Постанова

від 13.06.2024 по справі 400/2540/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

справа № 400/2540/22

адміністративне провадження № К/990/39136/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 (головуючий суддя - Н.В. Лісовська)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 (головуючий суддя - О.А. Шевчук, судді - А.В. Бойко, А.Г. Федусик)

у справі № 400/2540/22

за позовом ОСОБА_1

до Миколаївського міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича,

Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради

про визнання протиправними та скасування розпорядження, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

установив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївського міського голови Сєнкевича О.Ф. (далі - відповідач-1), Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради (далі - відповідач-2), в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження від 14.02.2022 № 45рк «Про звільнення» та наказ від 15.02.2022 № 21-к «Про звільнення»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради;

- стягнути з Миколаївського міського голови та Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 799, 11 грн. на фактичну кількість днів вимушеного прогулу на момент прийняття рішення у справі.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що позивача звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних розпорядження та наказу, позивач вказує, що у виключній компетенції Миколаївської міської ради є затвердження за пропозицією міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів. Міський голова не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення та затвердження за своєю ініціативою структури виконавчих органів ради та штатної чисельності. За доводами позивача, міський голова не є власником чи уповноваженим ним органом, якому надано право розірвання трудового договору у зв`язку зі скороченням штатної чисельності та ліквідації посади. Також позивач вказує про відсутність у відповідача-2 права видавати наказ про звільнення позивача з посади, оскільки заступник начальника управління призначається на посаду та звільняється з посади міським головою. Крім того, позивач посилається на неврахування відповідачами положень статті 43 Кодексу законів про працю України, за приписами якої розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, можливе лише за попередньою згодою виборного органу, чого у даному випадку здійснено не було.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

4. При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про дотримання відповідачами вимог трудового законодавства при звільненні позивача.

Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування

5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

6. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, заявник касаційної скарги вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах.

7. Позивач зауважує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин приписів пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, оскільки, як вважає позивач, вона як посадова особа органу місцевого самоврядування - заступник начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, повинна була бути звільнена на підставі частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України після виконання вимог, зазначених у пункті 5 частини першої статті 26, пункту 6 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позиція інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційних скарг

9. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

10. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

11. ОСОБА_1 з 21.02.2017 працювала на посаді заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради.

12. Миколаївським міським головою 19.04.2021 прийнято розпорядження № 99р, яким внесено зміни до розпорядження від 27.02.2017 № 45р «Про затвердження штатної чисельності виконавчих органів Миколаївської міської ради» в частині вилучення зі штатної чисельності Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради 1 штатну одиницю заступника начальника Управління.

13. Управлінням у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради 23.04.2021 направлено голові профспілкового комітету Виконкому Миколаївської міської ради повідомлення про зміни у структурі Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, а саме: вилучення зі штатної чисельності 1 штатну одиницю заступника начальника Управління, що може спричинити подальше звільнення посадової особи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

14. Розпорядженням Миколаївського міського голови від 07.05.2021 № 145рк «Про попередження та подальше звільнення» ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України не раніш ніж через два місяці.

15. Позивач оскаржувала в судовому порядку розпорядження від 07.05.2021 № 145рк «Про попередження та подальше звільнення». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі № 400/13364/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження від 07.05.2021 № 145рк відмовлено.

16. 08.11.2021 позивачу направлено повідомлення про звільнення з посади у зв`язку зі скороченням штату.

17. Листом від 31.01.2022 позивачу запропоновано перелік вакантних посад у спортивних установах, підпорядкованих Управлінню у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, та повідомлено про можливість подачі заяви про переведення до 13.02.2022.

18. Позивач заяву про бажання бути призначеною на будь-яку із запропонованих посад не подала.

19. Розпорядженням Миколаївського міського голови від 14.02.2022 № 45рк «Про звільнення» відповідно до пункту 1 статті 40, статті 44 Кодексу законів про працю України, керуючись пунктами 19, 20, частиною четвертою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» звільнено 15.02.2022 ОСОБА_1 , заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, Управлінню у справах фізичної культури і спорту визначено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

20. Листом від 14.02.2022 доведено до відома голові профспілкового комітету виконавчих органів Миколаївської міської ради про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

21. Наказом Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради від 15.02.2022 № 21-к «Про звільнення» відповідно до пункту 1 статті 40, статті 44 Кодексу законів про працю України, керуючись пунктами 19, 20, частиною четвертою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та розпорядженням міського голови від 14.02.2022 № 45рк ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради 15.02.2022 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку за статтею 44 Кодексу законів про працю України.

22. Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

23. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

24. Відповідно до статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

25. За приписами частини третьої статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

26. Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

27. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору, серед іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

28. Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

29. Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

30. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

32. Предметом судового перегляду у цій справі є розпорядження відповідача-1 та наказ відповідача-2, якими позивача звільнено із займаної посади.

33. Ключовими доводами позивача є те, що за приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердження штатної чисельності виконавчих органів ради відноситься до виключної компетенції міської ради, а в компетенцію міського голови входить лише внесення пропозиції щодо структури виконавчих органів ради та штатної чисельності, але не самостійне їх визначення та затвердження за своєю ініціативою.

34. Реагуючи на вказані доводи позивача суд першої інстанції врахував, що оцінку діям міського голови щодо правомірності скорочення штатної одиниці в Управлінні у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради без рішення Миколаївської міської ради «Про внесення змін у затверджену структуру органів Миколаївської міської ради» було надано оцінку в межах розгляду справи № 400/13364/21, а тому з посиланням на приписи частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що обставини, встановлені у рішення суду у справі № 400/13364/21, не належать доказуванню у межах розгляду цієї справи.

35. Суд апеляційної інстанції доводам позивача про відсутність у міського голови повноважень щодо самостійного визначення та затвердження структури виконавчих органів ради та штатної чисельності жодної оцінки не надав.

36. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

37. За змістом наведеної норми преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

38. Преюдиційні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Адже преюдиційні факти - це явища дійсності, істинність яких вже була встановлена у рішенні, що виключає необхідність їх повторного з`ясування, тоді як юридична оцінка фактів - це оціночне судження, зроблене судом в процесі співставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

39. На користь такого висновку свідчить частина сьома статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

40. Верховним Судом у постановах від 14.08.2018 у справі № 823/1097/17, від 09.11.2018 у справі № 816/988/17, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 31.01.2019 у справі № 809/551/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших адміністративних, цивільних чи господарських справах.

41. Судами встановлено, що у справі № 400/13364/21 позивачем оскаржувалось розпорядження Миколаївського міського голови «Про попередження та подальше звільнення» від 07.05.2021 № 145рк з підстав того, що перед тим, як видати вказане розпорядження міський голова повинен був внести на розгляд міської ради пропозиції щодо чисельності штату у випадках скорочення чисельності або штату працівників управління у справах фізичної культури і спорту, довести необхідність скорочення штатів у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, і після затвердження радою видати відповідне розпорядження.

42. При розгляді справи № 400/13364/21 суди виснували, що підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Водночас, підставою для відмови в позові були висновку судів про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх трудових прав, адже оскаржуваним розпорядженням права позивача ніяким чином не порушуються.

43. У цій справі позивачем оскаржується розпорядження міського голови про звільненні її із займаної посади, зокрема, і з підстав відсутності повноважень у голови міської ради самостійного визначення та затвердження структури виконавчих органів ради та штатної чисельності, що слугувало підставою для звільнення.

44. На переконання Верховного Суду, суди попередніх інстанцій помилково послалися на обставини, встановлені у справі № 400/13364/21, оскільки такі не є преюдиційними для обставин цієї справи, а є лише правовою оцінкою, наданою судами певним фактам у зіставленні із нормами права в процесі розгляду справи № 400/13364/21.

45. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

46. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

47. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

48. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

49. Отже колегія суддів констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними і такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків по суті справи.

50. З огляду на встановлення під час розгляду справи порушення судами норм процесуального права, інші доводи касаційної скарги судом касаційної інстанції не аналізуються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

52. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

53. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

54. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі № 400/2540/22 скасувати.

3. Справу № 400/2540/22 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк