Постанова

від 05.06.2024 по справі 120/16410/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16410/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

05 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області, в якому просив:

-визнати протиправними діяння відповідача, щодо:

1.1) ненадання у встановлений законом строк відповіді на запит від 10.06.2023 р.;

1)повідомлення у пункті 2 відповіді від 26.09.2023 року неправдивої інформації про те, що запитувана в письмовому запиті від 10.06.2023 р. інформація (пункт 2 запиту) не розголошувалась (насправді він її розголосив перед ДБР та поліцією);

2)ненадання та приховання запитуваної інформації про те, ким саме було прийнято рішення про розголошення інформації про особу позивача та осіб, що є його близькими родичами;

3) ненадання та приховання інформації про те, ким підписаний був запит що надійшов з слідчого підрозділу Державного бюро розслідувань про надання інформації відносно позивача та його дітей; не надання інформації та приховання від кого такий запит надходив (слідчих відділів у Державного бюро розслідувань більше 30-ти) та не надання інформації з яким змістом надходив такий запит (наданий у відповіді зміст, зі слів правопорушників, не повний і не є тотожним запиту);

4)ненадання та приховання інформації за чиїм підписом надано відповідь на запит про особу позивача в слідчий підрозділ Державного бюро розслідування;

5)ненадання інформації про те, чи було в розпорядженні відповідача рішення чи ухвала суду про надання дозволу на поширення (надання) інформації про позивача та його близьких членів сім`ї (дітей);

6)ненадання інформації, чи надавалась (розголошувалась) інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про особу позивача та його близьких родичів (дітей) без їхньої згоди;

7)нанадав інформації про те, за чиїм підписом інформацію та відомості про позивача та його близьких родичів (дітей) було запитувано;

8)ненадання інформації про те, чи повідомляли та яким чином позивача та його близьких родичів (дітей) про розголошення вищевказаної інформації про нього (дітей) та її надання будь-яким запитувачам;

9)повідомлення недостовірної інформації про те, що до відповідача надійшов запит з поліції щодо витребовування документів про позивача для обрання міри запобіжного заходу за вчинення кримінального правопорушення;

10)ненадання засвідчених належним чином усіх копій запитів та відповідей на них, які містять інформацію про особу позивача та його близьких родичів і дітей;

11)незазначення у відповіді на запит порядку оскарження відмови в наданні запитуваної інформації;

12)розголошення конфіденційної інформації про особу позивача та приватне і сімейне життя та його близьких родичів (в т.ч. дітей) перед слідчим відділом Державного бюро розслідувань та Козятинським відділенням поліції №2 Хмільницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області без нашої згоди та без рішення суду;

-зобов`язати відповідача:

1) повідомити позивачу інформацію про те, що запитувана в письмовому запиті від 10.06.2023 інформація (пункт 2 запиту) розголошувалась без дозволу позивача та його близьких родичів і без рішення суду перед поліцією та Державним бюро розслідуванням (конкретними підроздідами);

2)надати письмову інформацію про те, ким саме прийнято рішення про розголошення інформації про особу позивача та його близьких родичів; ким підписаний запит що надійшов з слідчого підрозділу Державного бюро розслідувань про надання інформації відносно мене та моїх дітей; від якого слідчого відділу ДБР такий запит надходив та з яким змістом надходив такий запит (точним і повним); за чиїм підписом було надано відповідь на запит про мою особу в слідчий підрозділ Державного бюро розслідування; чи було в розпорядженні відповідача рішення чи ухвала суду про надання дозволу на поширення (надання) інформації про позивача та його близьких членів сімї (дітей); чи надавалась (розголошувалась) інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про особу позивача та його близьких родичів (дітей) без їхньої згоди; за чиїм підписом інфоормацію та відомості про позивача та його близьких родичів (дітей) було запитувано; чи повідомляв відповідач та яким чином позивача та його близьких родичів (дітей) про розголошення вищевказаної інформації про нього (дітей) та її надання будь-яким запитувачам; що для обрання міри запобіжного заходу за вчинення кримінального правопорушення до відповідача запит з поліції не надходив;

3) надати засвідчені належним чином усі копії запитів та відповідей на них, які містять інформацію про особу позивача та його близьких родичів (дітей);

11) зазначити у відповіді на запит порядок оскарження відмови в наданні запитуваної інформації;

4) не допускати розголошення конфіденційної інформації про особу позивача та приватне і сімейне життя та його близьких родичів (в т.ч. дітей) перед третіми особами без їхньої згоди або без рішення суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року позов задоволено частково:

-визнано протиправними дії Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неналежного розгляду та надання неповної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.06.2023;

-зобов`язано Козятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.06.2023 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні доводів апеляційної скарги зокрема зазначено, що розцінений судом першої інстанції як відзив, поданий відповідачем процесуальний документ, не може вважатися таким, оскільки останній всупереч вимогам КАС України не направлений позивачу. Вказано, що суд першої інстанції, незаконно надав переваги скріншоту відповідача, який підтверджує відправлення ним відповіді на запит, чим позбавив позивача можливості спростувати даний факт. Зазначено про безпідставність посилань відповідача на те, що останнім ніби то не отримано запит позивача в червні 2023 року. Також позивач вказує на неправдивість доводів відповідача в тій частині, що останній отримав запит лише 11.10.2023. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не підтверджено достовірності вказаної ним інформації, а висновок суду про те що інформація надана на запит відповідача у зв`язку з оголошенням позивача в розшук а не для обрання міри запобіжного заходу є безпідставним, так як відповідач ніяких запитів наскільки позивачу відомо, не подавав.

На переконання позивача, судом першої інстанції не надано правову оцінку доказам та доводами останнього.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що як зазначає позивач в позовній заяві, 11.06.2023 відповідачем отримано на офіційну електронну адресу інформаційний запит від 10.06.2023.

За змістом, наявної у справі копії запиту ОСОБА_1 просив надати письмову інформацію:

1. Чи є інформація про персональні дані його особи та його близьких родичів, що містяться в актовому записі цивільного стану, конфіденційною та чи підлягає вона розголошенню?

2. Чи розголошувалась така інформація про нього та близьких його родичів у травні-червні 2021 року? Якщо так, то ким саме було прийнято рішення про розголошення вказаної інформації та на підставі якого нормативно-правового акту?

3. Чи надходив з слідчого підрозділу Державного бюро розслідувань письмовий запит до Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Хмільницькому про надання відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у травні червні 2021 року про його особу та особи його близьких родичів та дітей? Якщо так, то коли і від кого такий запит надходив, в якій формі, ким підписаний, з яким змістом?

4. Чи надавав Козятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Хмільницькому відповідь на такий запит та інформацію (відомості) з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у травні червні 2021 року про його особу та особи його близьких родичів та дітей без нашої згоди? Якщо так, то хто, коли, в якій формі та яким способом надавав таку відповідь, з яким змістом, за чиїм підписом, та на підставі якого нормативно-правового акту, чи було в розпорядженні відділу РАЦС рішення чи ухвала суду про надання такого дозволу?

5. Чи надавалась (розголошувалась) ще коли-небудь інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про його особу та особи його близьких родичів та дітей без нашої згоди третім особам (перед ними)? Якщо надавалась (розголошувалась), то чи була вона надана на підставі рішення (ухвали) суду, коли надавалась та кому, в якій формі за чиїм підписом, з яким змістом та на підставі якого нормативно-правового акту? Хто і яку інформацію та відомості про нього та його близьких родичів запитував, коли, яким чином та в якому документі, з яким змістом та за чиїм підписом?

6. Чи повідомляли та яким чином мене та моїх близьких про розголошення вищевказаної інформації та її надання будь-яким запитувачам? Якщо ні, то чому?

В даному запиті позивач також просив надіслати запитувану інформацію з посиланням на пункти запиту, а також засвідчені належним чином усі копії запитів та відповідей на них, які містять інформацію про його особу та особи його близьких родичів та дітей, рекомендованим листом поштою для дотримання законних вимог охорони даних про особу та на тимчасову електронну пошту, з якої надійшов цей запит.

У відповідь на запит позивач отримав лист від 26.09.2023 за №742--28.22 -35/25, в якому відповідач надав наступну інформацію:

1. Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного станку проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складання актових записів цивільного стану. Інформація, що міститься в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

2. Протягом травня-червня 2021 року ніяких мір щодо розголошення інформації стосовно позивача та його родичів працівниками відділу не проводилось, оскільки, відповідно до ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», інформація, що міститься в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

3. 26 травня 2021 року до Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану за № 1637/14-01-04-21 від 21.05.2021 року четвертим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 140 КК України надійшов письмовий запит щодо надання інформації про наявність актових записів про народження, шлюб, народження дітей, розірвання шлюбу та зміну імені відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4. На наданий запит 31 травня 2021 року за вихідним №771-21.23-38 Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надана відповідь у формі інформаційного листа щодо наявності актових записів про шлюб та народження дітей (так як зазначалось у запиті).

Відповідь надано відповідно до п. 19 глави ІV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, в якому зазначено, що інформація та копії актових записів цивільного стану можуть бути витребувані на підставі ухвали (письмового запиту) суду (судді) у зв`язку за справами, що перебувають у його проваджені, а також на письмові запити Міністерства юстиції України, відділу державної реєстрації актів цивільного стану України, дипломатичного представництва та консульської установи України, нотаріуса, органу досудового розслідування, інших державних органів, якщо запит зроблено у зв`язку із здійсненням ними повноважень, зазначених актами законодавства, із зазначенням мети їх витребування.

5. 13 липня 2023 року за вихідним номером 8238/219 до Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов запит від Козятинського відділення поліції № 2 Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо витребування копій актових записів про шлюб, розірвання шлюбу та народження дітей відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з оголошенням останнього в державний розшук за ухиляння від явки в судове засідання для обрання міри запобіжного заходу за вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.

Відповідь на запит надана відповідно до чинного законодавства у встановлений законом термін та у форматі процесуальних документів, які передбачені Державним реєстром актів цивільного стану та Інструкцією з діловодства, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п. 19 глави ІV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5.

6. Щодо надання згоди про розголошення інформації, що міститься в Державному реєстрі актів цивільного стану та актових записах цивільного стану про реєстрацію юридичних фактів відносно позивача та членів його родини, іншим особам або будь-яким запитувачам, Козятинський відділ державної реєстрації повідомив, що відділ працює у правовому полі, не порушуючи законодавства щодо конфіденційності документів та інформації, згода позивача та членів його родини щодо направлення документів або інформації відповідно до п.19 глави ІУ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, не передбачена.

Однак, на думку позивача, відповідач протиправно, зокрема:

1. повідомив у пункті 2 відповіді неправдиву інформацію про те, що запитувана в запиті інформація (пункт 2 запиту) не розголошувалась;

2. не надав та приховав запитувану інформацію про те, ким саме було прийнято рішення про розголошення інформації про особу позивача та особи його близьких родичів;

3. не надав та приховав інформацію про те, ким підписаний був запит, що надійшов з слідчого підрозділу Державного бюро розслідувань про надання інформації відносно мене та моїх дітей; не надав інформацію від кого такий запит надходив та не надав інформацію з яким змістом надходив такий запит;

4. не надав та приховав інформацію за чиїм підписом було надано відповідь на запит про особу позивача в слідчий підрозділ Державного бюро розслідування;

5. не надав інформацію про те, чи було в розпорядженні відповідача рішення чи ухвала суду про надання дозволу на поширення (надання) інформації про позивача та його близьких членів сім`ї;

6. не надав інформації, чи надавалась (розголошувалась) інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про особу позивача та особи його близьких родичів та дітей без їх згоди;

7. на надав інформацію про те, за чиїм підписом інформацію та відомості про позивача та його близьких родичів було запитувано;

8. не надав інформацію про те, чи повідомляли та яким чином позивача та його близьких про розголошення інформації та її надання будь-яким запитувачам;

9. повідомив недостовірну інформацію про те, що до відповідача надійшов запит з поліції для обрання міри запобіжного заходу за вчинення кримінального правопорушення;

10. не надав та приховав засвідчені належним чином усі копії запитів та відповідей на них, які містять інформацію про особу позивача та особи його близьких родичів та дітей;

11. не зазначив в відповіді на запит порядку оскарження відмови в наданні запитуваної інформації, яку не надав.

Також, ОСОБА_1 вважає, що відповідач протиправно поширив і розголосив конфіденційну інформацію про його особу та приватне і сімейне життя та особи його близьких родичів (в т.ч. дітей) перед слідчим відділом Державного бюро розслідувань та Козятинським відділенням поліції №2 Хмільницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області без їх згоди та без рішення суду, чим вчинив втручання у особисте та сімейне життя.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення в цій частині.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст.34 Конституції України).

Ст. 40 Конституції України гарантовано, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

У практиці Європейського суду з прав людини склався уже усталений підхід, що доступ до публічної інформації охороняється статтею 10 Конвенції.

Так у справі "Співдружність Матерів Південної Чехії проти Республіки Чехія" (Sdruzeni Jihoceske Matky v. Czech Republic, заява № 19101/03) ЄСПЛ визнав, що відмова надати на запит інформацію з боку державних органів була формою втручання у право на свободу одержувати інформацію, і тому цей випадок повинен розглядатися на предмет дотримання вимог статті 10 Конвенції.

Підтвердженням включення питань доступу до інформації до обсягу статті 10 є також справа "Угорське об`єднання громадських свобод проти Угорщини" (Tarsasag a Szabadsagjogokert v. Hungary, заява № 37374/05), в якій ЄСПЛ зазначив, що "…Суд нещодавно наблизився до ширшого розуміння поняття "свобода одержувати інформацію"… і відповідно до визнання права на доступ до інформації". ЄСПЛ також підкреслив, що запитана інформація була вже готова і могла бути надана. Водночас на державі лежав обов`язок не перешкоджати суспільному рухові такої інформації. Європейський суд одноголосно прийняв рішення про те, що у цій справі держава Угорщина вчинила порушення статті 10 Конвенції.

У рішенні в справі "Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини" (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11) Велика Палата ЄСПЛ узагальнила практику Суду у справах із доступу до публічної інформації та виокремив такі чотири порогові критерії, відповідно до яких обмеження доступу до інформації може оцінюватися як втручання у реалізацію свободи вираження поглядів: 1) мета запиту на інформацію (розкриття інформації повинно надати доступ до питань, що становлять суспільний інтерес і тим самим забезпечити участь в управлінні державними справами); 2) характер запитуваної інформації (інформація повинна становити предмет загального суспільного інтересу); 3) роль запитувача інформації у її наступній передачі громадськості (критерій діє змогу встановити, чи особа бажає отримати доступ до інформації з метою інформування громадськості в якості "сторожового пса" демократії); 4) стан готовності та доступності запитуваної інформації (критерій дозволяє оцінити, чи може відмова в наданні інформації вважатись втручанням у свободу отримувати та передавати інформацію).

Згідно статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У статті 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1996 № 2657-XII (далі Закон № 2657-XII) дано визначення, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Ст. 5 Закону № 2657-XII передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

В свою чергу, рорядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону "Про доступ до публічної інформації" закріплено, що гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Статтею 5 Закону "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

За змістом статті 12 Закону № 2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

У ч. 2 ст. 2 Закону №2939-VI зазначено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Частина перша статті 6 Закону України №2939-VI визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

У статті 7 Закону України №2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За правилами, встановленими у частинах першій і четвертій статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що орган, до якого направлено запит громадянина на отримання публічної інформації, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати запитувачу достовірну, точну й повну інформацію на його запит у встановлені законом строки.

Як зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві та апеляційній скарзі, 10.06.2023 відповідачем отримано на офіційну електронну адресу його інформаційний запит, однак відповідь на запит, надана поза межами передбаченого законом строку.

В свою чергу, відповідач стверджує, що запит позивача від 10.06.2023 отриманий ним лише 11.10.2023 від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини із листом від 03.10.2023 з проханням надати відповідь на такий запит.

На підтвердження вказаного, відповідач надав до суду першої інстанції знімок екрану поштового клієнта з електронною адресою «vcs@kz.vn.drsu.gov.ua» та лист Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини від 03.10.2023, в додатках якого значиться копія запиту від 10.06.2023.

Дана інформація разом із знімком екрану також була направлена до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини 12.10.2023.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що надана відповідачем відповідь на інформаційний запит датована « 26.09.202» за №742--28.22 -35/25.

Проте, дата у такому форматі « 26.09.202» та вихідний номер "№742--28.22 -35/25" також міститься у листі, який був направлений відповідачем на адресу Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини на виконання листа №51414.4/К-2763.3/23/53 від 19.09.2023.

Крім того, у направленій позивачу відповіді також наявна інформація про те, що вона направлена на виконання листа №51414.4/К-2763.3/23/53 від 19.09.2023.

Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку має місце технічна помилка, яка жодним чином не виключає тієї обставини, що відповідь на запит позивача направлена 11.10.2023 після отримання копії самого запиту від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, що мало місце теж 11.10.2023.

Позивачем, на спростування доводів не надано жодного доказу, однак останній стверджуючи, що відповідач вводить суд в оману, просив витребувати: у ТОВ "УКРНЕТ" (місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 26) приховуєму інформацію відповідачем-докази письмові про отримання (доставлення) на його вищевказану офіційну електронну пошту vcs@kz.vn.drsu.gov.ua з його тимчасової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 електронної кореспонденції в червні 2023 року та їх зміст; у ТОВ "Хостмайстер" (адміністратор домену GOV.UА) адреса 04053 м.Київ, а/с 23, приховуєму інформацію відповідачем-докази письмові про отримання в червні 2023 року на його вищевказану офіційну електронну пошту з його електронної кореспонденції та її змісту; у відповідача офіційну письмову інформацію (з підписом та печаткою відповідальної особи) з доказами про дату отримання (не отримання) в червні 2023 року на електронну пошту vcs@kz.vn.drsu.gov.ua його запиту мого від 10.06.2023 року та його змісту.

Ухвалою від 11.03.2024 клопотання ОСОБА_1 задоволено частково: запропоновано ТОВ "Хостмайстер" (адміністратор домену GOV.UА) (04053 м.Київ, а/с 23) та ТОВ "УКРНЕТ" (місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 26) за можливості, протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали, надати суду інформацію, чи надходило на офіційну електронну адресу Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області (vcs@kz.vn.drsu.gov.ua) в червні 2023 року з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 кореспонденція, якщо надходила, то якого змісту. В разі неможливості направити на адресу суду обгрунтовану відмову.

Оскільки ухвала від 11.03.2024 у вказаний судом строк не виконана, колегією суддів повторно направлено останню на електронні адреси зазначених провайдерів, в зв`язку з чим ухвалою від 1405.2024 продовжено строк розгляду справи до 15 днів. Однак, станом на 05.06.2024 до суду будь-яких клопотань чи заяв на виконання ухвали від 11.03.2024 не надходило.

Отже судом апеляційної інстанції вичерпано всі заходи, спрямовані на отримання доказів у цій справі. В свою чергу, позивачем на надано жодного доказу на підтвердження того, що останнім самостійно вживалися заходи, спрямовані на отримання вищезазначених відомостей.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що позивачем не доведено порушення відповідачем строку надання відповіді на інформаційний запит.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність тверджень ОСОБА_1 про те, що відповідач не надав інформації з приводу того, чи надавалась (розголошувалась) інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про особу позивача та особи його близьких родичів та дітей без їх згоди, оскільки як свідчить зміст у відповіді на запит, відповідач чітко зазначив, що така інформація надавалась на запит Козятинського відділення поліції № 2 Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Крім того, відповідач роз`яснив позивачу, що надаючи таку інформацію він керувався положеннями 19 глави ІV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, які не передбачають отримання згоди особи, якої стосується така інформація.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача в тій частині, що відповідач повідомив недостовірну інформацію стосовного того, що до нього надійшов запит з поліції для обрання міри запобіжного заходу за вчинення кримінального правопорушення, оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідач у своїй відповіді не зазначав, що з поліції надійшов запит для обрання міри запобіжного заходу.

Як слідує із наданої відповіді на запит, відповідач зазначив, що 13.07.2023 за вихідним №8238/219 до Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов запит від Козятинського відділення поліції № 2 Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо витребування копій актових записів про шлюб, розірвання шлюбу та народження дітей відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з оголошенням останнього в державний розшук за ухиляння від явки в судове засідання для обрання міри запобіжного заходу за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Отже, інформація надана на запит відповідачем у зв`язку з оголошенням позивача у державний розшук, а не для обрання міри запобіжного заходу.

Надана відповідачем інформація відповідає змісту запиту Козятинського відділення поліції № 2 Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 19 глави ІV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, копії актових записів цивільного стану видаються на підставі ухвали (письмового запиту) суду (судді) у зв`язку зі справами, що перебувають у його провадженні, а також на письмові запити Міністерства юстиції України, відділу державної реєстрації актів цивільного стану України, дипломатичного представництва та консульської установи України, нотаріуса, органу досудового розслідування, інших державних органів, якщо запит зроблено у зв`язку зі здійсненням ними повноважень, визначених актами законодавства, із зазначенням мети їх витребування.

Таким чином, в діях відповідача щодо надання копій актових записів цивільного стану із інформацією про позивача та членів його родини на запити четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, та Козятинського відділення поліції № 2 Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, яка запитувалась в рамках досудового розслідування кримінальних проваджень, відсутня протиправність.

Колегія суддів також вважає необгрунтованими посилання ОСОБА_1 на те, що стосовно останнього не проводилося досудового розслідування, оскільки в рамках даної справи розглядається зокрема питання щодо правомірності надання відповідачем органу досудового розслідування запитуваної останнім інформації, а не наявності кримінального провадження щодо позивача. Відповідач у даній справі, не зобов`язаний та не вправі при надходженні офіційного запиту від органу досудового розслідування запиту на отримання інформації, перевіряти такі відомості. Якщо позивач володіє доказами фальсифікації з боку четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, та Козятинського відділення поліції № 2 Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, то може звернутися з відповідною заявою до уповноваженого органу.

Стосовно посилання позивача на те, що судом першої інстанції безпідставно розцінено як відзив на позовну заяву, поданий відповідачем після відкриття провадження процесуальний документ, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься заява від 03.11.2023 з додатками, в якій наведено доводи на спростування позиції позивача, а тому остання цілком обгрунтовано сприйнята судом, як відзив на позовну заяву.

Відносно тверджень позивача про те, що оскільки дана заява не направлена на його адресу, то останній був позбавлений можливості спростувати факти зазначені у ній, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований в системі "Електронний суд", а тому отримує в електронний кабінет всі документи, зареєстровані у справі.

Не знаходять свого підтвердження доводи позивача і в тій частині, що суд не захистив його право, оскільки замість реального правосуддя зобов`язати надати інформацію, зобов`язав відповідача повторно розглянути запит, з огляду на таке.

Колегія суддів зауважує, що рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини, судом першої інстанції вказано як на неповноту наданої інформації, так і про наявність обов`язку її надати.

При цьому, у резолютивній частині оскаржуваного рішення зобов`язано Козятинський відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не лише повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.06.2023, а й врахувати правову оцінку, надану судом у рішенні.

Зважаючи на те, що мотивувальна та резолютивна частина судового рішення пов`язані між собою та не можуть суперечити одна одній, відповідач при виконанні судового рішення, повинен врахувати висновки, викладені у мотивувальній частині.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.