Ухвала

від 08.11.2024 по справі 726/51/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого (відеоконференція) ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

представника потерпілої ОСОБА_8

законного представника ОСОБА_9

розглянувши у закритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Садгірського районного суду м.Чернівці від 20 травня 2024 року в кримінальному провадженні №12023262020002598 від 11.07.2023 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернівці, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Садгірського районного суду м.Чернівці від 20 травня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152 КК України та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з навчанням та вихованням дітей, або займатися діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми на 3 роки;

- за ч. 6 ст. 152 КК України у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 2 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання шляхом

ЄУНСС: 726/51/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_11

НП: 11-кп/822/263/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК України включено інформацію про ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку районного суду, ОСОБА_6 , з 2016 року почав спільно проживати зі своєю дружиною ОСОБА_12 та її малолітньою донькою від першого шлюбу ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час спільного проживання, починаючи з серпня 2020 року, ОСОБА_6 , регулярно та систематично вчиняв фізичні розпусні дії відносно своєї малолітньої падчерки ОСОБА_13 , якій на початку інкримінованого періоду було 7 років за таких обставин.

Так, приблизно з серпня 2020 року (точної дати органом досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_6 виник прямий злочинний умисел, спрямований на вчинення розпусних дій сексуально-насильницького характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення, відносно малолітньої падчерки ОСОБА_13 , з метою штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість.

ОСОБА_6 , усвідомлюючи та розуміючи, що його малолітня падчерка, перебуваючи в особливо вразливій ситуації, зокрема з причин розумової та фізичної неспроможності в силу свого малолітства та залежного становища як дитини свого вітчима, взагалі не має соціального досвіду щодо стосунків між статями, не обізнана щодо фізіології сексуальних контактів, не розуміє їх природу, соціальне, моральне та юридичне значення, й відповідно соціально-правові наслідки, почав реалізацію свого злочинного умислу, переслідуючи у майбутньому мету всебічного розбещення малолітньої дитини.

Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на вчинення розпусних дій відносно своєї малолітньої падчерки ОСОБА_13 , якій виповнилось 7 років, усвідомлюючи малолітній вік останньої, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, всупереч ст. 1, 10 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, ст. ст. 2, 19, 34 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, перебуваючи спільно з останньою в приміщенні житлової квартири, по місцю їх спільного фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи безпорадний стан потерпілої, яка не могла правильно розуміти сутність та характер вчинюваних з нею дій сексуального характеру внаслідок свого віку, систематично вчинював відносно неї розпусні дії, які виражались в оголенні ОСОБА_6 свого статевого органу, в примушуванні малолітньої ОСОБА_13 доторкатися до його статевого органу та в пропозиціях вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло малолітньої потерпілої. Після відмови малолітньої ОСОБА_13 від виконання вищевказаних дій, застосовуючи психологічний тиск відносно падчерки, ОСОБА_6 самостійно оголював тіло малолітньої ОСОБА_13 та в подальшому непристойно доторкався руками до статевих органів малолітньої дитини, достовірно знаючи, що малолітній падчерці не виповнилось чотирнадцяти років, тобто малолітня особа, необізнана щодо стосунків між статями, спонукав до орального проникнення статевого органу у стані ерекції до ротової порожнини малолітньої ОСОБА_13 Наслідковим зв`язком орального статевого акту наставала еякуляція, яку ОСОБА_6 здійснював до ротової порожнини ОСОБА_13 .

Значення скоєних щодо малолітньої дій ОСОБА_6 , остання, з урахуванням вікових та психологічних особливостей, не могла розуміти і тому не могла чинити їм належний та свідомий опір.

Зокрема, ОСОБА_6 формував у своєї малолітньої падчерки ОСОБА_13 неправильне розуміння змісту та ставлення до статевих відносин, створюючи спотворений соціальний досвід, порушуючи нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток та статеву недоторканість останньої.

Крім цього, ОСОБА_6 вчинивши раніше розбещення відносно малолітньої падчерки ОСОБА_13 , в період часу з серпня 2020 року до середини травня 2023 року та в ніч з 9 на 10 липня 2023 року орієнтовно з 1 години ночі до 3 години ночі, більш точні дати та час слідством не встановлені, перебуваючи з малолітньою ОСОБА_13 у сімейних відносинах та знаходячись по місцю їх спільного фактичного проживання, а саме в приміщенні житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, усамітнювався з малолітньою донькою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протиправно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, без добровільної згоди ОСОБА_13 , якій на початок інкримінованого періоду було 7 (сім) років та яка внаслідок малолітства не могла усвідомлювати сутність та значення вчинюваних відносно неї дій, систематично вчинював дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_13 з використанням геніталій та дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_13 з використанням іншого предмета, а саме пальців рук.

На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_6 у поданій апеляційній скарзі не погоджуються із вироком районного суду, вважає, що досудове розслідування та судове слідство проведено поверхнево з викривленням фактів та не належним дослідженням матеріалів.

Зазначає, що доведеність вини ґрунтується лише на показах малолітньої потерпілої, яку він не вважав падчеркою, та на яку здійснювався вплив сторонніми особами, її допит було сфальсифіковано.

Стверджує, що покази потерпілої в суді були підготовленими, наданими після корегування з боку інших сторін, а тому є недостовірними.

Звертає увагу на висновок практичного психолога, який не виявив у потерпілої ознак психічних розладів.

Вказує,що свідок ОСОБА_12 ,яка єматір`ю потерпілої ОСОБА_13 , не належно виконувала свій батьківський обов`язок, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому своїми показами вона намагалась прикрити своє нехтування батьківськими обов`язками.

Стверджує, що свідок ОСОБА_14 плуталась у показах, запис з телефону, що знаходить у матеріалах справи датований 19.09.2023 року, тобто після початку досудового розслідування.

Зазначає, що згідно показів свідка ОСОБА_15 , який є братом потерпілої та перебував із нею в тісних стосунках, він не знав і не міг уявити, що ОСОБА_6 чіплявся до його сестри.

Звертає увагу, що у нього на утриманні є троє дітей 2000-2003 року народження.

Вважає помилковим висновок суду щодо встановлення родинних зв`язків із потерпілою та її матір`ю.

Просить скасувати оскаржуваний вирок і призначити новий розгляду у суді першої інстанції.

На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 надійшло заперечення прокурора Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_16 , в якому прокурор вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 спростовуються сукупністю доказів, які зібрані на досудовому слідстві та безпосередньо досліджені судом.

Вказує, що під час допиту малолітньої потерпілої, відеозапис якого був повністю досліджений районним судом, був присутній обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, які мали можливістю задавати потерпілій запитання, заявляти клопотання та користуватись правами, визначеними ст.ст. 42,45 КПК України.

Стверджує, що відсутність тиску на малолітню потерпілу підтверджується висновком судової психологічної експертизи від 01.01.2024 року №СЕ-19/123-23/12513-ПС, згідно якого психологічний дисонанс між вербальною та невербальною продукцією потерпілої відсутній, констатовано відсутність візуальних ознак, що властиві опору комунікативного контакту, напруженості та вимушеності спонуки до спілкування.

Вказує, що у відеозаписі показів малолітньої ОСОБА_13 ознак недопустимого психологічного впливу на неї з боку осіб, які приймали участь у проведенні зазначеної слідчої дії, в основному, не виявлено.

Зазначає, що потерпілу ОСОБА_13 було допитано в порядку ст. 255 КПК України та з дотриманням вимог ст.ст. 226, 227 КПК України.

Звертає увагу, що під час розгляду справи районний суд у повному обсязі відтворив та дослідив допит потерпілої ОСОБА_13 , а також висновки експертиз та інші докази.

Вважає безпідставним твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не мав родинних зв`язків з потерпілою та її матір`ю, оскільки факт спільного побуту впродовж останніх семи років не заперечувався обвинуваченим та підтверджувався показами потерпілої та свідків.

Просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок районного суду без змін.

Захисник ОСОБА_10 у поданій апеляційній скарзі не погоджується із вироком районного суду, вважає його незаконним та необґрунтованим у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, та порушенням права за захист.

Зазначає, що районним судом не було дотримано презумпції невинуватості та принципу доведення вини поза розумним сумнівом.

Вказує, що потерпілу ОСОБА_13 не було допитано в суді під час розгляду справи, що порушило право сторони захисту на перехресний допит.

Стверджує, що покази потерпілої в даному кримінальному провадженні мають вирішальне значення, а їх оцінка впливає на оцінку інших доказів, а тому неможливості проведення перехресного допиту є порушенням права на захист.

Просить скасувати оскаржуваний вирок, ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 за ч.2 ст. 156, ч.6 ст. 152 КК України.

На дану апеляційну скаргу надійшло заперечення представника потерпілої ОСОБА_8 , в якій захисник не погоджується із поданою апеляційною скаргою та вважає її необґрунтованою.

Зазначає, що допит малолітньої потерпілої ОСОБА_13 був проведений 07.12.2023 року в порядку ст. 255 КПК України за участі обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_17 , яким було надано можливість ставити питання потерпілій ОСОБА_13 .

Вказує, що згідно журналу судового засідання Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.12.2023 року ОСОБА_6 задав питання потерпілій ОСОБА_13 та реалізував своє право на перехресний допит.

Стверджує, що при подальшому розгляді справи сторона захисту не заявляла клопотань з приводу повторного допиту потерпілої.

Просить подану захисником ОСОБА_10 апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок районного суду без змін.

колегія суддів ухвалила провести апеляційний розгляд без його участі.

Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , законного представника потерпілої ОСОБА_9 та представника потерпілої ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, надавши учасникам кримінального провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що передбачає його оцінку відповідності нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що даних вимог закону районним судом було дотримано.

В поданій обвинуваченим ОСОБА_6 апеляційній скарзі він просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Підстави для направлення призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції визначені ст. 415 КПК України.

Відповідно до ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Вищевказані підстави під час апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено, не наведено підтвердження наявності таких підстав і в апеляційних скаргах.

По суті вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 в цій частині є такими, що не узгоджуються з вимогами кримінально-процесуального закону.

Щодо решти доводів обвинуваченого ОСОБА_6 викладених в апеляційній скарзі та доводів захисника ОСОБА_10 у поданій ним апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичних обставинам кримінального провадження та допущення судом суттєвих порушень права на захист, слід зазначити наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді кримінального провадження по суті судом першої інстанції були всебічно, повно та об`єктивно з`ясовані та досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст. 91 КПК України.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 районний суд обґрунтував ретельно дослідженими у судовому засідання доказами та дійшов вірного висновку про вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152 КК України.

Зокрема районним судом було безпосередньо допитано обвинуваченого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , а також досліджено відеозапис із показами потерпілої ОСОБА_13 .

Обвинувачений ОСОБА_6 себе винним не визнав, пояснив що упродовж останніх семи років проживав із ОСОБА_21 та її донькою ОСОБА_13 . З дівчинкою у нього були хороші відносини, часто залишався з нею в одній квартирі, коли її матері не було вдома. У дівчинки було своє окреме ліжко на якому вона спала. Будь-яких дій сексуального характері по відношенню до дитини не вчиняв. Вважає, що у неї були підстави оговорювати його, оскільки одного разу він на неї накричав, коли вона йому показала, що вміє відкривати вікно на балконі. Свідка ОСОБА_18 бачив тричі у житті, конфлікті з ним та боргових відносин не мав, підстав у останнього його оговорювати не було. Також, обвинувачений ОСОБА_22 зазначив, що знайомий з ОСОБА_23 і на його думку у неї є підстави його оговорювати, оскільки одного разу у травні 2023 року він помітив, що у неї синець під оком, який з`явився після дня народження її чоловіка ОСОБА_18 .

Вказані покази вірно були оцінені районним судом як лінія захисту з метою уникнення відповідальності, остільки такі покази суперечать показам потерпілої, свідків та письмовим доказам по справі.

Районним судом було досліджено відеозапис допиту потерпілої ОСОБА_13 , який відбулося під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України.

Як вбачається із дослідженого відеозапису ОСОБА_13 повідомила, що вона навчається в школі у 4 класі, коли саме у неї день народження не пам`ятає, знає що влітку, на даний час їй 11 років, проживає на АДРЕСА_3 з мамою ОСОБА_24 якій близько 40 років, вона працює в барі, з п`ятої ранку до одинадцятої ночі, два дні працює, два дні вихідна. Батька звати ОСОБА_25 (який помер), рідний брат ОСОБА_26 якому 23 роки, на даний час служить в армії. Між мамою, нею і братиком ОСОБА_26 хороші відносини. У перший клас пішла у 8 років, навчається в Гімназії, у 4 класі. ОСОБА_27 це чоловік мами ОСОБА_28 . Ій було 7 або 8 років як почались у мами з ОСОБА_27 стосунки. ОСОБА_27 працював на автомийці. Майже одразу після того, як в них почались стосунки, вона переїхала з мамою до ОСОБА_27 в квартиру, де вони проживали в трьох, за адресою АДРЕСА_4 , там була 1 кімната, кухня, ванна і коридор. Першочергово вони троє спали разом на одному ліжку потім у неї було своє. ОСОБА_27 купував солодощі їй, за увесь час спільного проживання тричі сварив її, а було і таке, що застосовував до неї фізичну силу наприклад за те, що пізно повернулася з дитячої площадки, а іноді просто так без причини, а саме, завдавав ляпас рукою, або ж бив ременем. Він часто вживав алкоголь, і був дуже нервовим, а іноді випивав і спільно з мамою. Коли вони сильно напивалися і не могли піти в магазин, то її відправляли в аптеку за спиртом, щоб вона купила. Ті рази, коли він спільно з мамою вживали алкогольні напої, то були випадки що вони конфліктувати, а згодом ОСОБА_27 бив маму, бачила, як у мами після такого одного разу йшла кров носом. Поліцію викликали сусіди, так як ОСОБА_27 , будучи п`яним, вночі включав голосно музику. ОСОБА_27 чіплявся до неї, кликав її до ліжка, або лягав до неї в ліжко, або це робив на кухні, вперше він таке робив тоді, коли вона ще не ходила до школи, тобто з 7-8 років, і продовжував це робити коли вона ходила в школу аж до його затримання. Бачила у ОСОБА_27 статевий орган, коли він ходив голий по квартирі, як правило це було влітку і коли він був п`яний. Вказала що знає, де в чоловіків статеві органи, показавши при цьому на ляльці. Пояснила, що ОСОБА_27 примушував торкатися його статевого органу та брати його в рот, при цьому застосовував силу і тягнув за волосся, з його статевого органу завжди виходила рідина, яку він заставляв ковтати, проте вона цього не могла робити. Вперше це було тоді коли мама була на роботі сапала город у подружки, тоді він попросив щоб вона підійшла до ліжка і облизала його груди, вона це робила адже боялася, він би її не залишив у спокої. Він казав їй опуститись на низ до його статевого органу і зробити «мінет» тобто взяти в рот його статевий орган і смоктати. Вперше про «мінет» почула від ОСОБА_27 . Змушена була робити це бо він не залишав її, тому вона це робила. Коли вона не хотіла цього робити, то він силою примушував. Вперше це ОСОБА_27 примушував робити влітку, до того як їй виповнилось 8 років, потім це було часто, іноді щодня, тоді коли він був в стані алкогольного сп`яніння, і тоді коли він був тверезий, коли мама була на роботі або ж чекав коли мама засне і тоді ішов до її ліжка. Також він намагався засунути статевий орган до її полових органів і в анальний отвір, після цього вона не могла сходити в туалет по великому. Іноді він це робив ввечері, вночі десь у першій ночі, іноді коли чуть розсвітає, і вона невиспана йшла до школи. З того часу, як ОСОБА_27 почав це робити, вона вночі почала пісяти, їй щось погане снилося, після того як ОСОБА_27 забрала поліція, вона вже не пісяє в ліжко вночі. Іноді мама просто просиналася вночі або щоб піти в туалет і бачила, що ОСОБА_27 лежить біля неї, він в цей час робив вигляд, що спить, або йшов на кухню, при цьому мама сварила його. Часто він своїм половим органом її сильно натирав біля вагінального отвору і їй пекло, після цього мама її мила і мазала кремом. Також потерпіла вказувала що окрім вищевказаних дій, ОСОБА_27 також своїми пальцями рук проникав у її вагінальний отвір. Іноді, щоб не вступати з ним у сексуальні зносини вона йому розповіла що хоче в туалет і сама втікала до мами спати. Всі його протиправні дії відбувалось в ліжку, у положенні сидячи були обоє, або вона стояла, а він був у сидячому положенні. Після того, як він проникав у її статеві органи, крові у неї не було. Він брав її голову і запихав свій статевий орган аж до горла, в цей час тулубом він рухався вперед, назад або ж її головою такі ж рухи здійснював. Утримував рукою за її голову, або за волосся, іноді після цього боліла голова. Втекти вона не могла. Коли в неї був закладений ніс, а ОСОБА_27 до неї ліз, вона не могла дихати, задихалася. Коли вдома ночували сторонні люди, то він не чіплявся. Останнім часом, коли мама і ОСОБА_27 випивали спиртні напої, мама, щоб ОСОБА_27 не приставав, відправляла її спати до своєї подруги ОСОБА_29 , так як мама одразу п`яніла і засинала, при цьому мама говорила, щоб я нікому нічого не розповідала про те, що робить з нею ОСОБА_27 . Останній раз ОСОБА_27 чіплявся коли їй було 10 років, тоді вона з мамою прийшла до ОСОБА_27 за речами, оскільки жили у ОСОБА_29 . Того дня він випивав алкоголь спочатку з своїм товаришем, а потім з мамою і вночі він покликав її до себе, вона відмовлялась, але він дочекавшись коли мама засне, проникав своїм статевим органом до її вагінального отвору та намагався проникнути у вагінальний отвір. Такі дії як ОСОБА_27 , ніхто відносно неї не вчиняв.

Посилання апелянтів на те, що беручи вказані покази до уваги суд порушив право на захист обвинуваченого, а саме право на перехресний допит за участі потерпілої, а також, що вказані покази були надані під тиском - є безпідставними, та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 225 КПК України, вбачається, що у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

У Декларації прав дитини зазначено, що «дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, уключаючи належний правовий захист.

Із метою уникнення або мінімізації можливої психологічної травматизації дитини в кримінальному провадженні мають бути забезпечені всі гарантії, стандарти прав дитини-потерпілої від злочину.

Проведення якнайшвидшого допиту малолітньої потерпілої й обмеження кількості таких допитів сприятиме захисту її прав та інтересів, надаючи повний доступ до правосуддя та можливості повідомляти про факти порушення її прав, а також у подальшому усуне травматичний досвід, із яким малолітня потерпіла вимушено стикається в правовій системі.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході досудового розслідування кримінального провадження малолітню потерпілу ОСОБА_13 було допитано в судовому засіданні 07.12.2023 року в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України з дотриманням вимог ст.ст. 226, 227 КПК України ( т.1 а.с. 263).

Вказаний допит було проведено за участі потерпілої ОСОБА_13 її представника - захисника ОСОБА_8 , законного представника потерпілої ОСОБА_9 , спеціаліста-психолога Центру захисту для дітей, які постраждали або стали свідками насильства ОСОБА_30 , а також підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_17 .

Згідно журналу судового засідання Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.12.2023 року ОСОБА_6 та його захисник були присутніми при допиті та задавали питання малолітній потерпілій, що вказує на реалізую їх права на захист (т.1 а.с. 265-270).

При цьому, під час розгляду справи в районному суді сторона захисту не клопотання про необхідність повторного допиту потерпілої.

Також не знайшли свого підтвердження доводи викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 щодо тиску на потерпілу ОСОБА_13 під час надання показів, оскільки такі доводи нічим не підтверджені.

Відсутність тиску на малолітню потерпілу також підтверджується висновком судової психологічної експертизи від 01.01.2024 року №СЕ-19/123-23/12513-ПС, згідно якого психологічний дисонанс між вербальною та невербальною продукцією потерпілої відсутній, констатовано відсутність візуальних ознак, що властиві опору комунікативного контакту, напруженості та вимушеності спонуки до спілкування.

Покази потерпілої ОСОБА_13 узгоджуються із змістом показань допитаних судом свідків.

Так, допитана судом свідок ОСОБА_12 показала, що вона є матір`ю малолітньої потерпілої ОСОБА_13 2012 року народження, обвинувачений ОСОБА_6 був її співмешканцем. Вона його знає приблизно 7 років, коли вони почали проживати разом, вона з донькою переїхали до ОСОБА_6 в однокімнатну квартиру, син ОСОБА_26 вже працював і жив окремо. З ОСОБА_6 у них відносини були не дуже добрі. Вона постійно була на роботі. Працювала позмінно в ПТУ з 6 ранку до 13 години, і позмінно в ресторані «Версаль» з 9 ранку до 23 години, дитина з школи приходила і була сама, з ОСОБА_27 . Він часто вживав алкогольні напої, два рази на тиждень, іноді вона також вживала, але не часто, коли напивався був агресивний, її бив, виганяв з квартири, будучи п`яним, слухав голосно музику, за що відносно нього викликали поліцію сусіди. До ОСОБА_13 ОСОБА_6 відносився нормально, її не бив. Одного разу, вона прокинулася і побачила ОСОБА_6 біля ліжка у ОСОБА_13 , вона його забрала, він пояснив, що не розуміє, чому там знаходився. З того часу як вони почали проживати разом у дитини почався енурез, на даний час з моменту затримання ОСОБА_6 у дитини енурезу немає. Останній раз в травні 2023 року вона посварилася з ОСОБА_6 і він вигнав її з квартири в коридор під`їзду, речі не дозволив забрати, дитину залишив в кімнаті, не відпускав, тоді вона подзвонила родичці ОСОБА_31 та попросила їх забрати. ОСОБА_32 приїхала з чоловіком ОСОБА_33 і забрала їх. В них немає де жити, але ОСОБА_32 з ОСОБА_33 взяли їх до себе, а пізніше зняли їм квартиру для проживання.

Допитана судом свідок ОСОБА_14 показала, що з матір`ю малолітньої ОСОБА_34 ОСОБА_15 вона була в родинних відносинах, а саме ОСОБА_35 була колишньою дружиною її покійного брата ОСОБА_36 , від цього шлюбу народився старший син ОСОБА_28 - ОСОБА_26 , а Надійка народилася від другого чоловіка, який також помер. Вона з ОСОБА_37 підтримували відносини, дитина була в дружніх відносинах з її дітьми, часто залишалася у них на ніч. Страждала на енурез, тому вони одягали їй памперс на ніч. Після смерті другого чоловіка, ОСОБА_35 з дітьми залишилася без житла, часто навідувала свого вітчима діда ОСОБА_38 , який познайомив її з ОСОБА_39 . Десь в 2016 році ОСОБА_40 з донькою переїхали до ОСОБА_41 жити. Він іі постійно бив, вони приходила в синцях, але боялась про це говорити, бо знала, що він ще більше її відлупцює. Вона терпіла, бо не було ні житла ні роботи, а на руках маленька дитина. Одного разу, коли дитина у них ночувала, п`яний ОСОБА_6 вночі зателефонував і вимагав, щоб терміново дитину додому до нього відправили, вони не відправляли, на той час вони і уявити не могли, що він вчинював відносно дитини. 15 травня 2023 року ОСОБА_15 зателефонувала їй і повідомила, що ОСОБА_6 в стані сильного алкогольного сп`яніння її побив і вигнав з квартири, а сам закрився в квартирі з дитиною Надею, яку не випускає. Її чоловік одразу ж поїхав туди і забрав ОСОБА_42 з ОСОБА_43 до них до дому, при цьому ОСОБА_44 постійно плакала. Після цього вона з чоловіком вирішили зняти для Ані з донькою Надюшею квартиру, в якій вони проживають і на даний час. ОСОБА_45 багато разів телефонувала ОСОБА_6 та просила віддати її речі. Вона хотіла поїхати на квартиру до Палиги з її чоловіком ОСОБА_33 на бусі, щоб забрати речі, проте ОСОБА_6 постійно відмовляв, спеціально, щоб не приїхав з ОСОБА_46 її чоловік. Через деякий час в липні 2023 року, ОСОБА_6 зателефонував Ані, щоб та прийшла з дитиною і забрала свої речі, він її споїв і вони там залишилися на ніч, зранку наступного дня в 9 годин в понеділок вони забрали дитину до себе додому. Вона розповіла страшні речі, що обвинувачений ОСОБА_6 заставляє робити їй мінєти, суне пальці в задній прохід, заставляє повністю його цілувати, робити масаж ніг, показував порно, щоб вона бачила як це робити, заставляв ковтати, проте вона плювала, частину зазначеної розмови її чоловік ОСОБА_18 записав на телефон, одразу викликали поліцію, після чого обвинуваченого було затримано. Після затримання ОСОБА_6 , ОСОБА_44 у них неодноразово залишалася на ніч, і вона зрозуміла, що в дитини пройшов анурез.

Допитаний судом свідок ОСОБА_18 показав, що він та його дружина ОСОБА_32 допомагали сім`ї ОСОБА_15 матеріально. У нього на фірмі підробляв син Ані ОСОБА_26 , який зараз в ЗСУ. У Бровді Ані і ОСОБА_6 були нездорові відносини, ОСОБА_6 неодноразово її бив, виганяв з дому. Одного разу в травні ОСОБА_45 подзвонила і попросила допомогу, оскільки ОСОБА_6 побив та вигнав, він приїхав з своєю донькою, і забрав ОСОБА_42 з дитиною до себе до дому. Після цього він зняв їм квартиру для проживання. Через деякий час ОСОБА_45 з дитиною пішли на квартиру до ОСОБА_6 забрати свої речі. На наступний ранок подзвонила ОСОБА_45 , яка була в стані алкогольного сп`яніння, просила забрати ОСОБА_47 , дружина ОСОБА_32 забрала дитину і привезла до них додому, ввечері дружина йому сказала, що зі слів дитини ОСОБА_48 простягає руки до неї. Він, зрозумівши, що обвинувачений б`є дитину, одразу поїхав до ОСОБА_6 розібратися, при зустрічі вдарив його, після цього ОСОБА_6 сказав, що він «переплутав дитину і дружину, такого більше не буде». Він не до кінця зрозумівши фразу «переплутав», почав розпитувати, що це значить. Відповіді не було. Після цих слів, він повернувся додому і розпитав ОСОБА_47 , на що вона розповіла, як ОСОБА_6 заставляє робити йому мінєт, ковтати, торкався інтимних місць, засував пальці. Казала, що це відбувається давно і було неодноразово. Після цієї розмови він одразу викликав поліцію і поїхав на квартиру до ОСОБА_6 , де останнього затримали працівники поліції.

Допитаний судом свідок ОСОБА_19 показав, що він проживає в одному будинку з обвинуваченим ОСОБА_6 , поверхом вище. У Палиги в квартирі були постійні гульки, п`янки і крики. Одного разу він викликав поліцію, оскільки в 5 годині ранку гриміла музика, він постукав у двері, відчинила ОСОБА_15 , після цього вийшов з кімнати ОСОБА_6 голий без трусів, почав щось матом кричати, він ( ОСОБА_49 ) його вдарив. Там була і дитина, яка це все бачила. Викликав поліцію. Якось зранку він почув крики дитини, яка плакала, потім ОСОБА_15 кричала до ОСОБА_6 чого він лізе до дитини. Спочатку ОСОБА_6 кричав, що не трогав дитину, при цьому Надюша кричала, що він її «трогав». Потім ОСОБА_6 виправдовувався, що більше так робити не буде. Це було через 2 місяці після виклику поліції. Коли він розповів це дружині, він хотів звернутися до поліції з відповідною заявою про насилля щодо дитини, проте дружина його відмовила, сказала, що такого не може бути, можливо вони помилилися про зміст почутого. Проте він пам`ятав, що ОСОБА_6 дозволяє собі ходити по квартирі без одягу при дитині, що також йому було незрозумілим.

Допитана судом свідок ОСОБА_20 показала, що вона проживає в квартирі, яка межує стіною з квартирою ОСОБА_6 , приблизно 2-3 роки назад там поселилася ОСОБА_15 з маленькою донькою Надійкою, яка зараз ходить в 2 клас. ОСОБА_6 часто пив, щонайменше два рази на тиждень був п`яний, дебоширив, виражався нецензурною лайкою, кричав, щось кидав, був дуже агресивний. Бровді ОСОБА_40 була навпаки тихенька, неконфліктна, прибирала все, запах їжі в коридорі завжди, ОСОБА_50 при зустрічі. Дівчинка Надійка дуже привітна, тиха, спокійна, з котиням ходила завжди, охайна і врівноважена дитина, гралася на дитячій площадці. Вони проживають в панельному домі, тому вона майже все чула, що відбувається у них в квартирі. Майже кожен день дорослі займалися сексом і це було дуже голосно. При цьому також була присутня дитина. Інші сусіди викликали на ОСОБА_6 поліцію, оскільки він вночі дуже голосно включав музику. Одного разу вона також викликала поліцію на дії ОСОБА_6 , оскільки він вчиняв насилля над Анею і дитиною, чула крики про допомогу Ані і плач ОСОБА_34 .

Вказані покази потерпілої та свідків, є логічними та послідовними повністю узгоджуються між собою та матеріалами справи, а тому вірно покладені районним судом в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152 КК України.

Крім вказаних показів потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_6 підтверджується і письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.07.2023 року, вбачається, що ОСОБА_14 звернулась з заявою про те, що у період часу з травня по 09 липня 2023 ОСОБА_6 перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 вчиняв відносно малолітньої ОСОБА_13 дії, що виражались в сексуальному насильстві. (т. 1 а.с. 4).

Згідно протоколу огляду місця події від 10.07.2023 року, було зафіксовано обстановку на місці вчинення кримінальних правопорушень - приміщенні однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , в ході якого виявлено та вилучено покривало коричневого кольору, штани червоного кольору, нижня білизна труси сірого кольору. (т. 1 а.п. 71-86).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 85 від 10.08.2023 року вбачається, що кров громадянина ОСОБА_6 відноситься до групи В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО. При дослідженні штанів червоного кольору, що були вилучені при огляді місця події за адресою АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_6 , виявлена слина та знайдено епітеліальні клітини, частина з яких мають будову характерну для епітелію ротової порожнини. При здійсненні групової належності клітин та слини виявлено антигени А та В ізосерологічної системи АВО. Антиген В є властивим для ОСОБА_6 і може походити від нього самого. Антиген А є для нього чужорічним і походить від іншої особи (осіб), в крові якої (яких) він міститься це може бути особа з групою А (ІІ), або АВ (VI) по ізосерологічній системі АВО. (т. 1, а.с. 88-91).

Згідно заяви ОСОБА_14 добровільна видала особисті речі ОСОБА_13 , в яких вона перебувала під час вчинення відносно неї злочину, а саме: шорти зеленого кольору, футболку рожевого кольору та нижню білизну труси червоного кольору. (т. 1 а.с. 108).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 376 від 25.07.2023 року вбачається, що у ОСОБА_13 виявлено наступні тілесні ушкодження: садно в ділянці промежини. Дане тілесне ушкодження виникло в результаті дії твердого тупого предмету, по строку може відповідати 1-2 доби до моменту обстеження і відноситься до легких тілесних ушкоджень. Цілісність дівочої пліви не порушена, дівоча пліва розтягнена, полумісячної форми. (т. 1 а.с. 273);

Свідоцтвом про народження ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджено її малолітній вік (т.2 а.с. 134);

Згідно характеристики Чернівецької гімназії № 13 на ОСОБА_13 вбачається, що вона характеризується позитивно (т. 1 а.с. 274).

Згідно відомостей з підсистем «Єдиний облік» й АРМ оператор 102 вбачається, що 28.02.2021 о 21:37 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 28.02.2021 о 21:36 за адресою АДРЕСА_2 надійшло повідомлення сусідів про сімейну сварку, плач дитини. (т. 1 а.с. 276-282 ).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 1249 від 13.12.2023 року, згідно якої в період часу з липня 2019 року по 10.07.2023 року малолітня ОСОБА_13 ознак психічного захворювання не виявляла, вона могла правильно сприймати лише зовнішню сторону вчинених відносно неї дій (місце, особу, приблизно час) і може давати про це покази. Значення цих дій на соціальному та особистісному рівні та їх наслідки були їй недоступні. Твердження малолітньої ОСОБА_13 про вчинення з нею систематичного розбещення та дій сексуального характеру не впливає з характеру її психічного захворювання (маревних ідей, хворобливої сексуальності, підвищеної сугестивності та інше). Вчинення протиправних дій щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_13 не привело до виникнення у потерпілої на даний час якихось психічних наслідків. (т. 1 а.с. 288-290).

Згідно заяви свідка ОСОБА_18 він добровільно видав мобільний телефон на якому наявний відеозапис спілкування малолітньої ОСОБА_51 (т. 2 а.с. 5-6), що було оформлено протоколом огляду від 25.09.2023 року (т. 2 а.с. 7-8).

Відповідно до протоколу огляду та перегляду відеозапису від 25.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_13 зазначає, що ОСОБА_6 вчинив щодо неї незаконні дії (т. 2 а.с. 7-8).

Згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 18.07.2023 року № СЕ-19/126-23/6030-БД, встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 (т. 2 а.п. 72-76).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 791 від 08.08.2023 ОСОБА_6 вбачається, що на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 на теперішній час відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т. 2 а.с. 198-199).

Вищевказані докази, які є належними та допустимими, у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість висновку районного суду, щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152 КК України.

Твердження апелянтів щодо поверхневого розгляду справи районним судом є безпідставним, оскільки районний суд здійснив ретельну перевірку всіх обставин справи, безпосередньо заслухав покази свідків та дослідів письмові докази по справі.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не вважав потерпілу ОСОБА_13 падчерицею та не перебував із нею чи її матір`ю в сімейних відносинах, є безпідставними.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КПК України, близькими родичами та членами сім`ї, серед іншого також є особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Факт спільного проживання та спільного побуту не заперечується самим обвинуваченим ОСОБА_6 , а також підтверджується показами свідків та потерпілої.

Відтак, доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні чи оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152 КК України та правильності кваліфікації його дій.

Перевіряючи вирок районного суду в частині призначеного покарання, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні вироку вказаних вимог дотримався повністю.

Районним судом було належним чином враховано тяжкість скоєних злочинів, які є тяжким та особливо тяжким злочином, дані що характеризують особу обвинуваченого, ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, а також тяжкі наслідки від вчиненого для психологічного та фізичного стану малолітньої потерпілої.

Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду що за ч. 6 ст. 152 КК України ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді довічного позбавлення волі, враховуючи довготривалість та систематичність вчинених ним протиправних дій щодо малолітньої потерпілої, та той факт, що ці злочинні дії не були припинені по волі ОСОБА_6 , а за зверненням до правоохоронних органів сторонніх осіб.

Колегія суддів вважає, що покарання у виді довічного позбавлення перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєних злочинів і особою винуватого, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде гарантувати безпеку для суспільства, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Районним судом було вірно застосовано правила складання покарань, передбачені ч. 1 ст. 70 КК України та обрано метод поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відомості щодо ОСОБА_6 правомірно внесені до єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Вирок районного суду щодо ОСОБА_6 є належно мотивованим, обґрунтованим, законним, тому відсутні правові підстави для його зміни чи скасування,

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 спростовуються правильними висновками районного суду.

Під час судового розгляду учасникам надана можливість реалізувати свої процесуальні права належним чином.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Садгірського районного суду м.Чернівці від 20 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 , який перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Головуючий [підпис] ОСОБА_1

Судді [підпис] ОСОБА_2

[підпис] ОСОБА_3

"Копія. Згідно з оригіналом."

Суддя - доповідач

(посада) ОСОБА_52 , підпис) (ПІБ)

08.11.2024 року

(дата засвідчення копії)