Ухвала

від 06.06.2024 по справі 640/34282/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про прийняття адміністративної справи до провадження

06 червня 2024 року м. Київ № 640/34282/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши питання про прийняття до провадження адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСТРУД» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМСТРУД» (далі ТОВ «АМСТРУД», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області (далі ГУ ДПС у Київській області або ГУ ДПС, відповідач-1, ГУ ДПС у Київській області), Державної податкової служби України (далі ДПС України, відповідач-2), у якій, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просить:

визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2021 року

№ 15008/10-36-07-16, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 3 131 139,00 грн, в тому числі на 2 846 490,00 грн за податковими зобов`язаннями та 284 649,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 15009/10-36-07-16, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 1 724 424,00 грн, в тому числі за квітень 2019 року на 504 131,00 грн, за травень 2020 року на 189 946,00 грн та за лютий 2021 на 1 030 347,00 грн.

визнати протиправним та скасувати Рішення ДПС України від 05 листопада 2021 року № 25088/6/99-00-06-01-03-06 про результат розгляду скарги.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки спростовуються первинними документами та безумовно свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області № 15008/10-36-07-16 від 16 липня 2021 року та № 15009/10-36-07-16 від 16 липня 2021 року.

Стягнуто на користь ТОВ «АМСТРУД» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 700,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року скасовано, а справу № 640/34282/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

24.05.2024 справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Дудіну С. О.

На підставі цього, справа підлягає прийняттю до провадження.

Скасовуючи вищевказані судові рішення, Верховний Суд зазначив таке:

«52. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стройлогіст», ТОВ «Профі-Юга», ТОВ «Дінекс Торг», ТОВ «Житомирський НПЗ», ПП «Захід Госпторг», ТОВ «Баупрод», ТОВ «ДГ «Богуслав», ТОВ «Акта Пром», ТОВ «Карат Юніон», ТОВ «Френттерон».

…

80. Так суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях описали зміст спірних господарських операцій, навели перелік документів, наданих позивачем на підтвердження їх здійснення, та, в кінцевому результаті, дійшли висновку, що такі документи свідчать про реальність господарських відносин з контрагентами позивача. Оцінюючи питання достатності та достовірності таких документів, суди, із посиланням на правові позиції Верховного Суду у подібних справах, зазначили, що наведені податковим органом претензії до таких носіїв інформації є неприйнятними і такими, що не можуть самі по собі свідчити про нереальність зафіксованих ними господарських операцій.

81. Таким чином суди попередніх інстанцій фактично самоусунулись від, власне, змістовного дослідження та аналізу наданих позивачем доказів безпосередньо в їх сукупному взаємозв`язку. Не провели комплексного аналізу спірних господарських операцій та їх окремих складових елементів (дій, подій, явищ об`єктивної дійсності та їх сукупності, - як об`єктів, що справляють юридичний вплив на фактичні обставини тієї чи іншої події) через призму аргументів контролюючого органу.

82. Так, у ході проведеної перевірки, а також під час розгляду цієї справи, відповідач наголошував на ряд обставин, які свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами,

а саме: перевіркою не підтверджено реальність проведення операцій в зв`язку з відсутністю у контрагентів необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності необхідної кількості трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності (що підтверджується формами №1ДФ, звітами ЄСВ); відсутність основних засобів для здійснення поставок (автомобільні засоби для перевезення товару тощо), що підтверджується формами 20-ОПП; не подання декларації з ПДВ за період взаємовідносин з позивачем; неможливістю встановлення законного джерела походження товару по ланцюгу постачання; при проведенні перевірки також встановлено наявність кредиторської заборгованості позивача перед контрагентами або взагалі відсутній факт оплати за отриманий товар; наявність очевидних недоліків первинної документації; деякі контрагенти позивача, зокрема, ПП «Захід Госпторг» - перебуває на податковому обліку у Львівській області, в той час, як замовник ТОВ «АМСТРУД» - у Київській області, а перевезення техніки на значну відстань вказує на недоцільність та нереальність наданих позивачу послуг; відсутність інформації про залучення сторонніх організацій для транспортування товарів та надання послуг тощо.

83. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

84. Наведені вище доводи контролюючого органу були відхилені судами, з посиланням лише на наявність первинної документації. Проте, дані доводи відповідача, як в сукупності, так і окремо можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

85. Крім того, судам необхідно дослідити, чи був обачним позивач при укладенні договорів та чим керувався при виборі контрагентів, які, як доводить відповідач, не мають необхідних умов для виконання спірних правочинів.

86. Поряд з цим, відхиляючи доводи відповідача щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, а також, щодо недоліків у їх оформленні, суди вказали, що вказані документи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини щодо придбання товару (послуг), а тому не можуть бути доказами цих обставин. Також послалися на те, що відсутність вказаного документу ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції у цілому.

87. Абзацом двадцять п`ятим та двадцять шостим глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

88. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

89. Пунктом 11.1 Правил № 363, зокрема, встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

90. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

91. Таким чином, документи, які передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, є документами, які підтверджують факт передавання, перевезення придбаних та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

92. Разом з тим, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

93. Указані висновки знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 05 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 280/4704/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 380/18276/21.

94. За правилами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

95. Частиною першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

96. А тому, наявність товарно-транспортної накладної та належне її оформлення є належним доказом переміщення (транспортування) товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

97. Отже, відсутність такого документа чи суттєві недоліки в його виготовленні можуть породжувати сумніви щодо реальності господарської операції, особливо при урахуванні інших обставин, що свідчать про її безтоварність. Наприклад, це може включати об`єктивну неможливість контрагента здійснювати господарські операції, що враховує податкову інформацію про характер його діяльності, відсутність визначення джерела походження товару в Єдиному реєстрі податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання), не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання, наявність кримінальних проваджень щодо контрагента, відсутність бухгалтерських документів або суттєві недоліки в їхньому виготовленні, і так далі, тощо.

98. До того ж, суд касаційної інстанції, звертає увагу на те, що доводи податкового органу щодо наявності чисельних кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти позивача, були відхилені судами, з огляду на відсутність вироків в даних кримінальних провадженнях.

99. Колегія суддів вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій такими, що сформовані передчасно та з порушенням правил оцінки доказів, що встановлені приписами статті 90 КАС України, з огляду на наступне.

100. Так, порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва та/або ухилення від сплати податків в контексті їх доказовості не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, а також висновку, що свідчення особи, отримані в процедурах кримінального провадження, не є належним і допустимим доказом в адміністративному судочинстві, однак не можна погодитися, що такий довід відповідача взагалі не підлягав перевірці й аналізу з використанням правил прийняття та оцінки доказів у адміністративній справі.

101. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову. Подібний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №826/6146/16).

102. Відступивши від висновку Верховного Суду України в постанові від 01 грудня 2015 року (справа № 21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 не зробила висновку, що обставини щодо діяльності контрагента платника податків, на які посилається контролюючий орган як на доказ нереальності господарської операції, не входять до предмета доказування.

103. Таким чином, сама по собі наявність вироку суду щодо посадової особи контрагента платника податків не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, відповідний довід контролюючого органу з посиланням на такі обставини підлягає перевірці судом з використанням засобів доказування у адміністративній справі. Однак, судами попередніх інстанцій вказаного зроблено не було, зокрема, не надали належної оцінки по кожному із кримінальних проваджень.

104. Суд повторно наголошує на тому, що наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

105. У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

106. З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

107. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

108. У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

109. Висновки суддів попередніх інстанцій зроблені без урахування вказаних правових висновків Верховного Суду та без дотримання вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

110. Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач. Доводи контролюючого органу були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.

111. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

112. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

113. Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання кожної з угод, які мають свої особливості, з якими пов`язане донарахування спірного податкового зобов`язання».

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до частини другої статті 241 КАС України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 171, 179, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С. О.

Справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

2. Розпочати підготовку справи до судового розгляду та призначити підготовче засідання на 09 липня 2024 року о 15:00 год.

Судове засідання відбуватиметься в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 2-й під`їзд, 10-й поверх).

3. Викликати для участі в підготовчому засіданні учасників справи (їх представників).

4. Витребувати від позивача докази на підтвердження обставин, якими обгрунтовані позовні вимоги, а саме:

- письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у цій справі;

- письмові пояснення щодо осіб, які були керівниками контрагентів ТОВ «Стройлогіст», ТОВ «Профі-Юга», ТОВ «Дінекс Торг», ТОВ «Житомирський НПЗ», ПП «Захід Госпторг», ТОВ «Баупрод», ТОВ «ДГ «Богуслав», ТОВ «Акта Пром», ТОВ «Карат Юніон», ТОВ «Френттерон» під час підписання та виконання угод, вказаних в акті перевірки, із зазначенням адреси проживання та засобу зв`язку;

- письмові пояснення щодо способу налагоджування позивачем ділових зв`язків з вищевказаними контрагентами;

- належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, складених під час виконання договорів про надання транспортних послуг з вищевказаними контрагентами.

5. Витребувати від відповідача:

- письмові пояснення по справі з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у цій справі;

- письмові пояснення щодо осіб, які були керівниками контрагентів ТОВ «Стройлогіст», ТОВ «Профі-Юга», ТОВ «Дінекс Торг», ТОВ «Житомирський НПЗ», ПП «Захід Госпторг», ТОВ «Баупрод», ТОВ «ДГ «Богуслав», ТОВ «Акта Пром», ТОВ «Карат Юніон», ТОВ «Френттерон» під час підписання та виконання угод, вказаних в акті перевірки, із зазначенням адреси проживання та засобу зв`язку;

- копії судових рішень (вироків, постанов тощо), які підтверджують фіктивність діяльності вищевказаних контрагентів позивача, зокрема, їх створення та реєстрацію на підставних осіб;

- копії протоколів допитів свідків керівників контрагентів ТОВ «Стройлогіст», ТОВ «Профі-Юга», ТОВ «Дінекс Торг», ТОВ «Житомирський НПЗ», ПП «Захід Госпторг», ТОВ «Баупрод», ТОВ «ДГ «Богуслав», ТОВ «Акта Пром», ТОВ «Карат Юніон», ТОВ «Френттерон» (у разі наявності).

6. Повідомити учасникам справи, що відповідно до положень статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

7. Роз`яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

8. Роз`яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

9. Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

10. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

11. У зв`язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв`язку або нарочно у паперовому вигляді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.