Рішення

від 11.06.2024 по справі 465/55/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/55/23

2/465/831/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Мартинишин М.О.

з участю секретаря Кондрашин В.Р.

представника позивача, представника третьої особи ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів

таза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Товариства з обмеженої відповідальності «ДЕРЕВОВИРІБ» про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

03.01.2023 року представник позивача звернувся в суд з позовом про стягнення із відповідача суми заборгованості в розмірі 95275,30 гривень, відсотків за користування коштами, 3 % річних, інфляційного збільшення боргу та стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 27.11.2018 року між ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 27/11/2018. Відповідно до платіжних доручень № 67 від 28.11.2018 року на суму 224767,08 гривень, № 1 від 26.03.2019 року на суму 162000,00 гривень, № 1 від 27.03.2019 року на суму 5508,22 гривень на поточний рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» переказано 392275,30 гривень.

Зазначає, що 02.08.2019 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 1, згідно якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги за договором позики до боржника в частині 95275,30 гривень. Істотні умови вказаного договору зокрема щодо оплати за договором та повідомлення боржника про заміну кредитора виконані.

Зазначає, що відповідач не вживає жодних заходів, які свідчать про наміри виконувати зобов`язання передбачені Договором, ухилитися від виконання зобов`язань перед позивачем.

У зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 суму заборгованість за договором позики в розмірі 95275,30 гривень, відсотків за користування коштами, 3 % річних, інфляційного збільшення боргу та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 23.02.2023 року відкрито провадження у справі №465/55/23 за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати за участю учасників справи.

13.03.2023 року по справі №465/55/23 року представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду та до якої представник позивача уточнив позовні вимоги, надавши обґрунтований розрахунок, зокрема просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 суму заборгованість за договором позики в розмірі 148 512,55 гривень з яких 95 275,30 гривень основного боргу, 31 476,79 гривень відсотків за користування коштами, 2 708,67 гривень 3 % річних, 19 051,79 інфляційного збільшення боргу та стягнути понесені судові витрати.

13.03.2023 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву проти позову заперечив, зокрема з підстав виконання зобов`язання первісному кредитору, надав докази.

16.03.2023 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, до якого зазначив, що належним доказом повернення позикової заборгованості первісному кредитору могла би бути квитанція прибуткового касового ордеру, однак таких доказів сторона відповідача не надала та вирішили ввести суд в оману, подавши очевидно підроблені письмові докази. Відтак зазначає, що твердження сторони відповідача щодо відсутності заборгованості перед Позивачем у зв`язку із належним виконанням зобов`язання первісному кредитору з мотивів наведених слід відхилити як необґрунтовані.

30.03.2023 року представник відповідача подав до суду заперечення(на відповідь на відзив) проти якого заперечив, зокрема з підстав не укладення договорів позики, відсутності належних доказів переходу до позивача прав вимоги до відповідача та відсутності заборгованості перед позивачем у зв`язку з належним виконанням зобов`язання первісному кредитору.

21.03.2023 року представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача та з врахуванням поданої уточненої позовної заяви від 12.04.2023 року, до якої просив стягнути суму заборгованості в розмірі 1469 989,38 гривень, відсотків за користування коштами, 3 % річних, інфляційного збільшення боргу та стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 27.11.2018 року між ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 27/11/2018. Відповідно до платіжних доручень № 67 від 28.11.2018 року на суму 224767,08 гривень, № 1 від 26.03.2019 року на суму 162000,00 гривень, № 1 від 27.03.2019 року на суму 5508,22 гривень на поточний рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» переказано 392275,30 гривень.

Зазначає, між ОСОБА_4 та ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» було укладено Договори про відступлення права вимоги № 2 від 08.08.2019 року, № 3 від 19.08.2019 року, № 4 від 20.08.2019року згідно якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги за договорами позики до боржника в частині 297000,00 гривень. Істотні умови вказаних договорів зокрема щодо оплати за договорами та повідомлення боржника про заміну кредитора виконані.

Також 13.09.2019 року між ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 13/09/2019-1. Відповідно до платіжного доручення № 60 від 13.09.2019 року на суму 85000,00 гривень на поточний рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» переказано 85000,00 гривень.

Зазначає, що 13.09.2019 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 5, згідно якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги за договором позики до боржника в розмірі 85000,00 гривень. Істотні умови вказаного договору зокрема щодо оплати за договором та повідомлення боржника про заміну кредитора виконані.

Крім того в період з 19.07.2019 року по 13.09.2019 року між ТОВ «ГЛЯНС» та ОСОБА_2 було укладено договори позики на виконання яких, відповідно до платіжних доручень № 83 від 19.07.2019 року 16000,00 гривень, № 84 від 25.07.2019 року 27000,00 гривень, № 87 від 25.07.2019 року 56000,00 гривень, № 82 від 19.07.2019 року 99000,00 гривень, № 86 від 25.07.2019 року 22000,00 гривень, № 89 від 26.07.2019 року 77000,00 гривень, № 85 від 25.07.2019 року 99000,00 гривень, № 90 від 26.07.2019 року 15000,00 гривень, № 110 від 02.08.2019 року 53000,00 гривень, № 111 від 02.08.2019 року 31000,00 гривень, № 108 від 02.08.2019 року 99000,00 гривень, № 109 від 02.08.2019 року 99000,00 гривень, № 113 від 05.08.2019 року 97989,38 гривень, № 122 від 20.08.2019 року 70000,00 гривень, № 124 від 21.08.2019 року 29000,00 гривень, № 123 від 21.08.2019 року 99000,00 гривень, № 135 від 13.08.2019 року 99000,00 гривень на поточний рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «ГЛЯНС» переказано 1087989,38 гривень

Зазначає, між ОСОБА_4 та ТОВ «ГЛЯНС» було укладено Договори про відступлення права вимоги № 2 від 01.08.2019 року, № 3 від 02.08.2019 року, № 4 від 02.08.2019 року, № 5 від 02.08.2019 року, № 6 від 05.08.2019 року, № 7 від 05.08.2019 року, № 8 від 05.08.2019 року, № 9 від 06.08.2019 року, № 1 від 13.09.2019 року, № 2 від 13.09.2019 року, № 3 від 13.09.2019року згідно якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги за договорами позики до боржника в розмірі 1087989,38 гривень. Істотні умови вказаних договорів зокрема щодо оплати за договорами та повідомлення боржника про заміну кредитора виконані.

Зазначає, що відповідач не вживає жодних заходів, які свідчать про наміри виконувати зобов`язання передбачені Договором, ухилитися від виконання зобов`язань перед позивачем.

У зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 суму заборгованість за договорами позики в розмірі 1469 989,38 гривень, відсотків за користування коштами, 3 % річних, інфляційного збільшення боргу та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суддівід 28.04.2023року відкритопровадження усправі №465/1920/23за правиламизагального позовногопровадженнята призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.09.2023року справиза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 простягнення коштівта запозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Товариства з обмеженої відповідальності «ДЕРЕВОВИРІБ» про стягнення коштів об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер справі №465/55/23та розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

19.10.2023 року представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду та до якої представник позивача уточнив позовнівимоги,надавши обґрунтованийрозрахунок,зокрема просивстягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 за об`єднаним позовом 1565 264,68 гривень основного боргу та 413 975,03 гривень відсотків за користування позиченими коштами та стягнути понесені судові витрати.

12.12.2023 року ухвалою, постановленою судом, не виходячи до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, надано стороні відповідача додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву.

19.12.2023 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву проти позову заперечив, зокрема з підстав того, що ці кошти переховувались відповідачці не в якості позики,а з метою використання їх в господарській діяльності ТзОВ «Деревовиріб» та ТзОВ «Глянс». Сам договір позики відповідач не укладала, а довільне значення в призначенні платежу на договір позики не свідчить про те, що відповідач підписувала такий правочин. Зазначає, що всі цивільні правовідносини, які виникли між ТзОВ «Деревовиріб», ТзОВ «Глянс» та ОСОБА_2 були врегулюванні за рішенням засновника цих підприємства ОСОБА_5 , який являється громадянином США та проживає у США АДРЕСА_1 . Також, згідно даних бухгалтерської звітності в ТзОВ «Деревовиріб» та ТзОВ «Глянс» відсутній облік заборгованості ОСОБА_2 та в податковій звітності цього боргу теж не відображено. У зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні позові за безпідставністю.

26.02.2024 року ухвалою,постановленою судом,не виходячидо нарадчоїкімнати,занесеною дожурналу судовогозасідання, відмовлено представнику відповідача про виклик свідків.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року заяву про зміну підстав позову, поданої представником позивача 11.03.2024 року разом із доданими матеріалами - повернуто представнику позивача.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11.06.2024 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні представника позивача, представника третьої особи підтримав позовні заявам, з врахуванням заяви про зміну предмета позову, надав аналогічні пояснення викладеним в позовних заявах та заяві про зміну предмета позову Просив позови задоволити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позови заперечив повністю, надали аналогічні пояснення викладеним у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснення поданих по справі. Додатково зазначили, що представник позивач приховує всі обставини і створює штучні спори, самих договорів позики немає, це були зобов`язання щодо погашення боргів ТзОВ «Деревовиріб»та ТзОВ«Глянс»,це буликошти засновникацих підприємств ОСОБА_5 ,який являєтьсягромадянином СШАта проживаєу США АДРЕСА_1 .Тому аросили відмовити в задоволенні позовів за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позови підставні та підлягають до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено,що вперіод з28.11.2018року по13.09.2019року напоточний рахунок ОСОБА_2 відТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ»зараховано відповіднодо платіжнихдоручень №67від 28.11.2018року насуму 224767,08гривень (ТомІІ,а.с.60),№ 1від 26.03.2019року насуму 162000,00гривень (ТомІІ,а.с.61),№ 1від 27.03.2019року насуму 5508,22гривень (ТомІ,а.с.24),№ 60від 13.09.2019року насуму 85000,00гривень (ТомІІ,а.с.62)грошові коштизагальною сумою477275,30гривень зпризначенням платежу«надання позикизгідно договору№27/11/2018 від 27.11.2018», «надання позики згідно договору №13/09/2019-1 від 13.09.2019».

Відповідно до договорів відступлення права вимоги № 1 від 02.08.2019 року (Том І, а.с. 19, 20), № 2 від 08.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 74), № 3 від 19.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 75), № 4 від 20.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 76), № 5 від 13.09.2019 року (Том ІІ, а.с. 77) ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» відступило право вимоги за вказаними договорами ОСОБА_4 .

В період з 19.07.2019 року по 13.09.2019 року на поточний рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «ГЛЯНС» зараховано відповідно до платіжних доручень № 83 від 19.07.2019 року 16000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 43), № 84 від 25.07.2019 року 27000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 44), № 87 від 25.07.2019 року 56000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 45), № 82 від 19.07.2019 року 99000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 46), № 86 від 25.07.2019 року 22000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 47), № 89 від 26.07.2019 року 77000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 48), № 85 від 25.07.2019 року 99000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 49), № 90 від 26.07.2019 року 15000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 50), № 110 від 02.08.2019 року 53000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 51), № 111 від 02.08.2019 року 31000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 52), № 108 від 02.08.2019 року 99000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 53), № 109 від 02.08.2019 року 99000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 54), № 113 від 05.08.2019 року 97989,38 гривень (Том ІІ, а.с. 55), № 122 від 20.08.2019 року 70000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 56), № 124 від 21.08.2019 року 29000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 57), № 123 від 21.08.2019 року 99000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 58), № 135 від 13.08.2019 року 99000,00 гривень (Том ІІ, а.с. 59) грошові кошти загальною сумою 1087989,38 гривень з призначенням платежу «надання позики».

Відповідно до договорів відступлення права вимоги № 2 від 01.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 63), № 3 від 02.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 64), № 4 від 02.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 65), № 5 від 02.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 66), № 6 від 05.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 67), № 7 від 05.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 68), № 8 від 05.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 69), № 9 від 06.08.2019 року (Том ІІ, а.с. 70), № 1 від 13.09.2019 року (Том ІІ, а.с. 71), № 2 від 13.09.2019 року (Том ІІ, а.с. 72), № 3 від 13.09.2019 року (Том ІІ, а.с. 73) ТОВ «ГЛЯНС» відступило право вимоги за вказаними договорами ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 про зміну первинного кредитора за всіма вищезазначеними договорами поштовими відправленнями (Том ІІ, а.с. 78-93), які Відповідач відмовилася отримувати (Том ІІ, а.с. 94).

ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 про зміну первинного кредитора за всіма вищезазначеними договорами електронним повідомленням № 000001 від 28.04.2020 року (Том ІІ, а.с. 95), яке було отримано Відповідачем (Том ІІ, а.с. 96).

Електронним повідомленням № 000003 від 13.04.2022 року (ТомІІ,а.с.97)ОСОБА_4 надіслав вимогу ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, проте остання таку вимогу відмовилась отримувати (Том ІІ, а.с. 98).

Судом також установлено відсутність договорів позики у письмовій формі між сторонами.

На вимогу суду оригінали документів(Том І, а.с. 87-89), копії яких подано представником відповідача до суду відповідач та її представник не надали, у підготовчому засіданні представник відповідачки заявив що оригіналів поданих ним письмових доказів немає, відтак суд не бере такі докази до уваги, відповідно до частини шостої статті 96 ЦПК України.

Судом також відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про допит свідків виходячи з наступного, відповідно до частини другої статті 91 ЦПК України у заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. У своїй заяві відповідач вказує на обставини щодо отримання нею коштів та неповернення таких в подальшому первинним кредиторам ТОВ «ГЛЯНС» та ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» та зазначає учасників вказаних правовідносин ОСОБА_2 , ТОВ «ГЛЯНС», ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ», ОСОБА_6 . Проте не обґрунтовує які обставини може підтвердити ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Відтак суд відмовив у допиті свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за необґрунтованістю. Відповідачем вказано що ОСОБА_6 є громадянином США та проживає у США, відповідно частин другої третьої статті 69 ЦПК України свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд, в порядку частини сьомої статті 212 ЦПК України свідок, перекладач, спеціаліст, експерт можуть брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно в приміщенні суду. Оскільки свідок ОСОБА_6 проживає у США та не може з`явитися до суду в якого на розгляді перебуває справа та до іншого суду в приміщенні якого свідок міг би взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у допиті свідка громадянина ОСОБА_12 відмовлено.

Водночас суду не надано жодних доказів повернення грошових коштів отриманих відповідачем ані первинному кредитору ані новому кредитору.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до умов Правил відповідач акцептував оферту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства,вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення, в тому числі і реквізити банківської карти.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексувизначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно доп.1ч.1ст.512ЦК Україникредитор узобов`язанні можебути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Письмова форма для договору позики є обов`язковою у випадку позикових правовідносин стороною яких є юридична особа відтак правовідносини, які виникли між Відповідачем та первинними кредиторами не є позиковими договірними відносинами.

Суд враховує правову позицію сформовану Верховним Судом щодо обов`язкової письмової форми для договору позики - висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 09.08.2023 року у справі № 755/16831/19.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладеному у Постанові від 15.06.2021 (справа № 904/5726/19), передбачено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Отже, суд у випадку неправильного використання норм законодавства позивачем, дослідивши фактичні обставини справи, може застосувати саме ті норми, які регулюють встановлені правовідносини.

Оскільки договори позики не було оформлено у письмовій формі то грошові кошти зараховані на поточний рахунок Відповідача є набутими безпідставно, а спірні правовідносини сторін винили з безпідставно отриманих грошових коштів, які регулюються за правилами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальнимиінститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (Близька за змістом позиція викладена в постановах ВС від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або якщо набуття відбулося у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів) (близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі № 6-3090цс15).

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й на час розгляду спору.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (правова позиція подібного змісту викладена в постанові ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Приписами ст. 1213 ЦК України врегульовано, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом враховано висновок Верховного Суду висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року в справі 910/12525/20. Оскільки судом встановлено що відповідач отримавши повідомлення від позивача про відступлення права вимоги за зобов`язаннями, які виникли в результаті її правовідносин з ТОВ «ГЛЯНС» та ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» та не надіслала жодного заперечення ані позивачу, ані первинним кредиторам ТОВ «ГЛЯНС» та ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» натомість тільки після звернення позивачем до суду заперечила наявність позикових зобов`язань поведінка відповідачки є недобросовісною, такою що суперечить її попередній поведінці. Правочини між ТОВ «ГЛЯНС», ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» та позивачем не є нікчемними та судом недійсними не визнавались. Суд вважає що первинні кредитори ТОВ «ГЛЯНС» та ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» мали право вимоги до відповідачки, яке в подальшому відступили відповідно до закону позивачу.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання сторони відповідача на висновок Верховного Суду висловлений у постанові Верховного Суду від 11.01.2023 року в справі 548/12525/20 суд враховує та відхиляє оскільки в справі №548/12525/20 відповідно до змісту вказаної постанови Верховного Суду наявний спір про право щодо надмірно сплачених коштів за договором купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі господарського товариства. Спірні правовідносини в справі, що розглядається суттєво відрізняються зокрема через недобросовісну поведінку відповідачки, щодо отримання коштів на свій поточний рахунок та не заперечення щодо відступлення прав вимоги позивачу саме за позиковими зобов`язаннями. Оскільки судом не встановлено будь яких інших правовідносини позивача, первинних кредиторів ТОВ «ГЛЯНС», ТОВ «ДЕРЕВОВИРІБ» з відповідачкою то грошові кошти очевидно отримані відповідачкою безпідставно.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Устатті 526ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1статті 599 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання»(статті530,631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 ЦК України).

Статтею 612ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовних заяв становить 1565 264,68 гривень та 413 975,03 гривень відсотків за користування коштами згідно надано розрахунку представником позивача.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею514, частиною 1 статті516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, внаслідок укладення декількох договорів відступлення права вимоги до ОСОБА_4 перейшли всі права первісних кредиторів у зобов`язаннях, які є предметом спору.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України,кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З оглядуна вищенаведене,суд бередо увагипредставника позивачарозрахунок,який складенийу відповідностідо вимогчинного законодавства,відповідач обґрунтованихзаперечень щодорозрахунку судуне надав, клопотання щодо неспівмірності витрат до суду не надходило.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач, посилаючись на норми ст. 536 ЦК України, зазначив про можливість стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Натомість суд вважає аргументи представника позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачу були повернені грошові кошти, як і відсутні докази, що позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги, щодо їх повернення.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставізазначеного,дослідивши матеріалисправи,аналізуючи зібраніпо справідокази вїх сукупностіта співставленні,суд приходитьдо висновку,щодо необхідностізадоволення позовута стягнутизвідповідача на користь позивача кошти у розмірі 1 979 239,71 гривень, з яких 1565 264,68 гривень основного боргу та 413 975,03 гривень відсотків за користування коштами.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). В контексті вказаної судової практики, суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Згідно зст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язкуз чим,звідповідача накористь позивачаслід стягнутипонесені останнімсудові витратив загальному розмірі 14213,92 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовних заяв.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України

ВИРІШИВ:

позови задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі 1 979 239,71 гривень, з яких 1565 264,68 гривень основного боргу та 413 975,03 гривень відсотків за користування коштами та судові витрати у розмірі 14213,92 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовних заяв, а всього разом 1 999453,63 гривень(один мільйон дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят три гривні, шістдесят три копійки).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Товариство з обмеженої відповідальності «ДЕРЕВОВИРІБ», код ЄДРПОУ: 40649367, місцезнаходження: Дніпропетровська область Синельниківський район смт Межова вул. Грушевського, буд. 2.

Дата складення повного судового рішення - 21.06.2024 року.

Суддя: Мартинишин М.О.