Вирок

від 10.06.2024 по справі 461/3124/19

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

461/3124/19

1-кп/465/468/24

Вирок

Іменем України

10.06.2024 м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження №12014140050003289 від 20.08.2014 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Москви, Російської Федерації, громадянки України, з вищою освітою, пенсіонерки, раніше не судимої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

встановив:

20 серпня 2014 року, близько 16:30 год., ОСОБА_4 , перебував разом із своєю дружиною - ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_2 , а саме на сходовій клітці, перед входом в квартиру АДРЕСА_3 . В подальшому, між останніми та ОСОБА_6 , їхнім сусідом з квартири 4а даного будинку, виник конфлікт із - за прикріплення ОСОБА_6 на дверях державного прапора України (розміром 18х20см.), у ході якого ОСОБА_4 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Самсунг Е210» (ІМЕІ НОМЕР_1 ), у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , а саме вирвав даний телефон з рук у останнього, вартість якого згідно довідки, виданої ФОП ОСОБА_7 від 12.02.2015 становить 200 гривень, та наніс два удари кулаком підряд в ліву частину обличчя ОСОБА_6 , від яких останній впав на асфальтне покриття.

Після цього, ОСОБА_4 продовжував застосовувати до ОСОБА_6 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, а саме, наносити удари руками та ногами у різні частини тіла.

В цей час, ОСОБА_4 , перебуваючи поряд та спостерігаючи за діями свого чоловіка - ОСОБА_4 зняла з ноги у ОСОБА_6 його тапок та почала наносити ним удари у різні частини тіла потерпілого, чим спричинила фізичний біль останньому. Після цього, ОСОБА_6 з метою уникнення подальшого насильства, щодо нього, з боку подружжя ОСОБА_8 , вирвався від останніх та забіг у під`їзд вказаного будинку, проте ОСОБА_4 та його дружина побігли за ним.

Забігши у під`їзд будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_6 , який намагався вибігти із будинку, а саме на головну сходову клітку першого поверху будинку та наніс останньому удар рукою у область обличчя. Від даного удару ОСОБА_6 впав спиною на бетонне покриття, а ОСОБА_4 продовжував наносити удари ногами у різні частини тіла потерпілого. В цей час, ОСОБА_4 , перебуваючи поряд та спостерігаючи за розвитком даних подій та діями свого чоловіка, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, відкрито заволоділа грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 150 гривень, а саме 3 купюрами номіналом по 50 гривень, які знаходились у зовнішній кишені сорочки, у яку був одягнутий під час даних подій ОСОБА_6 , чим завдала останньому матеріальної шкоди у сумі 150 гривень, при цьому продовжувала наносити удари ОСОБА_6 ногами та тапком по різних частинах тіла.

Згідно висновку експерта №1477 від 21.08.2014 року вбачається, що у ОСОБА_6 під час огляду лікарями травмпункту №2 у м. Львові у серпні 2014 року було встановлено діагноз: «Забій м`яких тканин обох колінних суглобів. Навколоорбітальна гематома зліва. Забійна рана брівної ділянки зліва.». На момент проведення судово - медичної експертизи у потерпілого виявлено: синець в очній ділянці зліва, крововилив в оболонці лівого ока, садна на лівій руці та правій нозі. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета, могли виникнути від ударів рукою та ногою 20.08.2014 та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину не визнала, вказала, що стосунки з потерпілим у неї були нормальні, сусідські. Ударів потерпілому не завдавала, телефон з рук не виривала, гроші не забирала.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що 20.08.2014 він повісив на дверях під`їзду прапор України. Згодом помітив, що прапору не має, а тому вирішив повісити прапор вдруге. Потім раптово вибігли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та зірвали прапор. Він хотів це зафіксувати на мобільний телефон, однак ОСОБА_9 вдарив його, після чого він впав та почав кричати. ОСОБА_9 втік з його телефоном в руці, а ОСОБА_10 била його тапком та витягла з кишені гроші, а саме три купюри по 50 гривень. Впродовж цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжували завдавати йому удари.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки з можливістю застосування ст. 75 КК України. Крім того, просив цивільний позов потерпілого задоволити в повному обсязі.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просила виправдати та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.06.2024 року кримінальне провадження за №12014140050003289 від 20.08.2014 року в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186, ч.1 ст. 383, ч.1 ст. 384 КК України закрито, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, покази обвинуваченої та потерпілого, повно та всебічно дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч.1 ст.337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до положень ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (відповідно до постанови ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Відтак, незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, її вина підтверджується іншими доказами, зібраними та дослідженими під час судового розгляду, а саме

витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №№12014140050003289 від 20.08.2014 року;

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 20.08.2014, згідно якої ОСОБА_6 повідомив, що 20.08.2014 біля 17:00 год. перебуваючи у АДРЕСА_2 на сходовій клітці першого поверху, сусіди з 2 - ї квартири, в кількості трьох чоловік, спричинили йому тілесні ушкодження, після чого забрали його мобільний телефон марки «Нокія», який з руки вирвав ОСОБА_9 , також забрали правий черевик;

протоколом огляду предмету від 21.08.2014, відповідно до якого предметом огляду був мобільний телефон Samsung Е210 чорного кольору, серійний номер ІМЕІ: НОМЕР_1 , відноситься до засобів стільникового зв`язку стандарту « НОМЕР_2 ». Даний мобільний телефон моноблочний. Корпус телефону виготовлений з полімерного сплаву, пластика, в корпусі чорного кольору. Габаритні розміри телефону 91х45х18 мм, 89 г. Дисплей телефону розміром 128х160 точек. Над дисплеєм розміщений динамік. Вхід для зарядного пристрою та роз`їм 3,5 мм знаходиться зверху вказаного телефону. Знизу знаходиться USB - вхід. На передній панелі зверху розташована камера, нижче якої розташований напис «Samsung». Під задньою кришкою мобільного телефону розміщений акумулятор телефону типу 1230 МА. Під задньою кришкою телефону, під акумулятором розміщено один роз`їм для SIM - картки;

постановою від 21.08.2014 про визнання мобільного телефону марки «Самсунг Е210», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 речовим доказом у кримінальному провадженні;

заявою ОСОБА_6 від 21.08.2014 про отримання від слідчого мобільного телефону марки Самсунг Е 210, чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 ;

висновком експерта №1477 від 21.08.2014, згідно якого у громадянина ОСОБА_6 під час огляду лікарями травмпункту №2 м.Львова у серпні 2014 року було встановлено діагноз: «Забій м`яких тканин обох колінних суглобів. Навколоорбітальна гематома зліва. Забійна рана брівної ділянки зліва.». На момент проведення судово - медичної експертизи у потерпілого виявлено: синець в очній ділянці зліва, крововилив в оболонці лівого ока, садна на лівій руці та правій нозі. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета, могли виникнути від ударів рукою та ногою 20.08.2014 та відносяться до легкого тілесного ушкодження;

заявою ОСОБА_6 від 29.08.2014 та довідкою Міського травматологічного пункту №2, яка видана ОСОБА_6 про те, що його спрямовано на амбулаторне лікування, а саме 21.08.2014 року до травматолога невропатолога;

фото таблицею із зображенням ОСОБА_6 , яку останній добровільно надав до матеріалів кримінального провадження;

протоколом огляду місця події від 08.10.2014 та фото таблицею до нього, згідно якого громадянин ОСОБА_6 добровільно виявив бажання видати одяг, в який він був одягнутий під час події, яка мала місце 20.08.2014 в будинку АДРЕСА_2 . Під час огляду було виявлено лляну сорочку, білого кольору, джинси синього кольору, тапочки коричневого кольору;

висновком експерта №282/2014-мк від 28.10.2014, згідно якого при проведенні судово - медичної експертизи одягу ОСОБА_6 у відділенні судово - медичної криміналістики на лівій половині сорочки та на передній половинці штанів - джинсів справа було виявлено по одному розриву, які утворились внаслідок пере розтягування тканини;

висновком експерта №1419/2014-ім від 05.11.2014 року, згідно якого в слідах на сорочці (об`єкти №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11), на штанах (об`єкти №12,13,14) - речах наданих ОСОБА_6 - виявлена кров людини та антигени А і Н за ізосерологічною системою АВО, що можуть походити від будь - якої особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти - В зі супутнім антигеном Н;

постановою від 20.11.2014 про визнання одягу ОСОБА_6 , а саме: лляну сорочку білого кольору, на короткий рукав, джинси синього кольору, на яких є надпис: «Strech wear to men» та тапочок коричневого кольору, на якому є надпис «Orchard» речовим доказом у кримінальному провадженні;

протоколом огляду місця події від 20.08.2014 року, згідно якого під час огляду подвіря будинку АДРЕСА_2 було виявлено мобільний телефон марки Samsung В210, чорного кольору із слідами зношення на корпусі, ІМЕІ: НОМЕР_3 і SIM - картою оператора «Київстар» НОМЕР_4 , який було вилучено, з фото таблицею;

довідкою Комунальної 8- ої міської клінічної лікарні м. Львова № 1668 про те, що ОСОБА_6 , 20.08.2014 о 18:40 год. знаходився на лікуванні у відділенні з приводу забою тканин обох колінних суглобів. Навколоорбітальна гематома зліва. Забійна рана брівної ділянки зліва;

заявою ОСОБА_6 від 13.10.2014 року слідчому СВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_11 про долучення до матеріалів кримінального провадження №120141400050003189 шістнадцять аркушів формату А4 на яких наявна 31 фотографія з приводу події, які мала місце 20.08.2014 року по АДРЕСА_2 ;

заявою ОСОБА_6 від 29.10.2014 року слідчому СВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_11 про долучення до матеріалів кримінального провадження №120141400050003189 чотири фотографії, які містяться на двох аркушах А4 з приводу події, яка мала місце 20.08.2014 року по АДРЕСА_2 ;

протоколом пред`явлення особи для впізнання від 10.12.2014, згідно якого свідок ОСОБА_12 заявив, що з впевненістю може сказати, що особа під номером «4» ( ОСОБА_4 ) є тою особою жіночої статі, про яку він повідомляв раніше в своїх показах під час проведення допитів. Ознаки, за якими було впізнано особу: по формі обличчя, зросту, волоссі, тіло будові;

протоколом пред`явлення особи для впізнання від 10.12.2014, згідно якого свідок ОСОБА_12 заявив, що з впевненістю може сказати, що особа під номером «1» ( ОСОБА_4 ) є тою особою чоловічої статі, про яку він повідомляв раніше в своїх показах під час проведення допитів. Ознаки, за якими було впізнано особу: по формі обличчя, зросту, віку, тіло будові;

протоколом пред`явлення особи для впізнання від 10.12.2014, згідно якого свідок ОСОБА_13 заявив, що з впевненістю може сказати, що особа під номером «3» ( ОСОБА_4 ) є тою особою жіночої статі, про яку він повідомляв раніше в своїх показах під час проведення допитів. Ознаки, за якими було впізнано особу: по формі обличчя, зросту, волоссі, тіло будові;

протоколом пред`явлення особи для впізнання від 10.12.2014, згідно якого свідок ОСОБА_13 заявив, що з впевненістю може сказати, що особа під номером «1» ( ОСОБА_4 ) є тою особою чоловічої статі, про яку він повідомляв раніше в своїх показах під час проведення допитів. Ознаки, за якими було впізнано особу: по формі обличчя, зросту, розрізу очей, тіло будові;

заявою ОСОБА_6 від 15.12.2014 року слідчому СВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_11 про долучення до матеріалів кримінального провадження №120141400050003189 аркушу паперу А4 з фотографією;

випискою щодо групи крові ОСОБА_6 ;

заявою ОСОБА_6 від 17.12.2014 року слідчому СВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_11 про долучення до матеріалів кримінального провадження №120141400050003189 фото мобільного телефону;

довідкою №1957 від 30.12.2014 Комунальної 8-ої міської клінічної лікарні м. Львова про те, що ОСОБА_6 20.08.2014 року по 18:40 год. знаходився в стаціонарному відділенні ЦТП №2 з приводу: забій м`яких тканини обох колінних суглобів. Навколоорбітальна гематома зліва. Забійна рана брівної ділянки зліва.;

копією журналу реєстрації звернень ОСОБА_6 ,

листом КНП ЛОР Львівська станція швидкої медичної допомоги від 22.01.2015 №01-11/45 з додатком (карта виїзду швидкої медичної допомоги) №252 від 20.08.2014, згідно якої у ОСОБА_6 діагностовано закриту черепно - мозкову травму. Струс головного мозку. Забійна гематома вилиці зліва. Забійна рана лівої верхньої повіки. Лівобічна навколо орбітальна гематома. Після огляду та надання невідкладної медичної допомоги, пацієнта доставлено в ТП №2 Комунальної 8-ї МКЛ.;

протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2015 року з фото таблицею та схемою до протоколу слідчого експерименту згідно якого слідчим експериментом встановлено: для участі у даній слідчій дії по АДРЕСА_2 було запрошено двох громадян, в якості понятих, яким відповідно до ст.ст. 11, 13, 15, 223 КПК України було роз`яснено їхні права і обов`язки. Після цього, свідку ОСОБА_13 було запропоновано в присутності понятих розповісти про події, що мали місце 20.08.2014 року, а саме, щодо обставин спричинення ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень показавши на статисті механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обставин та обстановки заволодіння майном належним потерпілому ОСОБА_6 , а саме заволодіння грошима в сумі 150 гривень. На вказану пропозицію свідок ОСОБА_13 погодився та в присутності понятих розповів про те, що 20.08.2014 приблизно 16:00 - 17:00 год. (точно повідомити не може, оскільки на той час годинника при собі не мав) він ішов в майстерню, яка знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_2 , оскільки він хотів попросити майстра ЖЕКУ ОСОБА_28 , щоб він поставив кран йому в дома. Коли ОСОБА_13 підійшов до вхідних дверей вказаного будинку то він побачив, що вони були відкриті навстіж. Як тільки ОСОБА_13 зайшов в даний будинок то він побачив лежачого на спині на бетонній сходовій клітці, а саме головою до виходу з будинку невідомого чоловіка, як в подальшому виявилось ОСОБА_15 . В цей час ОСОБА_16 був одягнутий в білу сорочку на короткий рукав та кричав «рятуйте, грабують». В цей час, невідома йому жінка віком близько 55-60 років, мала світле волосся (як в подальшому виявилось ОСОБА_10 ) витягувала з лівої верхньої кишені сорочки ОСОБА_17 гроші. Зі слів ОСОБА_13 він бачив в її руці в розгорнутому виді купюру номіналом 50 гривень. Можливо в її руці було і більше грошей. На той час ОСОБА_10 стояла з лівої сторони від ОСОБА_17 , якщо дивитися від вхідних дверей. На той час ОСОБА_10 копала ногами ОСОБА_18 по його ногах, а також, била його по тілу тапочком лівою рукою. В цей час, невідомий йому мужчина (віком близько 60 років, як в подальшому виявилось ОСОБА_9 ), який стояв біля даної жінки також копав ОСОБА_18 ногами і при цьому кричав «українське падло я тебе вб`ю», при цьому тримав в руках в розкритому виді мобільний телефон. Як йому стало відомо в подальшому, що даний телефон належав ОСОБА_19 і був марки «Самсунг» (типу жабка). Крім цього, праворуч від даного чоловіка стояв молодий хлопець (віком близько 20 років), однак ніяких активних дій не вчиняв. Зі слів ОСОБА_13 він спостерігав дані події приблизно 20-30 секунд та вийшов з будинку, оскільки не хотів втручатись в дані події, та пішов по своїх справах. Зі слів ОСОБА_13 дані особи на нього не дивилися, і скоріш за все вони його не бачили, оскільки вони схилилися над ОСОБА_20 . Зі слів ОСОБА_13 , всі вказані події він бачив на відстані близько 3 метрів. Після розповіді свідок ОСОБА_13 запропонував всім учасникам даної слідчої дії відтворити обстановку та обставини подій, які мали місце 20.08.2014 року та проїхати за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_13 в присутності понятих та учасників даної слідчої дії, вказав на вхідні двері в будинок АДРЕСА_2 та положення вхідних дверей в даний будинок 20.08.2014 коли він зайшов в даний будинок. В подальшому, свідок ОСОБА_13 вказує на місце в будинку АДРЕСА_2 , в якому він стояв коли зайшов в даний будинок 20.08.2014. Далі свідок ОСОБА_13 запропонував статисту лягти на підлогу в під`їзді будинку АДРЕСА_2 та повідомив, що саме в цьому місці та в такому положенні перебував ОСОБА_6 коли він зайшов в даний під`їзд будинку. Далі свідок ОСОБА_13 на статисті показав, яким чином ОСОБА_10 витягнула з зовнішньої кишені сорочки ОСОБА_21 гроші та яким чином ОСОБА_10 наносила ОСОБА_19 удари тапочком по тілу. В подальшому, свідок ОСОБА_13 на статисті показав, яким чином ОСОБА_9 копав ногами по ногах ОСОБА_18 та те, що під час тих подій ОСОБА_9 тримав в руці розгорнутому стані мобільний телефон. На цьому відтворення обстановки та обставин події завершено. Після чого усім учасникам слідчої дії було запропоновано прослідувати в службовий кабінет № 8 СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, де складено даний протокол;

протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2015 року з фото таблицею та схемою до протоколу слідчого експерименту згідно якого слідчим експериментом встановлено: для участі у даній слідчій дії по АДРЕСА_2 було запрошено двох громадян, в якості понятих, яким відповідно до ст.ст. 11, 13, 15, 223 КПК України було роз`яснено їхні права і обов`язки. Після цього, свідку ОСОБА_12 було запропоновано в присутності понятих розповісти про події, що мали місце 20.08.2014 року, а саме, щодо обставин спричинення ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, показавши на статисті механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обставин та обстановки заволодіння майном належним потерпілому ОСОБА_6 . На вказану пропозицію свідок ОСОБА_12 погодився та в присутності понятих розповів про те, що з травня 2014 року він знає ОСОБА_6 . Зі слів ОСОБА_12 він був вдома в ОСОБА_15 в квартирі АДРЕСА_4 , оскільки робив у нього дрібний ремонт. В середині серпня 2014 р. ОСОБА_47 попросив ОСОБА_12 провести йому дріт для білизни на роликах з балкона його квартири до решітки огорожі, яка знаходиться в подвір`ї будинку АДРЕСА_5 , яке межує з двором будинку, в якому живе ОСОБА_16 . Це був єдиний спосіб влаштування такого дроту для білизни, оскільки ОСОБА_12 . оглядав двір з балкона ОСОБА_15 . При цьому, ОСОБА_6 дав код вхідних дверей до свого будинку «47» та до брами будинку АДРЕСА_6 " для того, щоб він мав вільний доступ до цих будинків і у вільний час міг оглянути і вирішити, яким чином краще влаштувати цей дріт для білизни. 20 серпня 2014 р., на наступний день після свята Преображення Господнього, приблизно о 16 год. (на той час годинника та мобільного телефону при собі не мав) ОСОБА_12 зайшов у подвір"я будинку АДРЕСА_5 , для того, щоб оглянути з того боку решітку, до якої планував прикріпити дріт та знайти правильне місце для кріплення. Коли ОСОБА_12 був посеред подвір"я цього будинку, то почув крики, нецензурну лайку з подвір"я, де живе ОСОБА_16 . В подальшому, ОСОБА_12 підійшов до огорожі, яка заросла зеленню, в якій був отвір і через нього він побачив, що в подвір"ї перед сходами, до чорного входу в будинок, де живе ОСОБА_16 , стояв мужчина, одягнутий в білу сорочку і сині джинси, тримав в обох руках на рівні очей мобільний телефон. Зі слів ОСОБА_23 він не впізнав цього мужчину, а пізніше дізнався, що це був ОСОБА_16 . Цей мужчина стояв до нього боком. Перед цим мужчиною знаходився інший мужчина старшого віку з чорним сивуватим волоссям, в темному одязі (як в подальшому вияснилось ОСОБА_9 ) та жінка блондинка теж старшого віку (як в подальшому вияснилось ОСОБА_10 ). В подальшому, ОСОБА_9 накинувся на ОСОБА_15 , вихопив у нього з рук двома руками мобільний телефон і вдарив його кілька раз правою рукою кулаком в ліву частину обличчя, а саме в ліву брову від чого ОСОБА_16 впав на землю. Тоді ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підбігли до лежачого ОСОБА_15 і стали наносити йому удари по всьому тілу руками і ногами, а жінка ОСОБА_10 , крім того, зняла з ноги в ОСОБА_15 босоніжок і била його цим босоніжком по всьому тілу. При цьому, ОСОБА_9 , який бив, тримав відібраний телефон в руці. При цьому, телефон був розкритий (типу жабка), тому ОСОБА_12 його добре бачив. Зі слів ОСОБА_12 на той час обличчя лежачого він не бачив, оскільки, коли ОСОБА_16 стояв, то був до нього боком і закривав обличчя руками і телефоном, а після нанесеного йому удару і падіння, його закривала жінка. Зі слів ОСОБА_12 він знаходився від них на відстані приблизно 3-4 метри. Зі слів ОСОБА_12 дані особи його не бачили, оскільки подвір`я будинку по АДРЕСА_5 на кілька метрів вище від подвір`я будинку АДРЕСА_2 , а огорожа заросла зеленню. При цьому, ОСОБА_16 , якого били, голосно кричав українською мовою - «Грабують, Спасайте», а ОСОБА_9 кричав російською мовою "Падло украинское, Прибйом тебя". Через деякий час, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перестали бити ОСОБА_15 . В подальшому, ОСОБА_16 поволі встав і в напівзігнутому стані, виставивши руки вперед, захищаючись і просячи не бити його, став просити повернути йому мобільний телефон і босоніжок. В нецензурній формі ОСОБА_9 сказав, що телефона не поверне, а також деякий час він висловлював разом із жінкою нецензурну лайку, яка носила відверто антиукраїнський характер. На той час ОСОБА_16 розмовляв українською. Всі ці події тривали приблизно 10-15 хвилин, за його відчуттям. Після того, ОСОБА_16 , закривши голову руками став втікати на сходову клітку, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 побігли за ним, при цьому ОСОБА_9 тримав вище вказаний мобільний телефон в своїй руці. Що відбувалося далі зі слів ОСОБА_12 він не бачив, оскільки йому не було видно, але чув крики, погрози, матюки з боку сходової клітки, що веде на вулицю з будинку, а саме ОСОБА_6 кричав віддайте мобільний телефон та гроші. В подальшому, зі слів ОСОБА_12 він будучи схвильованим від побаченого, а також із страху швидко покинув двір будинку та пішов до себе в майстерню. Приблизно через 10-20 хвилин він прийшов в будинок АДРЕСА_2 , для того, щоб подивитися як розгортаються події, однак на той час в будинку вже нікого не було. Після розповіді свідок ОСОБА_12 запропонував всім учасникам даної слідчої дії відтворити обстановку та обставини подій, які мали місце 20.08.2014 року та проїхати за адресою: АДРЕСА_5 та в подальшому за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5 ОСОБА_12 в присутності понятих та учасників даної слідчої дії, вказав на вхідні двері в будинок АДРЕСА_5 та положення вхідних дверей в даний будинок 20.08.2014 коли він підійшов до даних дверей та яким чином він відкрив вказані двері та зайшов в даний будинок. Зайшовши на подвір`я будинку АДРЕСА_5 свідок ОСОБА_12 вказав на місце в подвір`ї будинку, в якому він стояв 20.08.2014 та спостерігав за подіями, які відбувались в подвір`ї будинку АДРЕСА_2 та показав на балкон ОСОБА_15 та на решітку огорожі до якої він мав провести дріт для білизни на роликах з балкона ОСОБА_6 . Після розповіді свідок ОСОБА_12 запропонував всім учасникам даної слідчої дії відтворити обстановку та обставини подій, які мали місце 20.08.2014 року та пройти до будинку АДРЕСА_2 . В подальшому, всі присутні пройшли в подвір`я будинку АДРЕСА_2 . Далі свідок ОСОБА_12 запропонував статисту зайняти визначене місце в подвір`ї вказаного будинку та тримати перед собою в розкритому стані мобільний телефон. В подальшому, свідок ОСОБА_12 повідомив, що саме в цьому місці та в такому положенні перебував ОСОБА_6 та як саме тримав в руках мобільний телефон, коли ОСОБА_12 підійшов до огорожі та почав спостерігати за подіями, які мали місце 20.08.2014 у вказаному подвір`ї будинку. Далі свідок ОСОБА_12 показує на статисті, яким чином ОСОБА_9 забрав мобільний телефон у ОСОБА_15 , при цьому вирвавши його двома руками та яким чином та куди саме ОСОБА_9 наніс кілька ударів кулаком правої руки в ліву частину обличчя ОСОБА_19 та те, що ОСОБА_9 після того, як забрав мобільний телефон у ОСОБА_15 тримав його у відкритому стані в своїй лівій руці. В подальшому, свідок ОСОБА_12 запропонував статисту зайняти визначене місце в подвір`ї вказаного будинку, а саме лягти на землю та повідомив, що саме в цьому місці та в такому положенні перебував ОСОБА_6 після того, як ОСОБА_9 наніс йому кілька ударів кулаком в ліву частину обличчя. Після того, свідок ОСОБА_12 показав на статисті, яким чином ОСОБА_19 наносив удари ногами ОСОБА_9 , в якій руці на той час перебував вище вказаний мобільний телефон у ОСОБА_24 . Далі свідок ОСОБА_12 показав на статисті, яким чином ОСОБА_19 наносила удари тапочком ОСОБА_8 Еля нора та ногами та в якому положенні на той час перебував ОСОБА_16 . Далі вказує на двері в під`їзді будинку АДРЕСА_2 куди в подальшому втік ОСОБА_6 та що саме там відбувалось йому не відомо, оскільки він не міг бачити з місця свого знаходження. На цьому відтворення обстановки та обставин події завершено. Після чого усім учасника слідчої дії було запропоновано прослідувати в службовий кабінет № 8 СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, де складено даний протокол;

протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2015 року з фото таблицею, згідно якого слідчим експериментом встановлено: для участі у даній слідчій дії по АДРЕСА_2 було запрошено двох громадян, в якості понятих, яким відповідно до ст.ст. 11, 13, 15, 223 КПК України було роз`яснено їхні права і обов`язки. Після цього, свідку ОСОБА_25 було запропоновано в присутності понятих розповісти про події, що мали місце 20.08.2014 року по АДРЕСА_2 . На вказану пропозицію свідок ОСОБА_25 погодився та в присутності понятих розповів про те, що 20.08.2014 приблизно о 14:30 год. він прийшов вгості до свого знайомого ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_7 , і сказав, що по телебаченню виступав Президент України ОСОБА_26 , який сказав, що потрібно вивішувати символіку України. 20.08.2014 р., перед тим, як вивішувати прапор разом з ОСОБА_6 (в перший раз), перед тим, як іти і вивішувати прапор в зв`язку з тим, що у ОСОБА_6 йшов ремонт в квартирі на кухні і ванній, всі інструменти були розкинуті та молотка взагалі не було, тому він взяв з підлоги газовий ключ, який попався йому на очі. В подальшому, ОСОБА_6 , дав ОСОБА_25 2 фігурних цвяшка не великих (довжиною близько 1 см.), а сам взяв прапор розміром близько 15 на 25 см. з пласмасовим стержнем. Коли вони спустилися на сходову клітку, а саме до дверей то ОСОБА_25 забив 2 вище вказані фігурні цвяшки в двері, а ОСОБА_27 засунув прапор між двома цвяшками. Зі слів ОСОБА_25 коли вони вивішували прапор, то вони почули розмову із квартири ОСОБА_8 «дивись вивішують Український прапор». В цей час в подвіря будинку зайшов сантехнік ОСОБА_28 , який ішов працювати до ОСОБА_15 додому, а саме встановлювати мийку. В подальшому, ОСОБА_6 спитав у сантехніка ОСОБА_28 , чи рівно висить прапор, на що останній повідомив, що так. Після того, ОСОБА_25 , ОСОБА_6 та сантехнік ОСОБА_28 пішли в квартиру до ОСОБА_6 , де сантехнік ОСОБА_28 випив горілки та почав встановлювати мийку. В подальшому, через декілька хвилин ОСОБА_31 попрощався та пішов до себе додому. Приблизно через півгодини йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, про те, що прапор, який вони вішали разом цього дня є зірваний. Крім того, ОСОБА_16 сказав, що даний прапор зірвала родина ОСОБА_8. Цього ж дня, приблизно о 21:30 год. до нього на мобільний телефон з невідомого номеру зателефонував ОСОБА_16 , і сказав, «що він перебуває в травматологічній лікарні АДРЕСА_8 , в яку його завезла швидка допомога. Крім того, ОСОБА_16 повідомив, що коли він другий раз вивішував прапор 20.08.2014 року разом із сантехніком ОСОБА_28 то з квартири АДРЕСА_3 вийшли його сусіди, а саме: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 то вони зірвали даний прапор, побили його, при цьому ОСОБА_9 вирвав у ОСОБА_6 його мобільний телефон, а ОСОБА_10 витягнула з кишені сорочки гроші в сумі 150 гривень». Крім того, ОСОБА_32 зазначив, що коли він другий раз вивішував прапор та він вказаний прапор засунув між двома фігурнуми цвяшками, які я прибивав в цей день напередодні. Після розповіді свідок ОСОБА_25 запропонував всім учасникам даної слідчої дії відтворити обстановку та обставини подій, які мали місце 20.08.2014 року та проїхати за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи в подвір`ї будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_25 в присутності понятих та учасників даної слідчої дії, вказав на двері в подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , а саме яким чином він прибивав цвяхи в дані двері та вивішував прапор України. На цьому відтворення обстановки завершено. Після чого усім учасника слідчої дії було запропоновано прослідувати в службовий кабінет № 8 СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, де складено даний протокол;

протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2015 року з фото таблицею, згідно якого слідчим експериментом встановлено: для участі у даній слідчій дії було запрошено двох громадян, в якості понятих, яким відповідно до ст.ст. 11, 13, 15, 223 КПК України було роз`яснено їхні права і обов`язки. Після цього, потерпілому ОСОБА_6 було запропоновано в присутності понятих розповісти про події, що мали місце 20.08.2014 року по АДРЕСА_2 , а саме, щодо обставин спричинення йому легких тілесних ушкоджень, показавши на статисті механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обставин та обстановки заволодіння його майном. На вказану пропозицію слідчого потерпілий ОСОБА_6 погодився та в присутності понятих розповів про те, що 20.08.2014 року близько 10:00 год. він перебував в себе вдома за адресою: АДРЕСА_7 та до нього додому прийшов сантехнік на ім`я ОСОБА_28 , який у нього працював з 12.08.2014 року, а саме проводив ремонтні роботи. Близько 12:00 год. до ОСОБА_28 зателефонував майстер і викликав його на роботу. Після цього, приблизно о 14:00 год. (точної години повідомити не може, оскільки годинника він при собі не мав) до ОСОБА_6 прийшов його знайомий ОСОБА_25 і сказав, що по телебаченню виступав президент України і сказав, що потрібно вивішувати символіку України. На виконання звернення президента України ОСОБА_33 , ОСОБА_6 разом із своїм знайомим ОСОБА_34 вийшли у двір свого будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і вивісили Український прапор. Коли він разом із своїм знайомими вивішували прапор то почули розмову з квартири сімї ОСОБА_8 «дивись вивішують Український прапор», а саме, голос ОСОБА_24 . В цей час, у двір будинку зайшов сантехнік на ім`я ОСОБА_28 , який ішов до ОСОБА_6 в квартиру, для того, щоб проводити ремонтні роботи. Після цього, ОСОБА_6 запитався ОСОБА_28 чи рівно висить прапор, на що останній відповів, що рівно. Після цього, ОСОБА_6 , ОСОБА_35 та ОСОБА_28 пішли в квартиру до ОСОБА_6 . В квартирі ОСОБА_36 . ОСОБА_28 випив горілки, і після цього почав встановлювати мийку. За 5 хвилин, після цього, ОСОБА_31 вийшов з квартири, і більше не повертався, цього дня. Через пів години після цього, ОСОБА_6 виглянув у вікно, і побачив, що прапор, який він вивісив на дверях загальних сходів є зірваний. Після цього, ОСОБА_6 покликав ОСОБА_28 і показав йому, що прапор зірвано. Також, ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_25 і сказав, що прапор, який вони вішали цього дня є зірваний. Після цього, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_28 приблизно о 16:30 год. вийшли з квартири і відправились в двір будинку, для того, щоб повторно вивішувати Український прапор. Після цього, як вони вивісили даний прапор, ОСОБА_6 став знімати на мобільний телефон вивішаний прапор. Даний прапор вони запхали між двома фігурними цвяхами, які ОСОБА_31 забивав в цей день напередодні, коли вішав перший раз прапор. В цей час в квартирі АДРЕСА_3 відкрилися двері, з якої вийшов ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_10 . Вони обоє зірвали прапор та кинули його на підлогу та почали топтатись по ньому. Зі слів ОСОБА_6 вони перебували в стані алкогольного сп`яніння, або наркотичного сп`яніння. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кричали, що ніякого Українського прапора висіти не буде, та обзивали його «Українським падлом». В подальшому, ОСОБА_9 вирвав у ОСОБА_6 з рук його мобільний телефон, після цього, наніс йому декілька ударів (скільки саме ОСОБА_6 пригадати не може) кулаком правої руки в ліву частину обличчя. В результаті чого, ОСОБА_6 впав на землю та ОСОБА_9 продовжував наносити йому удари, а саме наніс декілька ударів ногами по різним частинах тіла. В подальшому, ОСОБА_10 зняла з ноги ОСОБА_6 його тапочок та почала бити ОСОБА_6 даним тапочком. В цей час ОСОБА_6 кричав «Вбивають, грабують». В цей час, ОСОБА_9 нахилився до нього і запитав у ОСОБА_37 , про те, де його золота цепочка. На той час він не мав цепочки при собі. Наскільки зрозумів ОСОБА_32 , що ОСОБА_9 хотів вкрасти в нього його золоту цепочку. Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перестали наносити йому тілесні ушкодження, і ОСОБА_32 піднявся з підлоги. Коли ОСОБА_27 піднявся з підлоги він був весь у крові, котра текла з його лиця, оскільки, ОСОБА_9 розбив йому ліву частину обличчя. Також, ОСОБА_6 побачив, шо його мобільний телефон, яким він перед тим почав знімати вище вказаний прапор знаходився в руках в ОСОБА_24 , а його літній тапочок знаходився в руках у ОСОБА_10 . В подальшому, ОСОБА_9 почав погрожувати фізичною розправою ОСОБА_27 і залякувати його, і сказав, якщо він втретє вивісить Український прапор то він його вб`є. Після цього, до ОСОБА_37 підійшла ОСОБА_38 і почала наносити йому удари його взуттям. В подальшому, якимось чином ОСОБА_6 вдалось вирватись від родини ОСОБА_8 і він став втікати в напрямку виходу з будинку, а саме по загальному коридорі. В подальшому, перебуваючи в подвірї будинку ОСОБА_6 просив в ОСОБА_24 , щоб він повернув його мобільний телефон. На що ОСОБА_9 відповів, що не поверне у нецензурній формі. На сходовій клітці центрального входу ОСОБА_37 наздогнав ОСОБА_9 і знову збив його з ніг, а саме наніс удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя. Коли ОСОБА_6 впав на спину то ОСОБА_9 сказав своїй дружині ОСОБА_10 , щоб вона випалила ОСОБА_6 очі, і після цього він втратив свідомість на 5-10 секунд. Прийшовши до тями ОСОБА_6 побачив, що з верхньої кишені його сорочки (в яку він на той час був одягнутий) ОСОБА_10 витягнула гроші в сумі 150 гривень, а саме трьома купюрами номіналом по п`ятдесят гривень. Коли ОСОБА_10 витягувала дані гроші то ОСОБА_39 , тримав своїми двома руками за кишеню сорочки, не даючи їй можливості вкрасти гроші, в результаті чого йому було порвано верхню частину кишені сорочки. В цей час з квартири вийшов ОСОБА_40 ( ОСОБА_41 ), який проживає з сім`єю ОСОБА_8 . Він не бив ОСОБА_37 , але загороджував йому шлях до виходу з будинку. Під час цього, ОСОБА_6 також кричав: «Рятуйте, вбивають, грабують». Після цього, ОСОБА_6 виставив руки вперед і став вириватися від них. Вирвавшись від них ОСОБА_6 вибіг з будинку. Коли ОСОБА_27 вибігав з будинку то він бачив, що при вході в будинок стояли люди, які напевно бачили і чули як його била сім`я ОСОБА_8. На думку ОСОБА_6 , сім`я ОСОБА_8 дала можливість йому втекти, оскільки, вони побоялись, що його крики чути на вулицю. Після цього, він відправився в Галицький райвідділ міліції і заявив, що його при свідках побили і пограбували його сусіди з квартири АДРЕСА_3 , за те, що він вивішував Український прапор. В Галицькому РВ викликали швидку допомогу котра його відвезла в 8 му клінічну лікарню, де ОСОБА_37 обстежили лікарі, зашили йому брову і направили на лікування до травматолога. Після розповіді потерпілий ОСОБА_6 запропонував всім учасникам даної слідчої дії відтворити обстановку та обставини подій, які мали місце 20.08.2014 року та проїхати за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи в подвір`ї будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_6 в присутності понятих та учасників даної слідчої дії, вказав на двері в подвір`ї будинку АДРЕСА_2 та прапор України, який він вішав 20.08.2014 на вказані двері. В подальшому, ОСОБА_6 показав, яким чином він чіпляв даний прапор за фігурні цвяхи, які вже на той час були прибиті до вказаних дверей. В подальшому, ОСОБА_6 показав, яким чином він взяв в руки свій мобільний телефон та хотів зняти на даний мобільний телефон вивішений ним прапор України. Далі потерпілий ОСОБА_6 запропонував статисту взяти в руки його мобільний телефон та стати на сходову клітку та повідомив, що саме в цьому місці та в такому положенні він перебував, коли із будинку вийшов ОСОБА_9 та показав на статисту, яким чином його штовхнув ОСОБА_9 . Після того, потерпілий ОСОБА_6 запропонував статисту тримаючи в руках його мобільний стати на землю, яка знаходиться біля вказаної сходової клітки та повідомив, що саме в цьому місці та в такому положенні він перебував, після того, як ОСОБА_9 виштовхав його із сходової клітки. Далі потерпілий ОСОБА_6 на статисті показав, яким чином ОСОБА_9 викрав у нього його мобільний телефон та завдав йому удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, в результаті чого ОСОБА_6 впав на землю та в нього почала текти кров. Також, потерпілий ОСОБА_6 вказав на місце на землі, куди він впав після того, як йому наніс кілька ударів кулаком в ліву частину обличчя ОСОБА_9 та запропонував статисту лягти на землю та повідомив, що саме в такому положенні він перебував, після того, як ОСОБА_9 наніс йому кілька ударів кулаком правої руки в ліву частину обличчя, а саме в ліву брову. В подальшому, потерпілий ОСОБА_6 на статисті показав, в якому положенні він перебував, яким чином копав його по тілу ОСОБА_9 та те, що під час даних подій ОСОБА_9 тримав в руці його мобільний телефон. Також, потерпілий ОСОБА_6 на статисті показав, в якому положенні він перебував, коли ОСОБА_10 зняла в нього з ноги його тапочок та яким чином наносила йому удари по тілу даним тапочком, при цьому яким чином йому погрожував фізичною розправою ОСОБА_9 . В подальшому, потерпілий ОСОБА_6 відтворив та показав, яким чином та в якому положенні він піднявся з землі та яким чином він оборонявся від ОСОБА_24 . В подальшому, потерпілий ОСОБА_6 відтворив та показав, яким чином та в якому положенні він втікав від ОСОБА_24 та двері, які ведуть в під`їзд будинку, в які він забіг, для того, щоб вибігти на вулицю. Далі потерпілий ОСОБА_6 вказує на місце в під`їзді будинку АДРЕСА_2 та повідомив, що на цьому місці він впав, після того, як ОСОБА_9 збив його з ніг. Далі потерпілий ОСОБА_6 запропонував статисту лягти на підлогу в під`їзді будинку АДРЕСА_2 та повідомив, що саме в цьому місці та в такому положенні він перебував, коли ОСОБА_9 почав копати його ногами по тілу та повідомив, що під час тих подій ОСОБА_9 тримав в руці його мобільний телефон, при цьому ОСОБА_27 просив в ОСОБА_24 , щоб він повернув його мобільний телефон. На що ОСОБА_9 відповів, що не поверне у нецензурній формі. Далі потерпілий ОСОБА_6 на статисті показав, яким чином у нього з зовнішньої кишені сорочки викрала гроші ОСОБА_10 та яким чином вона наносила йому удари тапочком по тілу та ногами. На той час в неї на ногах були домашні тапочки. В подальшому, потерпілий ОСОБА_6 відтворив та показав, яким чином ОСОБА_9 склав його мобільний телефон, який тримав його в своїй руці та поклав даний телефон собі в кишеню. Далі потерпілий ОСОБА_6 показав, на двері із будинку АДРЕСА_2 , куди він в подальшому втікав на вулицю та вказує на ЛМУ ГУ МВС України, що по вул. Мартовича, 2, приміщення Галицьке РВ ЛМУ НУ МВС України що по вул. Мальовнича 2 куди він побіг, після того, як 20.08.2014 вибіг з будинку АДРЕСА_2 . На цьому відтворення обстановки завершено. Після чого усім учасника слідчої дії було запропоновано прослідувати в службовий кабінет № 8 СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, де складено даний протокол;

заявою ОСОБА_6 від 19.01.2015 року слідчому СВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_11 про те, що він являючись потерпілим у кримінальному провадженні №12014140050003289 бажає бути присутнім під час проведення слідчих дій;

копією товарного чеку від 02.11.2007 року на мобільний телефон Samsung E210;

довідкою про вартість мобільного телефону марки Samsung SGH - E210, імеі: НОМЕР_1 , згідно якої враховуючи зовнішній стан орієнтовна оціночна вартість становить 200 грн.

показами свідка ОСОБА_13 , які були надані ним на стадії досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України про те, що ОСОБА_6 лежав в під`їзді будинку АДРЕСА_2 . Біля нього були чоловік, який бив потерпілого ногами та жінка, з волоссям білого кольору, яка витягувала гроші та врешті витягнула з кишені ОСОБА_6 50 гривень. Чоловік та жінка під час нанесення ударів також виражались нецензурною лайкою. На стадії досудового розслідування проводилось впізнання в присутності понятих, під час якого ним було впізно жінку ОСОБА_4 та чоловіка ОСОБА_4 ;

показами свідка ОСОБА_12 , який повідомив в судовому засіданні, що бачив як ОСОБА_9 та ОСОБА_42 зірвали прапор. Потім ОСОБА_9 забрав в потерпілого мобільний телефон марки Самсунг та вдарив ОСОБА_6 по обличчю два рази, після чого потерпілий впав на бетон. ОСОБА_10 била потерпілого тапком по всьому тілу. Повідомив, що він чув як потерпілий кричав до ОСОБА_10 щоб та віддала йому телефон і гроші. Через два дні після події бачив ОСОБА_6 , який був побитий. Що відбувалось в коридорі під`їзду не бачив, але чув, зокрема, що була нецензурна лайка;

показами свідка ОСОБА_25 , який зазначив, що прямим свідком подій не був, а довідався про вказані обставини зі слів потерпілого, який повідомив, що сім`я ОСОБА_8 зірвали прапор, який почепив потерпілий, ОСОБА_9 вирвав у нього з рук телефон, а ОСОБА_42 била його тапком.;

показами свідка ОСОБА_43 , який повідомив суду, що 20.08.2014 бачив ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 , який стояв у під`їзді в білій сорочці. В той же день, але з іншого номеру йому зателефонував потерпілий та повідомив, що його побили сусіди ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , забрали у нього телефон та 150 гривень;

показами свідка ОСОБА_44 , який вказав, що 20.08.2014 був в квартирі ОСОБА_6 , так як вжив таблетку у зв`язку з поганим самопочуттям. Пізніше потерпілий йому повідомив, що його побили сусіди. Повідомив, що стоявши біля вікна з квартири він бачив, що поки ОСОБА_6 чіпляв прапор, вийшла сім`я ОСОБА_8 , які зірвали прапор, а потерпілий в цей час це фіксував на мобільний телефон. Потім ОСОБА_9 штовхнув ОСОБА_6 та вирвав у нього з рук телефон, після чого ОСОБА_6 впав на спину. ОСОБА_10 била потерпілого тапочком.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

В ході судового розгляду, стороною захисту подано ряд клопотань про визнання доказів недопустими, зокрема: протоколу огляду предмету від 21.08.2014, так як до протоколу огляду предмета додана фототаблиця, яка підписана невідомою особою, без зазначення прізвища особи, також дані фототаблиці не підписані понятими; протоколу огляду місця події від 08.10.2014, так як матеріали справи не містять даних, які б стали підставою для проведення огляду місця події у приміщенні службового кабінету відділення поліції. Звертає увагу, що у випадку якби потерпілий ОСОБА_6 добровільно видав свої речі слідчому, то в матеріалах справи мала б міститись відповідна заява потерпілого про таку добровільну видачу, однак така відсутня; заяву ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення та протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 20.08.2014, так як у вказаному протоколі в графі «попередження ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність, згідно з ст.383 КПК України», підпис заявника відсутній. Крім цього, стороною захисту під час розгляду справи заявлялись клопотання про визнання інших доказів недопустими та неналежними.

Суд ставиться критично до такої позиції сторони захисту як такої, що спрямована на уникнення відповідальності обвинуваченої ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопоуршення, з огляду на наступне.

Відповідно достатті 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами частини 1 статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України.

За змістом постанови Верховного Суду України від 09.06.2016 року в справі № 5-360/кс 15, слідує, що Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Тобто за змістом вказаних положень закону застосування фотофіксації і виготовлення фототаблиць під час проведення огляду місця події є правом, але не обов`язком, тому визнання судом таких фототаблиць недопустимим доказом не призводить безальтернативно до визнання недопустимими й вилучених під час огляду самих речових доказів, хоча при цьому звужуються можливості для перевірки судом достовірності тих даних, які зазначені докази містять. Така позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 08.02.2023 у справі № 201/2609/20, провадження № 51-3907 км 22.

Відтак у суду відсутні підстави для визнання протоколу огляду предмету від 21.08.2014 недопустимим доказом.

Зауваження сторони захисту до протоколів слідчого експерименту, судом до уваги не беруться, так як такі протоколи за формою та змістом в повній мірі відповідають вимогам ст.ст. 104,105,223,240 КПК України, зокрема у них зазначено місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, описової частини, яка містить відомості про послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження. Зазначені протоколи підписані всіма учасниками цих процесуальних дій, за відсутності з їх боку зауважень і доповнень.

З приводу визнання недопустимим доказом протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 20.08.2014, суд звертає увагу, що в ході розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_6 особисто стверджував, що даний протокол ним підписано і дані викладені у ньому є правдивими. Крім того, як вбачається зі змісту протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 20.08.2014, заявником, тобто ОСОБА_6 зазначено, що « з моїх слів написано вірно» та такий протокол підписано особисто потерпілим. Відтак суд вважає такий доказ допустими та таким, який одержаний з дотримання вимог кримінально процесуального закону.

Недоліки досудового розслідування на які посилається сторона захисту, зважаючи на те, що був вчинений тяжкий злочин, в найкоротші строки були розшукані причетні до нього особи, складність кримінального провадження, а також те, що обвинуваченою не оскаржувались рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб в порядку ст. 303 КПК України, суд вважає, такими, що не спростовують вину обвинуваченої.

Таким чином, будь-які підстави ставити під сумнів наведені докази судом не встановлені, вони відповідають вимогам кримінального процесуального закону, на переконання суду, зважаючи на свою сукупність та встановлені обставини, є достовірними та стосуються обставин кримінального провадження.

Відповідно до ст. 94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченої повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України кваліфіковані вірно оскільки, вона при вищезазначених обставинах вчинилавідкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Слід зауважити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші заперечення сторони захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого останній кримінального правопорушення, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Суд при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого, відсутність пом`якшучих покарання обставин, наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, а також те, що обвинувачена раніше не судима, на обліку в психоневрологічному або наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем її реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , скарг від мешканців будинку на неї не надходило. Відтак, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, беручи до уваги обставини справи, позицію сторони обвинувачення щодо можливості застосування до обвинуваченої положень ст.75 КК України, враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд, обираючи обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, приходить до висновку про можливість виправлення останньої без ізоляції від суспільства, з встановленням їй випробувального терміну, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити її від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім цього, в даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_6 було заявлено цивільний позов, в якому просив стягнути з обвинуваченої 1120, 00 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 800 000 грн. моральної шкоди, а також 20 000 грн. витрат на правову допомогу. Зазначає, що матеріальна шкода полягає у у тому, що в процесі вчинення стосовно нього протиправних дій було пошоджено його одяг - сорочку лляну вартістю 370,00 грн., джинси вартістю 420,00 грн. та взуття літні тапочки вартістю 160 грн., яке стало непридатним для вжитку. Крім того, ОСОБА_45 заволоділа його грошовими коштами в сумі 150,00 грн. Таким чином, сума матеріальних збитків становить 1120,00 грн. Моральна шкода полягає в перенесенні ним тривалого фізичного болю, фізичних стражданнях, образ на його сторону в нецензурній формі.

Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» N 3 від 31.03.1989 року вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами в тому числі цивільного та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду.

Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 1193 ЦК суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Відповідно до правил п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,обов`язок доведення якої покладається, згідно ч.1 ст. 92 КПК України, на потерпілого.

Будь -яких належних доказів на підтвердження вартості пошкодженого одягу потерпілим не надано. Отже, аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що з боку потерпілого ОСОБА_6 не доведено розмір матеріальної шкоди, яку останній просить стягнути з обвинуваченої.

Щодо вимоги про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди у розмірі 800 000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням стану здоров`я потерпілого.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).

Частина ч.2 ст.1167 ЦК України регламентує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», Суд зазначив, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Оцінивши згадані позовні вимоги на предмет їх обґрунтованості та доведеності, суд приходить до висновку про часткове задоволення цих позовних вимог потерпілого, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 спричинена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, його звичний життєвий уклад піддався зміні, усе це спричинило йому численні клопоти, душевні страждання, неприємні спогади.

За вказаних обставин, розмір моральної шкоди у сумі 800 000 грн. для відшкодування потерпілому, яку останній заявив у цивільному позові є занадто великим та таким, що не узгоджуються із означеними вище засадами розумності, виваженості та справедливості. Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог цивільного позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень, що справедливо відповідає ступеню тяжкості діяння, вчиненого ОСОБА_4 .

Щодо вимоги про стягнення з обвинуваченої витрат на правову допомогу у розмірі 20 000, 00 гривень, то така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Приписами ч.1 ст.124 КПК України установлено, що в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п.1.ч.1 ст.118 КПК України належать і витрати на правову допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20).

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (стаття 91 КПК).

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.10.2022 (справа № 753/10228/20).

Однак цивільним позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження сплати витрат на правову допомогу (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в сумі 20 000 гривень матеріали справи містять лише ордер серії ЛВ №152805 від 20.06.2019 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю №1530. Однак суду не надано договору про надання правової допомоги, який слугує підставою для сплати відповідної суми, не надано жодного розрахунку вартості послуг, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правової допомоги у даному кримінальному провадженні, тому в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат з обвинуваченої в розмірі 20 000 грн., необхідно відмовити.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченій у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 376, 392 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази:

мобільний телефон марки «Самсунг Е210», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 - повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

лляну сорочку білого кольору, на короткий рукав, джинси синього кольору, на яких є надпис: «Strech wear to men» та тапочок коричневого кольору, на якому є надпис «Orchard» - повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 суму морального збитку у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1