Постанова

від 14.08.2024 по справі 910/16625/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16625/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" - Скляревська Н.О.,

Військової частини НОМЕР_1 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 (суддя Ващенко Т.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А.)

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" (далі - ТОВ "МКТ-Комюнікейшн")

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 534 677,51 грн.

Суть спору

1. У лютому 2022 року Військова частина уклала з ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" договір на постачання товару на суму 2 700 000,00 грн, яка включала і податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 450 000,00 грн.

2. Вже після оплати та поставки товару Північний офіс Держаудитслужби встановив та повідомив Військовій частині, що ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" не є платником ПДВ (з 01.04.2022).

3. Військова частина неодноразово зверталася до скаржника з листами-вимогами про повернення зайво сплачених коштів за Договором. Втім, скаржник не повернув кошти, і військова частина звернулася з позовом до суду. Просила визнати недійсним пункт договору щодо ПДВ та стягнути з ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" сплачену суму ПДВ, 3% річних та інфляційні втрати.

4. Суд першої інстанції стягнув з ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" 450 000,00 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді сплаченої суми ПДВ, в іншій частині в позові відмовив. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін. ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постало таке питання:

- чи зобов`язаний постачальник повернути суму ПДВ, сплачену покупцем за товар, у разі втрати ним статусу платника ПДВ вже після укладення договору, який визначав ціну товару разом з ПДВ (застосування положень частин 1, 2, 3 ст.632, ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, пунктів 4, 5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі").

6. Верховний Суд відмовив в задоволенні касаційної скарги з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. 22.02.2022 Військова частина (замовник) та ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" (постачальник) уклали Договір 35-22 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язався у визначені договором строки передати замовнику у власність ручний детектор металу та іонізуючого випромінювання CEIA PD240 (код 38430000-8-детектори та аналізатори) (далі - товар), якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації та технічному завданні, які є невід`ємною частиною цього договору, (додаток 1, додаток 2), а замовник зобов`язався прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору.

8. Відповідно до п.3.1 Договору його загальна сума складає 2 700 000,00 грн, у тому числі ПДВ 450 000,00 грн.

9. На виконання Договору 17.05.2022 скаржник поставив, а Військова частина прийняла товар на суму 2 700 000,00 грн з ПДВ.

10. Військова частина платіжним дорученням від 17.05.2022 №835 оплатила поставлений скаржником товар у сумі 2 700 000,00 грн, у тому числі ПДВ 450 000,00 грн.

11. Північний офіс Держаудитслужби провів ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, за результатами якої встановив, що відповідно до Реєстру платників єдиного податку скаржник з 01.04.2022 є платником єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%, та відповідно не сплачує ПДВ, про що Військову частину не було повідомлено.

12. Постачання товару за Договором скаржник здійснив 17.05.2022, тобто в період його перебування у статусі платника єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%.

13. 29.08.2022, 13.09.2022, та 21.09.2022 позивач звертався до відповідача з листами-вимогами про повернення зайво сплачених коштів за Договором, які були залишені без задоволення.

14. Відсутні докази того, що відповідач, отримавши від позивача кошти в повному обсязі за поставлений товар в сумі 2 700 000,00 грн, сплатив 20% ПДВ від цієї суми в розмірі 450 000,00 грн до бюджету.

Короткий зміст позовних вимог

15. Військова частина звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" про визнання недійсним п.3.1 Договору з підстав його невідповідності нормам чинного законодавства України в частині оподаткування поставленого відповідачем товару ПДВ та стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів у вигляді сплаченої суми ПДВ у розмірі 450 000,00 грн, а також 65 333,67 грн інфляційних втрат та 19 343,84 грн 3% річних.

16. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за відсутності правових підстав включив до вартості товару за Договором суму ПДВ у розмірі 450 000,00 грн, який Військовою частиною оплачено в повному обсязі; наведене призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів позивача на суму 450 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

17. Господарський суд міста Києва рішенням від 20.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" на користь Військової частини 450 000,00 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді сплаченої суми ПДВ; в іншій частині в позові відмовив.

18. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог мотивовані встановленням відсутності підстав для включення суми ПДВ до ціни товару на дату його постачання, а тому сплачені Військовою частиною на рахунок скаржника грошові кошти у розмірі 450 000, 00 грн підлягають стягненню з останнього на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

19. 20.05.2024 ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у якій просить їх змінити, скасувавши в частині стягнення 450 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 6 750,00 грн судового збору та ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

20. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та, зокрема, зазначає:

1) суд апеляційної інстанції послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, однак такі висновки зроблені Верховним Судом у правовідносинах, що не є подібними; в жодній з наведених справ предметом розгляду не було стягнення суми ПДВ, сплаченої у складі ціни договору; суд послався на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, однак у справі №916/2478/20 товар на час укладання договору було звільнено від оподаткування, натомість у справі, що переглядається, систему оподаткування змінено вже після укладання договору;

2) суд апеляційної інстанції фактично застосував норму права (ч.1 ст.1212 ЦК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №911/1626/18, від 19.05.2018 у справі №918/769/17, від 10.06.2019 у справі №911/1630/18, від 13.06.2019 у справі №911/1641/18, від 04.07.2019 у справі №911/1627/18, від 19.06.2018 у справі №918/769/17;

3) ані тендерна документація, ані Договір, ані Закон "Про публічні закупівлі" не містять обов`язку зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування, враховуючи, що товар, що є предметом закупівлі і договору, ні на час укладання Договору, ні на час виконання Договору, ні на теперішній час не підлягав і не підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою; відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин 1, 2, 3 ст.632 ЦК, ч.1 ст.1212 ЦК з урахуванням особливостей пунктів 4, 5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

21. 24.07.2024 до Верховного Суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 та, зокрема, зазначає:

- скаржник як одна із сторін зобов`язання набув 450 000,00 грн (ПДВ) поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" понад вартість товару;

- скаржник не надав жодних доказів того, що він, отримавши від Військової частини НОМЕР_1 кошти за поставлений товар в сумі 2 700 000,00 грн, сплатив 20% ПДВ від цієї суми в розмірі 450 000,00 грн до бюджету.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

22. Верховний Суд ухвалою від 08.07.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "МКТ-Комюнікейшн", її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 14.08.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо обов`язку постачальника повернути суму ПДВ, сплачену покупцем за товар, у разі втрати ним статусу платника ПДВ після укладення договору, який визначав ціну товару з урахуванням ПДВ

23. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Пославшись на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, виснував, що відповідач, як одна із сторін зобов`язання, набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі ст.1212 ЦК.

24. У свою чергу скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права (ч.1 ст.1212 ЦК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №911/1626/18, від 19.06.2018 у справі №918/769/17, від 10.06.2019 у справі №911/1630/18, від 13.06.2019 у справі №911/1641/18, від 04.07.2019 у справі №911/1627/18.

25. Також вказує, що ані тендерна документація, ані Договір, ані Закон "Про публічні закупівлі" не містять обов`язку зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування, враховуючи, що товар, що є предметом закупівлі і договору, ні на час укладання Договору, ні на час виконання Договору, ні на теперішній час не підлягав і не підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою; відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин 1, 2, 3 ст.632 ЦК, ч.1 ст.1212 ЦК з урахуванням особливостей пунктів 4, 5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах.

26. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника, виходячи з такого.

27. Частиною 1 ст.1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

28. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК).

29. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК).

30. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

31. Основна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

32. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

33. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

34. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до п.3.1 Договору від 22.02.2022 його загальна сума складає 2 700 000,00 грн, у тому числі ПДВ 450 000,00 грн.

35. В подальшому, 17.05.2022 скаржник поставив, а Військова частина прийняла товар на суму 2 700 000,00 грн з ПДВ та, в це же день, Військова частина платіжним дорученням №835 оплатила поставлений скаржником товар у сумі 2 700 000,00 грн, у тому числі ПДВ 450 000,00 грн.

36. За результатом перевірки Північний офіс Держаудитслужби встановив, що відповідно до Реєстру платників єдиного податку скаржник з 01.04.2022 є платником єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%, та, відповідно, не сплачує ПДВ.

37. Тобто дійсно, на момент укладення Договору скаржник не був наділений пільгами щодо сплати ПДВ і, відповідно, сторони Договору, погодивши, що в ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ, діяли згідно чинного на момент укладення Договору законодавства.

38. Так, суд першої інстанції, оцінюючи підстави для визнання недійсним п.3.1 Договору, зазначив, що станом на дату укладення Договору (22.02.2022) Податковий кодекс України (далі - ПК) не містив норми пп.9.5 п.9 підрозд.8 розд.XX, а тому доводи про наявність передбачених статтями 203, 215 ЦК підстав для визнання Договору у відповідній частині недійсним є необґрунтованими.

39. У той же час суд встановив, що на момент здійснення самої господарської операції з постачання товару за Договором (17.05.2022), діяла редакція ПК, пп.9.5 п.9 підрозд.8 розд.XX якого передбачали, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником ПДВ є призупиненою.

40. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що господарська операція з постачання відповідачем товару за Договором позивачу станом на 17.05.2022 не обкладалась ПДВ відповідно до чинного закону.

41. Частина 1 ст.632 ЦК передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

42. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 2, 3 ст.632 ЦК).

43. Також, частини 4, 5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" встановлюють, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім визначених випадків.

44. Разом з тим, за визначенням, наведеним у пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розд.V цього Кодексу.

45. Згідно з вимогами підпунктів а) і б) п.185.1 ст.185 ПК об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК.

46. Датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у п.187.1 ст.187 ПК.

47. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

48. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

49. Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами ПК та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

50. Отже відповідач, як одна із сторін зобов`язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено.

51. Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 (на яку послався суд апеляційної інстанції), від 04.05.2023 у справі №910/59/22.

52. Таким чином, необґрунтованим є посилання скаржника на положення ст.632 ЦК, ст.41 Закону "Про публічні закупівлі". Договір у відповідній частині недійсним не визнавався (у такій позовній вимозі було відмовлено) та зміни до нього не вносилися.

53. Отже, постачальник зобов`язаний повернути суму ПДВ, сплачену покупцем за товар, у разі втрати ним статусу платника ПДВ вже після укладення договору, який визначав ціну товару разом з ПДВ (застосування положень частин 1, 2, 3 ст.632, ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, пунктів 4, 5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі"). При цьому, відповідне положення договору (щодо включення суми ПДВ у ціну товару) не потрібно визнавати недійсним.

54. Так, у справах №916/2478/20 та №910/59/22 позовні вимоги про визнання договорів частково недійсними не заявлялися, незважаючи на що, Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та від 04.05.2023 у справі №910/59/22 погодився з висновками про відсутність правових підстав для набуття майна (коштів) та, як наслідок, із обґрунтованістю вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів (ПДВ).

55. Також, як вбачається зі встановлених судами обставин справи, відсутні докази того, що відповідач, отримавши від позивача кошти в повному обсязі за поставлений товар в сумі 2 700 000,00 грн, сплатив 20% ПДВ від цієї суми в розмірі 450 000,00 грн до бюджету.

56. Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, що регулюється податковим законодавством), має наслідком збагачення відповідача на суму 450 000,00 грн, тобто набувач збагатився за рахунок Військової частини поза підставою, передбаченою договором.

57. Щодо посилань скаржника на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

58. Скаржник, зокрема, посилається на постанову від 08.08.2019 у справі №911/1626/18, однак Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, відступив від відповідних правових висновків, зазначивши:

"8.23. Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходячи з наведених у пунктах 8.1-8.17 цієї постанови мотивів, не може погодитись з висновком апеляційного господарського суду, який з посиланням на постанови Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи №922/2439/20, від 12.03.2018 зі справи №910/22319/16, від 08.08.2019 зі справи №911/1626/18, зазначив, що оскільки пункт договору в частині включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним у цій частині.

9.2. За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, відступає від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору)".

59. Подібні висновки, від яких відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, містять у постановах від 19.06.2018 у справі №918/769/17, від 10.06.2019 у справі №911/1630/18, від 13.06.2019 у справі №911/1641/18, від 04.07.2019 у справі №911/1627/18, на які також посилається скаржник.

60. І, навпаки, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 (п.8.17 постанови від 03.12.2021), застосованого судом апеляційної інстанції у цій справі.

61. Посилання скаржника на неможливість застосувати висновки, викладені у справі №916/2478/20 (оскільки товар у цій справі на час укладання договору було звільнено від оподаткування, натомість у справі, що переглядається, систему оподаткування змінено вже після укладання договору), Верховний Суд відхиляє з тих мотивів, що ст.1212 ЦК передбачає обов`язок повернення майна як тоді, коли воно набуте без достатньої правової підстави, так і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (як у цьому випадку, внаслідок зміни законодавства).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

63. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

65. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №910/16625/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець