Ухвала

від 11.06.2024 по справі 465/55/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/55/23

2-з/465/112/24

У Х В А Л А

Іменем України

11.06.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі

головуючого-судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря судового засідання - Кондрашин В.Р.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові заявупредставника позивача ОСОБА_1 адвоката ДубінінаР.В. про забезпечення позову по цивільній справі №465/9719/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення коштівта запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,з участютретьої особи:Товариства зобмеженої відповідальності«ДЕРЕВОВИРІБ» простягнення коштів

встановив:

позивач звернувся в суд із вищевказаним позовом.

03.01.2023 року представник позивача звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до відповідача про стягнення коштів(судова справа №465/55/23).

03.01.2023 року представник позивача звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до відповідача про стягнення коштів(судова справа №465/1923/23).

Ухвалою судувід 15.09.2023року справиза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення коштівта запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Товариства з обмеженої відповідальності «ДЕРЕВОВИРІБ» про стягнення коштів об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер справі №465/55/23та розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судувід 22.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

10.06.2024 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стверджуючи, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішеннясуду абоефективний захист,або поновленняпорушених чиоспорюваних правабо інтересівпозивача,за захистомяких позивачзвернувся до суду.

Згідно з ч.1 ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відтак,суд вважає, що слід заяву про забезпечення позову розглядати без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи та матеріали заяви, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України,суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,2ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується:

1 накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У відповідності з роз`ясненнями, викладеними в п.4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як вбачається із роз`яснень п.6 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів , щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17(провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до постанов Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Згідно з ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача на його користь загальну суму коштів у розмірі 1979 239,71 гривень з яких 1565 264,68 гривень основного боргу та 413 975,03 гривень відсотків за користування коштами.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 27.11.2018 року між ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 27/11/2018. Відповідно до платіжних доручень № 67 від 28.11.2018 року на суму 224767,08 гривень, № 1 від 26.03.2019 року на суму 162000,00 гривень, № 1 від 27.03.2019 року на суму 5508,22 гривень на поточний рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» переказано 392275,30 гривень.

Зазначає, між ОСОБА_1 та ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» було укладено Договори про відступлення права вимоги № 2 від 08.08.2019 року, № 3 від 19.08.2019 року, № 4 від 20.08.2019року згідно якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги за договорами позики до боржника в частині 297000,00 гривень. Істотні умови вказаних договорів зокрема щодо оплати за договорами та повідомлення боржника про заміну кредитора виконані.

Також 13.09.2019 року між ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 13/09/2019-1. Відповідно до платіжного доручення № 60 від 13.09.2019 року на суму 85000,00 гривень на поточний рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» переказано 85000,00 гривень.

Зазначає, що 13.09.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 5, згідно якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги за договором позики до боржника в розмірі 85000,00 гривень. Істотні умови вказаного договору зокрема щодо оплати за договором та повідомлення боржника про заміну кредитора виконані.

Крім того в період з 19.07.2019 року по 13.09.2019 року між ТОВ «ГЛЯНС» та ОСОБА_2 було укладено договори позики на виконання яких, відповідно до платіжних доручень № 83 від 19.07.2019 року 16000,00 гривень, № 84 від 25.07.2019 року 27000,00 гривень, № 87 від 25.07.2019 року 56000,00 гривень, № 82 від 19.07.2019 року 99000,00 гривень, № 86 від 25.07.2019 року 22000,00 гривень, № 89 від 26.07.2019 року 77000,00 гривень, № 85 від 25.07.2019 року 99000,00 гривень, № 90 від 26.07.2019 року 15000,00 гривень, № 110 від 02.08.2019 року 53000,00 гривень, № 111 від 02.08.2019 року 31000,00 гривень, № 108 від 02.08.2019 року 99000,00 гривень, № 109 від 02.08.2019 року 99000,00 гривень, № 113 від 05.08.2019 року 97989,38 гривень, № 122 від 20.08.2019 року 70000,00 гривень, № 124 від 21.08.2019 року 29000,00 гривень, № 123 від 21.08.2019 року 99000,00 гривень, № 135 від 13.08.2019 року 99000,00 гривень на поточний рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «ГЛЯНС» переказано 1087989,38 гривень

Зазначає, між ОСОБА_1 та ТОВ «ГЛЯНС» було укладено Договори про відступлення права вимоги № 2 від 01.08.2019 року, № 3 від 02.08.2019 року, № 4 від 02.08.2019 року, № 5 від 02.08.2019 року, № 6 від 05.08.2019 року, № 7 від 05.08.2019 року, № 8 від 05.08.2019 року, № 9 від 06.08.2019 року, № 1 від 13.09.2019 року, № 2 від 13.09.2019 року, № 3 від 13.09.2019року згідно якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги за договорами позики до боржника в розмірі 1087989,38 гривень. Істотні умови вказаних договорів зокрема щодо оплати за договорами та повідомлення боржника про заміну кредитора виконані.

За вказаних обставин у даній справі, позивач посилається на те, що відповідач не вживає жодних заходів, які свідчать про наміри виконувати зобов`язання передбачені Договорами, ухилитися від повернення коштів позивачу.

У заяві про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що відповідачка вживає заходів для приховування свого майна, з яких: 28.12.2023 року відчужено земельну ділянку за кадастровим номером 4623685500:03:002:0846 та 26.01.2024 року припинено право власності на об`єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а тому існує реальна загроза невиконання чи ускладнення відповідачем виконання рішення суду у разі задоволення позову та відчуження відповідачкою такого майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №381696105 від 05.06.2024 року, відповідачка є власником об`єкту нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яке позивач просить накласти арешт.

З огляду на вищезазначене, виходячи від обставин справи, суд вважає, що така заява позивача підлягає до задоволення, оскільки між сторонами дійсно виник спір з приводу повернення відповідачкою коштів у розмірі 1979 239,71 гривень з яких 1565 264,68 гривень основного боргу та 413 975,03 гривень відсотків за користування коштами та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи можливу тривалість розгляду даної справи, суму боргу та виходячи із обсягу позовнихвимог та засад розумності та обґрунтованості вимог позивача щодо забезпечення позову, тому слід забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомогомайна,яке знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,оскільки такийспосіб забезпеченняпозову передбаченийзаконом, не спричинить порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу та найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору і його невжиття може істотно ускладнитичи унеможливитивиконання рішеннясуду абоефективний захист,або поновленняпорушених чиоспорюваних правабо інтересівпозивача,за захистомяких позивачзвернувсядо суду. При обранні способу забезпечення позову судом були враховані інтереси як позивача так і відповідача.

При цьому, суд виходить з того, що заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача не призведуть до обмеження прав сторін, а слугуватимуть заходом запобігання можливих порушень прав позивача та вжиття такого заходу не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч.3 ст.154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 149-153, 247, 258-261, 353-355ЦПК України -

постановив:

заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання 12 червня 2027 року.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Боржник: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_2 .

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 11.06.2024 року.

Суддя: Мартинишин М.О.