Ухвала

від 03.06.2024 по справі 144/827/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 червня 2024 року

м. Київ

справа № 144/827/22

провадження № 61-12981сво23

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 13 квітня 2023 року

у складі судді Бондарук О. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у складі колегії суддів Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,

Історія справи:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (далі - Теплицька селищна рада) до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації.

Позов мотивовано тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження від 01 квітня 2020 року № 12020020280000099 встановлено, що 07 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті

ОСОБА_2 , до якої долучила довідку Маломочульської сільської ради

від 07 серпня 2015 року № 135 про її проживання разом з ОСОБА_2 на день його смерті та заповіт від 12 травня 1997 року, зареєстрований у реєстрі для запису нотаріальних дій Маломочульської сільської ради за № 11, за змістом якого ОСОБА_2 заповів усе своє майно ОСОБА_1 .

На підставі наданих документів приватний нотаріус Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. видав на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07 грудня 2015 року № 1261 (спадкова справа № 131/2015), відповідно до якого спадщина складається з права на земельну частку (пай) площею 2,94 умовних кадастрових гектара без визначення частки в натурі, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (земельної частки (паю) належної спадкодавцю ОСОБА_2 ).

У 2015 році на підставі технічного завдання і договору про виконання робіт від 11 грудня 2015 року № 5675, укладеного між замовником ТОВ «Теплик-Агро»

і виконавцем ДП «Вінницький науково-дослідний проектний інститут землеустрою», на зазначену земельну ділянку виготовлено технічну документацію, присвоєно кадастровий номер 0523783900:01:000:0167, обчислено площу цієї земельної ділянки, що становить 4,3231 га, і визначено її координати на місцевості в натурі.

07 грудня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 4,3231 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0167, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів (заповіту ОСОБА_2 від 12 травня 1997 року та довідки Маломочульської сільської ради від 07 серпня 2015 року № 135), проведеної Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України у кримінальному провадженні від 01 квітня 2020 року № 12020020280000099, зображення відбитку печатки: «Маломочульська сільська рада* Теплицького району Вінницької області *Україна*» у заповіті від 12 травня 1997 року спадкової справи № 131/2015 нанесені за допомогою друкуючого пристрою із струменевим способом формування зображень та зображення відбитків штампу: «Україна Маломочульська сільська рада Ідентифікаційний код 0433070523834, Вінницька обл., Теплицький район, с. Мала Мочулка,

вул. Радянська, буд 10 №_ « » 20 р» та зображення відбитків печатки: «УКРАЇНА* Вінницька область Теплицький район с. Мала Мочулка

* Маломочульська сільська рада * Ідент. код 04330705*» в довідці

від 07 серпня 2015 року № 135 спадкової справи № 131/2015 нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, що свідчить про їх підробку.

Крім того, згідно з журналом для реєстрації нотаріальних дій Маломочульської сільської ради заповіт ОСОБА_2 від 12 травня 1997 року в реєстрі для запису нотаріальних дій сільської ради не зареєстрований.

У цьому реєстрі за № 11 зареєстрований заповіт іншої особи -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На переконання прокурора, оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. на підставі підробленого заповіту, земельна ділянка площею 4,3231 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0167, розташована на території Маломочульської сільської ради, передана у власність ОСОБА_1 у спосіб не передбачений законом, тобто з порушенням встановленого законодавством порядку.

Таким чином, існують порушення права власності на землю сільської ради, відновлення якого можливо лише шляхом визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації.

Керівник Гайсинської окружної прокуратури, який звернувся до суду

з позовом в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради, просив:

визнати недійсним заповіт від 12 травня 1997 року, зареєстрований

18 вересня 2015 року в спадковому реєстрі та в реєстрі для запису нотаріальних дій Маломочульської сільської ради за № 11, відповідно до якого ОСОБА_2 заповів усе своє майно ОСОБА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 07 грудня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за № 1261 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А., яким посвідчено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,3231 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0167, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис від 05 лютого 2016 року № 13184697, припинивши за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 13 квітня

2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, позов керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради задоволено.

Визнано недійсним заповіт від 12 травня 1997 року, зареєстрований

18 вересня 2015 року в спадковому реєстрі та в реєстрі для запису нотаріальних дій Маломочульської сільської ради за № 11, відповідно до якого ОСОБА_2 заповів усе своє майно ОСОБА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане

07 грудня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за № 1261 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А., яким посвідчено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,3231 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0167, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис від 05 лютого 2016 року № 13184697, припинивши за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 7 443,00 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вважав, що підроблення заповіту ОСОБА_2 фактично є складенням його з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, що є підставою для визнання заповіту недійсним.

Установивши, що на підставі підробленого заповіту у ОСОБА_1 не виникло права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого

ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте оспорюваним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом порушені інтереси держави в особі Теплицької селищної ради, суди зробили висновок про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. 07 грудня 2015 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1261.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 0523783900:01:000:0167, підставою проведення якої стало недійсне свідоцтво про право на спадщину за законом, порушує права та законні інтереси Теплицької селищної ради, тому таке право підлягає захисту. Державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку за відповідачем не відповідає вимогам закону.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що порушення інтересів держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області полягає в тому, що незаконний перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_1 , яка не мала законного права на спадкування, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування можливості ініціювати питання передати ділянки у власність територіальної громади, оскільки за відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , неприйняття ними спадщини у встановлений строк, спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) на землю, яка перебувала у колективній власності, мала б перейти відповідно до норм чинного законодавства у комунальну власність територіальної громадин, на території якої вона розташована.

Для відновлення відповідних прав органу місцевого самоврядування необхідним є скасування правовстановлюючого документа і державної реєстрації земельної ділянки за відповідачем ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним заповіту та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки такі вимоги були предметом розгляду у справі № 144/1281/20, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у вказаній справі, відмовляючи у задоволенні позову Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом і скасування державної реєстрації, апеляційний суд вказав, що з вимогою про визнання недійсним заповіту, посвідченого 12 травня 1997 року, прокурор не звертався. При цьому ЦК УРСР 1963 року не передбачав положень про нікчемність заповіту внаслідок його складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, що є обставиною, яка виключає можливість задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації. Натомість у справі, що переглядається, прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним заповіту, в обґрунтування якої надано належні та допустимі докази.

Відхиляючи доводи відповідача про необхідність застосування позовної давності, суди вказали, що відповідно до матеріалів справи Теплицький ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області 22 лютого 2019 року вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 12019020280000060 за фактом колективного звернення жителів села Мишарівка Теплицького району за фактом підробки заповітів у Маломочульській сільській раді. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, та розпочато проведення досудового розслідування. Під час проведення слідчих та розшукових дій, з метою перевірки всіх обставин та встановлення об`єктивної істини, у вказаному кримінальному провадженні Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України проведено судово-технічну експертизу документів (заповіту ОСОБА_2 від 12 травня 1997 року та довідки Маломочульської сільської ради Теплицького району від 07 серпня 2015 року № 135), матеріали якої направлено слідчому 29 серпня 2019 року. Надалі, 01 квітня 2020 року матеріали за фактом підроблення заповіту ОСОБА_2 від 12 травня

1997 року і довідки Маломочульської сільської ради Теплицького району від 07 серпня 2015 року № 135 виділено в окреме кримінальне провадження

№ 12020020280000099 та продовжено досудове розслідування за цим фактом. Лише 15 липня 2020 року орган прокуратури повідомив Маломочульську сільську раду про незаконність набуття відповідачем права приватної власності на спірну земельну ділянку (на підставі підроблених документів). Позов у цій справі подано до суду 26 серпня 2022 року, тому позивач не пропустив позовну давність.

Аргументи учасників справи

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Теплицького районного суду Вінницької області

від 13 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 01 серпня 2023 року, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди всупереч пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України безпідставно не закрили провадження в частині двох позовних вимог: про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки такі вимоги були предметом розгляду у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а в їх задоволенні відмовлено. При цьому предмет та підстави позовних вимог прокурора в інтересах держави у цій справі та у справі № 144/1281/20, рішення в якій набрало законної сили, є тотожними, а участь у вказаній справі та у справі, що переглядаються, беруть одні і ті ж особи (сторони). Таким чином, суд першої інстанції був зобов`язаний закрити провадження у цій справі щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Спірна земельна ділянка не належить до комунальної власності, тому у Теплицької селищної ради немає повноважень розпоряджатись такою земельною ділянкою. За таких обставин жодні права та інтереси позивача Теплицької селищної ради не порушено.

Суди першої та апеляційної інстанцій усупереч пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України не зупинили провадження у цій справі до винесення вироку щодо ОСОБА_1 в кримінальному провадженні від 01 квітня 2020 року № 12020020280000099 (справа № 144/1009/20), яка перебуває у провадженні Гайсинського районного суду Вінницької області. Обставини, які будуть встановлені у справі № 144/1009/20, зокрема винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 у підробленні документів (заповіту ОСОБА_2 від 12 травня 1997 року та довідки Маломочульської сільської ради від 07 серпня 2015 року № 135) мають важливе значення для правильного вирішення спору у справі, що переглядається.

Суди не надали належної оцінки тому факту, що позивач пред`явив вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності, задоволення яких не може вплинути на права позивача щодо права на земельну ділянку. Ефективним способом захисту порушеного права позивача є позов про витребування спірної земельної ділянки, проте такої вимоги позивач не пред`явив. За таких обставин суди повинні були відмовити у задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Крім того, позивач пропустив позовну давність, про застосування якої було заявлено відповідачем у суді першої інстанції. Перебіг позовної давності розпочався з моменту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, тобто з 05 лютого 2016 року. Прокурор звернувся з позовом у цій справі лише 26 серпня 2022 року, тобто з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Проте суди зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

У жовтні 2023 року керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи касаційної скарги щодо наявності рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; відсутності порушення прав держави в особі Теплицької селищної ради; щодо необхідності зупинення провадження у цій справі до винесення ухвалення вироку щодо

ОСОБА_1 в кримінальному провадженні від 01 квітня 2020 року

№ 12020020280000099 (справа № 144/1009/20), яка на час подання касаційної скарги перебуває у провадженні Гайсинського районного суду Вінницької області; обрання неправильного способу захисту порушеного права; пропущення позовної давності є необґрунтованими. При цьому аргументи особи, яка подала касаційну скаргу, спростовуються матеріалами справи.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з Теплицького районного суду Вінницької області.

У вересні 2023 року справа № 144/827/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року передано справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року про передачу справи

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивовано необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 144/1281/20 (провадження № 61-7809св21), та викладенням висновку про те, що у спірних правовідносинах з урахуванням норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення, за умови існування та належного обґрунтування відповідних підстав, прокурор може звертатись до суду з позовом в інтересах держави (без визначення конкретного органу).

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ініціюючи питання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, виходить із того, що у справі, що переглядається, прокурор пред`явив позовні вимоги про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації. Оскільки свідоцтво про право на спадщину видане на виконання заповіту, а заповіт посвідчений заповідачем ОСОБА_2

12 травня 1997 року, то питання законності цього заповіту повинно вирішуватися на підставі норм, які були чинними в момент його вчинення, тобто ЦК УРСР 1963 року, чинних на момент вчинення заповіту.

У ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою.

У справі, що переглядається керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації. На обґрунтування підстав для звернення з позовом прокурор зазначав, що відповідно до даних сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0170761

ОСОБА_2 на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації від 08 квітня 1997 року № 92 надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Мишарівське» на території Маломочульської сільської ради розміром 2,94 в умовних кадастрових гектарах. Розпорядженням Теплицької районної державної адміністрації від 23 грудня 2004 року затверджено протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Маломочульської сільської ради від 23 грудня 2004 року передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та вирішено видати державні акти на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) на території Маломочульської сільської ради. Крім того, в розпорядженні зазначено, що на земельні частки (паї) померлих громадян, власників сертифікатів, державні акти виготовляти спадкоємцям, після оформлення спадщини. Тому, на переконання прокурора, саме Маломочульська сільська рада була органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, з 11 грудня 2020 року розпочато процедуру реорганізації Маломочульської сільської ради шляхом приєднання до Теплицької селищної ради, отже Теплицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Маломочульської сільської ради і на час звернення з позовом до суду є уповноваженим органом, що має вчиняти дії для переходу, земельної ділянки у власність територіальної громади.

Порушення інтересів держави в особі Маломочульської сільської ради (на час виникнення права на отримання спадкового майна), а на час звернення з позовом до суду Теплицької селищної ради, полягають у тому, що незаконний перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 , яка не мала законного права на спадкування, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, позбавивши цей орган можливості ініціювати питання передачі ділянки у власність територіальної громади, оскільки за відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , неприйняття ними спадщини у встановлений строк, спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 2,94 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай), а на цей час - земельна ділянка площею 4,3231 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0167, мала б перейти у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована. При цьому до моменту переходу права власності територіальній громаді Маломочульська сільська рада (на цей час Теплицька селищна рада) в особі уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування відповідно до статті 1283 ЦК України зобов`язана вживати заходів до охорони спадкового майна, а згідно зі статтею 1285 ЦК України має право на вчинення будь-яких дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Крім того, відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» селищна рада має право надавати цю земельну ділянку в оренду та отримувати за неї орендну плату. Отже, не отримання орендної плати негативно впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків територіальної громади, тобто порушує інтереси держави.

На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин ЦК УРСР 1963 року передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства саме до держави, а тому керівник Гайсинської окружної прокуратури за умови існування та належного обґрунтування відповідних підстав міг звертатися до суду з позовом в інтересах держави (без визначення конкретного органу) до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації, а не з аналогічним позовом в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради.

Разом із тим постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 144/1281/20 (провадження № 61-7809св21) за позовом виконуючого обов`язки керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Маломочульської сільської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації касаційний суд переглянув постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року у подібних правовідносинах по суті. Таким чином, суд касаційної інстанції в аналогічних правовідносинах вважав можливим звернення прокурора в інтересах держави в особі Маломочульської сільської ради, тобто представництво прокурором інтересів держави саме в особі сільської ради.

Зазначене, на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово відмінного підходу до тлумачення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у контексті застосування норм ЦК УРСР 1963 року та Закону України «Про власність».

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду

у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції потрібно керуватися тим, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.

Відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення недоліків попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усуненням суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.

Задля гарантування юридичної визначеності відступлення від попередніх висновків Верховного Суду можливий лише за наявності для цього належної підстави. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

Необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду

(їх уточнення чи конкретизація) повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступлення може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах можна лише за умови, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. При цьому таке відступлення має відбуватися щодо застосування конкретної норми матеріального або процесуального права, а не від дослівного цитування правової норми, висновків за наслідками встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи чи умовивоводів (міркувань) суду щодо правовідносин, які виникли між сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі

№ 144/1281/20 (провадження № 61-7809св21), від висновку якої пропонується відступити, з урахуванням встановлених обставин справи, із дотриманням вимог статті 400 ЦПК України щодо меж та підстав касаційного перегляду, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, поданого виконуючим обов`язки керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації у зв`язку з тим, що позивачем не доведено позовних вимог, а саме не надано доказів того, що заповіт, на підставі якого було видано оспорюване свідоцтво про право на спадщину, є підробленим.

При цьому у вказаній постанові відсутній правовий висновок щодо тлумачення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у контексті застосування норм ЦК УРСР 1963 року та Закону України «Про власність», правове питання щодо процедури звернення прокурора з позовом в інтересах держави не було предметом перегляду з урахуванням вимог статті 400 ЦПК України і, як наслідок, Верховним Судом не вирішувалося.

Таким чином, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, та у справі, від висновку у якій пропонується відступити і на яку посилалася колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висновки щодо застосування норм матеріального чи процесуального права не є такими, що вимагають відступлення від них за наведених колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підстав.

В ухвалі від 11 квітня 2024 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не вказала конкретно, від якого правового висновку щодо застосування норми права необхідно відступити.

Питання щодо дотримання спеціальної процедури звернення прокурора з позовом в інтересах держави із зазначенням конкретного органу або без визначення конкретного органу, у силу своїх повноважень може вирішити Верховний Суд у складі колегії Касаційного цивільного суду як належний суд, який відповідно до законодавчо визначених повноважень у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права може зробити власний висновок щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вважає, що вислів «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Так, ЄСПЛ зазначає, що правильно мають застосовуватися

і функціональні повноваження суду. Зокрема, порушення було визнане

у справах проти України, коли під час перегляду постанов Вищого господарського суду України Верховний Суд України, який міг або скасувати постанову Вищого господарського суду України та повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі, залишив у силі постанову апеляційного суду, перевищивши свої повноваження (Firma Veritas TOV v. Ukraine, no. 2217/07, §§ 26-30, 15 May 2012).

Важливо враховувати у контексті відповідності критерію «суд, встановлений законом» організаційну складову (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну складову (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду, оскільки розгляд судом справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об`єднаної палати, не відповідатиме критерію суду, встановленого законом.

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Повернути справу № 144/827/22 за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню

не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська