із Законом України «Про вибори Президента України» та «Про вибори народних депутатів України» реєструє кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати, включених до виборчого списку політичної партії у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, та кандидата в депутати, висунутого партією, у відповідному одномандатному виборчому окрузі за умови отримання нею відповідних документів.

Підпунктом 2 пункту 2 Розділу XXXXII «Прикінцеві та перехідні положення» Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396-IX визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Кодексом Закон України «Про вибори народних депутатів України», крім положень щодо організації та проведення проміжних виборів і заміщення народних депутатів України, обраних у загальнодержавному виборчому окрузі, повноваження яких достроково припинені, що діють до наступних чергових або позачергових виборів народних депутатів України.

За положеннями частини п`ятої статті 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року №4061-VI виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Суд враховує і Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року у справі№ 2-рп/2007. Так, ним визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону № 2365-III, якою було встановлено: «У разі невиконання політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються».

При цьому, Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Конституційний Суд України наголосив, що з впровадженням в Україні адміністративного судочинства положення статті 24 Закону, якими підсудність категорії справ, пов`язаних з порушенням політичними партіями вимог чинного законодавства, віднесено до повноважень Верховного Суду України вступили в колізію з частиною третьою статті 19 КАС України. Ця суперечність має бути усунута законодавчим шляхом і на загальний висновок щодо конституційності судового порядку розгляду справ про анулювання реєстраційного свідоцтва чи заборону політичної партії не впливає.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 законодавець Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 року № 835-VIII вніс зміни до редакції статті 24 Закону № 2365-III та виклав її у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. При цьому «невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років» залишилося підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

Таким чином, ураховуючи конструкцію статті 24 Закону № 2365-III, а також Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року №2-рп/2007, факт невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Таких висновків дійшов Верховний Суд при вирішенні справ у подібних правовідносинах у постановах від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 та від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові у межах розгляду цієї справи, які наведені вище.

Суд звертає увагу і на правову позицію Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі № 40/2973/20, де викладено наступне: «Висування партією кандидатів відбувається на з`їзді партії, що є необхідною, але не достатньою умовою для повноцінної участі у виборах. Порядок висування кандидатів партією встановлено приписами частини першої статті 53 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та частини четвертої статті 47 Закону України «Про вибори Президента України».

У свою чергу реєстрація кандидата має місце виключно після його висування та за умови подання відповідного переліку документів до Центральної виборчої комісії (статті 54, 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», стаття 51 Закону України «Про вибори Президента України»).

Згідно із частиною третьою статті 22 Виборчого кодексу України у разі відмови у реєстрації або скасування реєстрації усіх висунутих партією кандидатів, остання втрачає статус суб`єкта виборчого процесу, тобто не бере участі у виборах. Таким чином, неподання партією висунутих нею кандидатів для реєстрації у встановлений законодавством строк призводить до втрати нею статусу суб`єкта виборчого процесу. Тому висування кандидатів, яке відбувається на з`їзді партії і реєстрація кандидатів, що здійснюється ЦВК, передбачають різні виборчі процедури, за якими проходить не лише висування кандидатів, але й їх реєстрація ЦВК. Саме рішення ЦВК про реєстрацію висунутих кандидатів від партії на загальнодержавних виборах є логічним завершенням процесу висування кандидатів і у такому випадку можна вважати, що партія взяла участь у виборах і виконала свій конституційний обов`язок».

Аналізуючи наведені вище норми та з`ясовані у справі обставини, суд приходить до таких висновків.

Суд дійсно погоджується, що висування політичною партією кандидата на загальнодержавних виборах, навіть за умови нездійснення такого висування протягом останніх десяти років, може за певних умов завадити анулюванню реєстрації цієї політичної партії, але за умови, що це висування було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, а не їх імітування.

У той же час, у випадку, який розглядається, відповідач не надав суду жодного доказу реальної діяльності по організації висування кандидата на парламентських виборах у 2014 році та на виборах народного депутата України у серпні 2020 року, як і щодо будь-яких інших виборів, як-то Президента України, народних депутатів України та місцевих виборів.

Доводи партії про неучасть у виборах Президента України з підстав переконання про необхідність ліквідації посади Президента, та неучасть у виборах народних депутатів України 2012 року через твердження про фальсифікації суд вважає надуманими та такими, що жодним чином не можуть слугувати обґрунтуванням неучасті у виборчому процесі і суд їх відхиляє.

Твердження про хворобу кандидата у народні депутати України у 2014 році і неподання документів до ЦВК із цих підстав не підтверджені доказами (при цьому, навіть доведеність такого факту не підтверджує, що партія здійснює політичну діяльність, оскільки участь у виборах не залежить від того, чи хворий кандидат), суду не надані витребовувані докази, які готувалися для подання до ЦВК, також судом не встановлено доказів дійсних намірів прийняти участь у виборчому процесі у відповідний період.

Стосовно поданих до ЦВК документів про реєстрацію кандидатом у народні депутати України у 2020 році після подання цього позову Міністерством, то разом із документами кандидата не було внесено грошову заставу та не подано у належному вигляді декларацію (декларацію не розміщено в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а її подання здійснювалося не шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції). Тому суд приходить до висновку, що дійсних намірів і інституційної спроможності політичної партії «Енергія» взяти участь і у виборчому процесі у 2020 році у відповідача не було. У той же час, мала місце імітація діяльності з висування кандидата для формального виконання вимог Закону «Про політичні партії в Україні», з метою уникнення негативних наслідків у вигляді анулювання реєстрації партії.

Також суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2024 у справі 640/2919/20 про те, що неподання партією документів на реєстрацію кандидатів з мотивів неможливості сплати виборчої застави не може вважатися «висуванням кандидатів» у контексті статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» і засвідчує неспроможність партії виконати обов`язок щодо участь у виборах.

За результатом аналізу з`ясованих у справі обставин, суд констатує, що висування кандидатами у народні депутати України відповідачем у 2014 та 2020 роках не було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах.

Твердження про висування на з`їзді партії 18.02.2022 для участі у виборах народного депутата України голови партії як одну із підстав обґрунтування позиції партії стосовно необхідності відмови у задоволенні позову суд не приймає до уваги, оскільки це не підтверджує, з урахуванням інших обставин справи, дійсних намірів взяти участь у політичному житті держави. Запевнення партії про те, що у майбутньому вона точно прийматиме участь у виборах не є доказом у спірних відносинах і не спростовує наявності передбачених у статті 24 Закону №2365-ІІІ обставин.

Зважаючи на викладені вище позиції Верховного Суду про те, що під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню Мін`юсту до суду з відповідним позовом, суд констатує що станом на день звернення до суду позивачем такої умови дотримано.

Більше того, для з`ясування того, що політична партія справді не виконує і у подальшому свого призначення як виразника політичної волі громадян, судом досліджувалась діяльність ПП «Енергія» навіть після звернення до суду із позовом Міністерства, однак встановлені результати такої діяльності, зокрема, і формальне подання документів до ЦВК у 2020 році, не підтвердили реального виконання партією свого призначення.

Тому МЮУ виконало свій прямий і безпосередній обов`язок у межах спірних відносин.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи є обґрунтованими, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що з 01 січня 2016 року у зв`язку із набранням чинності нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 року № 835-VIII із статті 11 Закону України №2365-ІІІ виключені положення частини одинадцятої, якою було передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, після реєстрації видає політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

Названим Законом були внесені зміни й до статті 24 Закону України №2365-ІІІ, у тому числі й щодо її назви, яку змінено з «Анулювання реєстраційного свідоцтва» на «Анулювання реєстрації». При цьому, частини друга та третя цієї статті містять положення про прийняття судом рішення про анулювання реєстрації політичної партії, що на думку суду є підставою для постановлення саме такого рішення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, зокрема, шляхом анулювання реєстрації Політичної партії «Енергія».

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз у цій справі відсутні, судові витрати по сплаті судового збору стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов - задовольнити.

Анулювати реєстрацію Політичної партії «Енергія» (попередня назва «НАШ ДІМ Україна»), свідоцтво №107-п.п від 16.02.2005 (код ЄДРПОУ: 33451725, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких (Московська), Печерський район, буд. 32/2).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.