Ухвала

від 13.06.2024 по справі 914/694/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 914/694/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2023 у справі

за позовом Львівської міської ради

до Об`єднаного автогаражного кооперативу № 8 по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян,

про стягнення 243 623,07 грн заборгованості,

та за зустрічним позовом Об`єднаного автогаражного кооперативу № 8 по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян,

до Львівської міської ради

про визнання недійсним договору від 24.07.2020 № 17821 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності Об`єднаним автогаражним кооперативом № 8,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 (повний текст складено 05.02.2024) і рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2023 у справі № 914/694/23. Вказана касаційна скарга була надіслана 22.05.2024 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

11.06.2024 від Об`єднаного автогаражного кооперативу № 8 по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, до Верховного Суду надійшли заперечення щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2023 у справі № 914/694/23, в яких заявник просить відмовити скаржнику у відкритті касаційного провадження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради, а також заперечення щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

Повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 складено 05.02.2024, тому відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України останнім днем її оскарження з урахуванням вихідного дня було 26.02.2024.

Проте Львівська міська рада подала касаційну скаргу 22.05.2024, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.

У касаційній скарзі Львівська міська рада заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що вперше подану касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 914/694/23 у зв`язку з пропуском строку на усунення недоліків. Посилаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, скаржник зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Скаржник також зазначає, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд.

Розглянувши клопотання Львівської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави, викладені у ньому, є неповажними з огляду на таке.

Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв`язку із поновленням пропущеного процесуального строку, унормовується процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання або заяви про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про поновлення процесуального строку має містити обґрунтування причин пропуску строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. До клопотання чи заяви повинні бути додані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Скаржник правильно зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Водночас колегія суддів зазначає, що при усуненні недоліків вперше поданої касаційної скарги з пропуском строку на 2 дні скаржником не було заявлено клопотання про поновлення такого строку з обґрунтуванням причин його пропуску. Тому вперше подану касаційну скаргу було повернуто на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник також не наводить причин пропуску строку на усунення недоліків вперше поданої касаційної скарги. Також варто зазначити, що з другою касаційною скаргою скаржник звернувся 22.05.2024, тобто через 29 днів після вручення йому ухвали про повернення первісної касаційної скарги. Такий значний пропуск строку має бути належним чином обґрунтованим, однак клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не містить обґрунтування причин, які б унеможливлювали звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою повторно після повернення вперше поданої касаційної скарги в максимально стислий строк.

Отже, колегія суддів вважає, що скаржником не наведено причин пропуску строку на касаційне оскарження, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів звертає увагу, що таке тривале зволікання скаржника із реалізацією права на касаційне оскарження не підтверджене об`єктивними обставинами, які б розумно виправдовували неможливість звернення з касаційною скаргою у цій справі повторно у максимально стислий строк.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зауважує, що норми Господарського процесуального кодексу України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати суду докази та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Крім того, процесуальним законом не передбачено, що після повернення касаційної скарги перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Оскільки скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження не наведено обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та були би пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення ним процесуальної дії, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження визнається судом необґрунтованим.

Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Львівській міській раді необхідно подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та навести інші підстави, підтверджені належними доказами, для поновлення цього строку.

З огляду на викладене касаційна скарга Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2023 у справі № 914/694/23 залишається без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали Львівській міській раді буде відмовлено у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2023 у справі № 914/694/23 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 290, частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2023 у справі № 914/694/23 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

До уваги учасників судового процесу!

Згідно з новою редакцією частин 5 - 9 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Разом з цим, суд вручає будь-які документи особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Такі учасники справи також мають можливість ознайомитися з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль).