Рішення

від 30.05.2024 по справі 335/9673/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/9673/23 2/335/345/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Ігнатенко Г.Ю., за участі позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 , зазначивши у якості третьої особи: Орган опіки та пілклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради, у якому просив суд позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з ОСОБА_3 перебував у шлюбі, який було зареєстровано 16.03.2013 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №119.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року шлюб між стронами розірвано.

Після розірвання шлюбу син сторін залишився проживати разом з батьком.

Відповідач тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, життям, здоров`ям та вихованням сина не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не піклується про нього. Син повністю перебуває на утриманні батька, який займається його вихованням та піклується про нього. Відповідач проживає закордоном, живе своїм життям і за її переконанням у ньому не має місця для сина. Разом з цим, відповідач зловживає алкоголем і в стані алкогольного сп`яніння інколи телефонує сину і під час телефонної розмови словесно принижує сина, нецензурно ображає його та висміює, говорить про свою нелюбов до нього. Вказана повідінка відповідача травмує дитину. Проте на прохання не спілкуватися із дитиною в такій спосіб відповідач не реагує. При цьому життя, здоров`я, навчання дитини її зовсім не цікавить.

Враховуючи викладені обставини позивач вважає, що поведінка матері, яка самоусунулася від виконаення своїх батьківських обов`язків, взагалі не цікавиться сином та ігнорує його як особистість та свою дитину і вважає за можливе знущатися над сином та травмувати його психіку свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 31 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання; учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи; витребувано у Органу опіки та піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27.11. 2023 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначила, що шлюбу укладеним між нею та позивачем виявився нещасливим, шлюб розірвано, із сином ОСОБА_4 вона не може знайти взаєморозуміння оскільки останній повністю підтримує батька та не хоче її розуміти. Їх з сином спілкування закінчується сварками під час яких вона може наговорити зайвого про що потім шкодує. Зазначила, що наразі вона проживає на території Федеративна Республіка Німеччина, в Україну приїздить нечасто тому не має змоги відвідувати сина. Також вказала, що на даний час у неї немає можливості мотаріально утримувати сина. Вона будує свої життя, у неї нова сім`я та її новий чоловік не хоче приймати сина. При цьому і син стверджує, що не має бажання проживати з нею, не поважає її та не любить. Враховуючи наведені обставини вважає, що позбавлення її батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_4 буде краще як для неї так і для дитини, тому вказала, що позовні вимоги визнає та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29 листопада 2023 року відмовлено у прийнятті визняння позову відповідачем та продовжено судовий розгляд. У зв`язку з реорганізацією Органу опіки та пілклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради. Витребувано від Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради висновок щодо розв`язання спору та доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.03.2024 на адресу суду надійшов висновок Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 04.03.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

11 квітня 2024 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 про визнання позовних вимог.

Ухвалою суду від 01 травня 2024 року відмовлено у прийнятті визнання позовних вимоги відповідачем ОСОБА_3 , продовжено у справі судовий розгляд.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради Воднева М.В. засіданні зазначила, що підтримує висновок Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно сина ОСОБА_4 , та просить прийняти у справі рішення з урахуванням прав та інтересів дитини.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у відзиві на позовну заяву просила суд провести розгляд справи за її відсутності.

Заслухавли пояснення учасників справи, допитавши свідків, з`ясувавши думку дитини у даній справі, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 16.03.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.10.2013 року.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Позивач на обгрунтування позовних вимог зазначив, що після розірвання шлюбу дитина сторін залишилася проживати з ним та повінстю перебуває на його утриманні, доглядом, піклуванням та вихованням сина займається він та його батьки. Відповідач у вихованні сина участі не бере, не цікавиться його життям, здоров`ям, потребами, прожмває у Німеччині та будує своє нове життя.

Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Законодавцем передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною другою статті 157 СК України передбачено, щ той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

З дослідених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ним проживає (від народження) та зареєстрований за вищевказаною адресою його малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 59» № 01/2023 від 19.09.2023 року.

В судовому засіданні також було досліджено довідку, яка видана Комунальним закладом освіти «Середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступеня №147 імені В`ячеслава Чорновола» Дніпровської міської ради від 06.04.2023 №125, з якої вбачається, що позивач постійно підтримує контакт із школою, де навчається ОСОБА_4 , цікавиться успішністю дитини, бере участь у шкільному житті сина.

Також у судовому засіданні досліджені надані учбовим закладом характеристки учня ОСОБА_4 , які підтверджує факт невиконання відповідачем ОСОБА_3 батьківських обов`язків відносно дитини, а саме в характеристиках зазначено, що мати ОСОБА_3 перебуває за кордоном, з класним керівником та іншими вчителями на контакт не йде, ігнорує смс повідомлення, не приділяє уваги вихованню сина, жодного разу не приходила до закладу освіти, відповідно мама навчанням і вихованням сина не цікавиться. Батько дитини ОСОБА_1 дуже активно брав участь у вихованні сина, піклувався про його здоров`я, матеріальний стан, цікавився навчанням дитини, контакутвав із класним керівником. На даний час батько перебуває в лавах ЗСУ, хлопчик мешкає з бабусею й дідусем. Бабуся, ОСОБА_5 , опікується ОСОБА_6 , цікавиться навчанням онука, спілкується з класним керівником, відвідує батьківські збори.

Як вбачається з виписки з медичної карти стаціонарного хворого №4847/2 від 30.11.2023 ОСОБА_4 має захворювання нирок у зв`язку із чим потребує медичного спостереження, медикаментозного лікування.

Відповідно до ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Питання щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради 30.01.2024 року.

За підсумками засідання, враховуючи матеріали долучені до позовної заяви, а також документи надані безпосередньо до управління - служби у справах дітей, члени комісії з питань захисту прав дитини, вирішили доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , про що складено відповідний висновок від 29.02.2024 №6/11-40.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 за №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; подруге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає, що дійсно ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , про що свідчить той факт, що тривалий час відповідач не відвідує дитину, не спілкується з нею, добровільно не надає будь-якої допомоги на утримання дитини, не проявляє інтересу до його життя, здоров`я та розвитку, про що зазначив позивач у своєму позові та безпосередньо у судовому засіданні, та це не спростовано відповідачем. У діях відповідача проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до дитини, відповідач не вживає будь-яких дій щодо забезпечення та виховання сина.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач байдужливо ставиться до дитини, на які позивач посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками. Емоційний зв`язок між відповідачем та дитиною фактично відсутній, відповідач тривалий час не виявляє до сина батьківського піклування, не відвідує його, долею сина не цікавиться, ні в телефонному режимі, ні в інших формах спілкування.

Крім цього, обставини викладені позивачем при зверненні до суду із позовом підтвердили допитанні в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які зазначили, що ОСОБА_4 проживав із батьком ОСОБА_1 , наразі батько перебуває в лавах ЗСУ та дитина проживає з його батьками, які піклуються про нього. В свою чергу, мати дитини ОСОБА_3 життям сина не цікавиться, будь-якого інтересу до дитини не проявляє, не бере участі у його вихованні.

Суд також враховує думку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у судовому засіданні пояснив, що дійсно не спілкується з матір`ю та не бажає спілкуватися з нею, оскільки вона не цікавиться його життям, не проявляє до нього будь-якого інтересу, а тому не заперечує проти того аби його матір позбавили батьківських прав, оскільки лише батько займається його вихованням.

З урахуванням зазначеного, враховуючи думку дитини та позицію відповідача, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв`язку з чим, з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до положень ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 1 073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 44378972, адреса: м.Дніпро, вул.20-річчя Перемоги, 51).

Повний текст рішення складено 10 червня 2024 року.

Суддя: А.Б. Алєксєєнко