Рішення

від 22.05.2024 по справі 906/1616/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1616/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Добровінська В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Зогаль О.М. - адвокат, діє на підставі ордеру серія ВІ №1007338 від 06.12.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Грибовод В.В. - адвокат, діє на підставі ордеру серія ВМ №1012073 від 23.01.2024 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-Трейдінг"

до Приватного підприємства "Легка хода"

про стягнення 1615689 грн.40 коп.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-Трейдінг" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Легка хода" 1615689,40 грн. заборгованості.

Ухвалою від 08.01.2024 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 06.02.2024 р.

29.01.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1, а.с.150-216).

05.02.2024 р. позивачем подано відповідь на відзив (т.1, а.с.217-223).

05.02.2024 р. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (т.1, а.с.224-226).

В підготовчому засіданні 06.02.2024р. суд розглянув та задовольнив частково клопотання позивача про витребування інформації у ГУ ДПС у Житомирській області щодо включення відповідачем податкових зобов`язань перед позивачем до податкового кредиту за період з 26.04.2021р. по 23.02.2022р.

Ухвалою від 06.02.2024 витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області:

- інформацію щодо включення Приватним підприємством "Легка хода" до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними Товариством з обмеженою відповідальністю "Текс-Трейдінг" за період з грудня 2021р. по лютий 2023р.;

- копії податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Легка хода" разом із усіма додатками за період з грудня 2021 р. по лютий 2023р.

Підготовче засідання відкладено на 29 лютого 2024 р

Відносно заявленого в позові клопотання про допит свідка ОСОБА_1 , суд вказав, що за приписами ст.89 ГПК України свідок може бути викладений для допиту лише у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві свідка, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Оскільки письмову заяву свідка в порядку ст.88 ГПК України позивачем не було подано, підстави для виклику свідка відсутні.

12.02.2024р. від позивача надійшла заява, згідно якої позивач усунув помилку, допущену при надані відповіді на відзив, надавши необхідні податкові накладні (т.1, а.с.235-239).

12.02.2024р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.1, а.с.240-247).

29.02.2024р. від відповідача надійшли заперечення на дії головуючого судді (т.1, а.с.248-252).

У судовому засіданні від 29.02.2024 р. суд оголосив перерву до 12.03.2024 р.

04.03.2024 на виконання ухвали суду від 06.02.2024 р. надійшла відповідь ГУ ДПС у Житомирській області (т.1, а.с.255-257).

У судовому засіданні від 12.03.2024 р. суд оголосив перерву до 20.03.2024 р.

12.03.2024р. від позивача надійшла заява про долучення доказів, з доданими до неї: роздруківкою електронного листування, копією товарно-транспортної накладної від 23.02.2022, копією платіжної інструкції від 25.02.2022 р. та копією виписки по рахунку ТОВ "Текс-Трейдінг" (т.2, а.с.3-9).

Вищевказана заява та додані до неї документи суд залишив без розгляду, як такі, що подані з пропуском встановленого законом строку на їх подачу та без мотивації поважності причин пропуску строку.

Ухвалою суду від 20.03.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 травня 2024 р.

В судовому засіданні 02.05.2024р. судом оголошено перерву до 07.05.2024р.

06.05.2024р. від відповідача надійшло клопотання щодо вжиття заходів на виконання ухвали про витребування доказів з додатками (т.2, а.с.21-32).

В судовому засіданні 07.05.2024р. суд за заявою представника відповідача залишив без розгляду подане ним клопотання щодо вжиття заходів.

В судовому засіданні 07.05.2024р. суд оголосив перерву до 17.05.2024р.

В судовому засіданні 17.05.2024р. відповідач заявив клопотання про витребування у позивача оригіналів договору купівлі-продажу від 04.01.2022р. та спірних видаткових накладних.

В результаті розгляду вищевказаного клопотання суд дійшов наступних висновків.

Під час розгляду справи представник відповідача неодноразово вказував про витребування у позивача оригіналів спірних видаткових накладних.

Виходячи з того, що позивач не заперечував обставин відсутності в нього оригіналів накладних у зв`язку з їх знищенням, про що прямо вказав у позовній заяві, тому підстави для задоволення клопотання відповідача про витребування оригіналів видаткових накладних відсутні.

В частині витребування оригіналів договорів клопотання відповідача суд залишив без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки клопотання про витребування оригіналів договорів купівлі-продажу заявлено поза межами строку відведеного для його подачі та без мотивування поважності пропуску цього строку, у зв`язку з чим клопотання про витребування оригіналів договорів суд залишив без розгляду.

В судовому засіданні 17.05.2024р. судом оголошено перерву до 22.05.2024р.

22.05.2024р. від відповідача надійшла письмова промова у судових дебатах.

В судовому засіданні 22.05.2024р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням з боку відповідача умов договорів купівлі-продажу в частині оплати отриманого товару, в зв`язку з чим має місце заборгованість в сумі 690092,25 грн.

Посилаючись на умови п.5.5 договорів щодо зміни курсу долара більш ніж на 0,2 % , позивач вважає, що заборгованість відповідача станом на дату подання позовної заяви склала 905292,37 грн.

У зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару в сумі 690092,25 грн., позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні.

Відповідач вказав, що отриманий від позивача товар ним оплачений в повному обсязі.

Заперечив факт отримання товару за видатковими накладними №РН-0001357 від 24.12.2021р. на суму 20868,73 грн., №РН-0000076 від 26.01.2022р. на суму 499979,47 грн., №РН-0000208 від 23.02.2022р. на суму 169244,05 грн., всього на суму 690092,25 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог позовної заяви.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-Трейдінг" (продавець) вказує, що між ним та Приватним підприємством "Легка хода" (покупець) було укладено договори купівлі-продажу від 20.04.2021р. та 04.01.2022р., які є ідентичними за своїм змістом (т.1, а.с.12-14, 69-71).

Відповідно до п.1.1 договорів продавець бере на себе зобов`язання передати у власність покупця продукцію: пряжа та нитки (в асортименті) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату за договірними цінами у номенклатурі та кількості, що зазначені у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору

Згідно п.4.1 договорів ціни на товар вказуються у рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за товар здійснюється на умовах оплати протягом 30 календарних діб, від дати відвантаження товару (п.5.1 договорів).

Відповідно до п.5.5 договорів в разі, якщо на день оплати за товар, курс долар-гривня змінюється (збільшується) більш ніж на 0,2%, то продавець має право змінити ціну на товар в гривнях відповідно до зміни курсу долара.

Курс долар-гривня визначається по комерційному курсу продажу долара на момент оплати (п.п.5.5.1 договорів).

Відповідно до п.9.2 договорів у разі несвоєчасної оплати за товар відповідно до п.5.1 даного договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожний день затримки платежу.

За твердженням позивача, в період з 26.04.2021р. по 23.02.2022р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7301080,08 грн., на підтвердження чого надав дублікати видаткових накладних та рахунків-фактур (т.1, а.с.15-73, 79-83).

Оплата товару відповідачем здійснена в сумі 6610987,83 грн., в результаті чого має місце заборгованість в сумі 690092,25 грн.

Позивач, попередньою юридичною адресою місцязнаходження якого була Луганська обл., м. Рубіжне, вказав, що внаслідок обстрілів міста та знищення приміщень товариства (матеріали кримінального провадження - т.1, а.с.84-97) було втрачено оригінали документів: договорів купівлі-продажу, видаткових накладних тощо.

На підставі даних бухгалтерського обліку товариством виготовлено дублікати договорів купівлі-продажу від 20.04.2021р. та 04.01.2022р., видаткових накладних та рахунків-фактур.

Суд зауважує, що 24.02.2022 року о 05 год. 50 хв. було оголошено загальну евакуацію жителів Луганської області. З травня 2022 року м.Рубіжне перебуває під російською окупацією.

24.07.2023р. позивач засобами поштового зв"язку та на електронну пошту відповідача надіслав претензію №86/23 з вимогою погасити існуючу заборгованість за поставлений товар в сумі 690092,25 грн. та надіслав для підписання акти звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с.101-109).

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимог позивача не виконав.

В зв`язку зі збільшення комерційного курсу долара, позивач, на підставі п.5.5 договору, нарахував до стягнення з відповідача 215200,12 грн. курсової різниці (а.с.114, 119, т.1).

У зв`язку з тим, що відповідач не провів остаточних розрахунків за отриманий товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-Трейдінг" просить стягнути з Приватного підприємства "Легка хода" 905292,37 грн. боргу (690092,25 грн. + 215200,12 грн.), 521596,30 грн. пені, 35393,22 грн. 3% річних, 153407,51 грн. інфляційних.

Відповідач визнає факт укладення сторонами договору купівлі-продажу від 20.04.2021р. та здійснення сторонами господарських операцій в 2021 р. та 2022 р., при цьому заперечує факт отримання товару на загальну суму 690092,25 грн. за видатковими накладними №РН-0001357 від 24.12.2021р. на суму 20868,73 грн., №РН-0000076 від 26.01.2022р. на суму 499979,47 грн., №РН-0000208 від 23.02.2022р. на суму 169244,05 грн. та факт укладення договору від 04.01.2022 р.

За даними ГУ ДПС у Житомирській області, які надані на запит суду, ПП "Легка хода" у податкових деклараціях з ПДВ віднесло до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Текс-Трейдінг" наступні суми (т.1, а.с.255-257):

- за грудень 2021р. - 1624558,63 грн., яку частково зменшено на 20868,73 грн., шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.01.2024р. №9004245230;

- за січень 2022р. - 649945,11 грн., яку частково зменшено на 499979,47 грн., шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.01.2024р. №9004244985;

- за лютий 2022р. - 433262,46 грн., яку частково зменшено на 169244,05 грн., шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.01.2024р. №9004246504.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням позивача, сторонами було укладено договори купівлі-продажу від 20.04.2021р. та 04.01.2022р., згідно умов яких позивач взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідача продукцію: пряжа та нитки, а покупець зобов`язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Натомість, відповідач визнає факт укладення лише договору купівлі-продажу від 20.04.2021р., про що, зокрема, зазначив у відзиві на позов.

В силу ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Разом з тим, відповідач заперечує факт укладення з позивачем договору купівлі-продажу від 04.01.2022 р.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оскільки відповідач заперечує його укладення, а доказів на підтвердження факту його укладення, окрім дублікату договору, позивачем не подано, тому у суду відсутні підстави вважати, що договір від 04.01.2022 р. був укладений і саме на його виконання в 2022 р. позивач здійснював поставку товару відповідачеві.

Суд враховує, що строк дії договору від 20.04.2021р. сплинув 31.12.2021р. (п.12.1 договору). Умови щодо продовження його дії сторонами не узгоджувались, що вказує на те, що поставка товару в 2022 році здійснювалась в позадоговірному порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами у 2022р. мали місце правовідносини купівлі-продажу у спрощений спосіб без укладення письмового договору.

Оскільки відповідач заперечує факт отримання ним товару за видатковими накладними №РН-0001357 від 24.12.2021р. на суму 20868,73 грн., №РН-0000076 від 26.01.2022р. на суму 499979,47 грн. та №РН-0000208 від 23.02.2022р. на суму 169244,05 грн. ( а.с. 68, 72, 82 т. 1), тому предметом дослідження у даній справі є факт отримання/неотримання відповідачем товару за вищевказаними документами.

На підтвердження поставки відповідачу товару за вищевказаними спірними видатковими накладними, позивач подав податкові накладні: №122 від 24.12.2021р. на суму 20868,73 грн., яка зареєстрована 11.01.2022 р., №78 від 26.01.2022р. на суму 499979,47 грн., зареєстровану 11.02.2022 р., та №102 від 23.02.2022р. на суму 169244,05 грн., зареєстровану 01.06.2022 р. (т.1, а.с.219-222, 235-239).

Згідно вищевказаних податкових накладних отримувачем (покупцем) товару є Приватне підприємство "Легка хода" (код ЄДРПОУ 44120138, ІПН 429062312129) і наведений в них перелік товарів співпадає по найменуванню, вартості та кількості з товарами, вказаними у спірних видаткових накладних.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Легка хода" наданих ГУ ДПС у Житомирській області в електронному вигляді, вбачається, що в декларацію за грудень 2021р., подану до контролюючого органу 21.01.2022р., до податкового кредиту по постачальнику ІПН 429062312129 (ТОВ "Текс-Трейдінг") включено суму 1624558,63 грн.; в декларацію за січень 2022р., подану до контролюючого органу 17.02.2022р., включено суму 649945,11 грн.; в декларації за лютий 2022р., поданій 05.04.2022р., - 433262,46 грн.

Суми включені у податкові декларації відповідачем відповідають сумам вартості поставленого позивачем товару у відповідних місяцях.

Так, згідно дублікатів видаткових накладних, в грудні 2021р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1624558,63 грн., в тому числі, за видатковою накладною №РН-0001357 від 24.12.2021р. на суму 20868,73 грн. (а.с. 68 т. 1); в січні 2022р. - 649945,11 грн. (а.с. 72 т. 1), в тому числі, за видатковою накладною №РН-0000076 від 26.01.2022р. на суму 499979,47 грн.; в лютому 2022р. - 433262,46 грн., в тому числі, за видатковою накладною №РН-0000208 від 23.02.2022р. на суму 169244,05 грн. (а.с. 82 т.1).

Податок на додану вартість є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України (пп.14.1.178 ст.14 ПК України).

У ч.185.1 ст.185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами пункту 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно положень статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Тобто, підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Стаття 44 ПК України встановлює, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 44.3 ст.44 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Верховний Суд зазначає, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такою накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.

У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Дана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 зі справи №922/2115/19, постанові Верховного Суду 06.04.2023 по справі №916/3417/21.

Виходячи з викладеного, факт складення позивачем податкових накладних та віднесення відповідачем до податкового кредиту за грудень 2021 року податку на додану вартість по видатковій накладній №РН-0001357 від 24.12.2021р. на суму 20868,73 грн., за січень 2022р. по накладній №РН-0000076 від 26.01.2022р. на суму 499979,47 грн., за лютий 2022р. по накладній №РН-0000208 від 23.02.2022р. на суму 169244,05 грн. свідчать про здійснення між сторонами господарських операцій.

Вищевказані документи є непрямими (побічними) доказами, які хоча і не вказують безпосередньо на факт, який підлягає встановленню, проте вказують на інші обставини, що дозволяють прийти до певного висновку.

Згідно ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягара доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналізуючи доводи сторін та подані на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що докази, подані позивачем на підтвердження своїх доводів є більш вірогідними, тому суд вважає доведеними обставини щодо здійснення ним поставки по видаткових накладних №РН-0001357 від 24.12.2021р., №РН-0000076 від 26.01.2022р., №РН-0000208 від 23.02.2022р.

Відносно тверджень відповідача про помилкове внесення сум за спірними накладними до податкових декларацій за грудень 2021р., січень-лютий 2022р., які в подальшому були виключені, шляхом подання уточнюючого розрахунку, суд вказує наступне.

Згідно відомостей податкової, 18.01.2024р. відповідачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ, якими зменшено суми зобов`язань в наступних місяцях: в грудні 2021р. на 20868,73 грн., в січні 2021р. на 499979,47 грн., в лютому 2022р. на 169244,05 грн., у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

За поясненнями представника відповідача зазначені вище суми були помилково включені підприємством до декларацій на підставі даних податкової звітності позивача.

Однак, суд співставивши відомості з даних ГУ ДПС в Житомирській області щодо дат подання відповідачем податкових декларацій та з поданих позивачем податкових накладних, встановив, що податкова декларація за лютий 2022р., в якій відображена операція з поставки товару на суму 433262,46 грн. з постачальником ТОВ "Текс-Трейдінг", була подана відповідачем до контролюючого органу 05.04.2022р., а позивач зареєстрував податкову накладну по даній господарській операції лише 01.06.2022р. (т.1, а.с.232-238).

Наведене додатково свідчить про наявність у відповідача на момент реєстрації податкової декларації за лютий 2023р. первинних документів на господарську операцію (спірної видаткової накладної) та спростовує доводи останнього про заповнення відомостей податкових декларацій на підставі даних, вказаних позивачем в податковій звітності.

Враховуючи, що ст.44 ПК України встановлює імперативну вимогу щодо обов`язковості заповнення податкової звітності лише на підставі первинних документів та їх зберігання протягом встановленого законом строку, суд вважає сумнівними доводи відповідача щодо заповнення податкової звітності на підставі непідтверджених даних, отриманих з податкових накладних/деклараційпозивача.

Відповідно до п.6 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Згідно правового висновку Об`єднаної палати КЦС ВС, викладеного у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, доктрина заборони суперечливої поведінки полягає в тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Суд зауважує, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значущі вчинки були економічно обґрунтованими.

Поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином і своєчасно виконані. Тому всі боржники мають добросовісно виконати всі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення прав і правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Застосовуючи даний принцип до поведінки ПП "Легка хода", суд вважає, що відповідач демонструє суперечливу поведінку, яка полягає у включенні сум за спірними видатковими накладними до податкової звітності, а після відкриття провадження у даній справі та отримання ним позовної заяви, з яких стало відомо про відсутність у позивача оригіналів первинних документів, вносить уточнення у вже подані декларації з метою виключення спірних сум з податкового кредиту.

До того ж, суд враховує, що позивач з метою врегулювання спору, 24.07.2023р. засобами поштового зв"язку та на електронну пошту відповідача направляв претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість за поставлений товар в сумі 690092,25 грн. та для підписання акти звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с.101-109).

Натомість, відповідач, будучи обізнаним про існування невирішених спірних питань, відповіді на претензію не надав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.5 договору в разі, якщо на день оплати за товар, курс долар-гривня змінюється (збільшується) більш ніж на 0,2%, то продавець має право змінити ціну на товар в гривнях відповідно до зміни курсу долара.

Курс долар-гривня визначається по комерційному курсу продажу долара на момент оплати (п.п.5.5.1 договору).

Якщо такі зміни відбуваються, то покупець зобов`язаний прийняти нову ціну на товар, вказану продавцем (п.5.5.2 договору).

Позивач просить стягнути з відповідача 905292,37 грн. заборгованості, яка складається з 690092,25 грн. боргу за поставлений товар та 215200,12 грн. за збільшення курсу долара до гривні.

Суд зауважує, що праву змінити ціну на товар в гривнях відповідно до зміни курсу долара, визначеному п.5.5 договору, кореспондується обов`язок повідомити покупцю нову ціну на товар (п.5.5.2 договору).

Разом з тим, позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про нову ціну товару, внаслідок збільшення курсу долара.

Нарахування заборгованості внаслідок збільшення комерційного курсу долара, позивач здійснив лише в листопаді 2023р. перед зверненням до суду з даним позовом (а.с.114, 119, т.1).

До того ж, умови договору купівлі-продажу від 20.04.2021 не підлягають застосуванню до правовідносин, які мали місце між сторонами у 2022 р., зокрема щодо поставки торару за видатковими накладними №РН-0000076 від 26.01.2022р. на суму 499979,47 грн. та №РН-0000208 від 23.02.2022р. на суму 169244,05 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 690092,25 грн., що відповідає вартості товару, вказаному у видаткових накладних №РН-0001357 від 24.12.2021р. на суму 20868,73 грн., №РН-0000076 від 26.01.2022р. на суму 499979,47 грн. та №РН-0000208 від 23.02.2022р. на суму 169244,05 грн.

В стягненні 215200,12 грн., нарахованих у зв`язку із зміною курсу долара, суд відмовляє.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за прострочку сплати коштів в сумі 690092,25 грн. за період квітень 2022р.- жовтень 2023р. нарахував до стягнення з відповідача 153407,51 грн. інфляційних, та 35393,32 грн. 3% річних, нарахованих за період з 23.03.2022р. по 06.12.2023р. (т.1, а.с.121-122).

Суд зауважує, що за умовами п.5.1 договору від 20.04.2021р. оплата за товар здійснюється на умовах оплати протягом 30 календарних діб, від дати відвантаження товару.

Тобто, прострочення з оплати товару за видатковою накладною №РН-0001357 від 24.12.2021р. на суму 20868,73 грн. виникло у відповідача з 25.01.2022р.

Враховуючи, що поставка товару за видатковими накладними №РН-0000076 від 26.01.2022р. та №РН-0000208 від 23.02.2022р. була здійснена у спрощений спосіб, без укладення договору, тому до правовідносин сторін в частині здійснення розрахунків слід застосовувати приписи ст.692 ЦК України.

Виходячи з наведеного, у відповідача з 27.01.2022р. та з 24.02.2022р. відповідно виникло прострочення в оплаті отриманого товару за видатковими накладними №РН-0000076 від 26.01.2022р., №РН-0000208 від 23.02.2022р.

Однак, позивач здійснив нарахування сум річних та інфляційних на всю існуючу заборгованість з 23.03.2022р., що є його правом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що нарахування 35393,32 грн. 3% річних здійснено вірно, а при обрахунку інфляційних втрат позивачем допущено арифметичну помилку, оскільки вірним буде розмір інфляційних 153383,88 грн., і саме вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

В стягненні 23,63 грн. інфляційних суд відмовляє.

За змістомст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.9.2 договору від 20.04.2021р. у разі несвоєчасної оплати за товар відповідно до п.5.1 даного договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожний день затримки платежу.

Визначена вказаним пунктом штрафна санкція за своєю правовою природою є пенею.

Виходячи з приписів ч.6 ст.232 ГК України, шестимісячний строк нарахування пені за несвоєчасну сплату товару за видатковою накладною №РН-0001357 від 24.12.2021р. на суму 20868,73 грн. слід обраховувати з 25.01.2022р. по 25.07.2022р.

Тому, враховуючи визначений позивачем період, правомірним буде нарахування пені за період з 23.03.2022р. по 25.07.2022р. і її розмір становитиме 2338,44 грн.

Нарахування пені на заборгованість по видаткових накладних №РН-0000076 від 26.01.2022р., №РН-0000208 від 23.02.2022р. є безпідставним, оскільки поставки здійснені в позадоговірний спосіб, а відповідальність у вигляді пені та її розмір може визначатися лише умовами договору.

За вказаних обставин, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2338,44 грн. пені, а в стягненні 519257,86 грн. пені суд відмовляє, за безпідставністю її нарахування.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 881207,78 грн., з яких: 690092,25 грн. заборгованість за поставлений товар, 2338,44 грн. пені, 35393.22 грн. 3% річних, 153383,87 грн. інфляційних.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 519257,86грн. та 23,63 грн. інфляційних.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 13218,12 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Легка хода" (10020, м.Житомир, вул.Олександра Клосовського, 14 кв.233, код ЄДРПОУ 44120138)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-Трейдінг" (36007, м.Полтава, вул.Бірюзова Маршала, 26/1, код ЄДРПОУ 42906231):

- 690092,25 грн. заборгованості;

- 2338.44грн. пені;

- 35393.22 грн. 3% річних;

- 153383,87 грн. інфляційних;

- 13218,12 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.06.24

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи