Постанова

від 30.05.2024 по справі 752/2342/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 травня 2024 року

м. Київ

справа № 752/2342/19

провадження № 61-5738св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - заступник Генерального прокурора в інтересах держави України в особі Київської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у складі судді Мазура Ю. Ю., та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У лютому 2019 року заступник Генерального прокурора Стрижевська А. А. в інтересах держави України в особі Київської міської ради звернулася із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст» (далі - ОКЖК «Котміст»), товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі - ТОВ «Будівельна спілка»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» ОКЖК «Котміст» передано у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 74,69 га.

На передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки площею 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га кооперативу видано державні акти серії ЯЖ № № 006272, 006273 та 006274 відповідно, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Після отримання державних актів на право власності на вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року, згідно з яким внеском ОКЖК «Котміст» є земельні ділянки площею 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га, розташовані на АДРЕСА_1.

У подальшому земельну ділянку площею 6,0799 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 34,3740 га, що належала ТОВ «Будівельна спілка», за договором дарування від 29 січня 2009 року № 183 відчужено ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0042) серії ЯЖ № 920172, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 27 квітня 2009 року за № 07-7-04459.

Земельну ділянку площею 6,0799 га ОСОБА_2 поділив на 32 земельні ділянки (кадастрові номери: 8 000 000 000:90:371:0042, 8 000 000 000:90:371:0090 - 8 000 000 000:90:371:0120), а державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0042) - повернув до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Водночас ОСОБА_2 видано 32 державні акти на право власності на ці земельні ділянки, зокрема, серії ЯЕ № 779363 та серії ЯА № 772673 на земельну ділянку площею 0,1040 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0096), зареєстровану 17 березня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. Указану земельну ділянку 10 червня 2010 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_3 , яка 27 грудня 2013 року продала її ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради від 06 лютого 2018 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:371:0096) становить 1 381 552,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року, задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави України, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1», видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № № 006272, 006273 та 006274, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08 січня 2008 року за № № 07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока» право власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № № 006272, 006273 та 006274, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Ухвалами Верховного Суду України від 05 вересня 2017 року та від 02 жовтня 2017 року відповідно заяву ТОВ «Земконтракт» про перегляд зазначеної постанови Вищого господарського суду України повернуто, а за результатами розгляду аналогічної заяви ТОВ «Башта-2» відмовлено в допуску справи до провадження Верховного Суду України. Розглянувши заяву ТОВ «Інтеграліті Інвест», Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2018 року також відмовив у допуску справи до провадження.

У вказаній справі суди встановили, що ОКЖК «Котміст» не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з Житловим кодексом УРСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 ЗК України.

Незаконність набуття ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки унеможливлює передання права власності на ці землі до статутного капіталу іншої юридичної особи на законних підставах, рішення Київської міської ради, державні акти на земельні ділянки, видані ОКЖК «Котміст», суди визнали недійсними. Крім того, суди відповідно до статті 16 ЦК України встановили відсутність у зазначених юридичних осіб права власності на земельні ділянки.

Суди у справі № 910/3724/14 встановили, що земельна ділянка площею 34,3740 га, до складу якої входила ділянка площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042), а також входить і спірна земельна ділянка площею 0,1040 га (кадастрові номери 8000000000:90:371:0118, 8000000000:90:371:0096), незаконно вибула з власності територіальної громади міста Києва.

Заступник Генерального прокурора вважала, що не потребує доказуванню факт неправомірного набуття ОКЖК «Котміст» і ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірну земельну ділянку, у подальшому подаровану цим товариством ОСОБА_2 і відчужену ним ОСОБА_3 , яка продала її ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

Київська міська рада вийшла за межі визначених законом повноважень при наданні спірних земельних ділянок ОКЖК «Котміст», тому реалізація нею права власності, зокрема розпорядження земельними ділянками, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади.

Оскільки вказані земельні ділянки протиправно відчужено Київською міською радою поза волею територіальної громади міста Києва, право власності територіальної громади на це майно не припинилось, а відповідно ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 його не набули.

З огляду на те, що факт незаконного вибуття зазначених земельних ділянок встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року, а Київська міська рада не була стороною правочинів щодо їх відчуження, строк на звернення до суду не пропущено, оскільки перебіг позовної давності починається з 05 квітня 2017 року, тобто з дня набрання законної сили зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року.

У листопаді 2021 року заступник Генерального прокурора Якубовський М. подав до суду заяву про доповнення підстав позову, у якій зазначив, що спірна земельна ділянка належить до обмежено оборотоздатних об`єктів, які не можуть перебувати у приватній власності з огляду на те, що рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 174/649 створено ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків». Вказував, що цей позов є негаторним.

Спірні земельні ділянки перебувають у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпро, що відповідно до вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ЗК України, ВК України та статті 178 ЦК України унеможливлює її перебування у приватній власності.

Прокурор просив:

витребувати в ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1040 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0118, 8000000000:90371:0096), загальною вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 1 381 552,71 грн, розташовану на АДРЕСА_1, та передати її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у складі судді Мазура Ю. Ю., позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави Україна в особі Київської міської ради задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1040 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0096 загальною вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 1 381 552,71 грн, розташовану на АДРЕСА_1, у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

У задоволенні інших позовних вимог прокурора відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Офісу Генерального прокурора судові витрати у розмірі 21 683,79 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

згідно з додатком № 1 «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури міста Києва» до рішення Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» Жуків острів і прибережну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту (пункт 4.1);

рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» острів Жуків оголошено ландшафтним заказником місцевого значення. Зазначений заказник створювався без вилучення земельних ділянок, які він має, а саме: землі лісового господарства «Конча-Заспа» та колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське»;

розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві»» підтверджено правовий режим острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатку № 1 до розпорядження;

у матеріалах справи міститься висновок Інституту географії НАН України від 13 липня 2020 року № 01-03/110 та картографічні матеріали, надані на запит Офісу Генерального прокурора від 02 липня 2020 року № 15/2/1-8687-11, відповідно до яких земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0118 і 8000000000:90:371:0119, які на цей час зареєстровані на праві власності за ОСОБА_5 , розміщені в південній частині ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649. Поєднання спірних ділянок утворює два цілісних ареали. Південний розміщений неподалік лівого берега оз. Конча, а північний - біля протоки (рукава) Дніпра. Згідно з геоморфологічною картою Києва спірні земельні ділянки повністю розташовані в межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпра;

у висновку, складеному спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_6 , щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок 8000000000:90:371:0042, 0090, 0091, 0092, 0093, 0094, 0095, 0096, 0097, 0098, 0099, 0100, 0101, 0102, 0103, 0104, 0105, 0106, 0107, 0108, 0109, 0110, 0111, 0112, 0113, 0114, 0115, 0116, 0117, 0118, 0119, 0120, 0165, 0171, 0173, 0174, 0175 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року вказано, що для визначення відповідності (невідповідності) розташування спірних земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва було проведено кореляцію (пошарове накладання, суміщення в ідентичному масштабі) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок на «основний кресленик історико-архітектурного опорного плану та, паралельно, кореляцію (суміщення) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок, території охоронюваного ландшафту що показаний штрихуванням) на карту-схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та земельних ділянок, переданих під забудову ОКЖК «Котміст»», і зазначено, що шляхом кореляції та порівняння доведено, що ці кадастрові ділянки розташовані на території охоронюваного ландшафту;

згідно з наданими картографічними матеріалами зі схемами розміщення спірних земельних ділянок з відповідними графічними позначеннями, сформованими у тому числі за даними Публічної кадастрової карти, спірні ділянки розташовані у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків»;

таким чином, спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» і заплави річки Дніпра, які є землями природно-заповідного фонду та надання їх у приватну власність заборонено відповідно до вимог чинного законодавства України;

спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1», яке визнане судовими рішеннями недійсним. Це свідчить про те, що у територіальної громади міста Києва не було волі на вибуття спірних земельних ділянок з її власності;

ОСОБА_1 не мала перешкод у доступі до законодавства та в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги та в зоні охоронюваного ландшафту, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність;

повернення спірних земельних ділянок від ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради не порушуватиме принцип пропорційності втручання в її право власності;

позов заступника Генерального прокурора Стрижевської А. А. в інтересах держави України в особі Київської міської ради є негаторним, тому заява відповідачки про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки до негаторних позовів наслідки спливу позовної давності не застосовуються;

рішення про зобов`язання повернути територіальній громаді земельну ділянку, яка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» і заплави річки Дніпра, узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., Музичко С. Г., апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максименко Л. С. залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

у постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність;

встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпра, що підтверджується інформаційною довідкою від 13 липня 2020 року № 01-03/110, складеною завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук ОСОБА_9, висновком щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, складеним спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_6 , та картографічними матеріалами з відповідними схематичними позначеннями. З урахуванням цього, доводи апеляційної скарги, що спірна земельна ділянка не належить до земель природно-заповідного фонду, необґрунтовані;

доводи апеляційної скарги про те, що прокурор подав віндикаційний позов, а тому суд не мав права розглядати його як негаторний, спростовуються наявною в матеріалах справи заявою про зміну підстав позову від 16 листопада 2021 року. Суд першої інстанції правильно визначився з характером позову, встановив факт розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», що перебуває у комунальній власності, та її належність до земель водного фонду і зробив обґрунтований висновок, що заступник Генерального прокурора, змінюючи підстави позову, по суті пред`явив негаторний позов та просив витребувати земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради з посиланням на статті 152 ЗК України та 391 ЦК України. Оскільки негаторний позов можна заявляти впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок, то суд правильно ухвалив рішення про часткове задоволення позову. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, керуючись правом, передбаченим частиною третьою статті 49 ЦПК України, змінив підстави позову, в результаті чого обрав ефективний спосіб захисту порушеного права;

апеляційний суд не бере до уваги доводи, викладені в скарзі, що висновок щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року складено на підставі рішення Київської міської ради від 16 липня 1979 року № 920 (зі змінами від 17 травня 2002 року), яке не було актуальне на час проведення дослідження, оскільки це рішення було (і зараз є) чинним, не скасоване, не змінене, не визнане незаконним.

Аргументи учасників справи

17 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_7 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, у якій просила:

скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1040 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0096, загальною вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 1 381 552,71 грн, розташовану на АДРЕСА_1, у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради;

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції;

судові витрати зі сплати судового збору за додання касаційної скарги покласти на Офіс Генерального прокурора.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували, чи наявні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, про що відповідачка заявляла у суді першої інстанції. Зокрема, вона наголошувала, що у справі № 752/8859/18 з подібними позовними вимогами, заявленими до ОСОБА_8 (інший власник земельної ділянки за тією ж адресою), суди відмовили у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності. У вказаній справі Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновком судів попередніх інстанцій про необхідність застосування положень частини четвертої статті 267 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки позов про витребування земельної ділянки поданий зі спливом позовної давності (постанова від 23 лютого 2022 року у справі № 752/8859/18). Аналогічний висновок викладений і в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 752/3092/19 (предметом спору була також земельна ділянка, розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків Острів»). Про необхідність застосування норми про позовну давність у справах про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України неодноразово наголошували Велика Палата Верховного Суду (див. постанову від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16) та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (див. постанови від 22 червня 2022 року у справі № 752/3089/19, від 29 січня 2020 року у справі № 752/3092/19);

водночас суди попередніх інстанцій помилково врахували висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), про те, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність. У справі, що переглядається, прокурор заявив віндикаційний позов, який суди розглянули як негаторний;

відсутні докази, які підтверджують розмір загальної площі та конкретні межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», розташування спірної земельної ділянки, її правовий режим. Висновок судів про те, що спірна земельна ділянка розташована на території ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпра, ґрунтується на припущеннях;

суд першої інстанції порушив норми процесуального права: не в повній мірі відобразив в описовій частині рішення зміст процесуальних документів, наданих відповідачкою, та в мотивувальній частині мотиви відхилення аргументів, викладених у цих документах; порушив порядок розгляду справи;

суди не в повному обсязі встановили обставини справи щодо підстав придбання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та переходу до неї права приватної власності (законних підстав щодо набуття права приватної власності);

відповідачка є добросовісним набувачем;

суди належним чином не з`ясували, які саме обставини були встановлені в судових рішеннях у справі № 910/3724/14 та яке преюдиційне значення вони мають для розгляду цього спору. ОСОБА_1 не була учасником у справі № 910/3724/14, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0096, яка належить відповідачці на праві власності, не була предметом розгляду у справі № 910/3724/14.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій оскаржуються у частині задоволених позовних вимог. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

У травні 2024 року заступник Генерального прокурора Літвінова В. подала пояснення, мотивовані тим, що:

у цій справі прокурор заявив негаторний позов;

суди зробили обґрунтований висновок, що спірна земельна ділянка є обмежено оборотоздатною, тому не могла бути передана з комунальної у приватну власність;

з урахуванням особливостей розташування земельної ділянки (значна віддаленість від найближчої лінії забудови міста Києва, відсутність об`єктів інфраструктури, суцільне покриття деревною та чагарниковою рослинністю, безпосередня близькість до річки Дніпра і заплавної тераси) відповідачка не могла не знати про особливий правовий режим ділянки. Незаконний перехід права власності на ряд земельних ділянок на АДРЕСА_1 неодноразово висвітлювався у пресі та розцінювався як одна з найбільших афер із землею. У провадженні судів перебувала велика кількість справ за позовами прокурорів про повернення земельних ділянок на АДРЕСА_1. Тому відсутні підстави припускати, що є відповідачка є добросовісним набувачем.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року відмовлено.

21 травня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 травня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 лютого 2022 року у справі № 752/8859/18; від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16; від 29 січня 2020 року у справі № 752/3092/19; від 22 червня 2022 року у справі № 752/3089/19; від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19; від 15 травня 2018 року у справі № 922/2058/17; від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц; від 16 жовтня 2019 року у справі № 644/7281/16-ц; від 16 вересня 2020 року у справі № 127/6061/18; від 30 червня 2021 року у справі № 661/1702/17; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; від 02 червня 2021 року у справі № 351/1317/18; від 04 вересня 2019 року у справі № 761/5115/17 та постановах Верховного Суду України: від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15; від 01 липня 2015 року у справі

№ 6-178гс15; від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» земельні ділянки загальною площею 74,69 га передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК «Котміст» отримав державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га серії ЯЖ № № 006272, 006273 та 006274 відповідно, які зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

ОКЖК «Котміст» вніс зазначені земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року.

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 29 січня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К. М., зареєстрованим в реєстрі за № 183, ТОВ «Будівельна спілка» подарувало ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 6,0799 га від земельної ділянки, площею 34,3740 га, яка розташована на АДРЕСА_1.

У зв`язку з укладенням вказаного договору ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0042, серії ЯЖ № 920172, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 27 квітня 2009 року за № 07-7-04459.

Земельну ділянку площею 6,0799 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0042 ОСОБА_2 поділив на 32 земельні ділянки, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 920172 повернув до Головного управління земельних ресурсів КМДА та отримав відповідно 32 державні акти на право власності на земельні ділянки.

10 червня 2010 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, яка 27 грудня 2013 року продала її ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

У листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 05707-2717 від 06 лютого 2018 року зазначено, що згідно відомостей отриманих в порядку інформаційної взаємодії від органу державної реєстрації прав на земельні ділянки: з кадастровим номером 8000000000:90:371:0096 зареєстровано: право приватної власності за ОСОБА_3 від 03 грудня 2013 року; реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав - 3673949.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черемхою Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 4364, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 0,1040 га, що належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жук О. В. 10 червня 2010 року за реєстровим номером 116.

Державний акт серії ЯЗ № 273879 на право власності на вищезазначену земельну ділянку виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17 березня 2010 року.

Відповідно до відомостей, викладених у Витягу № 13938612 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданому Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві 04 грудня 2013 року, право власності на земельну ділянку, що відчужується, зареєстровано 03 грудня 2013 року, номер запису про право власності: 3673949, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 231036680361.

Як вбачається з інформаційних довідок Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі за ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави:

визнано недійсними з моменту прийняття такі рішення Київської міської ради: від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «КОТМІСТ» для житлової забудови на АДРЕСА_1»; від 08 жовтня 2009 року № 494/2563 «Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «КОТМІСТ» для житлової забудови на АДРЕСА_1»; від 25 березня 2010 року № 468/3906 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 №79-6-00734»;

визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,2572 га, укладений 24 грудня 2009 року між Київською міською радою та ОКЖК «КОТМІСТ», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 січня 2010 року за № 79-6-00734;

зобов`язано ОКЖК «КОТМІСТ» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 6,2572 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19439726,24 грн;

визнано недійсними видані ОКЖК «КОТМІСТ» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006272, серії ЯЖ № 006273 та серії ЯЖ № 006274, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193.

визнано недійсними видані ТОВ «Земконтракт» державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011938 та серії ЯЖ № 011939, зареєстровані 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00383 та № 07-8-00382;

визнано недійсними видані ТОВ «Лігабуд» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 011940 та серії ЯЖ № 011941, зареєстровані 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00385 та № 07-8-00384;

визнано недійсним видані ТОВ «Срібна затока» державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011924, зареєстрований 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137630, серії КВ № 137631, серії КВ № 137632, серії КВ № 137633, серії КВ № 137634, серії КВ № 137635, серії КВ № 137636, зареєстровані 05 липня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, № 07-8-00457, № 07-8-00458, № 07-8-00459, № 07-8-00460, № 07-8-00454, № 07-8-00455;

визнано недійсним виданий ТОВ «Сателін» державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137642, зареєстрований 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00472;

визнано недійсним виданий ТОВ «Провін» державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137637, зареєстрований 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00473;

визнано недійсними видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» державні акти на право власності на земельні ділянки: серії КВ № 137640, серії КВ № 137638, серії КВ № 137639, серії КВ № 137641, які зареєстровано 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00469, № 07-8-00471, № 07-8-00470, № 07-8-00468;

визнано недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно: від 15 листопада 2013 року № 12840058, від 25 грудня 2013 року № 15437565, від 25 грудня 2013 року № 15437177, від 25 грудня 2013 року № 15436660, від 25 грудня 2013 року № 15436954, видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві;

скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності ТОВ «Інтеграліті Інвест» на нерухоме майно: від 15 листопада 2013 року № 7969134, від 25 грудня 2013 року № 9526148, від 25 грудня 2013 року № 9526128, від 25 грудня 2013 року № 9526096, від 25 грудня 2013 року № 9526120;

визнано відсутність в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Башта-2» та ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, площею 22,2526 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0019; АДРЕСА_1, площею 5,3893 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0041; АДРЕСА_1, площею 0,6522 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0043; АДРЕСА_1, площею 30,5199 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0020; АДРЕСА_1, площею 0,2402 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0026; АДРЕСА_1, площею 2,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0161; АДРЕСА_1, площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0162; АДРЕСА_1, площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0163; АДРЕСА_1, площею 1 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0167; АДРЕСА_1, площею 8 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0166; АДРЕСА_1, площею 13,2399 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0164; АДРЕСА_1, площею 4,4 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0165; АДРЕСА_1, площею 14, 6199 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0169; АДРЕСА_1, площею 0,75 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0172; АДРЕСА_1, площею 0,6901 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0173; АДРЕСА_1, площею 12,2861 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0174; АДРЕСА_1, площею 0,8937 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0175 загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 107 148 652,55 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № № 006272, 006273 та 006274, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» з метою кращого збереження історико-культурної спадщини міста, поліпшення її наукового дослідження та популяризації серед трудящих затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території міста Києва згідно з додатками № № 1, 2.

Згідно додатку № 1 до вказаного рішення «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури міста Києва» Жуків острів і прибережну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту (пункт 4.1).

Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» острів Жуків оголошено ландшафтним заказником місцевого значення. Зазначений заказник створювався без вилучення земельних ділянок, які він має, а саме: землі лісового господарства «Конча-Заспа» та колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» підтверджено правовий режим острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатку № 1 до розпорядження.

У матеріалах справи міститься висновок Інституту географії НАН України від 13 липня 2020 року № 01-03/110 та картографічні матеріали, надані на запит Офісу Генерального прокурора від 02 липня 2020 року № 15/2/1-8687-11, відповідно до яких земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0118 і 8000000000:90:371:0119, які на цей час зареєстровані на праві власності за ОСОБА_5 , розміщені в південній частині ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649. Поєднання спірних ділянок утворює два цілісних ареали. Південний розміщений неподалік лівого берега озера Конча, а північний - біля протоки (рукава) Дніпра. Згідно з геоморфологічною картою Києва спірні земельні ділянки повністю знаходяться в межах низької заплави (заплавної тераси) річки Дніпра.

Згідно висновку, складеного спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_6 , щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок 8000000000:90:371:0042, 0090, 0091, 0092, 0093, 0094, 0095, 0096, 0097, 0098, 0099, 0100, 0101, 0102, 0103, 0104, 0105, 0106, 0107, 0108, 0109, 0110, 0111, 0112, 0113, 0114, 0115, 0116, 0117, 0118, 0119, 0120, 0165, 0171, 0173, 0174, 0175 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року для визначення відповідності (невідповідності) розташування спірних земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва було проведено кореляцію (пошарове накладання, суміщення в ідентичному масштабі) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок на «основний кресленик історико-архітектурного опорного плану та, паралельно, кореляцію (суміщення) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок, території охоронюваного ландшафту що показаний штрихуванням) на карту-схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та земельних ділянок, переданих під забудову ОКЖК «Котміст»» та зроблено висновок, що шляхом кореляції та порівняння доведено, що зазначені кадастрові ділянки розташовані на території охоронюваного ландшафту.

З наданих картографічних матеріалів зі схемами розміщення спірних земельних ділянок з відповідними графічними позначеннями, сформовані, у тому числі, за даними Публічної кадастрової карти, вбачається розташування спірних ділянок у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.

Отже, з огляду на приписи статті 59, підпунктів «ґ», «е» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах є обмеженим законодавчо.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

«заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші)».

У пункті 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що: «Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване(постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження

№ 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення».

У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності.

Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються:

(а) прямо (стаття 268 ЦК України);

(б) опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у пункті 96 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що:

«негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначено, що:

«102. Інакше кажучи, не можна розглядати як єдиний позов вимогу витребувати спірну земельну ділянку у кінцевої набувачки «шляхом знесення об`єкта нерухомості», оскільки у такій вимозі поєднані одночасно два способи захисту (віндикаційний і негаторний позови), спрямовані на усунення різних за змістом порушень права власності. Відновлення володіння спірною земельною ділянкою здійснюється не шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості, а шляхом внесення запису (відомостей) про право власності держави на спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тоді як усунення володіючому власникові перешкод у користуванні та розпорядженні цією ділянкою може відбуватися, зокрема, шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості.

103. У випадку поєднання в одній вимозі віндикаційного та негаторного позовів суд має визначити, яку мету переслідує позивач, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково. Зазначений підхід узгоджується з принципом jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 83, 144), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункт 6.56-6.58), від 7 вересня 2022 року (пункт 10.76)).

104. За наявності підстав витребувати спірну земельну ділянку з незаконного володіння кінцевої набувачки суд може у цій частині вимогу, яку заявив прокурор, задовольнити. Відмова в іншій частині вимоги (про знесення спорудженого на тій ділянці об`єкта нерухомості) не перешкоджає державі після її введення у володіння спірною земельною ділянкою заявити позов про демонтаж спорудженого на ній нерухомого майна. У разі відмови у витребуванні спірної земельної ділянки, тобто неможливості введення власника у володіння нею, неможливим є його подальший судовий захист за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні цією ділянкою.

105. По-друге, за подання як віндикаційного, так і негаторного позовів позивач зобов`язаний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі. Такий обов`язок має і держава, від імені та в інтересах якої діє прокурор. Оскільки у позовній вимозі «витребувати з незаконного володіння… земельну ділянку… у придатному для використання стані шляхом знесення об`єкта нерухомості, а саме житлового будинку» прокурор поєднав одночасно два способи захисту порушеного права, а сплатив судовий збір лише за одну майнову вимогу, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не мав підстав задовольняти цю вимогу як дві окремі: і витребувати спірну земельну ділянку, і знести споруджене на ній нерухоме майно.

106. По-третє, ухвалюючи рішення знести споруджений на спірній земельній ділянці житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами і парканом, апеляційний суд не перевіряв дотримання принципів правомірного втручання у права на повагу до житла та на мирне володіння цим майном. Аргументація апеляційного суду стосувалася виключно спірної земельної ділянки. […]

109. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожному випадку, коли володіючий власник просить про усунення йому перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу спорудженого на ній об`єкта нерухомості, суд має перевіряти правомірність втручання держави у права на повагу до житла та мирного володіння на цей об`єкт шляхом його демонтажу, а саме: наявність підстави для такого втручання у законодавстві, легітимність мети цього втручання (його відповідність цілям, визначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції та абзаці другому статті 1 Першого протоколу до Конвенції) та пропорційність демонтажу відповідній меті (можливість досягнення останньої проведенням демонтажу за відсутності менш обтяжливих для відповідача способів захисту прав позивача). Залежно від результату такої перевірки суд вирішує питання про задоволення чи відмову у задоволенні позову. При цьому у разі його задоволення відшкодування особі вартості майна, що підлягає демонтажу, не є можливим за відсутності для цього юридичних підстав (зокрема, правомірності його спорудження, добросовісності набуття права на нього, заявлення вимоги про відшкодування та її обґрунтованості)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19 (провадження № 61-10447св21) зазначено, що:

«до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність (пункт «в» частини четвертої статті 83 ЗК України).

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що належні ОСОБА_1 спірні земельні ділянки знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпро, що підтверджується інформаційною довідкою від 13 липня 2020 року № 01-03/110, складеною завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук ОСОБА_9, висновком щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, складеним спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_6 , та картографічними матеріали із відповідними схематичними позначеннями.

Враховуючи вказане, доводи касаційної скарги, що спірні земельні ділянки не належать до земель природно-заповідного фонду є безпідставними.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення на підставі неналежних доказів, поданих з порушенням порядку їх подання, є необґрунтованими з огляду на таке.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (статті 77 - 79 ЦПК України).

З матеріалів справи випливає, що 07 серпня 2020 року прокурор подав заяву про доповнення підстав позову, з додатками на підтвердження додаткових підстав, а саме: інформаційною довідкою від 13 липня 2020 року № 01-03/110, складеною завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук ОСОБА_2 , висновком щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, складеним спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_6 , та картографічними матеріали із відповідними схематичними позначеннями (т. 3, а. с. 25-74). []

Суд апеляційної інстанції, правильно визначившись з характером позову, встановивши факт знаходження спірних земельних ділянок в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», що перебуває у комунальній власності та їхню належність до земель водного фонду, обґрунтовано виходив із того, що заступник Генерального прокурора, змінюючи підстави позову, по суті пред`явив негаторний позов та просив повернути землі у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради з посиланням на статті 152 ЗК України та 391 ЦК України, а тому враховуючи, що негаторний позов можна заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні з позовом прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з власності територіальної громади міста Києва. Зокрема, вказував таку послідовність вибуття цієї земельної ділянки з комунальної власності у власність відповідачки: 01 жовтня 2007 року Київська міська рада на підставі рішення № 355/3189 передала у власність ОКЖК «Котміст» для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 74,69 га (34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га), розташовані на АДРЕСА_1; 21 лютого 2008 року ОКЖК «Котміст» вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка»; земельну ділянку площею 6,0799 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 34,3740 га, що належала ТОВ «Будівельна спілка», за договором дарування від 29 січня 2009 року відчужено ОСОБА_2 ; належна ОСОБА_2 земельна ділянка площею 6,0799 га була поділена на 32 земельні ділянки, одна з яких з кадастровим номером 8 000 000 000:90:371:0096 площею 0,1040 га є спірною земельною ділянкою, яку він 10 червня 2010 року відчужив ОСОБА_3 ; 27 грудня 2013 року ОСОБА_3 продала спірну земельну ділянку площею 0,1040 га ОСОБА_1 ;

прокурор зазначав, що рішення міської ради, на підставі якого ОКЖК «Котміст» набув у власність та оренду земельні ділянки площею 74,69 га, визнано недійсним. Вказував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року, серед іншого, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № № 006272, 006273 та 006274, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

суди встановили, що у позовній заяві прокурор просив витребувати у відповідачки спірну земельну ділянку та передати її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. У поданій в листопаді 2021 року заяві про доповнення підстав позову прокурор стверджував, що спірна земельна ділянка має особливий правовий режим - вона розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпра (АДРЕСА_1), що унеможливлює її перебування у приватній власності. Вона належить до обмежено оборотоздатних об`єктів, що підтверджується рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 174/649, яким створено ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків». Позивач посилався на статті 152 ЗК України і 391 ЦК України та вказував, що цей позов є негаторним;

при зобов`язанні повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді міста Києва суди встановили, що спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпра, що підтверджується інформаційною довідкою від 13 липня 2020 року № 01-03/110, складеною завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук ОСОБА_9, висновком щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, складеним спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_6 , та картографічними матеріалами з відповідними схематичними позначеннями;

суди попередніх інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, надання яких у приватну власність заборонено чинним законодавством України. Визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» свідчить про те, що у територіальної громади міста Києва не було волі на вибуття земельних ділянок, до складу яких входить спірна земельна ділянка, з її власності;

суди встановили, що відповідачка мала можливість дізнатися про правовий режим спірної земельної ділянки та її повернення у комунальну власність територіальної громади міста Києва не порушуватиме принцип пропорційності втручання в право власності ОСОБА_1 ;

з урахуванням того, що цей позов є негаторним, який може бути пред`явлено упродовж всього часу тривання правопорушення, суди обґрунтовано відхилили посилання відповідачки про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності;

з урахуванням обставин, встановлених судами: втручання держави у право мирного володіння майном мало нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, та наслідки його застосування були передбачуваними; зобов`язання повернути спірну земельну ділянку переслідувало легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному водному об`єкту. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом спірної земельної ділянки; справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами не порушений, оскільки відповідає легітимній меті контролю за використанням цієї ділянки згідно із загальними інтересами.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули цей позов як негаторний, оскільки позов про витребування земельної ділянки прокурор кваліфікував як віндикаційний (стаття 388 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

За обставинами справи № 554/10517/16-ц мета позивача спрямована на усунення перешкод власникові (територіальній громаді міста Полтави), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення від ОСОБА_2.

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18)».

Встановивши, що мета позову спрямована на повернення у власність держави земельної ділянки, врахувавши обґрунтування заяви прокурора про доповнення підстав позову, зокрема, посилання прокурора на положення статей на 152 ЗК України і 391 ЦК України, суди попередніх інстанцій правильно вимогу про витребування у відповідачки земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:90:371:0096 площею 0,1040 га, розташовану на АДРЕСА_1, та зобов`язання передати її територіальній громаді міста Києва інтерпретували як вимогу про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність Київської міської ради.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року в частині задоволених вимог заступника Генерального прокурора в інтересах держави України в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,1040 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0096, розташовану на АДРЕСА_1, в комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков