Вирок

від 20.05.2024 по справі 726/51/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/51/24

Провадження № 1-кп/726/54/24

Категорія 55

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ,

при секретарях судових засідань:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

за участі прокурорів:

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників обвинуваченного:

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника малолітньої потерпілої адвоката:

ОСОБА_10 ,

законного представника малолітньої потерпілої головного спеціаліста служби у справах дітей районної державної (військової) адміністрації:

ОСОБА_11 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023262020002598 від 11.07.2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернівці, зареєстрованного за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.

ОСОБА_12 , з 2016 року почав спільно проживати зі своєю дружиною ОСОБА_13 та її малолітньою донькою від першого шлюбу ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час спільного проживання, починаючи з серпня 2020 року, ОСОБА_12 , регулярно та систематично вчиняв фізичні розпусні дії відносно своєї малолітньої падчерки ОСОБА_14 , якій на початку інкримінованого періоду було 7 років за таких обставин.

Так, приблизно з серпня 2020 року (точної дати органом досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_12 виник прямий злочинний умисел, спрямований на вчинення розпусних дій сексуально-насильницького характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення, відносно малолітньої падчерки ОСОБА_14 , з метою штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість.

ОСОБА_12 , усвідомлюючи та розуміючи, що його малолітня падчерка, перебуваючи в особливо вразливій ситуації, зокрема з причин розумової та фізичної неспроможності в силу свого малолітства та залежного становища як дитини свого вітчима, взагалі не має соціального досвіду щодо стосунків між статями, не обізнана щодо фізіології сексуальних контактів, не розуміє їх природу, соціальне, моральне та юридичне значення, й відповідно соціально-правові наслідки, почав реалізацію свого злочинного умислу, переслідуючи у майбутньому мету всебічного розбещення малолітньої дитини.

Так, ОСОБА_12 , реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на вчинення розпусних дій відносно своєї малолітньої падчерки ОСОБА_15 , якій виповнилось 7 років, усвідомлюючи малолітній вік останньої, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, всупереч ст. 1, 10 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, ст. ст. 2, 19, 34 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, перебуваючи спільно з останньою в приміщенні житлової квартири, по місцю їх спільного фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи безпорадний стан потерпілої, яка не могла правильно розуміти сутність та характер вчинюваних з нею дій сексуального характеру внаслідок свого віку, систематично вчинював відносно неї розпусні дії, які виражались в оголенні ОСОБА_12 свого статевого органу, в примушуванні малолітньої ОСОБА_14 доторкатися до його статевого органу та в пропозиціях вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло малолітньої потерпілої. Після відмови малолітньої ОСОБА_14 від виконання вищевказаних дій, застосовуючи психологічний тиск відносно падчерки, ОСОБА_12 самостійно оголював тіло малолітньої ОСОБА_14 та в подальшому непристойно доторкався руками до статевих органів малолітньої дитини, достовірно знаючи, що малолітній падчерці не виповнилось чотирнадцяти років, тобто малолітня особа, необізнана щодо стосунків між статями, спонукав до орального проникнення статевого органу у стані ерекції до ротової порожнини малолітньої ОСОБА_14 Наслідковим зв`язком орального статевого акту наставала еякуляція, яку ОСОБА_12 здійснював до ротової порожнини ОСОБА_14 .

Значення скоєних щодо малолітньої дій ОСОБА_12 , остання, з урахуванням вікових та психологічних особливостей, не могла розуміти і тому не могла чинити їм належний та свідомий опір.

Зокрема, ОСОБА_12 формував у своєї малолітньої падчерки ОСОБА_14 неправильне розуміння змісту та ставлення до статевих відносин, створюючи спотворений соціальний досвід, порушуючи нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток та статеву недоторканість останньої.

Крім цього, ОСОБА_12 вчинивши раніше розбещення відносно малолітньої падчерки ОСОБА_14 , в період часу з серпня 2020 року до середини травня 2023 року та в ніч з 9 на 10 липня 2023 року орієнтовно з 1 години ночі до 3 години ночі, більш точні дати та час слідством не встановлені, перебуваючи з малолітньою ОСОБА_14 у сімейних відносинах та знаходячись по місцю їх спільного фактичного проживання, а саме в приміщенні житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, усамітнювався з малолітньою донькою ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протиправно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, без добровільної згоди ОСОБА_14 , якій на початок інкримінованого періоду було 7 (сім) років та яка внаслідок малолітства не могла усвідомлювати сутність та значення вчинюваних відносно неї дій, систематично вчинював дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_14 з використанням геніталій та дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_14 з використанням іншого предмета, а саме пальців рук.

2. Позиція обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 винним себе не визнав. По суті пред`явленого обвинувачення пояснив суду, що упродовж останніх семи років проживав із ОСОБА_16 та її донькою ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_2 . З дівчинкою у нього були хороші відносини, часто залишався з нею в одній квартирі, коли її матері не було вдома. У дівчинки було своє окреме ліжко на якому вона спала. Будь-яких дій сексуального характері по відношенню до дитини не вчиняв. Вважає, що у неї були підстави оговорювати його, оскільки одного разу він на неї накричав, коли вона йому показала, що вміє відкривати вікно на балконі. Свідка ОСОБА_18 бачив тричі у житті, конфлікті з ним та боргових відносин не мав, підстав у останнього його оговорювати не було. Також, обвинувачений ОСОБА_19 зазначив, що знайомий з ОСОБА_20 і на його думку у неї є підстави його оговорювати, оскільки одного разу у травні 2023 року він підмітив, що у неї синець під оком, який з`явився після дня народження її чоловіка ОСОБА_21 . ОСОБА_22 з донькою з травня 2023 по час його затримання разом з ним не проживали, оскільки вони посварилися. ОСОБА_22 прийшла у липні до нього забрати свої речі, вони випили горілки та вирішили налагодити свої відносини, дитина ночувала у ОСОБА_23 . У статеві відносини з ОСОБА_24 , після того як вона прийшла забрати свої речі, вони не вступали.

Суд вважає, що така позиція обвинуваченого являється його лінією захисту, що дає підстави критично оцінювати її, а жодних даних, які б спростовували причетність обвинуваченого до вказаних злочинів в ході судового розслідування не здобуто.

Разом з тим, незважаючи на невизнання ОСОБА_12 своєї вини, та заперечення взагалі факту вчинення розпусних дій сексуального характеру по відношенню до дівчинки, його вина підтверджується показами, наданими потерпілою ОСОБА_14 , показами допитаних у судових засіданнях свідків та дослідженими доказами.

3. Досліджені в судовому засіданні докази.

Пояснення малолітньої потерпілої ОСОБА_14

З метою якомога меншої кількості опитувань, які б були вкрай необхідні для цілей кримінального провадження, забезпечуючи унеможливлення посилення вже отриманої дитиною травми шляхом надання повторних пояснень, діючи з повагою до прав дитини, з впровадженням захисного підходу до жертв, в судовому засіданні малолітня потерпіла не допитувалась, що на думку суду відповідає її найкращим інтересам.

Суд вважає, що в спосіб який відповідає процесуальним нормам національного законодавства, дитина з залученням спеціально підготовленими для цих цілей особами (слідчий, психолог), вислухана на стадії досудового розслідування, та саме через посередника практичного психолога донесла свої думки до суду.

Ратифікованою Україною Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція), встановлює, що проведення розслідування та кримінального провадження проводиться в найкращих інтересах та з повагою до прав дитини, з впровадженням захисного підходу до жертв, забезпечуючи унеможливлення посилення розслідуванням та кримінальним провадженням травми, отриманої дитиною, та надання під час кримінального судочинства допомоги (ст. 30)

Відповідно до ст. 31 Конвенції основними заходами захисту є вжиття необхідних законодавчих або інших заходів для захисту прав й інтересів жертв, у тому числі їхніх особливих потреб як свідків, на всіх стадіях розслідування та кримінального провадження, зокрема шляхом надання їм можливості в спосіб, що відповідає процесуальним нормам національного законодавства, бути вислуханими, надавати докази та вибирати засоби для викладу безпосередньо або через посередника своїх думок а також для врахування їх, забезпечення уникнення контакту між жертвами та правопорушниками в суді та приміщеннях правоохоронних органів.

При опитуванні дитини вживаються необхідні законодавчі або інші заходи для забезпечення: проведення опитувань дитини особою, спеціально підготовленою для цих цілей, якомога меншої кількості опитувань і настільки, наскільки це є вкрай необхідним для цілей кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Чернівці № 727/12813/23 від 01 грудня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області про допит малолітньої потерпілої ОСОБА_14 під час досудового розслідування в судовому засіданні.

Допит малолітньої потерпілої ОСОБА_14 під час досудового розслідування, проведений в порядку ст. 225 КПК України, у судовому засіданні 7 грудня 2023 року та був досліджений в ході судового розгляду. Під час допиту малолітня потерпіла ОСОБА_14 повідомила, що вона навчається в школі у 4 класі, коли саме у неї день народження не пам`ятає, знає що влітку, на даний час їй 11 років, проживає на АДРЕСА_3 з мамою ОСОБА_25 якій близько 40 років, вона працює в барі, з п`ятої ранку до одинадцятої ночі, два дні працює, два дні вихідна. Батька звати ОСОБА_26 (який помер), рідний брат ОСОБА_27 якому 23 роки, на даний час служить в армії. Між мамою, нею і братиком ОСОБА_27 хороші відносини. У перший клас пішла у 8 років, навчається в Гімназії, у 4 класі. ОСОБА_28 це чоловік мами ОСОБА_29 . Ій було 7 або 8 років як почались у мами з ОСОБА_28 стосунки. ОСОБА_28 працював на автомийці. Майже одразу після того, як в них почались стосунки, вона переїхала з мамою до ОСОБА_28 в квартиру, де вони проживали в трьох, за адресою АДРЕСА_4 , там була 1 кімната, кухня, ванна і коридор. Першочергово вони троє спали разом на одному ліжку потім у неї було своє.

ОСОБА_28 купував солодощі їй, за увесь час спільного проживання тричі сварив її, а було і таке, що застосовував до неї фізичну силу наприклад за те, що пізно повернулася з дитячої площадки, а іноді просто так без причини, а саме, завдавав ляпас рукою, або ж бив ременем. Він часто вживав алкоголь, і був дуже нервовим, а іноді випивав і спільно з мамою. Коли вони сильно напивалися і не могли піти в магазин, то її відправляли в аптеку за спиртом, щоб вона купила. Ті рази, коли він спільно з мамою вживали алкогольні напої, то були випадки що вони конфліктувати, а згодом ОСОБА_28 бив маму, бачила, як у мами після такого одного разу йшла кров носом. Поліцію викликали сусіди, так як ОСОБА_28 , будучи п`яним, вночі включав голосно музику.

ОСОБА_28 чіплявся до неї, кликав її до ліжка, або лягав до неї в ліжко, або це робив на кухні, вперше він таке робив тоді, коли вона ще не ходила до школи, тобто з 7-8 років, і продовжував це робити коли вона ходила в школу аж до його затримання. Бачила у ОСОБА_28 статевий орган, коли він ходив голий по квартирі, як правило це було влітку і коли він був п`яний. Вказала що знає, де в чоловіків статеві органи, показавши при цьому на ляльці. Пояснила, що ОСОБА_28 примушував торкатися його статевого органу та брати його в рот, при цьому застосовував силу і тягнув за волосся, з його статевого органу завжди виходила рідина, яку він заставляв ковтати, проте вона цього не могла робити. Вперше це було тоді коли мама була на роботі сапала город у подружки, тоді він попросив щоб вона підійшла до ліжка і облизала його груди, вона це робила адже боялася, він би її не залишив у спокої. Він казав їй опуститись на низ до його статевого органу і зробити «мінет» тобто взяти в рот його статевий орган і смоктати. Вперше про «мінет» почула від ОСОБА_28 . Змушена була робити це бо він не залишав її, тому вона це робила. Коли вона не хотіла цього робити, то він силою примушував. Вперше це ОСОБА_28 примушував робити влітку, до того як їй виповнилось 8 років, потім це було часто, іноді щодня, тоді коли він був в стані алкогольного сп`яніння, і тоді коли він був тверезий, коли мама була на роботі або ж чекав коли мама засне і тоді ішов до її ліжка. Також він намагався засунути статевий орган до її полових органів і в анальний отвір, після цього вона не могла сходити в туалет по великому. Іноді він це робив ввечері, вночі десь у першій ночі, іноді коли чуть розсвітає, і вона невиспана йшла до школи. З того часу, як ОСОБА_28 почав це робити, вона вночі почала пісяти, їй щось погане снилося, після того як ОСОБА_28 забрала поліція, вона вже не пісяє в ліжко вночі.

Іноді мама просто просиналася вночі або щоб піти в туалет і бачила, що ОСОБА_28 лежить біля неї, він в цей час робив вигляд, що спить, або йшов на кухню, при цьому мама сварила його. Часто він своїм половим органом її сильно натирав біля вагінального отвору і їй пекло, після цього мама її мила і мазала кремом.

Також потерпіла вказувала що окрім вищевказаних дій, ОСОБА_28 також своїми пальцями рук проникав у її вагінальний отвір. Іноді, щоб не вступати з ним у сексуальні зносини вона йому розповіла що хоче в туалет і сама втікала до мами спати. Всі його протиправні дії відбувалось в ліжку, у положенні сидячи були обоє, або вона стояла, а він був у сидячому положенні. Після того, як він проникав у її статеві органи, крові у неї не було. Він брав її голову і запихав свій статевий орган аж до горла, в цей час тулубом він рухався вперед, назад або ж її головою такі ж рухи здійснював. Утримував рукою за її голову, або за волосся, іноді після цього боліла голова. Втекти вона не могла. Коли в неї був закладений ніс, а ОСОБА_28 до неї ліз, вона не могла дихати, задихалася. Коли вдома ночували сторонні люди, то він не чіплявся. Останнім часом, коли мама і ОСОБА_28 випивали спиртні напої, мама, щоб ОСОБА_28 не приставав, відправляла її спати до своєї подруги ОСОБА_30 , так як мама одразу п`яніла і засинала, при цьому мама говорила, щоб я нікому нічого не розповідала про те, що робить з нею ОСОБА_28 .

Останній раз ОСОБА_28 чіплявся коли їй було 10 років, тоді вона з мамою прийшла до ОСОБА_28 за речами, оскільки жили у ОСОБА_30 . Того дня він випивав алкоголь спочатку з своїм товаришем, а потім з мамою і вночі він покликав її до себе, вона відмовлялась, але він дочекавшись коли мама засне, проникав своїм статевим органом до її вагінального отвору та намагався проникнути у вагінальний отвір. Такі дії як ОСОБА_28 , ніхто відносно неї не вчиняв.

Частиною 1 ст. 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Для того, щоб доказ був прийнятий судом, він має відповідати критеріям належності та допустимості.

Висновок психолога є доказом в кримінальному процесі, і при використанні його саме в цій якості, його процесуальним джерелом є складений документ.

Висновок психолога, перш за все, виступає своєрідним інструментом, ознаки якого проявляються в тому, що в кримінальних справах він виступає інструментом підсилення голосу дитини. Якщо такий висновок складається саме за результатами спілкування з дитиною, він полягає у можливості донести думку дитини до суду.

Висновок фахівця практичного психолога не має процесуальних обмежень та може бути належним та достовірним доказом в суді й оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

За висновком практичного психолога ОСОБА_31 у малолітньої ОСОБА_14 на момент опитування в Центрі захисту дітей, які постраждали або стали свідками насильства (модель ОСОБА_32 ), не виявлено ознак психічних розладів, але виявлено затримку когнітивних процесів, що є результатом постійних стресів та педагогічної занедбаності, у дитини виникли когнітивні порушення : розлади уваги, порушення концентрації пам`яті, сприймання, погіршення навчання. Та ознаки психотравми: дитина стала пасивною, з`явилися проблеми зі сном, тривожність поведінки. (т. 1 а.с. 244-248);

За висновком судової психологічної експертизи № СЕ-19/123-23/12513-ПС від 01.01.2024, судовим експертом сектора досліджень у сфері інформаційних технологій Хмельницького НДЕКЦ МВС психологом ОСОБА_33 , зроблено висновок, відповідно до якого комунікативна діяльність малолітньої ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проведення її допиту від 11.07.2023 (за матеріалами відеозапису), характеризується наявністю стійких проявів індивідуально-психологічних особливостей: визначається схильність надавати стверджувальні відповіді, наявність специфічних деталей подій, керування своїм процесом комунікації, наявність логічної узгодженості по суті заданих їй питань, усталеність викладу основних подій, стійкість вербального стереотипу. Психологічний дисонанс між вербальною та не невербальною продукцією потерпілої ОСОБА_14 відсутній.

На підставі характеристик невербальних реакцій потерпілої ОСОБА_14 констатується відсутність візуальних ознак, що властиві опору комунікативному контакту, психічних станів переляку, напруженості та вимушеності спонуки до спілкування.

В результаті проведених процедур психологічного дослідження встановлено, що в показах підекспертної присутні психологічні ознаки достовірності присутні головні деталі, описи фізичного впливу, події, які описує потерпіла підкріплені комплексом почуттів (досвідом), тобто присутня перцетивна інформація щодо об`єктів і явищ навколишньої дійсності візуальні зображення, опис матеріальних об`єктів, живих істот, тактильні відчуття, пережиті сильні емоції, присутні такі невербальні прояви погляд вверх, погляд вниз, моргає очима, облизує губи, ковтає, що свідчить про те, що ОСОБА_14 має відношення до події, а також психологічні ознаки недостовірності аналогічність показів (плутаність, суперечливість), відмови на значуще питання або відповідь питанням на запитання, персеверації, жести маніпулятори (адаптери), мовленнєві лакуни, особливості викладення рухи ногами. (т. 1 а.с. 183-231);

Сукупність вказаних доказів дає можливість суду зробити висновок, що покази малолітньої потерпілої ОСОБА_14 відповідають дійсності, вона дає послідовні, детальні, несуперечливі, без будь-чиїх підказок та примусу пояснення з урахуванням її віку та психологічного стану.

Покази, надані малолітньою потерпілою ОСОБА_14 під час досудового розслідування в судовому засіданні узгоджуються з іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Пояснення свідків.

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_13 суду показала, що вона є матір`ю малолітньої ОСОБА_34 2012 року народження, обвинувачений ОСОБА_12 був її співмешкнцем. Вона його знає приблизно 7 років, коли вони почали проживати разом, вона з донькою переїхали до ОСОБА_28 в однокімнатну квартиру, син ОСОБА_27 вже працював і жив окремо.

З ОСОБА_12 у них відносини були не дуже добрі. Вона постійно була на роботі. Працювала позмінно в ПТУ з 6 ранку до 13 години, і позмінно в ресторані «Версаль» з 9 ранку до 23 години, дитина з школи приходила і була сама, з ОСОБА_28 . Він часто вживав алкогольні напої, два рази на тиждень, іноді вона також вживала, але не часто, коли напивався був агресивний, її бив, виганяв з квартири, будучи п`яним, слухав голосно музику, за що відносно нього викликали поліцію сусіди. До Надійки ОСОБА_28 відносився нормально, її не бив.

Одного разу, вона прокинулася і побачила ОСОБА_12 біля ліжка у Надіі, вона його забрала, він пояснив, що не розуміє, чому там знаходився. З того часу як вони почали проживати разом у дитини почався енурез, на даний час з моменту затримання ОСОБА_12 у дитини енурезу немає.

Останній раз в травні 2023 року вона посварилася з ОСОБА_12 і він вигнав її з квартири в коридор під`їзду, речі не дозволив забрати, дитину залишив в кімнаті, не відпускав, тоді вона подзвонила родичці ОСОБА_35 та попросила їх забрати. ОСОБА_36 приїхала з чоловіком ОСОБА_37 і забрала їх. В них немає де жити, але ОСОБА_36 з ОСОБА_37 взяли їх до себе, а пізніше зняли їм квартиру для проживання.

Через місяць вона хотіла забрати свої речі з квартири ОСОБА_28 , але він не відчинив двері, пізніше йому зателефонувала і він повідомив, що не може, немає часу, пізніше.

Через деякий час приблизно о 14 годині він подзвонив і сказав, щоб вона негайно прийшла з донькою і забрала свої речі. Вона пішла з ОСОБА_17 , у ОСОБА_12 в гостях був якійсь чоловік, вони вживали спиртне, через деякий час чоловік пішов, вони почали вживати спиртні напої разом, Надійка пішла на дитячу площадку. В цей день вона не пішла додому, в статеві відносини з ОСОБА_12 не вступала. Близько 10 години ранку вона пробудилася, оскільки до неї подзвонила ОСОБА_38 , яка пізніше приїхала і забрала дитину. Надійка їй не говорила, що ОСОБА_28 до неї приставав.

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_39 суду показала, що з матір`ю малолітньої ОСОБА_34 ОСОБА_16 вона була в родинних відносинах, а саме ОСОБА_40 була колишньою дружиною її покійного брата ОСОБА_41 , від цього шлюбу народився старший син ОСОБА_29 - ОСОБА_27 , а Надійка народилася від другого чоловіка, який також помер. Вона з ОСОБА_24 підтримували відносини, дитина була в дружніх відносинах з її дітьми, часто залишалася у них на ніч. Страждала на енурез, тому вони одягали їй памперс на ніч.

Після смерті другого чоловіка, ОСОБА_40 з дітьми залишилася без житла, часто навіщала свого вітчима діда ОСОБА_42 , який познайомив її з ОСОБА_43 . Десь в 2016 році ОСОБА_44 з донькою переїхали до ОСОБА_45 жити. Він іі постійно бив, вони приходила в синцях, але боялась про це говорити, бо знала, що він ще більше її відлупцює. Вона терпіла, бо не було ні житла ні роботи, а на руках маленька дитина.

Одного разу, коли дитина у них ночувала, п`яний ОСОБА_12 вночі зателефонував і вимагав, щоб терміново дитину додому до нього відправили, вони не відправляли, на той час вони і уявити не могли, що він вчинював відносно дитини.

15 травня 2023 року ОСОБА_16 зателефонувала їй і повідомила, що ОСОБА_12 в стані сильного алкогольного сп`яніння її побив і вигнав з квартири, а сам закрився в квартирі з дитиною Надею, яку не випускає. Її чоловік одразу ж поіхав туди і забрав ОСОБА_46 з ОСОБА_47 до них до дому, при цьому ОСОБА_48 постійно плакала.

Після цього вона з чоловіком вирішили зняти для Ані з донькою Надюшею квартиру, в якій вони проживають і на даний час. ОСОБА_22 багато разів телефонувала ОСОБА_12 та просила віддати її речі. Вона хотіла поїхати на квартиру до Палиги з її чоловіком ОСОБА_37 на бусі, щоб забрати речі, проте ОСОБА_12 постійно відмовляв, спеціально, щоб не приїхав з ОСОБА_49 її чоловік.

Через деякий час в липні 2023 року, ОСОБА_12 зателефонував Ані, щоб та прийшла з дитиною і забрала свої речі, він її споїв і вони там залишилися на ніч, зранку слідуючого дня в 9 годин в понеділок вони забрали дитину до себе додому.

Вона розповіла страшні речі, що обвинувачений ОСОБА_12 заставляє робити їй мінєти, суне пальці в задній прохід, заставляє повністю його цілувати, робити масаж ніг, показував порнуху, щоб вона бачила як це робити, заставляв ковтати, проте вона плювала, частину зазначеної розмови її чоловік ОСОБА_18 записав на телефон, одразу викликали поліцію, після чого обвинуваченого було затримано.

Після затримання ОСОБА_12 , ОСОБА_48 у них неодноразово залишалася на ніч, і вона зрозуміла, що в дитини пройшов анурез.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_18 суду показав, що він та його дружина ОСОБА_50 допомогали сім`ї ОСОБА_16 матеріально. У нього на фірмі підробляв син Ані ОСОБА_27 , який зараз в ЗСУ. У Бровді Ані і ОСОБА_12 були нездорові відносини, ОСОБА_12 неодноразово її бив, виганяв з дому. Одного разу в травні ОСОБА_22 подзвонила і попросила допомогу, оскільки ОСОБА_12 побив та вигнав, він приїхав з своєю донькою, і забрав ОСОБА_46 з дитиною до себе до дому. Після цього він зняв їм квартиру для проживання. Через деякий час ОСОБА_22 з дитиною пішли на квартиру до ОСОБА_12 забрати свої речі.

На слідуючий ранок подзвонила ОСОБА_22 , яка була в стані алкогольного сп`яніння, просила забрати ОСОБА_51 , дружина ОСОБА_50 забрала дитину і привезла до них додому, ввечері дружина йому сказала, що зі слів дитини ОСОБА_52 простягає руки до неї. Він, зрозумівши, що обвинувачений б`є дитину, одразу поїхав до ОСОБА_12 розібратися, при зустрічі вдарив його, після цього ОСОБА_12 сказав, що він «переплутав дитину і дружину, такого більше не буде». Він не до кінця зрозумівши фразу «переплутав», почав розпитувати, що це значить? Відповіді не було. Після цих слів, він повернувся додому і розпитав ОСОБА_51 , на що вона розповіла, як ОСОБА_12 заставляє робити йому мінєт, ковтати, торкався інтимних місць, засував пальці. Казала, що це відбувається давно і було неодноразово.

Після цієї розмови він одразу викликав поліцію і поїхав на квартиру до ОСОБА_12 , де останнього затримали працівники поліції.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_53 суду показав, що він проживає в одному будинку з обвинуваченим ОСОБА_12 , поверхом вище. У Палиги в квартирі були постійні гульки, п`янки і крики. Одного разу він викликав поліцію, оскільки в 5 годині ранку гриміла музика, він постукав у двері, відчинила ОСОБА_16 , після цього вийшов з кімнати ОСОБА_12 голий без трусів, почав щось матом кричати, він ( ОСОБА_54 ) його вдарив. Там була і дитина, яка це все бачила. Викликав поліцію.

Якось зранку він почув крики дитини, яка плакала, потім ОСОБА_16 кричала до ОСОБА_12 чого він лізе до дитини? Спочатку ОСОБА_12 кричав, що не трогав дитину, при цьому Надюша кричала, що він її «трогав». Потім ОСОБА_12 виправдовувався, що більше так робити не буде. Це було через 2 місяці після виклику поліції. Коли він розповів це дружині, він хотів звернутися до поліції з відповідною заявою про насилля щодо дитини, проте дружина його відмовила, сказала, що такого не може бути, можливо вони помилилися про зміст почутого. Проте він пам`ятав, що ОСОБА_12 дозволяє собі ходити по квартирі без одягу при дитині, що також йому було незрозумілим.

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_55 суду показала, що вона проживає в квартирі, яка межує стіною з квартирою ОСОБА_12 , приблизно 2-3 роки назад там поселилася ОСОБА_16 з маленькою донькою Надійкою, яка зараз ходить в 2 клас. ОСОБА_12 часто пив, щонайменше два рази на тиждень був п`яний, дебоширив, виражався нецензурною лайкою, кричав, щось кидав, був дуже агресивний. Бровді ОСОБА_44 була навпаки тихенька, неконфліктна, прибирала все, запах їжі в коридорі завжди, ОСОБА_56 при зустрічі. Дівчинка Надійка дуже привітна, тиха, спокійна, з котиням ходила завжди, охайна і врівноважена дитина, гралася на дитячій площадці. Вони проживають в панельному домі, тому вона майже все чула, що відбувається у них в квартирі. Майже кожен день дорослі займалися сексом і це було дуже голосно. При цьому також була присутня дитина. Інші сусіди викликали на ОСОБА_12 поліцію, оскільки він вночі дуже голосно включав музику. Одного разу вона також викликала поліцію на дії ОСОБА_12 , оскільки він вчиняв насилля над Анею і дитиною, чула крики про допомогу Ані і плач ОСОБА_34 .

Із оглянутого в судовому засідання відеозапису допиту в якості свідка ОСОБА_13 , вбачається, що він син ОСОБА_57 і рідний брат Надійки, в 2014 році вони переїхали в ОСОБА_58 від батька Надійки ОСОБА_59 в ОСОБА_58 до діда ОСОБА_42 , який є відчимом мами. В 2016 році мама познайомилася з ОСОБА_28 та переїхала з сестрою до нього жити, він жив окремо. Він неодноразово сварився з ОСОБА_28 , оскільки останній бив маму. У Надійки почався енурез, він думав, що вона переживає за маму, оскільки ОСОБА_28 її бив, про те, що ОСОБА_12 чіпляється до сестри він не знав і не міг таке представити собі. (т.2 а.с.48)

Письмові докази по справі.

Крім цього, вина ОСОБА_12 підтверджується належними та допустимими доказами, які було безпосередньо досліджено судом:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.07.2023 від ОСОБА_60 , зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_39 звернулась з заявою про те, що у період часу з травня по 09 липня 2023 ОСОБА_12 перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 вчиняв відносно малолітньої ОСОБА_14 дії, що виражались в сексуальному насильстві. (т. 1 а.с. 4);

- заявою ОСОБА_13 від 10.07.2023 про надання дозволу працівникам поліції провести огляд житла чи іншого володіння. (т. 1 а.с. 70);

- протоколом огляду місця події від 10.07.2023, яким зафіксована обстановка на місці вчинення кримінальних правопорушень - приміщенні однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , в ході якого виявлено та вилучено покривало коричневого кольору, штани червоного кольору, нижня білизна труси сірого кольору. (т. 1 а.п. 71-86);

- висновком судово-медичної експертизи № 85 від 10.08.2023 згідно якого кров громадянина ОСОБА_12 відноситься до групи В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО. При дослідженні штанів червоного кольору, що були вилучені при огляді місця події за адресою АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_12 , виявлена слина та знайдено епітеліальні клітини, частина з яких мають будову характерну для епітелію ротової порожнини. При здійсненні групової належності клітин та слини виявлено антигени А та В ізосерологічної системи АВО. Антиген В є властивим для ОСОБА_12 і може походити від нього самого. Антиген А є для нього чужорічним і походить від іншої особи (осіб), в крові якої (яких) він міститься це може бути особа з групою А (ІІ), або АВ (VI) по ізосерологічній системі АВО. (т. 1, а.с. 88-91);

- заявою щодо добровільної видачі ОСОБА_61 особистих речей ОСОБА_14 , в яких вона перебувала під час вчинення відносно неї злочину, а саме: шортів зеленого кольору, футболки рожевого кольору та нижньої білизни трусів червоного кольору. (т. 1 а.с. 108);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/109-23/11550-БД від 11.12.2023, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразків крові малолітньої потерпілої ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідка ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які наведено у таблиці результатів 1.1. додаток (т. 1 а.с. 118-127);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 15.12.2023 № СЕ-19/109-23/11552-БД, згідно якого встановлено генетичні ознаки клітин на штанах (об`єкт №1) які наведено в таблиці 1.1. додаток 1. Також встановлено генетичні ознаки клітин на штанах (об`єкт № 3), які є змішаними, придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який наведено у таблиці 2.1, додаток 2. Встановлено генетичні ознаки клітин на штанах (об`єкт 2), які є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж двох осіб. Генетичні ознаки клітин на штанах (об`єкт № 1) збігаються із генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_12 та не збігаються із генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Походження генетичних ознак клітин, встановлених у об`єкті № 1 від ОСОБА_14 та ОСОБА_13 виключається.

- висновком судово-медичної експертизи № 376 від 25.07.2023 відповідно до якого у ОСОБА_14 виявлено наступні тілесні ушкодження: садно в ділянці промежини. Дане тілесне ушкодження виникло в результаті дії твердого тупого предмету, по строку може відповідати 1-2 доби до моменту обстеження і відноситься до легких тілесних ушкоджень. Цілісність дівочої пліви не порушена, дівоча пліва розтягнена, полумісячної форми. (т. 1 а.с. 273);

Експертиза встановлення статевої зрілості в Україні проводиться щодо осіб жіночої статі віком з 14 до 18 років; особи жіночої статі віком менше 14 років вважаються не досягшими статевої зрілості, таким чином ОСОБА_14 статевої зрілості не досягла;

- свідоцтвом про народження ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке підтверджує її малолітній вік (т.2 а.с. 134);

- характеристикою Чернівецької гімназії № 13 на ОСОБА_14 позитивна. (т. 1 а.с. 274);

- відомостями з підсистем «Єдиний облік» й АРМ оператор 102, щодо того, що 28.02.2021 о 21:37 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 28.02.2021 о 21:36 за адресою АДРЕСА_2 надійшло повідомлення сусідів про сімейну сварку, плач дитини. (т. 1 а.с. 276-282 );

- довідкою № 6079 від 11.08.2023 з «Чернівецької обласної психіатричної лікарні», у якій зазначено що ОСОБА_14 на обліку у вказаній установі не перебувала. (т. 1 а.с. 284);

- висновком судово-психіатричного експерта № 1249 від 13.12.2023, відповідно до якого неповнолітня ОСОБА_14 ознак психічного захворювання не виявляє. На період часу з липня 2019 року по 10.07.2023 малолітня ОСОБА_14 ознак психічного захворювання не виявляла, вона могла правильно сприймати лише зовнішню сторону вчинених відносно неї дій (місце, особу, приблизно час) і може давати про це покази. Значення цих дій на соціальному та особистісному рівні та їх наслідки були їй недоступні. Твердження малолітньої ОСОБА_14 про вчинення з нею систематичного розбещення та дій сексуального характеру не впливає з характеру її психічного захворювання (маревних ідей, хворобливої сексуальності, підвищеної сугестивності та інше). Вчинення протиправних дій щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_14 не привело до виникнення у потерпілої на даний час якихось психічних наслідків. (т. 1 а.с. 288-290);

- заявою свідка ОСОБА_18 щодо добровільної видачі мобільного телефону на якому наявний відеозапис спілкування малолітньої ОСОБА_62 (т. 2 а.с. 5) Диск (т. 2, а.с. 6);

- протокол огляду та перегляду відеозапису від 25.09.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_15 зазначає, що він прийшов до неї о третій ночі та ліз до неї і заставляв мінєт робити, а вона робила, те що він казав (т. 2 а.с. 7-8);

- протокол затримання підозрюваного ОСОБА_12 від 11.07.2023 о 01:30 годин (т. 2 а.с. 50-57);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 18.07.2023 № СЕ-19/126-23/6030-БД, згідно якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_12 (т. 2 а.п. 72-76);

- висновком судово-медичної цитологічної експертизи № 84 від 10.08.2023, відповідно до якого при дослідженні змивів з обох рук громадянина ОСОБА_12 виявлена слина та знайдено епітеліальні клітини, невелика частина яких має будову характерну для букального епітелію. Статева належність клітин не встановлено через відсутність придатних ядер клітин для статево-специфічної диференціації. Серологічним дослідженням виявлено антигени А та В ізосерологічної системи АВО. Антиген В є властивим для гр. ОСОБА_12 та може походити від нього самого. Антигент А являється для нього чужорідним і походить від іншої особи (осіб), в крові якої (яких) він міститься. В наданих на дослідження об`єктах кров не виявлена, клітини прямої кишки (ректального епітелію) та кал не знайдені. (т. 2 а.с. 79-82);

- протоколом огляду речей від 25.12.2023 , а саме: предметів побуту що вилучені в ході проведеного огляду місця події від 10.07.2023; предметів одягу малолітньої ОСОБА_14 ; слідів біологічного походження вилучених у ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та у свідка ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 103-107);

- висновком судово-психіатричного експерта № 791 від 08.08.2023 ОСОБА_12 , згідно якого на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_12 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_12 на теперішній час відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т. 2 а.с. 198-199).

- висновком судово-медичної експертизи № 378 ст від 01.08.2023 за результатами проведення якої у ОСОБА_12 виявлено наступні тілесні ушкодження: синець по передній поверхні правого плечового суглобу, який міг виникнути за добу до моменту обстеження та садно по лопатковій лінії справа на рівні 7-8 ребра, могло виникнути за 2-4 доби до моменту обстеження. Всі вищевказані тілесні ушкодження виникли в результаті не менше 2-х травмуючи дії твердих тупих предметів і відносяться до Легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до чинного законодавства, всі наявні в справі докази, які були зібрані органом досудового розслідування на підтвердження вини обвинуваченого, з метою з`ясування їх належності та допустимості, відповідно до ст. 23 КПК України перевірені судом у судовому засіданні, за участю учасників кримінального провадження, і кожному з них судом надається оцінка.

Принцип реалізації права особи на справедливий суд закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення обвинувачення поза розумним сумнівом є усталеною правовою позицією (рішення ЄСПЛ «Кобець проти України» та інші), і означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_12 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано:

- за ч.2 ст 156 КК України розбещення неповнолітніх, тобто вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, за кваліфікуючими ознаками: вчиненому щодо малолітньої дитини; вчиненому членом сім`ї;

- за ч.6 ст. 152 КК України - згвалтуванні, як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням гені талій та пов`язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмету, за кваліфікуючими ознаками: вчиненому щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.156 КК України, вчиненому повторно.

Надання ОСОБА_12 пояснень, що він не чіпав дитину, вона його оговорює є його правом на власний розсуд формувати лінію свого захисту, і оцінюючи їх, суд бере до уваги, що обвинувачений особисто зацікавлений в результатах судового розгляду, і це може впливати на їх достовірність.

4. Оцінка Суду.

Відповідно до статті 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення,вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Частина друга статті 17 КПК України передбачає, що сторона обвинувачення має довести ці обставини поза розумним сумнівом.

Відповідно до статті 94 КПК України, оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження. Суд не може ігнорувати надані суду докази лише з тієї причини, що вони ставлять під сумнів версію, запропоновану стороною обвинувачення.

Згідно з ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

5. Оцінка доказів з точки зору належності та допустимості.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно ч.2 цієї статті КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У ч.1 ст.89 КПК України визначено, що суд вирішує питання про допустимість доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У відповідності до ч.3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд підстав не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к зроблено висновок про те, що відповідно до ч.2 ст.92 КПК України обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає, однак такий обов`язок виникає лише у разі, якщо допустимість доказу ставиться під сумнів. Це випливає із засади диспозитивності, яка надає сторонам процесу можливість визначати, серед іншого, і обсяг дослідження доказів у суді. Таким чином, законодавець створив можливість обмежити судовий розгляд з`ясуванням спірних обставин справи, а щодо безспірних - спиратися на їх визнання сторонами. Аргументи щодо недопустимості доказів стороною захисту не наводились.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на прокурора (ст.92 КПК України), на виконання яких останнім надано, а судом за правилами ст.94 КПК України оцінено докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Ретельно проаналізовані та оцінені у ході судового розгляду докази, які зібрані стороною обвинувачення відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є належними та допустимими, показання малолітньої потерпілої ОСОБА_14 та свідків є логічними та послідовними, захистом не наведено та судом не встановлено підстав недовіряти таким показанням; письмові та відео докази не містять протиріч та доповнюють один одного, підстави для визнання доказів недостовірними відсутні.

У результаті безпосередньо досліджених у сукупності та взаємозв`язку доказів у кримінальному провадженні, які є достатніми, суд установив дійсні обставини кримінального правопорушення, у основу обвинувального вироку суд покладає описані вище докази, що беззаперечно та безсумнівно вказують на факт вчинення кримінальних правопорушень та обвинуваченого ОСОБА_12 , як особу, яка їх вчинила. Причетність та винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинів стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

У постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 289/2017/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 713/622/22 сформульовано висновок про те, що розпусні дії, відповідальність за які передбачено ст.156 КК, повинні мати сексуальний характер і можуть виражатися у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо.

Позиція обвинуваченого про те, що він не мав і не міг мати сексуального мотиву, не вчиняв розпусних дій сексуального характеру спростовується наведеними вище оціненими об`єктивними доказами, що у повній мірі відображають картину і хронологію подій, є голослівною і розцінюється як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.

Таким чином, дії ОСОБА_12 за ч. 2 ст 156 КК України як розбещення неповнолітньої, тобто вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, за кваліфікуючими ознаками: вчиненому щодо малолітньої дитини; вчиненому членом сім`ї; за ч.6 ст. 152 КК України - згвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням гені талій та пов`язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмету, за кваліфікуючими ознаками: вчиненому щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.156 КК України, вчиненому повторно - кваліфіковано вірно.

Всі досліджені судом докази є допустимими, у своїй достовірності, сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, незалежного підтвердження один одного, послідовності, встановлюють сукупність обставин справи, що утворюють об`єктивну сторону діянь, визначає їх суб`єктивну сторону у вигляді прямого умислу. Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкриміновані кримінальні правопорушення було вчинено, і, ОСОБА_12 поза розумним сумнівом є винним у їх вчиненні, судом виключається.

6. Призначення покарання.

Питання про призначення покарання при постановленні вироку суд вирішує в залежності від доведеності винуватості особи у вчиненні злочинних дій за обставин, пред`явлених в обвинуваченні, з урахуванням вимог статей 50, 65 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання має на меті не тільки кару, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує, що ОСОБА_12 не підтверджує свою причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів, на обліку у лікаря нарколога він не перебуває, є осудною особою.

Судом також враховується характер скоєних ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, які віднесено законодавством до тяжких та особливо тяжких умисних злочинів, враховує вкрай суспільну небезпечність злочинів.

У рішенні «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ зазначає, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Враховуючи всі обставини справи, суд вважає, що остаточне покарання, яке відповідає вимогам справедливості та відображає співмірність злочину та кари, визначене судом у відповідності до ст. 70 КК України, повинно бути призначено ОСОБА_12 у виді довічного позбавлення волі.

В усіх санкціях, де передбачено довічне позбавлення волі, як альтернатива також міститься позбавлення волі на певний строк, так як закон розглядає покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк перш за все.

Лише за наявності додаткових вагомих обставин суд призначає покарання у виді довічного позбавлення волі, яке вважається винятковим заходом впливу на винного.

Рішення суду про застосування такого виду покарання має бути належно мотивованим.

Приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_12 виняткового заходу впливу, суд окрім тяжкості та суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, виходить з наступного.

Довічне позбавлення волі це найбільш суворий захід примусу з основних видів покарань, яке відповідно до ст. 64 КК України встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк

Даний вид покарання є ефективним рішенням у боротьбі із найтяжчими злочинами у суспільстві адже, ізолюючись від зовнішнього світу, злочинець не лише отримує покарання, а і має нагоду проаналізувати свої вчинки та можливість виправитися, тим самим, відповідно до законодавства, прокласти шлях на волю.

З психологічної точки зору, суворість даного покарання стимулює законослухняну поведінку інших громадян.

Обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_12 визнав вживання алкоголю 9.07.2023 року, це вживання підтверджено показами інших свідків та потерпілої.

Суд зважає на надзвичайний ступінь небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, який визначається сукупністю всіх зібраних у кримінальному провадженні даних.

На таку надзвичайну небезпеку вказують численність, у тому числі повторність вчинених злочинів; сукупність кримінальних правопорушень, яка складається з тяжкого та особливо тяжких злочинів; наявність одної обтяжуючої покарання обставини; відсутність пом`якшуючих покарання обставин; дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, є суспільно-небезпечною особою, оскільки посягнув на статеву свободу та статеву недоторканість малолітньої потерпілої, з якою перебував у сімейних стосунках, своїми діями принизив честь і гідність потерпілої, спричинив їй моральну травму.

Суд бере до уваги характер та обсяг страждань дитини, їх тривалість, глибину та інтенсивність психотравмуючого впливу на особистість малолітньої потерпілої ОСОБА_14 у зв`язку із вчиненням відносно неї кримінальних правопорушень, психологічний та фізичний дискомфорт при зіткненні із будь-якими натяками, що нагадують їй про обставини травматичних подій, погіршення психофізіологічних параметрів, негативні зміни в психоемоційному стані та порушення у соціально-побутовій сфері.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що саме покарання у виді довічного позбавлення волі відповідає вимогам справедливості, відображає співмірність і кару, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами скоєного і особою обвинуваченого, а також буде гарантувати безпеку для суспільства.

При визначенні строку покарання суд приймає до уваги кількість вчинених кримінальних правопорушень, обставини та спосіб їх вчинення, тому при визначенні покарання за сукупністю злочинів, суд вважає за необхідне застосувати правила ч. 1 ст. 70 КК України та обрати поглинення менш суворого покарання більш суворим. Відповідно до положень ч.2 ст 70 КК якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

7. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Приймаючи до уваги висловлену у судових дебатах позицію прокурора, а також тяжкість покарання, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_12 та обставини, за яких вчинені злочини, зокрема те, що ОСОБА_12 вчинив дії сексуального характеру щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, суд вбачає наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам ОСОБА_12 переховуватися від суду, запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень та забезпечення виконання вироку.

З огляду на викладене, суд дійшов переконливого висновку, що ОСОБА_12 слід продовжити запобіжний захід тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, внаслідок чого не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, підлягає знищенню або передається заінтересованим особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

16 січня 2020 року набрав чинності Закон України від 19 грудня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи», Кримінальний виконавчий кодекс України доповнено ст. 6-1 та запроваджено в дію Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

За вимогами ч. 1 ст. 6-1 КВК України єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (далі - реєстр), - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку. Відповідно до ч.4 ст. 6-1 КВК України до реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду.

Згідно ч. 5 ст. 6-1 КВК України, інформація про особу вноситься до реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили. У разі якщо особа вчинила кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до створення реєстру, інформація про таку особу вноситься до реєстру на підставі ухвали суду за місцем проживання такої особи або місцем відбування нею покарання за клопотанням прокурора.

Враховуючи викладене, суд вважає, що інформація щодо ОСОБА_12 підлягає внесенню до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, після набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 156 КК України у вигляді позбавлення волі на 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з навчанням та вихованням дітей, або займатися діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми на 3 роки;

- за ч. 6 ст. 152 КК України призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 2 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_12 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання відраховувати з часу затримання, тобто 11.07.2023 р.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_12 , застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Речові докази:

- оптичний носій інформації, на якому міститься, відеозапис залишити при матеріалах справи;

- штани червоного кольору, що упаковані в сейф-пакет Експертної служби з серійним № 5856804, труси сірого кольору, що упаковані в паперовий конверт коричневого кольору, покривало коричневого кольору, що упаковано в паперовий конверт коричневого кольору, покривало сірого кольору, що упаковано в паперовий конверт коричневого кольору знищити;

- одяг, в який була одягнена малолітня ОСОБА_14 під час вчинення відносно неї кримінального правопорушення, добровільно виданий 11.07.2023, заявницею ОСОБА_61 : а саме: труси червоного кольору, шорти зеленого кольору та футболку рожевого кольору, які спільно упаковано до картонної коробки повернути потерпілій ОСОБА_14 ;

- відібрані 11.07.2023 на підставі постанов слідчого у підозрюваного ОСОБА_12 : зразок букального епітелію, що упакований в сейф-пакет Експертної служби з серійним №2922512, змиви з обох рук підозрюваного ОСОБА_12 , що спільно упаковані в сейф-пакет Експертної служби з серійним №5700243, сліди рук на дактилоскопічній карті, що упакована в паперовий конверт знищити;

- відібрані на підставі постанов слідчого у малолітньої потерпілої ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_13 : зразок крові малолітньої потерпілої ОСОБА_14 , що упакований в сейф-пакет Експертної служби з серійним № 5700246, зразок крові свідка ОСОБА_13 , що упакований в сейф-пакет № 5700247 знищити.

Стягнути з ОСОБА_12 судові витрати за проведення експертиз на загальну суму 53745, 55 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК України включити інформацію про ОСОБА_12 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд міста Чернівці протягом 30 (тридцяти) діб з моменту проголошення .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору після його проголошення.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддяОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3