Рішення

від 04.06.2024 по справі 145/175/20

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/175/20

Провадження № 2/145/28/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2024 р. смт Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Гніваньводопостач» про визнання незаконними, скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень і звільнення з роботи, зміну дати та формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Тиврівського районного суду Вінницької області із позовною заявою до Комунального підприємства «Гніваньводопостач» про визнання незаконними, скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень і звільнення з роботи, зміну дати та формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що наказом по підприємству № 50-к від 26 травня 2011 року вона була прийнята з 26 травня 2011 року на посаду головного бухгалтера. 28 грудня 2019 року вона подала заяву про звільнення з посади за власним бажанням. 08 січня 2020 року новий керівник підприємства ОСОБА_2 на робочому місці ображав її, погрожував фізичною розправою. А наказом № 02-к від 11 січня 2020 року їй було оголошено догану за невиконання посадових обов`язків, а саме несвоєчасну сплату податків. Наказом № 05-к від 11 січня 2020 року їй було оголошено догану на підставі висновку комісії по проведенню службового розслідування щодо причин виникнення на підприємстві відповідача заборгованості та порушення термінів сплати ПДФО, а також допущення низки фінансових зловживань і порушень, які призвели до фінансових втрат та штрафних санкцій підприємства. В подальшому наказом № 06-к від 11 січня 2020 року її було звільнено з роботи цього ж дня за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Також цим наказом вказано бухгалтерії виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку за 179 днів та вирахувати із коштів 77079 грн. 15 коп. за неправомірно отримане заохочення, відповідно до висновку комісії для проведення службового розслідування.

Підставами для застосування до неї дисциплінарних стягнень та її звільнення, як вказано в наказах, є невиконання нею посадових обов`язків, а саме: несвоєчасна сплата податків, допущення низки фінансових зловживань та порушень, які призвели до фінансових втрат та штрафних санкцій підприємства, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Вказані накази вважає незаконними та безпідставними, так як фактично протягом одного дня до неї було застосовано три дисциплінарних стягнення за одне й те ж саме порушення трудової дисципліни, що суперечить вимогам ч.2 ст.149 КЗпП України. Протягом усього часу роботи на підприємстві до виконання своїх обов`язків вона відносилася добросовісно, на належному рівні виконувала їх. Крім того, саме директор підприємства, відповідно до своєї посадової інструкції забезпечує виконання підприємством всіх зобов`язань перед державними та місцевими бюджетами. Про загрозу несплати податків і несплату податків вона подавала відповідні доповідні записки директору. Вирахування з її заробітної плати 77079 грн. 15 коп. є неправомірним, так як суперечить ст.136 КЗпП України щодо порядку покриття шкоди працівниками. На даний час вона не бажає продовжувати з відповідачем трудові відносини, тому вважає, що є підстави для зміни дати та формулювання причини звільнення її з роботи.

З урахуванням наведеного, а також уточненням позовних вимог просить суд визнати незаконними та скасувати:

- наказ по КП «Гніваньводопостач» № 02-к від 11 січня 2020 року про оголошення їй догани за невиконання посадових обов`язків, а саме: несвоєчасну сплату податків;

- наказ № 05-к від 11 січня 2020 року про оголошення їй догани на підставі висновку комісії для проведення службового розслідування щодо причин виникнення у відповідача заборгованості та порушення термінів сплати ПДФО за допущення низки фінансових зловживань і порушень, які призвели до фінансових втрат та штрафних санкцій підприємства;

- наказ № 06 к від 11 січня 2020 року про звільнення її з роботи 11 січня 2020 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, п.3 ст.40 КЗпП України, виплату їй компенсації за невикористану відпустку за 179 днів та вирахування згідно висновку комісії для проведення службового розслідування щодо причин виникнення у КП «Гніваньводопостач» заборгованості та порушення термінів сплати ПДФО із коштів 77079 грн. 15 грн. за неправомірно отримане матеріальне заохочення;

- змінити дату звільнення з дня ухвалення рішення суду та формулювання причин її звільнення відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням та зобов`язати відповідача внести відповідні записи у трудову книжку;

- стягнути з відповідача на її користь розрахунок при звільненні з роботи в сумі 78637 грн. 54 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судом рішення в сумі 1019964 грн. 27 коп. та заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 року і січень 2020 року в сумі 13579 грн. 89 коп.;

- стягнути з відповідача на її користь судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено розгляд справи.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області І.О.Ратушняка від 16 березня 2021 року вказану справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області І.О.Ратушняка від 01 лютого 2023 року задоволено заявлений суддею самовідвід та передано справу для визначення судді в порядку, визначеному ст.33 ЦПК України.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області В.В.Вальчука від 02 лютого 2023 року справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області В.В.Вальчука від 02 лютого 2023 року справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області Л.В.Копилової від 24 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження.

13 березня 2020 року відповідач надав суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вказував, що ОСОБА_1 звільнена за результатами проведення перевірки на підприємстві. Її звільнення проведено у відповідності до вимог КЗпП України. Вона відмовилася від надання пояснень при застосуванні до неї дисциплінарних стягнень, що підтверджується відповідними актами, а висновок перевірки, який вона надала суду без дати та реєстраційного номеру вона взяла самовільно маючи доступ до кабінету керівника. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

13 березня 2020 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якій вказувала, що жодних підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у відповідача не було.

При розгляді справи позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до в.о. директора КП «Гніваньводопостач» із заявою, в якій просила звільнити її з посади головного бухгалтера за власним бажанням (а.с.12 том №1).

З висновку без дати комісії для проведення службового розслідування щодо причин виникнення у КП «Гніваньводопостач» заборгованості та порушення термінів сплати ПДФО, вбачається, що під час проведення перевірки на підприємстві відповідача було встановлено ряд порушень, допущених головним бухгалтером ОСОБА_1 , а саме:

- головний бухгалтер відповідно до наказу № 22/1 к від 25 березня 2019 року «Про суміщення посад» виконувала обов`язки юрисконсульта з виплатою доплати у розмірі 50 % окладу юрисконсульта в порушення Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»;

- за наявності на підприємстві боргу по ПДФО та ЄСВ протягом 2019 року головному бухгалтеру ОСОБА_1 премія виплачувалася в розмірі 50% в загальній сумі 77079 грн. 15 коп.

Комісія вважала, що в.о. директора КП «Гніваньводопостач» ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_1 допустили низку фінансових зловживань та порушень, які призвели до фінансових втрат та штрафних санкцій підприємства, тому за виявлені порушення ОСОБА_1 слід повернути на рахунок КП «Гніваньводопостач» кошти в сумі 77079 грн. 15 коп. за неправомірно отримане матеріальне заохочення та неправомірну отриману доплату за суміщення посад та вжити до неї заходів дисциплінарного стягнення (догани, звільнення) (а.с.18-19 том № 1).

Згідно акту, складеного комісією на підприємстві 10 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовилася від надання пояснення щодо систематичної несплати податкових зобов`язань (а.с.124 том № 1).

На підставі наказу № 02-К від 11 січня 2020 року по КП «Гніваньводопостач» за невиконання посадових обов`язків, а саме: несвоєчасну сплату податків ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.14 том № 1).

На підставі наказу № 05-К від 11 січня 2020 року по КП "Гніваньводопостач" згідно висновку комісії для проведення службового розслідування щодо причин виникнення заборгованості та порушення термінів сплати ПДФО за допущення низки фінансових зловживань та порушень, які призвели до фінансових втрат та штрафних санкцій підприємства, ОСОБА_1 оголосили догану (а.с.15 том №1).

Згідно акту, складеного комісією на підприємстві 11 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовилася від підпису наказу про дисциплінарне стягнення (а.с.125 том № 1).

Згідно наказу № 06-К від 11 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, п.3 ст.40 КЗпПУ.

Цим же наказом вказано бухгалтерії виплатити позивачці компенсацію за невикористану відпустку за 179 днів та вирахувати із коштів 77079 грн. 15 коп. за неправомірно отримане матеріальне заохочення (а.с.16 том № 1).

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої 14 листопада 2008 року директором КП «Гніваньводопостач» (а.с.32-33), до завдань та обов`язків головного бухгалтера входить:

-забезпечення ведення бухгалтерського обліку з дотриманням єдиних методологічних принципів, установлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», з обліком особливостей діяльності підприємства та технології обробки облікових даних;

- формування у відповідності із законодавством облікової політики виходячи з структури та особливостей діяльності підприємства;

- очолює роботу по підготовці та прийняттю робочого плану рахунків, форм первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення господарських операцій, за якими не передбачені типові форми, документів внутрішньої бухгалтерської звітності;

- здійснює контроль за дотриманням порядку оформлення первинних документів, відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, дотриманням технології обробки бухгалтерської інформації та порядку документообігу;

- забезпечує складання статистичної звітності, надання її в установленому порядку у відповідні органи;

- за погодженням з керівником підприємства забезпечує перерахування податків і зборів, соціальних внесків, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами у відповідності з договірними обов`язками;

- здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним і ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням власності підприємства;

- приймає необхідні заходи для попередження несанкціонованого виправлення записів в первинних документах і реєстрах бухгалтерського обліку;

- забезпечує зберігання оброблених документів, реєстрів і звітності в період встановленого строку, а також їх передачу в установленому порядку в архів;

- приймає міри по попередженню недостач, незаконного використання засобів і товарно-матеріальних цінностей, порушення фінансового та господарського законодавства;

- приймає участь в розробці заходів по забезпеченню дотримання штатної, фінансової і касової дисципліни;

- керує працівниками бухгалтерії підприємства і розподіляє між ними посадові завдання і обов`язки;

- повідомляє директора підприємства про всі виявлені недоліки в роботі бухгалтерії підприємства, з роз`ясненням причин виникнення і пропозиціями щодо їх усунення.

Згідно посадової інструкції директора підприємства КП «Гніваньводопостач» (а.с.34-35) до його посадових обов`язків входить забезпечення виконання підприємством всіх зобов`язань перед державними та місцевим бюджетами, державними небюджетними соціальними фондами, замовниками і кредиторами, включаючи установи банку, а також господарських і трудових договорів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 неодноразово (протягом 2013-2020 років) зверталася з доповідними на ім`я директора КП «Гніваньводопостач» та до голови Гніванської міської ради з приводу фінансового стану підприємства та наявності заборгованості по сплаті податків (а.с.36-61).

Постановою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 як головного бухгалтера притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-4 КУпАП та те, що вона несвоєчасно перерахувала до бюджету податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 34 грн. (а.с.201 том № 1).

Допитана прирозгляді справисвідок ОСОБА_6 пояснила суду, що працювала в 2019 році у КП «Гніваньводопостач». Після новини про те, що на підприємстві буде новий директор ОСОБА_1 , яка на той час працювала головним бухгалтером, написала заяву про звільнення її з посади. Через деякий час на підприємство приїхала комісія з міської ради для проведення перевірки, а 11 січня 2020 року були скликані збори працівників, на яких позивачка була відсутня. На зборах повідомили про порушення, які були виявлені під час проведення перевірки і озвучили висновок. І цього ж дня позивачку звільнили з посади. Від підпису наказу вона відмовилася. У складі комісії по перевірці були не всі члени, які вказані у висновку. Висновок позивачка отримала з рук нового директора ОСОБА_2 в кабінеті, сама попросивши про це і зробивши відповідну копію. Також вказувала, що позивачка як головний бухгалтер зверталася щомісяця до директора підприємства та міської ради з питанням фінансового стану підприємства.

Допитана прирозгляді справисвідок ОСОБА_7 пояснила суду,що в 2019 році вона працювала на підприємстві відповідача. Позивачка ОСОБА_1 працювала на той час головним бухгалтером. Дізнавшись про зміну директора, позивачка одразу написала заяву про звільнення її з посади. На підприємстві проводилася перевірка міської ради, перевіряли фінансовий стан підприємства. На зборах працівників оголошували висновок такої перевірки, однак які саме порушення були виявлені вона не пам`ятає. Висновок перевірки ОСОБА_1 сама попросила у нового директора ОСОБА_2 та робила його копію. Їй відомо про те, що ОСОБА_1 будучи головним бухгалтером повідомляла міську раду та директора підприємства про фінансовий стан підприємства.

Допитана прирозгляді справисвідок ОСОБА_8 пояснила суду, що на момент проведення перевірки на підприємстві відповідача вона була у складі комісії, яка проводила перевірку. Предметом перевірки був стан фінансової роботи підприємства, перевірялася кадрова та інша робота. На той момент головним бухгалтером підприємства працювала позивачка ОСОБА_1 . За результатами перевірки комісія виявила ряд порушень, що зафіксовано у висновку. Пам`ятає, що були виявлені порушення допущені позивачкою як головним бухгалтером щодо сумісництва та отримання за це доплат, виплати директору та головному бухгалтеру премій, в той час коли на підприємстві була заборгованість по сплаті податків і працівники підприємства заробітну плату не отримували. Комісія, яка проводила перевірку працювала у повному складі, чи вручали висновок позивачці на даний час не пам`ятає. Не виключає, що висновок комісії міг бути одразу і не підписаний усіма членами комісії, позивачка могла його отримати, а пізніше хтось зі членів комісії міг підписати його.

Допитана прирозгляді справисвідок ОСОБА_9 пояснила суду, що в 2019 році входила до складу комісії від Гніванської міської ради, яка проводила перевірку КП «Гніваньводопостач». До складу комісії входили усі особи, які вказані у висновку перевірки. За наслідками такої перевірки було складено відповідний висновок, у якому відображені виявлені висновки.

Допитана прирозгляді справисвідок ОСОБА_10 пояснила суду, що відповідно до розпорядження голови Гніванської міської ради у 2019 році була створена комісія з метою перевірки фінансового стану підприємства відповідача, до складу якої також входила вона. В ході проведення перевірки було виявлено факти незаконного нарахування премій директору підприємства і головному бухгалтеру ОСОБА_1 та інші порушення, які зафіксовано у відповідному висновку. На питання позивачки пояснила, що дійсно ОСОБА_1 повідомляла міську раду про стан фінансової діяльності комунального підприємства.

Відповідно допункту 3 статті 40 КЗпП Українисистематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, застосуватипункт 3 статті 40 КЗпП Україниможна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення.

Умови, яких необхідно дотримуватись під час розірвання роботодавцем трудового договору на підставіпункту 3 ст. 40 КЗпП України:

- невиконання працівником обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення);

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках не мають юридичного значення) і є чинними на момент звільнення працівника;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно дост.149КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як встановлено судом до позивачки ОСОБА_1 наказами були застосовані дисциплінарні стягнення за несвоєчасну сплату податків та допущення низки фінансових зловживань та порушень, які призвели до фінансових втрат та штрафних санкцій підприємства. Конкретно ці обов`язки не передбачені посадовою інструкцією позивачки. Згідно посадової інструкції саме керівник підприємства повинен забезпечувати виконання підприємством зобов`язань перед державними та місцевими бюджетами. А позивачка ОСОБА_1 про фінансовий стан підприємства та ситуацію повідомляла як директора КП, так і міського голову.

Таким чином позивачку були притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неконкретні та нечіткі порушення обов`язків.

Систематичність у невиконанні працівником своїх обов`язків без поважних причин полягає у їх невиконанні два та більше разів протягом певного періоду.

Верховний Суд у своїй практиці наголошує, що системність повинна полягати саме у фактах порушення та накладення за кожне окреме порушення дисциплінарного чи громадського стягнення. Лише сукупність цих елементів породжує систематичність невиконання обов`язків (постанова ВС від 26 лютого 2020 року у справі № 757/14922/17-ц).

Однак, застосування до позивачки ОСОБА_1 фактичного протягом одного дня трьох дисциплінарних стягнень за одне й теж саме порушення суперечить вимогам ч.2 ст.149 КЗпП України, тому суд не вбачає систематичності неналежного виконання обов`язків позивачкою ОСОБА_1 . Більш того, позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства як головного бухгалтера підприємства.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.

Згідно наказу № 06-К від 11 січня 2020 року вказано бухгалтерії вирахувати із коштів при виплаті розрахунку позивачці ОСОБА_1 77079 грн. 15 коп. за неправомірно отримане матеріальне заохочення.

Проте, вказаний наказ суперечить положенням ст.136 КЗпП України та порядок відшкодування шкоди працівником підприємству відповідачем не дотриманий.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про незаконність та скасування наказів по КП «Гніваньводопостач» № 02-к від 11 січня 2020 року, № 05-к від 11 січня 2020 року та № 06 к від 11 січня 2020 року.

Згідно ч.ч.1,3 ст.235КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом 28 грудня 2019 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з посади головного бухгалтера за власним бажанням.

У відповідності до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Вказана вимоги позивачкою була виконана і з 11 січня 2020 року і тому відповідач мав законні підстави для звільнення її з посади на підставі поданої заяви, однак не зробив того. Тому суд приходить до висновку про зміну дати звільнення ОСОБА_1 з дня ухвалення рішення суду 04 червня 2024 року та формулювання причини її звільнення відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму

Згідно вимог ст.116 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Згідно довідки КП «Гніваньводопостач» станом на 29 січня 2020 року заборгованість по виплатах перед позивачкою ОСОБА_1 становить: заробітна плата за грудень 2019 року 10244 грн. 91 коп.; заробітна плата за січень 2020 року 3334 грн. 98 коп.; компенсація за невикористану відпустку 78637 грн. 54 коп. (а.с.114 том № 1).

Оскільки при звільненні позивачки їй не було виплачено заробітну плату за грудень 2019 року та січень 2020 року, а також компенсацію за невикористану відпустку, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки вказаних сум.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції та триває до моменту поновлення працівника судом на роботі.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, яким вважається період від дня незаконного звільнення до дня поновлення на роботі.

Вказані висновки також висвітлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2022 року у справі № 207/878/20.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(надалі - Порядок). Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові по цивільній справі №6-195цс14 і є обов`язковою для застосування у всіх судах України.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзаців пункту 8 вищевказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, у даному випадку, беручи до уваги, що позивачку було звільнено з посади 11 січня 2020 року, останні два місяця листопад та грудень 2019 року.

Відповідно до довідки про середню заробітну позивачки за 2019 рік, розмір такої за період з січня по грудень 2019 року склав: січень (23 робочі дні) - 9588 грн. 31 коп.; лютий (20 робочих днів) 14313 грн. 31 коп.; березень (21 робочий день) - 16733 грн. 06 коп.; квітень (22 робочих днів) -19138 грн. 31 коп., травень (23 робочих дня) 15477 грн. 14 коп., червень (20 робочих днів) 14380 грн. 55 коп., липень (23 робочих дня) 15982 грн.41 коп., серпень (22 робочих дня) -13019 грн. 30 коп., вересень (21 робочий день) -17376 грн. 65 коп., жовтень (23 робочих дня) 19214 грн. 75 коп., листопад (21 робочий день) 19214 грн. 75 коп., грудень (22 робочих дня) -18999 грн. 91 коп.

Розмір середньоденної заробітної плати становить 741 грн. 14 коп. (а.с.113 том № 1).

На день ухвалення рішення - 04 червня 2024 року строк затримки розрахунку при звільненні позивачки та час вимушеного прогулу складає 1121 день, з 13 січня 2020 року по 04 червня 2024 року.

При розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з наступного.

38214 грн. 66 коп. фактична заробітна плата позивачки за останні два місяці: 42 дні /кількість робочих днів фактично відпрацьованих за два останні календарні місяця роботи/ =909 грн. 87 коп./розмір середньоденної заробітної плати/ х 1121 день/кількість днів вимушеного прогулу/ =1019964 грн. 27 коп.

Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

При цьому, суд враховує, що позовна заява ОСОБА_1 на розгляді в суді перебувала з 06 лютого 2020 року, розглядалася судом більше одного року, не з вини позивача, тому суд ухвалює рішення про стягнення середнього заробітку на її користь за весь час вимушеного прогулу.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Позивачкою 31 січня 2020 року за № 06 укладеного договір з адвокатом Байдак В.Г. про надання їй правової допомоги у даній справі (а.с.96 том № 1).

Згідно акту виконаних робіт від 06 лютого 2020 року адвокатом Байдак В.Г. позивачці надано правову допомогу з приводу підготовки позовної заяви до суду, вартість такої допомоги склала 2000 грн. (а.с.30,97 том № 1).

Згідно акту від 04 червня 2024 року вартість витрат на правову допомогу, які сплати позивачка адвокату складає 5000 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає, що розмір понесених позивачкою витрат на правничу допомогу є підтвердженим, відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності. Тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 40, 116, 117, 136, 148, 149, 235 КЗпП України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Гніваньводопостач» про визнання незаконними, скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень і звільнення з роботи, зміну дати та формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати наказ по КП «Гніваньводопостач» № 02-к від 11 січня 2020 року про оголошення ОСОБА_1 догани за невиконання посадових обов`язків - несвоєчасну сплату податків; наказ № 05-к від 11 січня 2020 року про оголошення ОСОБА_1 догани на підставі висновку комісії для проведення службового розслідування щодо причин виникнення у відповідача заборгованості та порушення термінів сплати ПДФО за допущення низки фінансових зловживань і порушень, які призвели до фінансових втрат та штрафних санкцій підприємства; наказ № 06 к від 11 січня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи 11 січня 2020 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, п.3 ст.40 КЗпП України, виплату їй компенсації за невикористану відпустку за 179 днів та вирахування згідно висновку комісії для проведення службового розслідування щодо причин виникнення у КП «Гніваньводопостач» заборгованості та порушення термінів сплати ПДФО із коштів 77079 грн. 15 грн. за неправомірно отримане матеріальне заохочення.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з дня ухвалення рішення суду 04 червня 2024 року та формулювання причини її звільнення відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Гніваньводопостач» внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 .

Стягнути з Комунального підприємства «Гніваньводопостач» на користь ОСОБА_1 розрахунок при звільненні з роботи в сумі 78637 (сімдесят вісім тисяч шістсот тридцять сім) гривень 54 копійок, середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судом рішення в сумі 1019964 (один мільйон дев`ятнадцять тисяч гривень дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 27 копійок та заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 року і січень 2020 року в сумі 13579 (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 89 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Гніваньводопостач» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 червня 2024 року.

Суддя Копилова Л. В.