Ухвала

від 10.06.2024 по справі 910/16625/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16625/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" (далі - ТОВ "МКТ-Комюнікейшн")

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 534 677,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" про визнання недійсним п.3.1 Договору від 22.02.2022 №35-22 з підстав його невідповідності нормам чинного законодавства України в частині оподаткування поставленого відповідачем товару податком на додану вартість (далі - ПДВ) та стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів у вигляді сплаченої суми ПДВ у розмірі 450 000,00 грн, а також 65 333,67 грн інфляційних втрат та 19 343,84 грн 3 % річних.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 20.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" на користь Військової частини НОМЕР_1 450 000,00 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді сплаченої суми ПДВ; в іншій частині в позові відмовив.

3. 20.05.2024 ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у якій просить їх змінити, скасувавши в частині стягнення 450 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 6 750,00 грн судового збору та ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

4. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

5. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

6. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

7. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

9. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

11. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

12. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

13. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

14. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

15. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

16. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

17. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

18. Скаржник у касаційній скарзі посилається на положення ст.287 ГПК та зазначає, що:

1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (ст.1212 Цивільного кодексу України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №911/1626/18, від 19.05.2018 у справі №918/769/17, від 10.06.2019 у справі №911/1630/18, від 13.06.2019 у справі №911/1641/18, від 04.07.2019 у справі №911/1627/18, від 19.06.2018 у справі №918/769/17;

2) відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, подібних до тих, що є предметом розгляду цієї справи; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

19. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, однак такі висновки зроблені Верховним Судом у правовідносинах, що не є подібними.

20. Однак, наводячи обґрунтування щодо неврахування та відсутність висновків Верховного суду, скаржник не зазначає чітко пункт (пункти), яким визначено відповідну підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) ч.2 ст.287 ГПК.

21. Також, стверджуючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права, скаржник, зокрема, не зазначає норму (норми) права, щодо якої (яких) такий висновок відсутній.

22. Отже, скаржнику необхідно чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, з посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 7-17 цієї ухвали.

23. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

24. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

25. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №910/16625/23 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко