Ухвала

від 07.06.2024 по справі 917/1732/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1732/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Полтавської області

суддя Погрібна С. В.

від 01.08.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

колегія суддів: Пуль О. А., Білоусова Я. О., Тарасова І. В.

від 24.04.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер"</a> (далі - Відповідач, Скаржник) про визнання недійсним рішення загальних зборів Відповідача від 28.09.2018, яке оформлене протоколом № 2 загальних зборів Відповідача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі № 917/1732/22 у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 917/1732/22 залучено до участі в справі № 917/1732/22 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 .

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 917/1732/22 апеляційну скаргу Позивача задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі № 917/1732/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів Відповідача від 28.09.2018, оформлене протоколом № 2.

Постановою Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 917/1732/22 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 917/1732/22 скасовано. Справу № 917/1732/22 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 917/1732/22 апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі № 917/1732/22 залишено без змін.

17 травня 2024 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 917/1732/22.

У прохальній частині касаційної скарги Скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 917/1732/22.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК України.

Повний текст оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 917/1732/22 складено 29 квітня 2024 року, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 20 травня 2024 року, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений. Скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу із використанням підсистеми "Електронний суд" 17 травня 2024 року, тобто у встановлений ГПК України процесуальний строк для подання касаційної скарги.

Отже, Суд не розглядає заявлене Скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки касаційна скарга подана без порушення встановленого ГПК України процесуального строку для звернення до суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У тексті касаційної скарги Скаржник чітко не зазначає підстави касаційного оскарження, водночас, викладає фактичні обставини справи та посилається на низку висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/375/17, від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16, від 12.04.2018 у справі № 922/2688/17 та інші.

Суд звертає увагу Скаржника, що виклад фактичних обставин справи та лише незгода з рішенням судів попередніх інстанцій не можуть вважатися підставами касаційного оскарження відповідно до приписів частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того, Суд заважує, що цитування постанов Верховного Суду, які, на думку Скаржника, повинні були застосовуватись під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, також не може вважатися підставою касаційного оскарження згідно з приписами частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) підстави (підстав), зазначених у відповідному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідної постанови та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, навести обґрунтовані аргументи необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України). Скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, чітко зазначити норму права (пункт, частина, стаття), єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати, яке саме процесуальне порушення з передбачених частиною першою та/або третьою статті 310 цього ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 917/1732/22 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд звертає увагу Скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати Суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 917/1732/22 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська