Окрема думка

від 03.06.2024 по справі 144/827/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Крата В. І.

03 червня 2024 року

м. Київ

справа № 144/827/22

провадження № 61-12981сво23

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є., повернув справу № 144/827/22 за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Об`єднана палата зазначила:

«Таким чином, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, та у справі, від висновку у якій пропонується відступити і на яку посилалася колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висновки щодо застосування норм матеріального чи процесуального права не є такими, що вимагають відступлення від них за наведених колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підстав.

В ухвалі від 11 квітня 2024 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не вказала конкретно, від якого правового висновку щодо застосування норми права необхідно відступити».

Не можу погодитися із висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду з таких мотивів.

1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

1.1. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

«…станом на час виникнення спірних правовідносин ЦК УРСР 1963 рокупередбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства саме до держави.

За таких обставин керівник Гайсинської окружної прокуратури, з урахуванням норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, за умови існування та належного обґрунтування відповідних підстав, міг звертатись до суду з позовом в інтересах держави (без визначення конкретного органу) до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації, а не з аналогічним позовом в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради.

…

Разом із тим постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 144/1281/20 (провадження № 61-7809св21) за позовом виконуючого обов`язки керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Маломочульської сільської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації касаційний суд переглянув постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року у подібних правовідносинах по суті. Таким чином, суд касаційної інстанції за аналогічних спірних правовідносин вважав можливим звернення прокурора в інтересах держави в особі Маломочульської сільської ради, тобто представництво прокурором інтересів держави саме в особі сільської ради.

Наведений приклад свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово відмінного підходу до тлумачення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у контексті застосування норм ЦК УРСР 1963 року та Закону України «Про власність»».

1.2. Тому колегія суддів вважала за необхідне передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 144/1281/20 (провадження № 61-7809св21), та вказівки, що: «у спірних правовідносинах з урахуванням норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення, за умови існування та належного обґрунтування відповідних підстав, прокурор може звертатись до суду з позовом в інтересах держави (без визначення конкретного органу)».

2. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

3.1. Тлумачення частини другої статті 403 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що єдиною передбаченою законом умовою реалізації права колегії суддів є доходження судом висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

4. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).

4.1. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

5. Тому в Об`єднаної палати були відсутні підстави для повернення справи № 144/827/22.

Суддя В. І. Крат