Постанова

від 03.06.2024 по справі 480/7129/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 р.Справа № 480/7129/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у закритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, повний текст складено 25.11.23 року по справі № 480/7129/23

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області треті особи Бюро економічної безпеки України , Керівник Територіального управління бюро економічної безпеки у Волинській області Юлдашев Сергій Олексійович

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з позовною заявою до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області, треті особи - Бюро економічної безпеки України, Керівник Територіального управління бюро економічної безпеки у Волинській області Юлдашев Сергій Олексійович, в якій з урахуванням збільшення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області від 14.06.2023р. №46-к/дск Про звільнення ОСОБА_1 , яким лейтенанта Бюро економічної безпеки України, старшого детектива Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області (посада код 3.2.030) ОСОБА_1 звільнено з посади та служби в Бюро економічної безпеки України за пп.11 п.72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою КМУ від 29.11.2022р. №1333 (у випадку встановлення невідповідності зайнятій посаді під час випробувального строку) з 16.06.2023р.;

- поновити лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 на посаді та службі в Бюро економічної безпеки України старшим детективом Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області (посада код 3.2.030);

- стягнути з Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період починаючи з дня фактичного звільнення з роботи 16.06.2023р.;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 на посаді та службі в Бюро економічної безпеки України старшим детективом Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області (посада код 3.2.030) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць у розмірі відповідно до довідки про середній заробіток старшого детектива Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області (посада код 3.2.030) відповідно до ст. 371 КАС.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області від 14.06.2023р. №46-к/дск Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 на посаді та службі в Бюро економічної безпеки України старшим детективом Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області з 19.06.2023. Стягнуто з Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 344654,87 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 на посаді та службі в Бюро економічної безпеки України старшим детективом Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць у розмірі 57891,25 грн.

Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Волинській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи. Вважає , що судом першої інстанції не було надано належної оцінки такому доказу як доповідна записка від 14.06.2023 за підписом безпосереднього керівника позивача т.в.о. керівника Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області Р. Байкевича, яка безпосередньо була зазначана як підстава звільнення позивача в наказі від 14.06.2023 № 46-к/дск «Про звільнення ОСОБА_1 ». Також , суд першої інстанції дійшов до необгрунтованих висновків щодо форми попередження про звільнення позивача. Вважає , що згідно вимог чинного законодавства суд також не уповноважений надавати оцінку завданням, які встановлюються працівнику на випробувальний термін. При ухваленні судового рішення судом першої інстанції було безпідставно враховано заяву позивача від 06.11.2023 про уточнення (збільшення) позовних вимог, оскільки у даному випадку позивач мав звернутися до суду першої інстанції з заявою про зміну предмета позову (позовних вимог), а не у формі подання заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог. Посилаючись на обґрунтування та обставини , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року по справі № 480/7129/23 повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Від позивача до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу , вважає , що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023р. № 480/7129/23 є законним, правосудним та справедливим, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; з правильним та всебічним дослідженням доказів з цього приводу та правильною оцінкою наданих суду доказів; доведеності обставин, що мають значення для справи; винесене з дотримання умов обґрунтованості та відповідності висновків, що викладені у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи; дотриманням при цьому норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права при вирішені спору, що є підставою для залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Від керівника Територіального управління бюро економічної безпеки у Волинській області до суду надійшов лист про розгляд справи без участі представника.

Від позивача та його представника до суду надійшла заява . в якій проссять провести судове засідання Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 480/7129/23 03.06.2024р. без їх участі .

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи сторін у справі, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що відповідно до витягу з наказу Територіального управління БЕБ у Волинській області № 17-к/дск від 13.03.2023 ОСОБА_1 прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України та призначено на посаду гласного штатного працівника, який має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України, а саме на посаду старшого детектива Відділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління БЕБ у Волинській області, з випробувальним строком три місяці (а.с. 59-60, том 1).

Згідно наказу Територіального управління БЕБ у Волинській області № 20-к/дск від 20.03.2023 Про переведення працівників позивача було переведено на посаду старшого детектива Відділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області (код посади - 3.025), з 20 березня 2023 року зі збереженням раніше встановленого випробувального строку на підставі рапорту ОСОБА_1 від 20.03.2023 (а.с. 66, том 1).

Відповідно до наказу Територіального управління БЕБ у Волинській області № 45-к/дск від 12.06.2023 Про переведення працівників позивача переведено на посаду старшого детектива відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління БЕБ у Волинській області, з 13 червня 2023 року, зі збереженням встановленого випробувального строку на підставі рапорту ОСОБА_1 від 12.06.2023 (а.с. 67, том 1).

Наказом Територіального управління БЕБ у Волинській області № 46-к/дск від 14.06.2023 Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено з посади та служби в Бюро економічної безпеки України за підпунктом 11 п.72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1333, з 16 червня 2023 року, на підставі доповідної записки т.в.о. керівника Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області від 14.06.2023, попередження про наступне звільнення від 14.06.2023. (а.с. 68, том 1).

Не погодившись з вищезазначеним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що оскаржуваний наказ не відповідає критеріям обґрунтованості рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України визначені Законом Про Бюро економічної безпеки Українивід 28.01.2021 № 1150-IX (далі - Закон №1150).

Відповідно до ч.1,2 ст. 1 Закону №1150, Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Діяльність Бюро економічної безпеки України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Закон України "Про центральні органи виконавчої влади", інші закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до Бюро економічної безпеки України та його працівників у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.4, 5 ст. 19 Закону №1150, трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

На виконання вимог ч.5 ст. 19 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України"КМУ затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України від 29.11.2022 № 1333 (далі - Положення № 1333).

Згідно з п.4 Положення № 1333, проходження служби в БЕБ регулюється Законом, цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 14 Положення, на вакантну посаду гласного/негласного штатного працівника БЕБ призначається переможець конкурсу, який пройшов медичну комісію та здатний за станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.

Відповідно до п. 50 Положення, особи, які мають спеціальні звання БЕБ, користуються правами і виконують службові обов`язки відповідно до законодавства та цього Положення.

За п. 54 Положення, особи, які мають спеціальні звання БЕБ, під час виконання покладених на них обов`язків підпорядковуються тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.

Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення особам, які мають спеціальні звання БЕБ, або іншим способом втручатися в законну діяльність осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, зокрема діяльність, пов`язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно з п.п.11 п.72 Положення № 1333 особа, яка має спеціальне звання БЕБ, звільняється із служби у випадку встановлення невідповідності займаній посаді під час випробувального строку.

За п. 74-75 Положення, звільнення осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, із служби здійснюється Директором БЕБ та керівниками територіальних управлінь БЕБ відповідно до повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами.

Останнім днем проходження служби у БЕБ вважається день звільнення особи, яка має спеціальне звання БЕБ, з БЕБ відповідно до наказу БЕБ щодо особового складу.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, процедурні питання проходження випробувального строку працівниками БЕБЗаконом№1150 та Положенням № 1333 не визначені, крім безпосередньо підстави для звільнення.

Закон України"Про державну службу"від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ч. 6 ст. 35 Закону, суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі п. 2 ч.1 ст. 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.

При цьому, згідно п. 17 ч.3 ст. 3 Закону, дія цього Закону не поширюється на: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Суд зазначає, що положення Закону №1150 не містять застережень, що на працівників яким присвоюються спеціальні звання не поширюється законодавство про державну службу, натомість, ст.19 Закону визначає, що трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України, без визначення категорії цих працівників, регулюються, зокрема, законодавством про працю, державну службу.

Також, за змістом статті 2 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) право громадянина України на працю є одним з основних трудових прав працівників.

Положеннями статті 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі №803/31/16, від 30.07.2019 у справі №804/406/16, від 08.08.2019 у справі №813/150/16.

Відповідно до ст. 28 КЗпП України, коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

У разі встановлення роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Суд зазначає, що звільнення працівника під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість звільнення, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Суб`єкт призначення у період випробувального строку з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатність виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб`єкт призначення має право самостійно визначати, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено.

Разом з тим, висновок про невідповідність працівника займаній посаді має бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Тобто для висновку про невідповідність займаній посаді повинні бути достатні очевидні (фактичні) підстави, на основі яких можна пересвідчитися у тому, наскільки обґрунтованими є висновки суб`єкта призначення.

Аналогічна правова позиція щодо тлумачення суті правовідносин із установлення випробувального терміну викладена у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №809/1157/17, від 14 квітня 2020 року у справі №540/743/19, від 22 квітня 2020 року у справі №2140/1369/18, від 16 жовтня 2020 року у справі №489/548/17, від 11 лютого 2021 року у справі №260/26/19, від 08 червня 2023 року у справі № 300/8206/21.

Тобто, метою встановлення випробувального строку є визначення відповідності державного службовця займаній посаді. Так, в період випробувального терміну суб`єкт призначення з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб`єкт призначення має право самостійно визначати, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено.

Водночас висновок про невідповідність працівника займаній посаді має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Отже, роботодавець зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми. В свою чергу завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дійзаконуй принципам права задля забезпечення дотримання відповідним органом прав особи, що звернулася за захистом.

Обов`язковому з`ясуванню, у цьому випадку, підлягають, зокрема такі обставини: коли працівник не справляється з дорученою йому роботою (обов`язками); фіксування самого факту того, що працівник не впорався зі своїми посадовими обов`язками або неналежним чином поставився до них саме в результаті недостатності своєї кваліфікації; визначення конкретних претензій роботодавця, разом із письмовими поясненнями працівника про причини допущених ним порушень.

Аналогічна правова позиція щодо тлумачення суті правовідносин із установленнявипробувального терміну викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №809/1157/17, від 14.04.2020 у справі №540/743/19, від 22.04.2020 у справі №2140/1369/18, від 27.05.2020 у справі №817/44/17 та від 11.02.2021 у справі №0540/8825/18-а.

Водночас висновок про невідповідність працівника займаній посаді має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Отже, роботодавець зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми. В свою чергу завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання відповідним органом прав особи, що звернулася за захистом.

Обов`язковому з`ясуванню, у цьому випадку, підлягають, зокрема такі обставини: коли працівник не справляється з дорученою йому роботою (обов`язками); фіксування самого факту того, що працівник не впорався зі своїми посадовими обов`язками або неналежним чином поставився до них саме в результаті недостатності своєї кваліфікації; визначення конкретних претензій роботодавця, разом із письмовими поясненнями працівника про причини допущених ним порушень.

Як вже зазначалось позивача було призначено на посаду наказом № 17-к/дск від 13.03.2023 з випробувальним строком три місяці, відповідно до його заяви, в якій він по між іншого висловив свою згоду про проходження випробувального терміну.

Вказаний наказ не оскаржений позивачем, отже суд не приймає посилання позивача на безпідставне встановлення випробуваного терміну при прийнятті на роботу.

Наказом Територіального управління БЕБ у Волинській області № 46-к/дск від 14.06.2023 Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено з посади та служби в Бюро економічної безпеки України за підпунктом 11 п.72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1333, з 16 червня 2023 року, на підставі доповідної записки т.в.о. керівника Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області від 14.06.2023, попередження про наступне звільнення від 14.06.2023. (а.с. 68, том 1).

Спірний наказ містить посилання на доповідну записку т.в.о. керівника Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області від 14.06.2023, як на підставу звільнення.

Щодо питання наявності та обґрунтованості підстав для звільнення позивача викладеній у доповідній записці, суд зазначає наступне.

За загальним приписами, невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.

При цьому, невідповідність означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. Невідповідність працівника займаній посаді у зв`язку із недостатньою кваліфікацією не дорівнює систематичному невиконанню працівником покладених на нього посадових обов`язків, що є окремою підставою для звільнення.

Як зазначалось, випробувальний строк власне і надається для того, щоб особа проявила себе на новопризначеній посаді в усіх аспектах як кваліфікований і відповідальний працівник. Водночас, для висновку про невідповідність займаній посаді повинні бути достатні очевидні (фактичні) підстави, на основі яких можна пересвідчитися у тому, наскільки обґрунтованими є висновки суб`єкта призначення.

Також, висновок про невідповідність працівника займаній посаді має бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанови Верховного Суду від 8 жовтня 2020 року у справі № 817/3203/15, від 27 травня 2020 року у справі № 817/44/17, від 04.02.2021 у справі № 826/13700/18).

Отже, суб`єкт призначення, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми.

Судом встановлено, що 14.06.2023 т.в.о. керівника Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області ОСОБА_2 складено доповідну записку (а.с. 124 том.1).

Згідно змісту наведеної доповідної записки т.в.о. керівника Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області ОСОБА_3 повідомляє керівника Територіального управління БЕБ у Волинській області ОСОБА_4 , що старший детектив ОСОБА_1 не виконав завдання, що встановлювалися на випробувальний термін. Також, повідомив, що позивач зарекомендував себе виключно з негативного боку та, як наслідок, якість досудового розслідування у кримінальних справах, які розслідувалися ОСОБА_1 є вкрай низькою та неефективною та такою, що здійснювалося з грубим порушенням Кримінального процесуального законодавства, про що викладено у окремій доповідній записці від 14.06.2023. У зв`язку із цим ОСОБА_1 відсторонено від розслідування усіх кримінальних проваджень, які перебували в його розпорядженні.

Так, аналізуючи зміст записки від 14.06.2023 т.в.о. керівника Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області ОСОБА_3 щодо повідомлення керівника Територіального управління БЕБ у Волинській області ОСОБА_4 про не виконання завдання старшим детективом ОСОБА_1 , що встановлювалися на випробувальний термін, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14.03.2023 т.в.о. керівника Територіального управління БЕБ у Волинській області Юлдашевим Сергієм затверджено Завдання на випробувальний строк старшого детектива Територіального управління БЕБ у Волинській області ОСОБА_1 , в період з 14.03.2023 по 14.06.2023 (а.с.20 том.1).

Згідно змісту наведених завдань до ОСОБА_1 доведено до відома про необхідність:

1. Ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень віднесених до підслідності БЕБ, які надійшли з інших органів досудового розслідування за підслідністю;

2. Здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень. Підготовка та складання процесуальних документів;

3. Здійснення офіційного листування, підготовка відповідей на звернення громадян, запитів та звернень народних депутатів України, запитів на інформацію, що стосуються досудового розслідування кримінальних проваджень;

4. Застосування законодавства в роботі Територіального управління БЕБ у Волинській області при виконанні функціональних обов`язків.

Разом з тим, аналізуючи зміст наведених завдань, суд приходить висновку, що вони мають виключно загальний характер.

Також, оскаржуваний наказ та доповідна записка т.в.о. керівника Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області від 14.06.2023 не містять конкретних підстав в чому саме полягало не виконання завдань, що встановлювалися на випробувальний термін.

Не зазначенні підстави для звільнення й в попередженні про наступне звільнення позивача. В попередженні лише зазначено, що за результатами професійної діяльності позивача на займаній посаді, встановлено що фаховий рівень не достатній для виконання посадових обов`язків (а.с.123 том.1).

Разом з тим, суд зазначає, що на пропозицію суду надати всі наявні докази які стали підставою звільнення ОСОБА_1 , відповідачем не було надано до суду окремої доповідної записки від 14.06.2023 про яку зазначено в оскаржуваному наказі.

Також, дослідивши зміст оскаржуваного наказу, суд не приймає в якості наданих представником відповідача доказів щодо неналежного виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків, зокрема рапорту від 14.06.2023 т.в.о. керівника Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області Байкевича Руслана, витягів протоколу оперативної наради Волинської обласної прокуратури та інших документів складених під час досудового розслідування кримінальних проваджень, оскільки про них не зазначено в оскаржуваному наказі.

Колегія суддів зазначає, що фактичні підстави невідповідності позивача займаній посаді у попередженні про звільнення також не були зазначені, лише повідомлено про встановлення невідповідності займаній посаді у межах визначених повноважень; не зазначено - ким саме та яким чином встановлено невідповідність позивача займаній посаді, і в чому вона полягає.

Також в контексті спірних правовідносин необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду, що висловлена в постанові від 10.06.2021 року у справі №817/892/18, відповідно до якої суб`єкт призначення зобов`язаний визначати в попередженні про звільнення підстави невідповідності державного службовця займаній посаді, адже таке негативне рішення тягне за собою наслідки у вигляді звільнення особи з посади, дискредитує працівника та перешкоджає подальшому працевлаштуванню. Суд касаційної інстанції наголосив, що з метою захисту державного службовця від безпідставного припинення відносин державної служби, попередження про звільнення має містити підстави невідповідності позивача посаді, а також ким саме та яким чином встановлено невідповідність посаді, в чому така невідповідність полягає. Такий висновок зроблений з огляду на те, що наслідком не проходження випробувального строку, в разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді упродовж строку випробування, є припинення державної служби шляхом звільнення.

Колегія суддів звертає увагу , що відповідач не здійснював фіксування самого факту того, що позивач не впорався зі своїми посадовими обов`язками або неналежним чином поставився до них саме в результаті недостатності своєї кваліфікації.

Невідповідність через недостатню кваліфікацію це неякісне виконання роботи чи неналежне виконання трудових обов`язків за умови, що вони викликані недостатньою кваліфікацією.

Вина співробітника у такому неналежному виконанні обов`язків повинна бути відсутня.

Якщо співробітник, наприклад, свідомо відмовляється працювати він порушує трудову дисципліну.

Проте, відповідачем не було відібрано письмових пояснень у позивача про причини допущених ним, на думку відповідача, порушень тощо.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не підтверджено належним чином невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

Також, колегія суддів звертає увагу на те , що ч.2 ст. 28 КЗпП України встановлено , що у разі встановлення роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні.

З матеріалів справи вбачається , що наказом Територіального управління БЕБ у Волинській області № 46-к/дск від 14.06.2023 Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено з посади та служби в Бюро економічної безпеки України за підпунктом 11 п.72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1333, з 16 червня 2023 року, а письмове попередження про наступне звільнення у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді під час випробувального строку було вручено позивачу 14.06.2023.

Враховуючи наведене відповідачем не було належним чином попереджено позивача за три до звільнення як встановлено ч.2 ст. 28 КЗпП України, тобто відповідачем не дотримано вимоги ч.2 ст. 28 КЗпП України щодо належного попередження позивача про звільнення у зв`язку із встановленням роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі .

Наведене свідчить про протиправність прийняття спірного наказу та необхідність його скасування.

Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Разом із тим, саме лише не спростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Враховуючи вищевикладене та встановлене судом першої інстанції, оцінивши докази , які містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, перевіривши наведені доводи як позивача так і апелянта, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів як до суду першої так і апеляційної інстанцій відповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення у формі наказу про звільнення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Межі судового контролю при розгляді справ стосовно незаконності рішень суб`єктів владних повноважень визначено ст. 2 КАС України, відповідно до ч. 2 якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ не відповідає критеріям обґрунтованості рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Тобто, позивач підлягає поновленню на посаді з якої його було звільнено.

За ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, скасування наказу про звільнення позивача передбачає поновлення його на посаді, з якої останній був незаконно звільнений, у даному випадку на посаді та службі в Бюро економічної безпеки України старшим детективом Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області з 19.06.2023., з виплатою на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо посилання апелянта на те , що судом першої інстанції було безпідставно враховано заяву позивача від 06.11.2023 про уточнення (збільшення) позовних вимог, оскільки у даному випадку позивач мав звернутися до суду першої інстанції з заявою про зміну предмета позову (позовних вимог), а не у формі подання заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Із системного аналізу адміністративного процесуального законодавства висновується, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист прав, свобод та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Проте у разі подання таких заяв (клопотань) вони підлягають оцінці виходячи із їхнього змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.

Суд повинен розцінити відповідну заяву (клопотання) як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При поданні відповідних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбаченіКАС України.

Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретної позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) визначає інший спосіб захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.

Водночас, не може вважатися зміною предмета позову визначення способу захисту порушеного права, якщо такий спосіб позивач при зверненні до суду не визначав.

Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, на обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмета позову) посилається на інші обставини, якими він ці (перші) позовні вимоги не обґрунтовував.

Клегія суддів зауважує, що зміст заяви проуточнення (збільшення) позовних вимог та викладені у ній аргументи свідчать про те, що позивач визначився із способом захисту порушеного права, оскільки такий спосіб позивач при зверненні до суду не визначав, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 480/7129/23 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий Повний текст постанови складено 10.06.2024 року