Ухвала

від 10.06.2024 по справі 757/64589/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 757/64589/21

провадження № 61-7484ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінсон», треті особі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Преміум Рітейл», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксана Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, державний реєстратор Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлія Ігорівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Бінсон» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 15 січня 2024 року задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Наклав арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 . Заборонив ТОВ «Бінсон» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , в тому числі: укладати договори купівлі-продажу, іншим способом відчужувати права на вказаний об`єкт нерухомості, передавати його у користування третім особам, здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна. Заборонив державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалу оскаржив в апеляційному порядку приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Є. С.

Ухвалою від 19 лютого 2024 року Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є. С., який не був учасником справи, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року.

Ухвалою від 16 квітня 2024 року Київський апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є. С. на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року.

У травні 2024 року представник Максюк М. В. , який діє в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є. С., подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки оскаржувана ухвала про забезпечення позову стосується кола прав та обов`язків приватного виконавця, а саме виконання ним покладених на нього обов`язків з примусового виконання судового рішення.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на такі підстави.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є. С. на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року, Київський апеляційний суд керувався тим, що коло повноважень приватного виконавця щодо процесу реалізації майна чітко визначене законом. Суд зауважив, що приватний виконавець формує та перевіряє заявку і документи щодо передання майна на реалізацію та надсилає її разом з документами, визначеними Порядком реалізації арештованого майна, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронного аукціону до Системи, здійснює доступ до особистих кабінетів учасників через веб-сайт Організатора. Крім того, суд зауважив, що приватний виконавець не є учасником справи, не є власником нерухомого майна, не є стороною правочину.

Підстави закриття апеляційного провадження у справі процесуальний закон визначає у статті 362 ЦПК України.

За змістом частини першої зазначеної статті суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким способом або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Такий правовий висновок щодо застосування приписів статті 362 ЦПК України неодноразово формулювався Верховним Судом, зокрема у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 707/3085/21.

Процесуальний порядок вирішення питання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була учасником справи, суд апеляційної інстанції не порушив, закривши провадження у справі саме після аналізу того, чи стосується ухвала суду першої інстанції, якою накладено арешт на належне відповідачу нерухоме майно, кола прав та обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

Водночас, заявник не погоджується саме з підставою для закриття апеляційного провадження у справі, вважаючи, що оскаржуваної ухвалою.

Так оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, приватний виконавець наполягає на тому, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року забороняють приватному виконавця проводити виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 69479813, включаючи можливість передання на реалізацію належного боржнику ТОВ «Бінсон» арештованого майна. Також приватний виконавець переконаний, що зазначеною ухвалою фактично заборонено проводити дії щодо примусової реалізації майна боржника ТОВ «Бінсон», яке передане на реалізацією приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є. С. в межах виконавчого провадження № 69479813.

Отже, приватний виконавець вважає, що постановлена у цій справі ухвала про забезпечення позову, якою накладено арешт на належне ТОВ «Бінсон» майно, перешкоджає йому виконати рішення суду, що набрало законної сили.

З цього приводу суд апеляційної інстанції правильно вказав заявнику на те, що ухвала про забезпечення позову стосується кола прав та обов`язків власника нерухомого майна, на яке накладений арешт, та сторін оспорюваного правочину, предметом якого є нерухоме майно, на яке накладено арешт.

Приписи статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначають обсяг прав та обов`язків виконавців при виконанні судових рішень, однак цією нормою не передбачено право чи обов`язок виконавця на звернення до суду зі скаргами на судові рішення у зв`язку із вирішенням судами питання про права та обов`язки сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого листа.

Такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26 червня 2023 року у справі № 344/14375/22.

Мотивувальна та резолютивна частини ухвали суду першої інстанції не містять висновків та вказівок суду про права, інтереси та (або) обов`язки приватного виконавця.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець не є стороною у справі, ухвала в якій переглядається, як і не є стороною оспорюваного правочину або власником нерухомого майна, заборони реалізації якого стосується ця ухвала, а отже ухвалою суду першої інстанції його права не порушені.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, натомість зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та помилкового тлумачення норм права і переоцінки обставин, які слугували підставою для закриття апеляційного провадження та які були предметом аналізу суду апеляційної інстанції, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга необґрунтована.

Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Осельського Євгена Сергійовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінсон», треті особі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Преміум Рітейл», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксана Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, державний реєстратор Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлія Ігорівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров