Ухвала

від 18.09.2024 по справі 480/7129/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 480/7129/23

адміністративне провадження № К/990/33754/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2024 року у справі № 480/7129/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бюро економічної безпеки України, Керівник Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області Юлдашев Сергій Олексійович, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бюро економічної безпеки України, Керівник Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області Юлдашев Сергій Олексійович , в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області від 14.06.2023 №46-к/дск «Про звільнення ОСОБА_1 », яким лейтенанта Бюро економічної безпеки України, старшого детектива Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області (посада код 3.2.030) ОСОБА_1 звільнено з посади та служби в Бюро економічної безпеки України за підпунктом 11 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.202. № 1333 (у випадку встановлення невідповідності зайнятій посаді під час випробувального строку) з 16.06.2023;

- поновити лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 на посаді та службі в Бюро економічної безпеки України старшим детективом Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області (посада код 3.2.030);

- стягнути з Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період починаючи з дня фактичного звільнення з роботи 16.06.2023.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2024 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано наказ Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області від 14 червня 2023 року №46-к/дск «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 на посаді та службі в Бюро економічної безпеки України старшим детективом Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області з 19 червня 2023 року. Стягнуто з Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 344 654, 87 грн.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачем втретє 16 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку надіслано до Верховного Суду касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень застосовано норми права, а саме:

- статтю 28 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №2140/1369/18, від 16 жовтня 2020 року у справі №489/548/17, від 22 липня 2020 року у справі № 826/12446/17, від 29 березня 2018 року у справі № 381/4968/16-ц, від 21 грудня 2019 року у справі 701/173/18-ц,

- частину другу статті 2 КАС України у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 599/1422/16-а;

- частину четверту статті 9 КАС України у постанові від 24 січня 2018 року у справі №619/5424/14-а, від 19 липня 2018 року у справі №822/2595/16, від 2 травня 2021 року у справі №825/1902/16.

Водночас, зі змісту касаційної скарги убачається, що одночасно скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутня узгоджена і систематизована практика Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - питаннях правовідносин щодо проходження публічної служби (проходження випробувального терміну), зокрема особами, які мають спеціальні звання БЕБ, на яких розповсюджується спеціальне законодавство з огляду на особливість проходження публічної служби. Крім того, на переконання скаржника, відсутній також висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 28 КЗпП України в контексті обов`язку роботодавця відбирати письмові пояснення у працівників у разі застосування до останніх процедури звільнення на підставі частини другої статті 28 КЗпП України. До того ж скаржник наголошує, що практика Верховного Суду, що регулює питання звільнення працівників у зв`язку з непроходженням випробувального терміну стосується або державних службовців, на яких розповсюджується ЗУ «Про державну службу», або на працівників за трудовим договором на яких розповсюджується КЗпП України, а тому не є релевантною до цих правовідносин.

Отже, з наведеного випливає, що скаржник фактично самостійно зазначає, що постанови Верховного Суду, про неврахування яких судами попередніх інстанцій він зазначає у касаційній скарзі, були ухвалені за інших обставин справи, що, у свою чергу, виключає подібність правовідносин та вказує на недоведеність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, то Суд зазначає, що касаційна скарга не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті, які і не містить аргументів їх неправильного застосування та підстав для формування такого висновку (усунення колізії, визначення пріорітету між нормами, тлумачення норми, т.і.).

З огляду на зазначене, Суд визнає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2024 року у справі № 480/7129/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бюро економічної безпеки України, Керівник Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області Юлдашев Сергій Олексійович, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду