Постанова

від 29.05.2024 по справі 367/1367/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 367/1367/14-ц

провадження № 61-6173св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), суддів:Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор міста Ірпеня Київської області,

відповідачі: Ірпінська міська рада Київської області, ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_7 на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Нерухомість Ірпеня»

(далі - ПП «Нерухомість Ірпеня»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , Товариство з обмеженою відповідальністю

«ФРЕШ ЛТД» (далі - ТОВ «ФРЕШ ДТД»), про скасування рішень та визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Прокуратурою м. Ірпеня проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства під час надання земельних ділянок у власність, якою встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради від 07 грудня 2007 року № 1198-33-V «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права на оренду земельних ділянок та дозволу на розробку технічної документації щодо складання договорів оренди» Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Зелений Гай» (далі - ОК «ЖБК «Зелений Гай») надано право оренди земельної ділянки площею 8,3920 га за адресою: АДРЕСА_1, під котеджну забудову.

На підставі зазначеного рішення 29 січня 2008 року між Ірпінською міською радою та ОК «ЖБК Зелений Гай» укладений договір оренди земельної ділянки площею

8,3920 га, за адресою: АДРЕСА_1, під котеджну забудову строком на

5 років та зареєстровано у Державному реєстрі земель 30 січня 2008 року за № 040834000009.

Згідно з відомостями Управління Держземагентства в м. Ірпені від 29 квітня 2013 року земельна ділянка площею 8,3920 га, яка перебувала в оренді ОК «ЖБК «Зелений Гай», передана у власність членів ОК «ЖБК «Зелений Гай».

Рішенням Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1 » надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в існуючих межах: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

На підставі зазначеного рішення Ірпінської міської ради Приватним підприємством «Геополісся» (далі - ПП «Геополісся») розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки громадян - членів ОК «ЖБК «Зелений Гай» в м. Ірпені.

Рішенням Ірпінської міської ради від 30 липня 2010 року № 5088-92-V

«Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано безкоштовно у власність земельні ділянки, площею 0, 1 га кожна, в м. Ірпінь для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_17 за адресою:

АДРЕСА_4 ; ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_20 АДРЕСА_5 ; ОСОБА_21

АДРЕСА_6 ; ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_7 .

Позивач зазначав, що перевіркою встановлено, що рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V та від 30 липня 2010 року № 088-92-V прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка площею 8,3920 га за адресою: АДРЕСА_1 , на час її розподілу та передачі у власність громадянам, перебувала в оренді ОК «ЖБК «Зелений Гай». Для отримання громадянами спірних земельних ділянок на підставі технічної документації із землеустрою, тобто за спрощеною процедурою, земельні ділянки, які надалі були передані у власність фізичним особам, мали б перебувати в їх користуванні як членів вказаного кооперативу, мати визначені розміри та межі.

Водночас громадяни, які отримали спірні земельні ділянки у власність, ніколи не були членами зазначеного кооперативу, на час отримання земельних ділянок не проживали в цій місцевості, не перебували на квартирному обліку як такі, що потребують покращення житлових умов.

Крім того, загальними зборами кооперативу будь-яких рішень щодо розподілу у користування земельної ділянки площею 8, 3920 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала в оренді кооперативу, між її членами не приймалося та не затверджувалося виконавчим комітетом місцевої ради.

Таким чином, на порушення статей 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 10, 11, 14 Закону України «Про кооперацію», статей 133, 135, 137, 141 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР), пунктів 1, 8, 60 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України (далі - Примірний статут), пунктів 5, 8, 10 Статуту

ОК «ЖБК «Зелений Гай» від 03 липня 2008 року, фізичні особи отримали право власності на земельні ділянки на підставі технічної документації як на такі, що перебували в їх користуванні та мали відповідні межі, однак фактично земельні ділянки ніколи не перебували в їх користуванні. ОК «ЖБК Зелений Гай» та його членами не використовувалися та не використовуються, а тому їх відведення мало б здійснюватися виключно на підставі проектів землеустрою, в порядку, передбаченому частинами шостою-дев`ятою статті 118 ЗК України.

Надалі фізичні особи, які залучені до участі у справі як треті особи, отримали право власності на земельні ділянки.

На час передачі земельних ділянок у власність третіх осіб, виготовлення та видачі державних актів на їх імена, право користування земельною ділянкою площею

8, 3920 га за адресою: АДРЕСА_1 , не було припинено, оскільки договір оренди між Ірпінською міською радою та ОК «ЖБК Зелений Гай» анульовано лише у 2012 році, на підставі рішення Ірпінської міської ради від 28 лютого 2012 року № 1687-27-УІ, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему в м. Ірпінь

від 10 квітня 2012 року № 01-05/562.

Спірні земельні ділянки, які незаконно вибули із власності держави у власність третіх осіб у справі, надалі були відчужені ними на підставі цивільно-правових угод, зокрема:

ПП «Нерухомість Ірпеня» є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095;3210900000:01:131:0093; 3210900000:01:131:0087; 3210900000:01:131:0088;

ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097; 3210900000:01:131:0085; 3210900000:01:131:0086;

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0074; 3210900000:01:131:0075;

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077;

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084;

ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076;

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094;

ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1 »;

визнати недійсним та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 30 липня 2010 року № 5088-92-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано безкоштовно у власність земельні ділянки, площею 0,1 га кожна, в м. Ірпінь для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд: ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_17 за адресою:

АДРЕСА_4 ; ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_20 АДРЕСА_5 ; ОСОБА_21

АДРЕСА_6 ; ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_7 .

визнати недійсним державний акт серія ЯЛ № 361603 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_9 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0073, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до

ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361576 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_11 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0074, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361607 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_12 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0075, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361596 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_13 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0076, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серіїЯЛ № 361594 на право власності на земельну ділянку,виданий на ім`я ОСОБА_15 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0077,площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,вартістю 204 170,00грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 ,та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серіїЯЛ № 361572 на право власності на земельну ділянку,виданий на ім`я ОСОБА_16 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0084,площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,вартістю 204 170,00грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_26 ,та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серіїЯЛ № 361577 на право власності на земельну ділянку,виданий на ім`я ОСОБА_17 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0085,площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,вартістю 204 170,00грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серіїЯЛ № 361579 на право власності на земельну ділянку,виданий на ім`я ОСОБА_18 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0086,площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,вартістю 204 170,00грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 ,та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серіїЯЛ № 361605 на право власності на земельну ділянку,виданий на ім`я ОСОБА_28 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0087,площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,вартістю 204 170,00грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 ,та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серіїЯЛ № 361600 на право власності на земельну ділянку,виданий на ім`я ОСОБА_20 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0088,площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,вартістю 204 170,00грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серіїЯЛ № 361608 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_21 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0093, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,вартістю 204 170,00грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361578 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_22 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0094, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361591 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_23 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0095, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, вартістю 204 170 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсними державний акт серії ЯЛ № 361598 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_24 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0097, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_26 , та скасувати його реєстрацію.

Витребувати з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади м. Ірпінь в особі Ірпінської міської ради:

ПП «Нерухомість Ірпеня» земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095, 3210900000:01:131:0093, 3210900000:01:131:0087, 3210900000:01:131:0088;

ОСОБА_2 земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097, 3210900000:01:131:0085, 3210900000:01:131:0086;

ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастрові номер: 3210900000:01:131:0074, 3210900000:01:131:0075;

ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077;

ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084;

ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровий номер 3210900000:01:131:0076;

ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094;

ОСОБА_7 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що незаконне вибуття з володіння держави спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, володіння та користування належним державі майном. Однак, звертаючись до суду з позовом, прокурор пропустив позовну давність, встановлену у статті 257 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України). Про прийняття Ірпінською міською радою оскаржуваних рішень, прокурору м. Ірпеня було відомо у 2010 році, зважаючи на те, що він разом з Генеральною прокуратурою України їх опротестовував, а тому строк, у межах якого прокурор м. Ірпеня мав право звернутися до суду з позовом,

сплив 26 червня 2013 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в

АДРЕСА_1 » в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в існуючих межах таким громадянам: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 30 липня 2010 року № 5088-92-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян» у частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі безкоштовно земельних ділянок, площею 0,1 га кожна, в м. Ірпінь для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у власність громадянам: ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_20 АДРЕСА_5 ; ОСОБА_21 АДРЕСА_6 ; ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_24 за адресою:

АДРЕСА_7 .

Витребувано з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади м. Ірпінь в особі Ірпінської міської ради:

ПП «Нерухомість Ірпеня» земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095, 3210900000:01:131:0093, 3210900000:01:131:0087, 3210900000:01:131:0088;

ОСОБА_2 земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097, 3210900000:01:131:0085, 3210900000:01:131:0086;

ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастрові номер: 3210900000:01:131:0074, 3210900000:01:131:0075;

ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077;

ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084;

ОСОБА_6 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076;

ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094;

ОСОБА_7 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач.

Суд визнав обґрунтованими доводи прокурора про те, що треті особи у справі отримали право власності на земельні ділянки на підставі технічної документації як на такі, що були в їх користуванні та мали відповідні межі, однак фактично земельні ділянки ніколи не перебували в користуванні третіх осіб. ОК «ЖБК Зелений Гай» та його члени спірні земельні ділянки не використовували та не використовують, а тому їх відведення мало відбуватися на підставі проектів землеустрою, у порядку, передбаченому частинами шостою - дев`ятою

статті 118 ЗК України. Таким чином, оспорювані рішення Ірпінської міської ради Київської області щодо передачі у власність громадян земельних ділянок не відповідають вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такі акти лише посвідчують відповідне право та не мають самостійного юридичного значення. Зважаючи на те, що для повернення земельних ділянок власнику, визнання недійсним державного акта не є необхідним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не є ефективним способом захисту, а тому задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що спірні земельні ділянки вибули із володіння територіальної громади м. Ірпеня на підставі незаконних рішень Ірпінської міської ради Київської області, позовну давність прокурор не пропустив, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування спірних земельних ділянок від їх кінцевих власників на користь територіальної громади міста.

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_5 , ПП «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року скасовано, справу № 367/1367/14-ц направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення за відсутності відповідачки ОСОБА_3 , належним чином неповідомленої про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є обов`язковою підставою для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в

АДРЕСА_1 » у частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в існуючих межах громадянам: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 30 липня 2010 року № 5088-92-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», у частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі безкоштовно земельних ділянок, площею 0,1 га кожна, в м. Ірпінь для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у власність громадянам: ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_12 за адресою:

АДРЕСА_2 ; ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_15

за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_18 за адресою:

АДРЕСА_5 ; ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_20

АДРЕСА_5 ; ОСОБА_21 АДРЕСА_6 ; ОСОБА_22 за адресою:

АДРЕСА_6 ; ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_7 .

Витребувано з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади м. Ірпінь в особі Ірпінської міської ради:

ПП «Нерухомість Ірпеня» земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095, 3210900000:01:131:0093, 3210900000:01:131:0087, 3210900000:01:131:0088;

ОСОБА_2 земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097, 3210900000:01:131:0085, 3210900000:01:131:0086;

ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастрові номер: 3210900000:01:131:0074, 3210900000:01:131:0075;

ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077;

ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084;

ОСОБА_6 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076;

ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094;

ОСОБА_7 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні земельні ділянки належать до комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня. Звертаючись до суду з позовом у березні 2013 року прокурор зазначив, що центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Держсільгоспінспекція України, що не має повноважень для звернення до суду з позовом про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного водіння.

Зважаючи на те, що державний орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, не має повноважень на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі, а отже, обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач.

Вирішуючи питання про скасування рішень Ірпінської міської ради Київської області, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки, які були передані в приватну власність громадянам - третім особам у справі, належать до складу земельної ділянки площею 8,3920 га, яка була передана в оренду ОК «ЖБК «Зелений Гай» на підставі договору оренди від 29 січня 2008 року. На час передачі земельних ділянок у власність третіх осіб, виготовлення та видачі їм державних актів право користування земельною ділянкою площею 8,3920 га, за адресою: АДРЕСА_1, припинено не було, оскільки договір оренди між Ірпінською міською радою та ОК ЖБК «Зелений Гай» анульовано лише в 2012 році, на підставі рішення Ірпінської міської ради від 28 лютого 2012 року № 1687-27-УІ.

Крім того, прокурорською перевіркою встановлено та не спростовано відповідачами чи іншими учасниками справи, що треті особи у справі не були членами ОК «ЖБК «Зелений Гай», спірні земельні ділянки в користування їм не передавалися.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи прокурора про те, що треті особи у справі отримали право власності на земельні ділянки на підставі технічної документації, як на такі, що були в їх користуванні та мали відповідні межі, однак фактично земельні ділянки ніколи не перебували в користуванні третіх осіб. Ані ОК «ЖБК Зелений Гай», ані його члени не використовували та не використовують спірні земельні ділянки, а тому їх відведення повинно було відбуватися на підставі проектів землеустрою, в порядку, передбаченому частинами шостою-дев`ятою статті 118 ЗК України. А тому оскаржувані рішення Ірпінської міської ради Київської області щодо передачі у власність громадян земельних ділянок не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим вимоги позивача щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності, оскільки відповідачі не надали доказів, які б підтверджували проведення у 2010 році прокурорської перевірки законності передачі в оренду ОК ЖБК «Зелений Гай» земельної ділянки площею 8, 3920 га за адресою: АДРЕСА_1, під котеджну забудову строком на 5 років та передачі у власність третіх осіб у цій справі земельних ділянок, площею 0,1 га кожна, за адресою: АДРЕСА_1.

Проведена прокуратурою у 2010 року перевірка законності виділення ОК ЖБК «Зелений Гай» земельних ділянок лісового фонду, загальною площею 290 га, предмета цього позову не стосується.

Водночас прокурор довів, що про оскаржувані рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V та від 30 липня 2010 року № 5088-92-У йому стало відомо при проведенні перевірки у 2013 році.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом у березні 2014 року, прокурор не пропустив позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такі акти лише посвідчують відповідне право та не мають самостійного юридичного значення. Для повернення спірних земельних ділянок власнику, визнання недійсним державного акта не є необхідним, така вимога не є ефективним способом захисту при пред`явленні віндикаційного позову.

Апеляційний суд відхилив посилання відповідачів на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки звернення прокурора до суду з позовом про витребування спірних земельних ділянок спрямоване на задоволення «суспільної потреби» у відновленні стану законності під час вирішення питань щодо розпорядження об`єктами комунальної власності та повернення останніх у володіння територіальної громади, права якої відновлені у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги також і те, що первісні власники спірних земельних ділянок не були членами ОК «ЖБК «Зелений Гай», частина з них не писали заяви на приватизацію спірних земель та відмовилася від свого права на приватизацію. Засновники ОК «ЖБК «Зелений Гай» не були членами територіальної громади м. Ірпінь Київської області та не потребували поліпшення житлових умов, а отже, заволодіння спірними землями не відповідає визначенню «мирне володіння». Національне законодавство визначає чітку можливість витребування спірних земель та відновлення порушених прав дійсного власника майна.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У квітні 2023 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:

1) у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17 щодо підтвердження повноважень заступника прокурора на підписання та подання апеляційної скарги;

2) у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 169/174/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц та ухвалах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 26 травня 220 року у справі № 912/2385/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року

у справі № 910/4345/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц та № 448/764/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 щодо права прокурора на звернення до суду з позовом;

3) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц та постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц, від 23 липня 2020 року у справі № 910/19932/17, від 20 березня 2018 року у справі № 314/544/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 01 липня 2021 року у справі № 363/848/17 щодо позовної давності;

4) у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15 щодо витребування майна шляхом звернення з віндикаційним позовом (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

А також ОСОБА_5 посилається на необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17

(пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи заявника про те, що апеляційна скарга на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року підписана заступником керівника Київської обласної прокуратури І. Грабець, який згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про прокуратуру» мав право її підписати лише у разі відсутності керівника Київської обласної прокуратури та його першого заступника.

Законом України «Про прокуратуру» не передбачено можливості керівника обласної прокуратури делегувати повноваження щодо представництва обласної прокуратури у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами та організаціями, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 11 цього Закону.

Тому сама лише наявність відповідних повноважень заступника керівника Київської обласної прокуратури у Регламенті прокуратури Київської області, затвердженому наказом прокуратури Київської області від 20 лютого 2019 року № 34, не є самостійною підставою для підписання ним апеляційної скарги від імені Київської обласної прокуратури, оскільки суперечить нормам статті 11 Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не врахував, що прокурор, як позивач, відповідно до статті 11 ЦПК України не довів інтереси якого державного органу він представляє, а також які саме інтереси держави порушено оскаржуваними рішеннями Ірпінської міської ради.

Апеляційний суд не з`ясував, чи потребують захисту державні інтереси, чи замінює прокурор у цій справі орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює (неналежно здійснює) захист інтересів держави. Суд не перевірив зазначені прокурором причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Державний контроль за охороною та використанням земель на час винесення оскаржуваних рішень Ірпінської міської ради здійснював спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів - Державний комітет України по земельних ресурсах (далі - Держкомзем), зокрема шляхом проведення перевірок розгляду документації із землеустрою, пов`язаних з використанням та охороною земель, а отже, мав знати про зазначені рішення Ірпінської міської ради.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що прокурор звертаючись до суду з позовом, мав підтвердити підстави звернення до суду в інтересах органу державної влади з одночасним доведенням обізнаності та згоди цього органу на представництво його інтересів.

У позовній заяві позивач одним із відповідачів зазначив Ірпінську міську раду, при цьому просить суд ухвалити рішення на користь відповідача у справі, що суперечить нормам ЦПК України. Прокурор не надав згоди Ірпінської міської ради на витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Саме лише посилання прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює повноваження, не є достатнім для прийняття судом позовної заяви до розгляду, оскільки у такому випадку прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звертаючись до суду з позовом у березні 2014 року, прокурор не пропустив позовної давності. Оскільки органом, який здійснював контроль за використанням та охороною земель на час прийняття Ірпінською міською радою оскаржуваних рішень був Держкомзеем, який мав повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також на звернення до прокуратури з клопотанням про подання позову до суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи заявника про те, що прокурору м. Ірпеня було відомо про прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень ще у 2010 році, зважаючи на те, що він разом з Генеральною прокуратурою України у 2010 році їх опротестував. А тому строк у межах якого він міг звернутися до суду з позовом, розпочався 25 червня 2010 року та сплив 26 червня 2013 року.

Суд помилково не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14 та від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, які ухвалені в аналогічних справах, у яких Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про пропуск прокурором позовної давності.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 387, 388 ЦК України, зважаючи на те, що Ірпінська міська рада вимог про витребування майна не заявляла, спірна земельна ділянка вибула з її власності на підставі відповідних рішень, тобто за її волею, а відповідачі є добросовісними набувачами, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для витребування спірних земельних ділянок у відповідачів, що є непропорційним втручанням у їх право на мирне володіння майном..

У травні 2023 року ПП «Нерухомість Ірпеня» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року.

Як на підставу касаційного оскарження ПП «Нерухомість Ірпеня» посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 березня 2017 року у справі

№ 3-1515гс16, від 25 січня 2017 року у справі № 3-1533гс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справах № 911/3210/17 та № 487/10132/14-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

А також, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що прокурор є належним суб`єктом звернення до суду з позовом в інтересах держави, а позов подано в межах позовної давності.

Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Держкомзему, який здійснював документальне оформлення передачі земельних ділянок у власність громадян, стало відомо про порушене право з часу прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень у 2010 року, а отже, Держкомзем, а надалі Держсільгоспінспекція України, та Ірпінська міська рада мали можливість звернутись до суду з позовом у передбачений законом строк.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може захищати інтереси держави, а також має надати докази та обґрунтувати неможливість звернення до суду належним суб`єктом, представництво інтересів якого здійснює прокурор. Прокурор набуває статусу позивача лише у разі відсутності органу державної влади, право якого порушено, відсутності у нього повноважень чи неналежного їх здійснення.

У позовній заяві прокурор не зазначав причини бездіяльності органу, який уповноважений здійснювати контроль за дотриманням норм земельного законодавства, що полягає у невиконанні повноважень щодо державного контролю за використанням та охороною земель, а також про притягнення винних осіб цього органу до відповідальності, згідно з вимогами частини другої статті 11 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Апеляційний суд не надав оцінки зібраним у справі доказам, зокрема прес-релізу з офіційного сайту Генеральної прокуратури України від 15 лютого 2011 року та постанові прокурора міста Ірпеня Київської області про проведення перевірки від 25 квітня 2013 року, яка, зокрема, не містить посилання на необхідність перевірки рішень Ірпінської міської ради від 26 червня 2010 року № 4842-90-У та від 30 липня 2010 року № 5088-92-У, а отже, не дає підстав для висновку, що саме з 25 квітня 2013 року прокуратурі стало відомо про прийняття згаданих рішень Ірпінської міської ради.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що Верховний Суд вже розглядав аналогічні справи № 367/1315/15-ц та № 367/2196/14-ц про передачу ЖБК «Зелений Гай» земельних ділянок, загальною площею 8,3920 га, розташованих на АДРЕСА_1 під котеджну забудову на підставі рішення Ірпінської міської ради від 07 грудня 2007 року № 1198-33-V «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права на оренду земельних ділянок та дозволу на розробку технічної документації щодо складання договорів оренди» ОК ЖБК «Зелений Гай».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, а рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову прокурора у зв`язку з пропуском позовної давності - без змін.

У постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц Верховний Суд відхилив доводи прокурора про те, що прокуратурі стало відомо про оскаржувані рішення Ірпінської міської ради після проведення перевірки на підставі постанови Прокуратури міста Ірпеня Київської області від 25 квітня 2023 року, з тих підстав, що прокуратурі було відомо або могло бути відомо про вибуття спірних земельних ділянок із власності держави ще у 2010 році.

Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 387, 388 ЦК України, зокрема не звернув уваги на те, що власник має право витребувати майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника не з його волі. Ірпінська міська рада, яка є відповідачем у справі, заперечує проти задоволення позовних вимог, що вказує на наявність волі міської ради на вибуття із комунальної власності земельних ділянок, а тому до спірних правовідносин не підлягав застосуванню пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування у добросовісного набувача.

У травні 2023 року ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Павлюха Б. Я., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Павлюха Б. Я., посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, від 23 липня 2020 року у справі № 910/19932/17, від 20 березня 2018 року у справі № 914/544/17, від 01 липня 2021 року у справі № 363/848/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

А також, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись до суду з позовом в інтересах територіальної громади міста Ірпеня, прокурор не надав доказів на підтвердження його звернення до Ірпінської міської ради Київської області щодо представництва її інтересів у суді. Крім того, Ірпінська міська рада Київської області не підтримала позов прокурора та просила відмовити у його задоволенні. А отже, прокурор не набув процесуальних прав та обов`язків особи, в інтересах якої він діє, а отже, суд мав залишити позов прокурора без розгляду.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що про прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень від 26 червня 2010 року № 4842-90-У та від 30 липня 2010 року № 5088-92-У прокурору було відомо ще у 2010 році, а тому звернувшись до суду з позовом у березні 2014 року, він пропустив позовну давність.

Апеляційний суд помилково не взяв до уваги посилання відповідачів на те, що Верховний Суд вже розглядав аналогічні справи № 367/1315/15-ц та № 367/2196/14-ц про передачу ЖБК «Зелений Гай» земельних ділянок, загальною площею 8,3920 га, розташованих на АДРЕСА_1 , під котеджну забудову на підставі рішення Ірпінської міської ради від 07 грудня 2007 року № 1198-33-V, у яких Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора з підстав пропуску позовної давності.

Апеляційний суд не надав оцінки доводам відповідачів про те, що факт обізнаності прокурора із прийняттям Ірпінською міською радою оскаржуваних рішень підтверджується також і тим, що у 2010 року він разом з Генеральною прокуратурою України опротестував ці рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 387, 388 ЦК України, зокрема, не звернув уваги на те, що власник має право витребувати майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника не з його волі. Ірпінська міська рада, яка є відповідачем у справі, заперечує проти задоволення позовних вимог, що вказує на наявність волі міської ради на вибуття із комунальної власності земельних ділянок, а тому до спірних правовідносин не підлягав застосуванню пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування у добросовісного набувача.

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційні скарги ПП «Нерухомість Ірпеня» та ОСОБА_7 від Київської обласної прокуратури, у якому прокурор просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року - без змін.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

ПП «Нерухомість Ірпеня» від Бучанської обласної прокуратури, у якому прокурор просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року - без змін.

У відзиві заявник просить продовжити строк для його подання, посилаючись на те, що згідно з пунктом 1 наказу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, згідно з яким юрисдикція Бучанської окружної прокуратури Київської області поширюється на Ірпінську міську територіальну громаду.

15 березня 2021 року почала працювати Бучанська обласна прокуратура Київської області, однак процесуальні документи продовжують надходити до Києво-Святошинської окружної прокуратури.

Бучанська обласна прокуратура Київської області копії ухвал Верховного Суду про відкриття касаційних проваджень від 17 травня 2023 року та від 18 травня 2023 року разом із касаційними скаргами отримала 30 червня 2023 року.

В ухвалах Верховного Суду від 17 травня 2023 року та від 18 травня 2023 року про відкриття касаційних проваджень зазначено, що учасники справи мають право подати відзив на касаційну скаргу у строк, який не може перевищувати чотирнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Оскільки, Бучанська обласна прокуратура Київської області отримала копії ухвал Верховного Суду від 17 травня 2023 року та від 18 травня 2023 року про відкриття касаційних проваджень 30 червня 2023 року, та 05 липня 2023 року подала відзив на касаційну скаргу, відсутні правові підстави для вирішення клопотання про продовження строку для подання відзиву, оскільки зазначений процесуальний строк прокуратурою не пропущено.

Відзиви Київської обласної прокуратури та Бучанської обласної прокуратури Київської області, які є подібними за змістом, мотивовані тим, що рішенням Ірпінської міської ради від 30 грудня 2010 року № 121-5-VI «Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу ЖБК «Зелений Гай» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь в районі вул. Київська у власність під індивідуальну житлову забудову» надано дозвіл ОК ЖБК

«Зелений Гай» розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 150 га (за рахунок земель запасу міста) в АДРЕСА_8

у власність під індивідуальну житлову та громадську забудову.

Прокурор м. Ірпеня 07 лютого 2011 року за результатами проведеної перевірки виніс протест на рішення Ірпінської міської ради від 30 грудня 2010 року

№ 121-5-VI.

10 лютого 2011 року із протестом на зазначене рішення Ірпінської міської ради звернулася Генеральна прокуратура України.

Рішенням Ірпінської міської ради восьмої сесії шостого скликання від 25 лютого 2011 року № 235-8-VI задоволено протест прокурора м. Ірпеня від 07 лютого 2011 року та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 30 грудня 2010 року № 121-5-VI.

Доказів проведення у 2010 році прокурорської перевірки законності передачі в оренду ОК ЖБК «Зелений Гай» земельної ділянки площею 8,3920 га в АДРЕСА_1 під котеджну забудову строком на 5 років та надалі передачі цих земель безкоштовно у власність третіх осіб у цій справі позивачі не надали.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності за заявами відповідачів, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що вони не довели, що прокурору м. Ірпеня у 2010 році було відомо про обставини передачі спірних земельних ділянок у власність третіх осіб у справі, а проведена прокуратурою перевірка законності виділення ОК ЖБК «Зелений Гай» земельних ділянок, загальною площею 290 га, предмета цього спору не стосується.

Крім того, оспорювані земельні ділянки громадяни отримали у приватну власність за пів року до того, як ОК ЖБК «Зелений Гай» отримав опротестоване прокурором рішення, а тому сам факт опротестування прокурором рішення Ірпінської міської ради від 30 грудня 2010 року № 121-5-VI не може бути предметом дослідження при вирішенні питання про початок перебігу позовної давності.

Водночас, звертаючись до суду з позовом, прокурор довів, що про порушення прав Ірпінської територіальної громади йому стало відомо при проведенні прокурорської перевірки у 2013 році, а тому, звернувшись до суду з позовом у березні 2014 року, він не пропустив встановлену законом трирічну позовну давність.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд перевіряє дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права та правильність застосування норм матеріального права лише в частині вирішення позовних вимог прокурора, заявлених до ОСОБА_5 , ПП «Нерухомість Ірпеня» та ОСОБА_7 .

У частині вирішення позовних вимог прокурора, заявлених до Ірпінської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які не зверталися до суду з касаційними скаргами, оскаржувана постанова апеляційного суду Верховним Судом не переглядається.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Луспенику Д. Д. (судді-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року з підстав, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу № 367/1367/14-ц; у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року відмовлено; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 травня 2023 року касаційну скаргу ПП «Нерухомість Ірпеня» на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Луспенику Д. Д. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Павлюха Б. Я., на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Луспенику Д. Д. (судді-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП «Нерухомість Ірпеня» на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Павлюха Б. Я., на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року заяви суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І. про самовідвід задоволено.

Відведено суддів Луспеника Д. Д., Гулька Б. І. від участі у розгляді справи 367/1367/14-ц, за касаційними скаргами ОСОБА_5 , ПП «Нерухомість Ірпеня» ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Павлюх Б. Я., на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року.

Справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 липня 2023 року справу № 367/1367/14-ц передано на розгляд судді-доповідачу Хопті С. Ф. (судді-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року заяву судді Верховного Суду Хопти С. Ф. про самовідвід задоволено.

Відведено суддю Хопту С. Ф. від участі у розгляді справи № 367/1367/14-ц, за касаційними скаргами ОСОБА_5 , ПП «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Павлюх Б. Я., на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 липня 2023 року справу № 367/1367/14-ц передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю. (судді-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області

від 07 грудня 2007 року № 1198-33-V «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права на оренду земельних ділянок та дозволу на розробку технічної документації щодо складання договорів оренди» ОК «ЖБК «Зелений Гай» надано право оренди земельної ділянки площею 8,3920 га, за адресою: АДРЕСА_1, Київська область, під котеджну забудову.

29 січня 2008 року між Ірпінською міською радою Київської області та

ОК «ЖБК Зелений Гай» укладений договір оренди земельної ділянки площею

8,3920 га за адресою: АДРЕСА_1 , під котеджну забудову строком на 5 років.

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 25 червня 2010 року

№ 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 » надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в існуючих межах 38 громадянам, в тому числі: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 30 липня 2010 року

№ 5088-92-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано безкоштовно у власність 38 громадян земельні ділянки, площею 0,1 га кожна, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.

На підставі зазначених вище рішень міської ради ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 видано державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, які надалі були відчужені на підставі цивільно-правових угод.

На час передачі спірних земельних ділянок у власність зазначених громадян (треті особи у справі), виготовлення та видачі державних актів на їх імена, право користування земельною ділянкою, загальною площею 8,3920 га в АДРЕСА_1 припинено не було, оскільки договір оренди між Ірпінською міською радою та ОК ЖБК «Зелений Гай» анульовано лише в 2012 році, на підставі рішення Ірпінської міської ради від 28 лютого 2012 року № 1687-27-УІ, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 10 квітня 2012 року № 01-05/562.

На час подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог (01 лютого 2018 року) первісні набувачі відчужили спірні земельні ділянки на користь нових власників - відповідачів у справі, зокрема: ПП «Нерухомість Ірпеня» є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095; 3210900000:01:131:0093; 3210900000:01:131:0087; 3210900000:01:131:0088, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097; 3210900000:01:131:0085; 3210900000:01:131:0086, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0074; 3210900000:01:131:0075, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Вирішуючи позовні вимоги прокурора міста Ірпеня Київської області, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки вибули із володіння територіальної громади м. Ірпеня на підставі незаконних рішень Ірпінської міської ради Київської області, а тому підлягають витребуванню від їх кінцевих власників на користь територіальної громади міста.

Водночас апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності.

У касаційних скаргах заявники просять постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року, яким відмовлено у задоволенні позову у зв`язку із пропуском прокурором строку для звернення до суду з позовом за захистом порушеного права.

Основними аргументами касаційних скарг заявників щодо помилковості висновку апеляційного суду про дотримання прокурором позовної давності при зверненні до суду з позовом є:

1) апеляційний суд не врахував, що органом, який здійснював контроль за використанням та охороною земель на час прийняття Ірпінською міською радою оскаржуваних рішень, був Держкомзем, який мав повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також на звернення до прокуратури з клопотанням про подання позову до суду. Держкомзему, який здійснював документальне оформлення передачі земельних ділянок у власність громадян (третіх осіб у цій справі), стало відомо про порушене право з часу прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень у 2010 році, а отже, Держкомзем, а надалі Держсільгоспінспекція України, та Ірпінська міська рада мали можливість звернутися до суду з позовом у передбачений законом строк;

2) суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам заявників про те, що прокурору м. Ірпеня було відомо про прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень ще у 2010 році, зважаючи на те, що він разом з Генеральною прокуратурою України у 2010 році їх опротестував. А тому, строк в межах якого він міг звернутися до суду з позовом, розпочався 25 червня 2010 року та сплив 26 червня 2013 року;

3) апеляційний суд помилково не взяв до уваги посилання заявників на те, що Верховний Суд у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14 та від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, які ухвалені в аналогічних справах, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про пропуск прокурором позовної давності.

Перевіривши зазначені доводи заявників, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17.

До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок (абзаци другий та четвертий пункту «а» частини першої статті 6 Закону України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

На час, коли треті особи у справі здійснили реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки (2010 рік), чинною була постанова Кабінету Міністрів України

від 26 серпня 2009 року № 901 «Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин», якою передбачено початок ліквідації Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальних органів.

Цією ж постановою внесено зміни у пункт 7 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 224), який був чинним на час зазначеної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки та діяв паралельно з чинним на той час Положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженим у відповідній редакції Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/2000 (далі - Положення про Держкомзем), які регулювали діяльність того самого комітету, який пройшов певні реорганізації, однією з яких стало утворення комітету, передбаченого Постановою № 224. Зазначений пункт 7 було доповнено таким абзацом: «Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель є структурним підрозділом центрального апарату Держкомзему та має територіальні підрозділи у складі територіальних органів Держкомзему в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі».

Основними завданнями Держкомзему України, зокрема є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (абзац четвертий пункту третього Положення про Держкомзем). Це положення корелюється з абзацом четвертим пункту 3 Положення № 224.

Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі, встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами (підпункт 7 пункту 4 Положення про Держкомзем).

Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Положення № 224).

Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань, зокрема здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших законів, а також державний геодезичний нагляд за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт відповідно до Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» (підпункт 7 пункту 4 Положення № 224).

Положення про Держсільгоспінспекцію було затверджено 13 квітня 2011 року Указом Президента України № 459/2011.

Зазначене дає підстави для висновку, що контроль за використанням і розпорядженням спірними земельними ділянками на час їх першої передачі громадянам (треті особи у цій справі) здійснювали органи Держкомзему України, які погоджували документацію із землеустрою та здійснювали реєстрацію державних актів.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.

Стаття 261 ЦК України пов`язує початок перебігу строку позовної давності не лише з моментом, коли особа дізналася про порушення її права, а й з моментом, коли особа в силу розумних причин мала дізнатися про таке порушення, що передбачає презумпцію можливості та обов`язку особи цікавитися станом своїх майнових прав, оскільки відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України 2004 року, яка була чинною на час звернення прокурора до суду з позовом, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Таким чином, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Ця позиція відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року (провадження № 6-178цс15).

Обґрунтовуючи наявність правових підстав для звернення прокурора міста Ірпеня до суду з позовом в інтересах держави, позивач зазначав, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Держсільгоспінспекція України, яка не наділена повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув увагу на те, що прокурор не довів, що він дізнався про порушення права держави раніше, ніж Держсільгоспінспекція України.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що оскільки Держсільгоспінспекція України не мала повноважень на звернення до суду з позовом, то у спірних правовідносинах прокурор діяв як самостійний позивач, а тому перебіг позовної давності для нього розпочався після проведення прокурорської перевірки у 2013 році.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що на час виникнення порушення прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації державного акта про право власності на землю мали можливість виявити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки, ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду, у тому числі за допомогою прокуратури, в межах передбаченого статтею 257 ЦК України строку звернення до суду.

Відсутність повноважень на звернення до суду в органу, передбаченого статтею 45 ЦПК України 2004 року, яка була чинною на час звернення прокурора до суду з позовом, надає повноваження прокурору набути статусу позивача - стати суб`єктом відповідних процесуальних прав, а не суб`єктом порушеного права (див. постанову Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц).

Узагальнюючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що задовольняючи заявлений у цій справі позов, апеляційний суд помилково виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно застосував позовну давність до спірних правовідносин, з посиланням на те, що відповідачі не довели, що про надання земельних ділянок у власність громадян (третіх осіб у цій справі) з порушенням вимог земельного законодавства прокурору могло бути відомо у 2010 році.

Вирішуючи заяви відповідачів про застосування позовної давності, суд першої інстанції, оцінюючи зібрані у справі докази, обґрунтовано урахував також і доводи відповідачів про те, що опротестування прокурором міста Ірпеня та Генеральною прокуратурою України рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 грудня 2010 року № 121-5-VI «Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу ЖБК «Зелений Гай» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_8 у власність під індивідуальну житлову та громадську забудову».

У постанові Прокуратури міста Ірпеня Київської області від 25 квітня 2013 року

№ 74-56 про проведення перевірки зазначено, що прокуратурою міста Ірпеня опрацьовано статтю під назвою «Забудовники хочуть звести будівлі на братських могилах у парку Ірпеня», розміщену 24 квітня 2013 року на офіційному сайті громади селища Коцюбинське.

З метою перевірки обставин, викладених у цій статті, а також обставин можливого отримання інших земельних ділянок ОК ЖБК «Зелений Гай», законності дій міської ради, прокурор вважав необхідним витребувати в Ірпінської міської ради рішення про задоволення протестів прокурора міста Ірпеня та протестів Генеральної прокуратури України на рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 грудня 2010 року № 121-5-VI «Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу ЖБК Зелений Гай» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь в районі вул. Київської у власність під індивідуальну житлову та громадську забудову».

Установивши, що перебіг позовної давності за вимогами прокурора розпочався у 2010 році, тобто після передачі спірних земельних ділянок у власність громадян, про що було відомо відповідним державним органам, які погоджували документацію із землеустрою та здійснювали реєстрацію державних актів, урахувавши вимоги частини першої статті 261 ЦК України про те, що початок перебігу позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особа дізналася про порушення її права, а й з моментом, коли особа в силу розумних причин мала дізнатися про таке порушення, суд першої інстанції, взявши до уваги, що прокурор, який разом з Генеральною прокуратурою України опротестував рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 грудня 2010 року № 121-5-VI «Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу ЖБК «Зелений Гай» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_8 у власність під індивідуальну житлову та громадську забудову», тобто міг дізнатися про прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у зв`язку із пропуском позовної давності.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17, від 25 вересня 2019 року у справі 819/198/17, оскільки у вказаних справах заступник керівника регіональної прокуратури, підписуючи позов, діяв від імені органу прокуратури як юридичної особи та як самостійного позивача, а не реалізовував конституційну функцію представництва інтересів держави в суді.

У зазначених справах зроблено висновок щодо застосування правил статті 11 Закону України «Про прокуратуру», а не щодо комплексного застосування положень статей 11 та 24 цього Закону. Наведене, крім різних предмета і підстав позову, також доводить неоднакове правове регулювання спірних відносин у справі, що переглядається, та у справах № 819/478/17 та № 819/198/17 що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 454/2498/19.

Верховний Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_5 як на підставу касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року на необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, оскільки він належно не обґрунтував зазначену ним підставу касаційного оскарження, формально пославшись лише на наявність окремої думки судді Верховного Суду, викладеної у цій справі під час попереднього касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд належно не дослідив зібрані у справі докази, не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, атому дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову прокурора у зв`язку з пропуском позовної давності.

Оскільки суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції, вдався до переоцінки доказів, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, то постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_5 , ПП «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_7 .

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави до ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_7 скасувати.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави до ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_7 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. Ю. Гулейков Судді:Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Є. В. Синельников В. В. Шипович