Постанова

від 28.08.2024 по справі 917/1732/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

28 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1732/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

у справі № 917/1732/22

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним рішення,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явилась.

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер"</a> (далі - ТОВ «Промпластполімер», відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Промпластполімер» від 28.09.2018, які оформлені протоколом №2 загальних зборів ТОВ «Промпластполімер».

2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/1732/22 у позові відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/1732/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Промпластполімер» від 28.09.2018, оформлене протоколом №2.

Постановою Верховного Суду від 25.01.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №917/1732/22 скасовано. Справу №917/1732/22 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/1732/22 залишено без змін.

3. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №917/1732/22, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати спірне рішення загальних зборів недійним.

Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі №917/1732/22 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №917/1732/22.

4. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа) у відзиві на касаційну скаргу, зокрема просила закрити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, або у протилежному випадку - касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, третя особа просила Суд судові витрати покласти на позивача у справі. При цьому із посиланням на частину восьму статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказала, що докази на підтвердження розміру судових витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2024 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №917/1732/22.

6. ОСОБА_1 26.07.2024 через «Електронний суд» подала до Суду клопотання про залучення доказів понесених витрат на правову (правничу) допомогу та ухвалення додаткового рішення, в якому просить розподілити витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20 000 грн між сторонами.

До вказаної заяви третя особа додала копії:

- договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2024;

- акта приймання-передачі виконаних робіт від 25.07.2024 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2024;

- рахунку від 25.07.2024 №2507/1;

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно АБ Близнюка;

- ордеру серії ВІ №1229696 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 08.07.2024 адвокатом Бідюк Яною Володимирівною (далі - Бідюк Я.В. ).

7. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №917/1732/22 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відкритому судовому засіданні.

ОСОБА_2 26.08.2024 через «Електронний суд» подав до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить суд оцінити заявлені третьою особою витрати з точки зору їх розумності.

8. Розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Суд відзначає таке.

9. Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

10. Як встановлено Судом між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням Близнюка 08.07.2024 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, предметом якого є надання бюро усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги клієнту у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/1732/22 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №917/1732/22 (пункт 1.1 договору).

Сторони погодили, що безпосередня участь бюро у судових засіданнях для надання правової (правничої) допомоги, визначеної розділом 1 договору, забезпечується працівником бюро - адвокатом Близнюком Ігорем Володимировичем та/або працівником бюро - адвокаткою Бідюк Яною Володимирівною. Вказані працівники бюро мають рівні права щодо представництва інтересів клієнта, зокрема, підписувати позовні заяви та інші документи в інтересах клієнта для надання правової (правничої) допомоги, яка визначена пунктом 1.1 договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.01.2025 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір гонорару бюро за надання правової (правничої) допомоги клієнту, визначеної пунктом 1.1 договору, становить фіксований розмір - 20 000,00 грн.

Гонорар бюро сплачується клієнтом за цим договором протягом 30 робочих днів на рахунок бюро з моменту отримання клієнтом рахунку на оплату, після винесення остаточного судового рішення Верховним Судом у справі, визначеної пунктом 1.1 договору (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору про надані послуги сторони складають та підписують відповідний акт, в якому зазначають загальну вартість наданих послуг. За взаємною згодою сторін в акті можуть бути внесені також інші відомості.

Даний договір підписаний сторонами.

10.1. Між Адвокатським бюро Близнюка в особі керуючого (учасника) бюро Близнюка Ігоря Володимировича та ОСОБА_1 25.07.2024 підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2024, відповідно до якого:

1. Бюро надано, а клієнтом прийнято надані послуги, визначені пунктом 1.1. договору - правова (правнича) допомога у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/1732/22 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №917/1732/22.

2. Послуги у справі №917/1732/22 надано на суму 20 000,00 грн, що є фіксованою сумою згідно з пунктом 4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2024.

3. Правова (правнича) допомога у справі №917/1732/22 відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2024 надано бюро клієнту у повному обсязі.

4. Претензій до бюро за надану правову (правничу) допомогу у справі №917/1732/22 відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2024, клієнт не має.

Акт підписано сторонами.

10.2. Адвокатським бюро Близнюка 25.07.2024 виставлено рахунок ОСОБА_1 №2507/1 на суму 20 000,00 грн з призначенням - надання правової(правничої) допомоги за договором від 08.07.2024 (справа №917/1732/22).

10.3. Судом встановлено, що у судовому засіданні 24.07.2024 приймала участь представник ОСОБА_1 - адвокатка Бідюк Я.В.

11. Проаналізувавши надані третьою особою докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на те, що винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у договорі у вигляді фіксованої суми, колегія суддів відзначає таке.

12. Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Окрім іншого, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/237/20 (додаткова ухвала від 03.12.2021) зроблено такий висновок: «Для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги».

13. Отже, ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, керуючись зазначеними критеріями оцінки судових витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи характер спору та розумну необхідність судових витрат для розгляду конкретної справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також заяву позивача про зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу, вважає, що розмір заявлених третьою особою до розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та є співрозмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами). Доводи позивача, викладені у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які носять загальний характер, наведених висновків Суду не спростовують.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1732/22 задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.), понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко