Рішення

від 15.10.2007 по справі 37/370

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/370

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/370

15.10.07

За позовом

ДоПроАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Київського національного лінгвістичного університету стягнення 33072,32 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача  Іваненко І.П.- представник за довіреністю № У07/4940 від 10.08.2007 року;

Від відповідача  Ткаченко В.П.- представник за довіреністю № 519/01 від 20.07.2007 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Київського національного лінгвістичного університету про стягнення 33072,32 грн. заборгованості згідно договору № 3100040 від 01.05.2001.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором № 3100040 від 01.05.2001 року щодо повноти та своєчасності внесення оплати на поставлену теплову енергію, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка становить 33072,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2007 р. порушено провадження у справі № 37/370, розгляд справи було призначено на 20.07.2007 року о 11-00.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою в.о. Заступника Голови Господарського суду міста Києва Іванової Л.Б. від 14.09.2007 року було продовжено строк вирішення спору по справі № 37/370.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2007 року надав суду розрахунок суми боргу, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем відсутня та існує передоплата в розмірі 1284,87 грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що повністю розрахувався з позивачем за надані послуги за договором № 3100040 від 01.05.2001 року. На підтвердження своїх заперечень надає для долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України судом, за згодою представників позивача та відповідача в судовому засіданні 15.10.2007  року були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

                                       ВСТАНОВИВ:

01.11.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(електропостачальною організацією) та Київським національним лінгвістичним університетом (споживачем) був укладений договір на постачання теплової енергії  у гарячій воді № 3100040 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач поставляє теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби : опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору, при зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) повідомлювати абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження Держадміністрації міста Києва про їх змінення, а відповідач -  додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення  та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно п. п. 5.1, 5.5 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку. При відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання  відповідачем своїх договірних зобов'язань у останнього виникла заборгованість у розмірі 29281,93 грн. за період з 01.12.2006 року по 01.06.2007 року. Розрахунок суми боргу та табуляграма знаходяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі зобов'язувались при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, керуватись тарифами, затвердженими Київською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством.

Відповідно до пояснень позивача, позивач при нарахуванні вартості наданих послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, керувався Тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.12.207 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року.

Проте суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано застосовував вищезазначені розпорядження при нарахуванні вартості наданих послуг з огляду на наступне.

Статтею 7 Закону України від 24.06.04р. № 1875 "Про житлово-комунальні послуги" визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Статтею 6 цього Закону визначено повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг.

Ці повноваження, зокрема, полягають у взаємодії з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень.

Відповідно до частини 4 Закону України «Про місцеві державні адмінстраці»нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - "Положення").

Цим Положенням Міністерству юстиції та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, надано право перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.

Також, Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до норм пункту 7 Положення, нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п'ятиденний  строк після його прийняття. Відповідно до норм пункту 16 Положення, зміни і доповнення, внесені до правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.

Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.12.207 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до п. 5 ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше, ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів. А у відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

Як встановлено судом дані розпорядження були  прийняті 15.12.2006 року,  31.01.2007 року, 12.02.2007 року та 30.05.2007 року, але вводили в дію тарифи з 01.12.2006 року, що протирічить вищезазначеній нормі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»та Конституції України.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Слід також зазначити, що постановою Господарського суду міста Києва  по справі № 21/43-А від 13.02.2007 позовні вимоги Київської міської організації Української партії «Єдність»задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано, в тому числі, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.06 № 1575. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 Постанова Господарського суду міста Києва від 13.02.2007 року залишена без змін, набула законної сили і є обов'язковою для виконання при розгляді справи  № 37/369 згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи № 21/43-А суд досліджував питання про необхідність реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації у Київському міському управлінні юстиції і дійшов висновку про те, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації, без здійснення якої вони вважаються нечинними і не можуть застосовуватися.

У зв'язку з тим, що судом розглядалася справа № 21/43-А, де предметом розгляду є визнання недійсним та скасування розпоряджень Київської міської державної адміністрації, на підставі якого відповідачем нараховано позивачу вартість теплової енергії за підвищеними тарифами, то в залученні до участі по справі Київської міської державної адміністрації немає необхідності з огляду на преюдиційність висновків по справі № 21/43-А для справи № 37/369 та будь-якої іншої справи щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у гарячій воді.

За таких обставин суд не застосовує тарифи, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.02.2007 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року, оскільки дані розпорядження не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

В той же час, чинним на зазначений період, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.04 № 2249 передбачено тариф для житлово - експлуатаційних організацій в розмірі 65,30 грн. за 1 Гкал., а також для бюджетних організацій у розмірі 77,68 грн. за 1 Гкал, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

За обґрунтованим розрахунком суду відповідно до наданих табуляграм, розрахунків та платіжних доручень судом встановлено, що за період з 01.02.2007 року по 01.05.2007 року позивачем було надано послуг на суму 107332,80 грн., відповідач в свою чергу за надані  послуги сплатив позивачу, грошові кошти в розмірі 270509,04 грн.

За обґрунтованим розрахунком суду відповідно до наданих табуляграм, розрахунків та платіжних доручень судом встановлено, що за період з 01.12.2006 року по 01.06.2007 року позивачем було надано послуг на суму 68888, 69 грн., відповідач в свою чергу за надані  послуги сплатив позивачу, грошові кошти в розмірі 139599,55 грн. (враховуючи переплату станом на 01.12.2006 року в розмірі 447,75 грн., яка визнається сторонами).

тариф (з ПДВ)гКалнарахованосплаченосальдо на кінець місяця

-447,75

Грг.0665,3240,42515699,752526000-10747,9975

Січ.0765,3258,03616849,750806101,7533

Лют.0765,3148,0349666,620280007768,3735

Бер.0765,3228,0314890,35927695,33-5036,5975

Кві.0765,3152,19932,1323712,09-18816,5575

Тра.0765,328,3321850,079617194,1-34160,5779

Чер.0765,30036550,28-70710,8579

Таким чином, як вбачається з обґрунтованого розрахунку та наданих сторонами доказів, у відповідача станом на день прийняття рішення відсутня заборгованість за надані позивачем послуги за спірний період, а існує навіть переплата в розмірі 70710,86 грн.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач виконав умови договору щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді  і на момент звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості Національним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманова  вже було перераховано позивачу суму боргу, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи, а також обґрунтованим розрахунком суду.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 29281,93 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з  відповідача інфляційні витрати в розмірі 622,24 грн., а також  3 % річних 476,28 грн. та пені 2691,87 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач необґрунтовано застосував при розрахунках з позивачем за опалювальний період з грудня 2006 р. по червень 2007 р. підвищені тарифи, які передбачені не чинними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації. Крім того, матеріалами справи підтверджується  відсутність боргу відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за договором № 3100040 від 01.05.2001 року за спірний  період з 01.12.2006 року по 01.06.2007 року. Слід також зазначити, що в результаті виконання позивачем нечинних розпоряджень Київської міської державної адміністрації, ним були безпідставно отримані грошові кошти  розмірі 70710,86 грн.

Таким чином відповідач належним чином виконав умови договору, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій, 3 % річних від простроченої суми та інфляційних витрат.

Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 541, 546, 551 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИ Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити повністю

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 10.12.2007 р.