Постанова

від 09.10.2024 по справі 367/1367/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 367/1367/14-ц

провадження № 61-11205св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури

в інтересах держави,

відповідачі: Ірпінська міська рада Київської області, ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_27 на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у складі колегії суддів:

Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Нерухомість Ірпеня»

(далі - ПП «Нерухомість Ірпеня»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи:

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , Товариство з обмеженою відповідальністю

«ФРЕШ ЛТД» (далі - ТОВ «ФРЕШ ЛТД»), про скасування рішень та визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокуратура м. Ірпеня провела перевірку додержання вимог земельного законодавства під час надання земельних ділянок у власність, за результатом якою встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради від 07 грудня 2007 року № 1198-33-V «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права на оренду земельних ділянок та дозволу на розробку технічної документації щодо складання договорів оренди» Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Зелений Гай» (далі -

ОК «ЖБК «Зелений Гай») надано право оренди земельної ділянки площею 8,3920 га за адресою: АДРЕСА_9, під котеджну забудову.

На підставі зазначеного рішення 29 січня 2008 року між Ірпінською міською радою та ОК «ЖБК Зелений Гай» укладений договір оренди земельної ділянки площею 8,3920 га за адресою: АДРЕСА_9, під котеджну забудову строком на 5 років та зареєстровано у Державному реєстрі земель 30 січня 2008 року за № 040834000009.

Згідно з відомостями Управління Держземагентства в м. Ірпені від 29 квітня 2013 року земельна ділянка площею 8,3920 га, яка перебувала в оренді

ОК «ЖБК «Зелений Гай», передана у власність членів ОК «ЖБК «Зелений Гай».

Рішенням Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1 » надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в існуючих межах: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

На підставі зазначеного рішення Ірпінської міської ради Приватне підприємство «Геополісся» (далі - ПП «Геополісся») розробило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки громадян - членів ОК «ЖБК «Зелений Гай» в м. Ірпені.

Рішенням Ірпінської міської ради від 30 липня 2010 року № 5088-92-V

«Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано безкоштовно у власність земельні ділянки, площею 0, 1 га кожна, в м. Ірпені для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_20 за адресою:

АДРЕСА_5 ; ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_7 .

Позивач зазначав, що за результатом перевірки встановлено, що рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V та від 30 липня 2010 року № 088-92-V прийняті з порушенням законодавства, оскільки земельна ділянка площею 8,3920 га за адресою: АДРЕСА_1 , на час її розподілу та передання у власність громадянам перебувала в оренді ОК «ЖБК «Зелений Гай». Для отримання громадянами спірних земельних ділянок на підставі технічної документації із землеустрою, тобто за спрощеною процедурою, земельні ділянки, які надалі були передані у власність фізичним особам, мали би перебувати в їх користуванні як членів вказаного кооперативу, мати визначені розміри та межі.

Водночас громадяни, які отримали спірні земельні ділянки у власність, ніколи не були членами зазначеного кооперативу, на час отримання земельних ділянок не проживали в цій місцевості, не перебували на квартирному обліку як такі, що потребують покращення житлових умов.

Крім того, загальними зборами кооперативу будь-яких рішень щодо розподілу між його членами у користування земельної ділянки площею 8, 3920 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала в оренді кооперативу, не приймалося та виконавчим комітетом місцевої ради не затверджувалося.

Таким чином, всупереч нормам статей 116, 118 ЗК України, статей 10, 11, 14 Закону України «Про кооперацію», статей 133, 135, 137, 141 ЖК України, пунктів 1, 8, 60 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року, із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України

(далі - Примірний статут), пунктів 5, 8, 10 Статуту ОК «ЖБК «Зелений Гай» від 03 липня 2008 року, фізичні особи отримали право власності на земельні ділянки на підставі технічної документації як на такі, що перебували в їх користуванні та мали відповідні межі, однак фактично земельні ділянки ніколи не перебували в їх користуванні, ОК «ЖБК Зелений Гай» та його членами не використовувалися та не використовуються, а тому їх відведення мало би здійснюватися виключно на підставі проєктів землеустрою,

в порядку, передбаченому частинами шостою - дев`ятою статті 118 ЗК України.

Надалі фізичні особи, які залучені до участі у справі як треті особи, отримали право власності на земельні ділянки.

На час передання земельних ділянок у власність третіх осіб, виготовлення та видачі державних актів на їх імена право користування земельною ділянкою площею 8,3920 га за адресою: АДРЕСА_1 , не було припинено, оскільки договір оренди між Ірпінською міською радою та ОК «ЖБК Зелений Гай» анульовано лише у 2012 році на підставі рішення Ірпінської міської ради від 28 лютого 2012 року № 1687-27-УІ, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему в м. Ірпені від 10 квітня 2012 року № 01-05/562.

Спірні земельні ділянки, які незаконно вибули із власності держави

у власність третіх осіб у справі, надалі були відчужені на підставі цивільно-правових угод, зокрема:

ПП «Нерухомість Ірпеня» є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095; 3210900000:01:131:0093; 3210900000:01:131:0087; 3210900000:01:131:0088;

ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097; 3210900000:01:131:0085; 3210900000:01:131:0086;

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0074; 3210900000:01:131:0075;

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077;

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084;

ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076;

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094;

ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки

в АДРЕСА_1 »;

визнати недійсним та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 30 липня 2010 року № 5088-92-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано безкоштовно у власність земельні ділянки, площею 0,1 га кожна, в м. Ірпені для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд: ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_16 за адресою:

АДРЕСА_4 ; ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_21 за адресою:

АДРЕСА_6 ; ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 ;

ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_7 ;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361603 виданий на ім`я ОСОБА_9 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 і відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361576 виданий на ім`я ОСОБА_11 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0074, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 і відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361607 виданий на ім`я ОСОБА_12 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0075, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 і відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361596 виданий на ім`я ОСОБА_13 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 і відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361594 виданий на ім`я

ОСОБА_15 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 і відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361572 виданий на ім`я ОСОБА_16 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 і відміткою про перехід права власності до ОСОБА_26 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361577 виданий на ім`я

ОСОБА_17 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0085, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 і відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361579 виданий на ім`я

ОСОБА_18 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0086, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 і відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361605 виданий на ім`я ОСОБА_28 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0087, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361600 виданий на ім`я ОСОБА_20 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0088, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361608 виданий на ім`я

ОСОБА_21 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0093, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361578 виданий на ім`я

ОСОБА_22 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361591 виданий на ім`я ОСОБА_23 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0095, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 , та скасувати його реєстрацію;

визнати недійсними державний акт серії ЯЛ № 361598 виданий на ім`я ОСОБА_24 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0097, за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 204 170,00 грн, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 і відміткою про перехід права власності до ОСОБА_26 , та скасувати його реєстрацію.

Витребувати на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради з чужого незаконного володіння:

ПП «Нерухомість Ірпеня» земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095, 3210900000:01:131:0093, 3210900000:01:131:0087, 3210900000:01:131:0088;

ОСОБА_2 земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097, 3210900000:01:131:0085, 3210900000:01:131:0086;

ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0074, 3210900000:01:131:0075;

ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077;

ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084;

ОСОБА_6 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076;

ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094;

ОСОБА_7 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

Суди розглядали справу неодноразово.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що незаконне вибуття

з володіння держави спірних земельних ділянок порушує інтереси держави

у сфері контролю за використанням та охороною земель, володіння та користування належним державі майном. Однак, звертаючись до суду

з позовом, прокурор пропустив позовну давність, встановлену у статті 257 ЦК України. Про прийняття Ірпінською міською радою оскаржуваних рішень прокурору м. Ірпеня було відомо у 2010 році зважаючи на те, що він разом

з Генеральною прокуратурою України їх опротестовував, а тому строк,

у межах якого прокурор м. Ірпеня мав право звернутися до суду з позовом,

сплив 26 червня 2013 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в

АДРЕСА_1 » в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

в існуючих межах таким громадянам: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 30 липня 2010 року № 5088-92-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян» у частині затвердження технічної документації із землеустрою та передання безкоштовно земельних ділянок, площею 0,1 га кожна, в м. Ірпінь для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у власність громадянам: ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_13 за адресою:

АДРЕСА_3 ; ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_17 за адресою:

АДРЕСА_4 ; ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_20 за адресою:

АДРЕСА_5 ; ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_7 .

Витребувано на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради з чужого незаконного володіння:

ПП «Нерухомість Ірпеня» земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095, 3210900000:01:131:0093, 3210900000:01:131:0087, 3210900000:01:131:0088;

ОСОБА_2 земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097, 3210900000:01:131:0085, 3210900000:01:131:0086;

ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0074, 3210900000:01:131:0075;

ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077;

ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084;

ОСОБА_6 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076;

ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094;

ОСОБА_7 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач.

Суд визнав обґрунтованими доводи прокурора про те, що треті особи у справі отримали право власності на земельні ділянки на підставі технічної документації як на такі, що були в їх користуванні та мали відповідні межі, однак фактично земельні ділянки ніколи не перебували в користуванні третіх осіб. ОК «ЖБК Зелений Гай» та його члени спірні земельні ділянки не використовували та не використовують, а тому їх відведення мало відбуватися на підставі проєктів землеустрою у порядку, передбаченому частинами шостою - дев`ятою статті 118 ЗК України. Таким чином, оспорювані рішення Ірпінської міської ради Київської області щодо передання у власність громадян земельних ділянок не відповідають вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такі акти лише посвідчують відповідне право та не мають самостійного юридичного значення. Зважаючи на те, що для повернення земельних ділянок власнику визнання недійсним державного акта не

є необхідним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не є ефективним способом захисту, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на те що спірні земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади м. Ірпеня на підставі незаконних рішень Ірпінської міської ради Київської області, позовну давність прокурор не пропустив, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування спірних земельних ділянок від їх кінцевих власників на користь територіальної громади міста.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року касаційні скарги

ОСОБА_5 , ПП «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року скасовано, справу № 367/1367/14-ц направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення за відсутності відповідачки ОСОБА_3 , належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в

АДРЕСА_1 » у частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,

в існуючих межах громадянам: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 30 липня 2010 року № 5088-92-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», у частині затвердження технічної документації із землеустрою та передання безкоштовно земельних ділянок, площею 0,1 га кожна, в м. Ірпінь для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у власність громадянам: ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_13 за адресою:

АДРЕСА_3 ; ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_17 за адресою:

АДРЕСА_4 ; ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_20 за адресою:

АДРЕСА_5 ; ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_7 .

Витребувано на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради з чужого незаконного володіння:

ПП «Нерухомість Ірпеня» земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095, 3210900000:01:131:0093, 3210900000:01:131:0087, 3210900000:01:131:0088;

ОСОБА_2 земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097, 3210900000:01:131:0085, 3210900000:01:131:0086;

ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0074, 3210900000:01:131:0075;

ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077;

ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084;

ОСОБА_6 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076;

ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094;

ОСОБА_7 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні земельні ділянки належать до комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня. Звертаючись до суду з позовом у березні 2013 року, прокурор зазначив, що центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю)

в агропромисловому комплексі, є Держсільгоспінспекція України, що не має повноважень для звернення до суду з позовом про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передання у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного водіння.

З огляду на те що державний орган, уповноважений здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, не має повноважень на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі, а отже, обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач.

Вирішуючи питання про скасування рішень Ірпінської міської ради Київської області, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки, які були передані в приватну власність громадянам - третім особам у справі, належать до складу земельної ділянки площею 8,3920 га, яка була передана в оренду ОК «ЖБК «Зелений Гай» на підставі договору оренди від 29 січня 2008 року. На час передання земельних ділянок у власність третіх осіб, виготовлення та видачі їм державних актів право користування земельною ділянкою площею 8,3920 га, за адресою: АДРЕСА_9, припинено не було, оскільки договір оренди між Ірпінською міською радою та ОК ЖБК «Зелений Гай» анульовано лише

в 2012 році на підставі рішення Ірпінської міської ради від 28 лютого 2012 року № 1687-27-УІ.

Крім того, за результатом прокурорської перевірки встановлено, і це не спростовано відповідачами чи іншими учасниками справи, що треті особи

у справі не були членами ОК «ЖБК «Зелений Гай», спірні земельні ділянки

в користування їм не передавалися.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи прокурора про те, що треті особи у справі отримали право власності на земельні ділянки на підставі технічної документації, як на такі, що були в їх користуванні та мали відповідні межі, однак фактично земельні ділянки ніколи не перебували в користуванні третіх осіб. Ані ОК «ЖБК Зелений Гай», ані його члени не використовували та не використовують спірні земельні ділянки, а тому їх відведення повинно було відбуватися на підставі проєктів землеустрою в порядку, передбаченому частинами шостою - дев`ятою статті 118 ЗК України. Відповідно оскаржувані рішення Ірпінської міської ради Київської області щодо передачі у власність громадян земельних ділянок не відповідають нормам законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності, оскільки відповідачі не надали доказів, які підтверджували б проведення у 2010 році прокурорської перевірки законності передання в оренду ОК ЖБК «Зелений Гай» земельної ділянки площею 8, 3920 га за адресою: АДРЕСА_9, під котеджну забудову строком на 5 років та передачі у власність третіх осіб у цій справі земельних ділянок, площею 0,1 га кожна, за адресою: АДРЕСА_1 .

Проведена прокуратурою у 2010 року перевірка законності виділення ОК ЖБК «Зелений Гай» земельних ділянок лісового фонду, загальною площею 290 га, предмета цього позову не стосується.

Водночас прокурор довів, що про оскаржувані рішення Ірпінської міської ради від 25 червня 2010 року № 4842-90-V та від 30 липня 2010 року № 5088-92-У йому стало відомо при проведенні перевірки у 2013 році.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такі акти лише посвідчують відповідне право та не мають самостійного юридичного значення. Для повернення спірних земельних ділянок власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним, така вимога не є ефективним способом захисту при пред`явленні віндикаційного позову.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 29 травня 2024 року касаційні скарги

ОСОБА_5 , ПП «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_7 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог прокурора міста Ірпеня Київської області

в інтересах держави до ОСОБА_5 , ПП «Нерухомість Ірпеня»,

ОСОБА_7 скасовано.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави до ОСОБА_5 , ПП «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_7 залишено в силі.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що установивши, що перебіг позовної давності за вимогами прокурора розпочався у 2010 році, тобто після передання спірних земельних ділянок у власність громадян, про що було відомо відповідним державним органам, які погоджували документацію із землеустрою та здійснювали реєстрацію державних актів, урахувавши норми частини першої статті 261 ЦК України про те, що початок перебігу позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особа дізналася про порушення її права, а й з моментом, коли особа в силу розумних причин мала дізнатися про таке порушення, взявши до уваги, що прокурор, який разом з Генеральною прокуратурою України опротестував рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 грудня 2010 року № 121-5-VI «Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу ЖБК «Зелений Гай» на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

в АДРЕСА_8 у власність під індивідуальну житлову та громадську забудову», тобто міг дізнатися про прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у зв`язку

з пропуском позовної давності.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

30 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_27 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави до ОСОБА_1 , а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року в цій частині залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що органом, який здійснював контроль за використанням та охороною земель на час прийняття Ірпінської міською радою оскаржуваних рішень, був Держкомзем, який мав повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також на звернення до прокуратури з клопотанням про подання позову до суду. Держкомзему, який здійснював документальне оформлення передання земельних ділянок у власність громадян (третіх осіб у цій справі), стало відомо про порушене право з часу прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень у 2010 році, а отже, Держкомзем, а надалі Держсільгоспінспекція та Ірпінська міська рада мали можливість звернутись до суду з позовом у передбачений законом строк. Суд не надав оцінки доводам заявників про те, що прокурору м. Ірпеня було відомо про прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень ще

у 2010 році, зважаючи на те що він разом з Генеральною прокуратурою України у 2010 році їх опротестовував. А тому строк, в межах якого він мав право звернутися до суду з позовом, розпочався 25 червня 2010 року та сплив 26 червня 2013 року. Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції помилково виходив із того, що оскільки Держсільгоспінспекція не мала повноважень на звернення до суду

з позовом, то у спірних правовідносинах прокурор діяв як самостійний позивач, а тому перебіг позовної давності для нього розпочався після проведення прокурорської перевірки у 2013 році. Суд апеляційної інстанції не врахував, що на час виникнення порушення прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації державного акта про право власності на землю мали можливість виявити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки, ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду, у тому числі за допомогою прокуратури, в межах передбаченого статтею 257 ЦК України строку.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц, від 27 березня 2019 року

у справі № 367/1315/15-ц, від 29 травня 2024 року у справі № 367/1367/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року представнику

ОСОБА_1 - ОСОБА_27 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали справи № 367/1367/14-ц 24 вересня 2024 року передано судді-доповідачу Коротуну В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постанова Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року оскаржується в частині позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 про скасування рішень та витребування земельних ділянок з незаконного чужого володіння.

В іншій частині постанова Київського апеляційного суду від 03 квітня

2023 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 07 грудня 2007 року № 1198-33-V «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права на оренду земельних ділянок та дозволу на розробку технічної документації щодо складання договорів оренди» ОК «ЖБК «Зелений Гай» надано право оренди земельної ділянки площею 8,3920 га

за адресою: АДРЕСА_1 , під котеджну забудову.

29 січня 2008 року між Ірпінською міською радою Київської області та

ОК «ЖБК Зелений Гай» укладено договір оренди земельної ділянки площею

8,3920 га за адресою: АДРЕСА_1 , під котеджну забудову строком на 5 років.

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 25 червня 2010 року

№ 4842-90-V «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1 » надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в існуючих межах 38 громадянам, в тому числі: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 30 липня 2010 року

№ 5088-92-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано безкоштовно у власність 38 громадян земельні ділянки, площею 0,1 га кожна, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.

На підставі зазначених рішень міської ради, зокрема, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 видано державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, які надалі були відчужені на підставі цивільно-правових угод.

На час передання спірних земельних ділянок у власність зазначених громадян (треті особи у справі), виготовлення та видачі державних актів на їх імена, право користування земельною ділянкою загальною площею 8,3920 га

на АДРЕСА_1 припинено не було, оскільки договір оренди між Ірпінською міською радою та ОК ЖБК «Зелений Гай» анульовано лише

в 2012 році на підставі рішення Ірпінської міської ради від 28 лютого 2012 року № 1687-27-УІ, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему

в м. Ірпені від 10 квітня 2012 року № 01-05/562.

На час подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог (01 лютого 2018 року) первісні набувачі відчужили спірні земельні ділянки на користь нових власників - відповідачів у справі, зокрема: ПП «Нерухомість Ірпеня»

є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0095; 3210900000:01:131:0093; 3210900000:01:131:0087; 3210900000:01:131:0088, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0097; 3210900000:01:131:0085; 3210900000:01:131:0086, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, кадастрові номери: 3210900000:01:131:0074; 3210900000:01:131:0075, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0077, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0084, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0076, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0094, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:131:0073.

Заперечуючи проти заявлених вимог, представник ОСОБА_1 просив застосувати позовну даність.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Перевіривши доводи заявника, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє

у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження,

а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції

у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції

у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор,

у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження

№ 14-183цс18).

До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади

з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок (абзаци другий та четвертий пункту «а» частини першої статті 6 Закону України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

На час, коли треті особи у справі здійснили реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки (2010 рік), чинною була постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 901 «Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин», якою передбачено початок ліквідації Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, що діє

у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальних органів.

Цією ж постановою внесено зміни до пункту 7 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 224), який був чинним на час реєстрації права власності на спірні земельні ділянки та діяв паралельно з чинним на той час Положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженим у відповідній редакції Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/2000 (далі - Положення про Держкомзем), які регулювали діяльність того самого комітету, який пройшов певні реорганізації, однією з яких стало утворення комітету, передбаченого Постановою № 224. Зокрема, зазначений пункт 7 було доповнено таким абзацом: «Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель є структурним підрозділом центрального апарату Держкомзему та має територіальні підрозділи у складі територіальних органів Держкомзему в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі».

Основними завданнями Держкомзему, зокрема, є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (абзац четвертий пункту третього Положення про Держкомзем). Це положення корелюється

з абзацом четвертим пункту 3 Положення № 224.

Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює

в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі, встановленого порядку вилучення

і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами (підпункт 7 пункту 4 Положення про Держкомзем).

Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Положення № 224).

Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших законів, а також державний геодезичний нагляд за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт відповідно до Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» (підпункт 7 пункту 4 Положення № 224).

Положення про Держсільгоспінспекцію було затверджено 13 квітня 2011 року Указом Президента України № 459/2011.

Зазначене дає підстави для висновку, що контроль за використанням

і розпорядженням спірними земельними ділянками на час їх першого передання громадянам (треті особи у цій справі) здійснювали органи Держкомзему, які погоджували документацію із землеустрою та здійснювали реєстрацію державних актів.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц (провадження № 61-4532св18), від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц (провадження

№ 18748св18), на які заявник посилається у касаційній скарзі.

Стаття 261 ЦК України пов`язує початок перебігу строку позовної давності не лише з моментом, коли особа дізналася про порушення її права,

а й з моментом, коли особа в силу розумних причин мала дізнатися про таке порушення, що передбачає презумпцію можливості та обов`язку особи цікавитися станом своїх майнових прав, оскільки відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме

з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, яка була чинною на час звернення прокурора до суду з позовом, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Таким чином, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої

особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Ця позиція відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року (провадження № 6-178цс15).

Обґрунтовуючи наявність правових підстав для звернення прокурора міста Ірпеня до суду з позовом в інтересах держави, позивач зазначав, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах,

є Держсільгоспінспекція, яка не наділена повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що прокурор не довів, що він дізнався про порушення права держави раніше, ніж Держсільгоспінспекція.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що оскільки Держсільгоспінспекція не мала повноважень на звернення до суду з позовом, то у спірних правовідносинах прокурор діяв як самостійний позивач, а тому перебіг позовної давності для нього розпочався після проведення прокурорської перевірки у 2013 році.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що на час виникнення порушення прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації державного акта про право власності на землю мали можливість виявити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки, ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду, у тому числі за допомогою прокуратури, в межах передбаченого статтею 257 ЦК України строку звернення до суду.

Відсутність повноважень на звернення до суду в органу, передбаченого статтею 45 ЦПК України, яка була чинною на час звернення прокурора до суду з позовом, надає прокурору повноваження набути статусу позивача - стати суб`єктом відповідних процесуальних прав, а не суб`єктом порушеного права (див. постанову Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц).

Узагальнюючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, задовольняючи заявлений у цій справі позов до ОСОБА_1 , апеляційний суд помилково виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно застосував позовну давність до спірних правовідносин, з посиланням на те, що відповідач не довів, що про надання земельних ділянок у власність громадян (третіх осіб у цій справі) з порушенням земельного законодавства прокурору могло бути відомо у 2010 році.

Установивши, що перебіг позовної давності за вимогами прокурора розпочався у 2010 році, тобто після передання спірних земельних ділянок

у власність громадян, про що було відомо відповідним державним органам, які погоджували документацію із землеустрою та здійснювали реєстрацію державних актів, урахувавши норми частини першої статті 261 ЦК України про те, що початок перебігу позовної давності пов`язується не лише

з моментом, коли особа дізналася про порушення її права, а й з моментом, коли особа в силу розумних причин мала дізнатися про таке порушення, суд першої інстанції, взявши до уваги, що прокурор, який разом з Генеральною прокуратурою України опротестував рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 грудня 2010 року № 121-5-VI «Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу ЖБК «Зелений Гай» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в

АДРЕСА_8 у власність під індивідуальну житлову та громадську забудову», тобто міг дізнатися про прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора до ОСОБА_1 у зв`язку із пропуском позовної давності.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково

і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах Держави до ОСОБА_1 про скасування рішень та витребування земельних ділянок

з незаконного чужого володіння ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня

2023 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах Держави до ОСОБА_1 про скасування рішень та витребування земельних ділянок з незаконного чужого володіння скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в частині в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати, понесені ОСОБА_1 за подання касаційної скарги, у розмірі 11 682,00 грн слід стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_27 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 про скасування рішень та витребування земельних ділянок

з незаконного чужого володіння скасувати і залишити в силі в цій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада

2020 року.

Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 11 682,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов