Рішення

від 13.06.2024 по справі 613/25/24

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/25/24 Провадження № 2/613/231/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участі секретаря судового засідання Вохмінцевої А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 613/25/24 за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник позивача адвокат Колєснік І.А., звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до Держави Українав особіБогодухівської окружноїпрокуратури Харківськоїобласті,у якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 657129,40 грн. та понесені ним у справі судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 01.02.2019 слідчим слідчого відділу Богодухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42019221280000014 за фактом вчинення ОСОБА_3 (позивач) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). 18.07.2019 слідчим ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні ним зазначеного кримінального правопорушення. 24.07.2019 прокурором Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (реорганізовано в Богодухівську окружну прокуратуру Харківської області структурний підрозділ Харківської обласної прокуратури) у відношенні ОСОБА_3 затверджено обвинувальний акт за ч. 1 ст. 190 КК України та скеровано до Богодухівського районного суду Харківської області для розгляду по суті. 26.07.2019 обвинувальний акт надійшов до Богодухівського районного суду Харківської області, де було розпочато і здійснено судове провадження (справа № 613/951/19). Процесуальне керівництво та підтримання державного обвинувачення здійснювали прокурори Богодухівської окружної прокуратури Харківської області. 30.08.2022 на стадії судового розгляду справи по суті прокурор змінив обвинувачення. За час досудового розслідування та судового провадження ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, повністю заперечував висунуте проти нього обвинувачення.

20.09.2023 прокурор в судовому засіданні відмовився від підтримання державного обвинувачення у відношенні ОСОБА_3 , оскільки дійшов до переконання про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення.

20.09.2023 ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області кримінальне провадження № 42019221280000014 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України - у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Вказана ухвала суду набрала законної сили 27.09.2023.

ОСОБА_3 перебував під слідством і судом з 18.07.2019 і до 27.09.2023, тобто 50 місяців та 9 днів.

Позивач вважає, що наявні обставини, передбачені ст. 23 ЦК України, для стягнення моральної шкоди. При цьому, в силу ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відшкодовується незалежно від вини посадових і службових осіб органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК України). Оскільки кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, він має право на відшкодування шкоди відповідно до положень п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». В силу ст. 13 цього Закону та у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 686/23731/15-ц, розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, визначеної станом на час розгляду справи. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2024 року (7100 грн.) та кількість місяців, коли ОСОБА_3 перебував під слідством і судом (50 місяців), мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 357129,40 грн. (7100 грн. Х 50+9 днів Х 236,6 грн.).

Разом з тим, наявні обставини для збільшення розміру моральної шкоди понад гарантований законом мінімум: тривалість провадження (понад чотири роки/при належній процесуальній поведінці сторони захисту); приниження таким обвинуваченням честі, гідності та ділової репутації позивача як людини, законослухняного громадянина, учасника бойових дій; порушення нормальних життєвих зв`язків; погіршення стану здоров`я; тривалі психічні переживання; неможливість через кримінальне переслідування працевлаштуватися, вільно пересуватися по країні та за її межами; накладення арешту на земельну ділянку та заборона на вчинення щодо неї правочинів тощо. Враховуючи викладене, позивач стверджує про наявність підстав для стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 657129,40 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 50000 грн.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 05.01.2024 позовну заяву ОСОБА_3 до Держави України в особі Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди, - прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання.

07.02.2024 відповідачем подано відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до ст. ст. 5, 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування шкоди у таких випадках проводиться за рахунок коштів державного бюджету у відповідності до ст.4 цього Закону. Не заперечував, що в якості розрахункової величини для визначення меж відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом, за умови доведеності спричинення позивачу моральних страждань, необхідно застосовувати мінімальний розмір заробітної плати, визначеної законодавством на момент відшкодування (7100 грн.), за кожен місяць перебування під слідством і судом. Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен призводити до її збагачення. Так, позивач має довести не лише факт реабілітації, а наявність у зв`язку з цим моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та її розміру. Вказує, що здійснення слідчих та процесуальних дій у ході досудового розслідування кримінального провадження належить до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства та не може бути безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та збільшення розміру відшкодування у зв`язку з цим. Пред`являючи до суду позовну заяву, позивач не навів жодних тверджень та не надав доказів того, що йому було заподіяно моральну шкоду, позов містить лише загальні посилання на норми закону при вирішенні справ зазначеної категорії.

Ухвалою суду від 29.02.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 21.03.2024 поновлено Богодухівській окружній прокуратурі Харківської області строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, зазначив, що у зв`язку з безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності позивач не зміг вступити на військову службу, а також у зв`язку з пред`явленням обвинувачення у шахрайстві постраждала його репутація як законослухняного громадянина та учасника бойових дій. Враховуючи викладене, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Крім того, зазначила, що тривалість судового провадження стосовно ОСОБА_3 була пов`язана, у т.ч. з тим, що в окремі судові засідання не з`являвся позивач або його захисник, а також з призупиненням розгляду кримінального провадження на початку воєнного стану. Вказала, що позивачем не надано доказів заподіяння йому шкоди притягненням до кримінальної відповідальності, а самі по собі слідчі та процесуальні дії органів досудового розслідування та прокуратури не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Стверджувала, що розрахунковою величиною для обчислення розміру шкоди, яка відшкодовується на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є не розмір мінімальної заробітної плати у 7100 грн., а сума в розмірі 1600 грн. згідно з п. 3 роз. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019221280000014.

18.07.2019 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було пред`явлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

30.08.2022 Богодухівською окружною прокуратурою складено змінений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019221280000014.

Виходячи зі змісту зміненого обвинувального акту, ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення в тому, що він, маючи у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 0,51 га, з метою отримання ще однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, достовірно знаючи, що громадяни мають право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею не більше 2,00 гектарів, уповноважив свою дружину представляти його інтереси в органах Держгеокадастру та інших органах державної влади та місцевого самоврядування в якості його представника з питань отримання всіх видів довідок та документів, а також представляти його інтереси в реєстраційній службі Богодухівського районного управління юстиції Харківської області з питань державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, що знаходиться на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, після чого ОСОБА_4 , діючи за довіреністю від ОСОБА_3 , в його інтересах, не будучі обізнаною про противоправні наміри, 06.03.2017 звернулась із письмовою заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Уляновської сільської ради Богодухівського району Харківської області та передання йому зазначеної ділянки у власність, в якій також зазначила, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_3 не скористався, після чого 20.03.2017 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 3956-СГ від 20.03.2017 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а вже 18.10.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 19793-СГ від 18.10.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 2,0 га, в тому числі рілля площею 2,0 га. (кадастровий номер 6320888300:01:000:0257) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Таким чином, за змістом обвинувального акту, враховуючи що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності для ведення особистого селянського господарства загальною площею не більше 2,0 га, а станом на 18.10.2017 у власності ОСОБА_3 вже була земельна ділянка площею 0,51 га (кадастровий номер 6320888300:01:001:0267), останній міг отримати у власність земельну ділянку площею не більше 1,49 га, то земельною ділянкою площею 0,51 га 18.10.2017 ОСОБА_3 заволодів незаконно, шляхом обману, що завдало державі майнової шкоди (а.с.8-22).

Крім того, зі змісту вказаного зміненого обвинувального акту вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 18.03.2019 по справі № 613/236/19 за клопотанням слідчого було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6320888300:01:001:0257, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 ..

Постановою від 31.08.2023, погодженою з керівником Богодухівської окружної прокуратури, прокурор Богодухівської окружної прокуратури відмовився від підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні № 42019221280000014 від 01.02.2019 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) (а.с.23-37).

Виходячи зі змісту вказаної постанови, дії обвинуваченого неможливо вважати обманом, оскільки не було добросовісності з боку органу, який в силу вимог законодавства відповідає за розпорядження землями державної власності та здійснює державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі передачі у власність земельних ділянок. Крім того, заява в інтересах ОСОБА_3 це звернення громадянина з проханням про сприяння реалізації закріпленого законодавством права, а тому в силу суті та змісту не може містити достовірну або недостовірну інформацію. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку громадянина на будь-якому етапі безоплатної приватизації земельної ділянки повідомляти, чи використав він право на безоплатну приватизацію по відповідній категорії. Крім того, ОСОБА_3 не приховував інформації про наявність у його власності земельної ділянки розміром 0,51 га для ведення особистого селянського господарства, оскільки така інформація містилась у відповідному Реєстрі прав на нерухоме майно. Отже, в даному випадку в діях обвинуваченого встановлено відсутність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Крім того, з`ясовані у суді обставини та досліджені докази дають підстави стверджувати, що обвинувачений не мав умислу на обман стосовно використаного ним права на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, вважаючи, що він як учасник бойових дій має право отримати 2 га землі, тобто добросовісно помиляючись уповноважив свою дружину ОСОБА_4 (надав довіреність) представляти його інтереси в органах Держгеокадастру Богодухівського району Харківської області та інших установах і організаціях. Вказане свідчить про відсутність у ОСОБА_3 прямого умислу на незаконне заволодіння земельною ділянкою, а відповідно, суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20.09.2023 по справі № 613/951/19 прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні. Кримінальне провадження № 42019221280000014 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, закрито на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Скасовано арешт земельної ділянки кадастровий номер 6320888300:01:000:0257, накладений ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 18.03.2019 (а.с.38-39).

Ухвала суду про закриття провадження у справі від 20.09.2023 набрала законної сили 27.09.2023.

Згідно із ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Нормативним актом, що регулює дані правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (п.1 ч.1 ст.1 Закону).

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч. 2 ст. 1 Закону).

Як встановлено пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати .

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цьогоЗакону випадкахгромадянинові відшкодовуються(повертаються),зокрема, моральна шкода.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.

Як встановлено частинами 1, 5, 6 статті 4 Закону, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За визначенням п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з п.п.1-3 ч.1, ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадженнязакривається вразі,якщо,зокрема: 1)встановлена відсутністьподії кримінальногоправопорушення; 2)встановлена відсутністьв діянніскладу кримінальногоправопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати .

Кримінальне провадженнязакривається судом: 1)у зв`язкузі звільненнямособи відкримінальної відповідальності; 1-1) з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частинипершої цієїстатті; 1-1) з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті; 1-2) з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частинипершої цієїстатті,якщо підозрюваний,обвинувачений заперечуєпроти закриттяза цієюпідставою; 2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Як зазначалось вище, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 було закрите судом у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

У свою чергу, прокурор, відмовляючись від обвинувачення, у своїй постанові від 31.08.2023 посилався на відсутність у діях ОСОБА_3 об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КПК України (шахрайства), та недостатність доказів для встановлення у його діях складу злочину, тобто фактично кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Отже, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджується закриттям кримінального провадження у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 613/158/17.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі 201/10234/20, передбачене статтею 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відтак моральна шкода у цих правовідносинах у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України та статтею 4 Закону № 266/94-ВР, відшкодовується особі, щодо якої допущено передбачені статтею 1 цього Закону дії без встановлення вини органу, що відповідає за відшкодування такої шкоди.

Суд враховує, що протягом тривалого періоду, а саме з 18.07.2019 по 20.09.2023 ОСОБА_3 був змушений захищатися від пред`явленого обвинувачення, відчував страх у зв`язку з можливістю незаконного засудження, що призводило до цілком природних хвилювань.

Перебування у статусі підозрюваного, а згодом і обвинуваченого, безумовно негативно вплинуло на самопочуття та душевний стан позивача.

При цьому, виходячи зі змісту зміненого обвинувального акту та постанови прокурора про відмову від обвинувачення, ОСОБА_3 потрапив у неприємну ситуацію та опинився під кримінальним переслідуванням фактично не внаслідок власного злочинного корисливого умислу, і не лише з власної недбалості. Цьому сприяло недобросовісне виконання своїх функцій державним органом, на який законом покладено обов`язок перевірки поданих заявником документів та перевірки наявності у нього права на отримання земельної ділянки в певному розмірі. Як зазначав позивач у ході досудового розслідування, ОСОБА_3 у спірних відносинах діяв під впливом інформації, яка повідомлялася в медіа, не будучи при цьому фахівцем в області земельних відносин, і добросовісно вважав, що має право на отримання земельної ділянки в розмірі 2,00 га.

Позивач протягом 4 років був вимушений регулярно брати участь у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від нього додаткових зусиль, необхідних для організації свого життя.

Перебування у статусі обвинуваченого і необхідність виконання у зв`язку з цим процесуальних обов`язків накладали певні обмеження на ОСОБА_3 , вплинули на його репутацію як приватної особи, безумовно призвели до моральних страждань та вимагали від позивача значних зусиль на здійснення кроків, спрямованих на своє виправдання і реабілітацію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

За приписами ст.13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Зазначена норма містить мінімальну гарантію потерпілій особі гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який повинні визначати суди у будь-якому випадку. Визначення мінімального розміру моральної шкоди свідчить про неможливість спору щодо її розміру, якщо потерпілою особою заявлено позовну заяву (заява) про відшкодування моральної шкоди саме в такому розмірі, а відтак і неможливість оцінки будь-яких доказів, що впливають на її розмір - саме такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі 201/10234/20.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15.

Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995.

Посилання представника відповідача на те, що на підставі п. 3 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774 від 06 грудня 2016 року розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися із розрахунку 1600 грн., суд відхиляє, оскільки вказаний Закон спірні правовідносини не регулює.

Матеріалами справи підтверджено, що період перебування ОСОБА_3 під кримінальним переслідуванням становив 50 місяців та 9 днів, а саме: з моменту повідомлення йому про підозру (18.07.2019) по день набрання законної сили ухвалою суду про закриття кримінального провадження стосовно нього (27.09.2023).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 7100,00 грн.

Отже, мінімальний гарантований державою розмір відшкодування, який підлягає стягненню на користь позивача згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», становить 357130,00 грн. ((50 місяців *7100 грн. = 355000,00 грн.) + (7100 грн/30 днів*9 днів = 2130,00 грн.)).

Доводи відповідача про те, що до даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди, а право позивача на її відшкодування реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та її розміру, є помилковими, оскільки безпосередньо вищевказаним Законом передбачено відшкодування моральної шкоди у гарантованому державою мінімальному розмірі, за наявності певних передбачених цим Законом підстав та умов.

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність підстав для збільшення розміру відшкодування порівняно з мінімальним розміром, гарантованим законом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі 201/10234/20, факт спричинення моральної шкоди, як і її розмір, що перевищує мінімально встановлений законом, підлягають встановленню та доведенню при розгляді відповідної вимоги, поданої у будь-якій формі з дотриманням необхідних, передбачених статтею 175 ЦПК України елементів у позовному провадженні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування наявності підстав для збільшення розміру моральної шкоди понад гарантований законом мінімум представник позивача посилається на: тривалість провадження (понад чотири роки/при належній процесуальній поведінці сторони захисту); приниження таким обвинуваченням честі, гідності та ділової репутації позивача як людини, законослухняного громадянина, учасника бойових дій; порушення нормальних життєвих зв`язків; погіршення стану здоров`я; тривалі психічні переживання; неможливість через кримінальне переслідування працевлаштуватися, вільно пересуватися по країні та за її межами; накладення арешту на земельну ділянку та заборона на вчинення щодо неї правочинів тощо.

Разом з тим, суд зауважує, що приниження обвинуваченням честі, гідності та ділової репутації позивача як людини, законослухняного громадянина, учасника бойових дій, порушення нормальних життєвих зв`язків, тривалі психічні переживання, накладення арешту на земельну ділянку як заходу забезпечення кримінального провадження самі по собі і є первісною базовою підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», і охоплюються мінімальним гарантованим розміром відшкодування, який передбачено цим Законом.

Крім того, неможливість укладення правочинів стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6320888300:01:000:0257 не може вважатися підставою для збільшення розміру відшкодування понад встановлений законом мінімальний розмір, оскільки, незважаючи на закриття кримінального провадження стосовно позивача, на даний час правомірність набуття ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки є спірним питанням. Вчинення позивачем правочинів стосовно вказаної земельної ділянки, у випадку встановлення неправомірності її набуття та необхідності подальшого повернення у власність територіальної громади, призвело б до значно більших моральних переживань та матеріальних втрат як для позивача, так і для третіх осіб його контрагентів.

Також всупереч вимогам ст.ст.12, 81 ЦПК України позивачем не надані докази погіршення стану його здоров`я в період перебування під слідством та судом. Обставин, як б свідчили про виникнення у позивача певних захворювань внаслідок необґрунтованого перебування під слідством і судом, позивачем не наведено.

Щодо тверджень представника позивача про неможливість ОСОБА_3 працевлаштуватися внаслідок безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, суд зазначає, що відповідно до змісту зміненого обвинувального акту, у 2011 році ОСОБА_3 виконував роботи за цивільно-правовими договорами із ТОВ «ТрайгонФармінг Харків», з 2011 працював у ТОВ «ТрайгонФармінг Харків» на посаді тракториста-машиніста, згідно з наказом від 02.03.2015 мав розпочати виконання обов`язків у зв`язку з демобілізацією з військової служби, згідно з наказом № 12Л/Б2 від 24.03.2015 звільнений із займаної посади за власним бажанням (а.с.21).

Таким чином, станом на дату порушення кримінального провадження (01.02.2019) та пред`явлення обвинувачення (18.07.2019) ОСОБА_3 був уже звільнений. Доказів того, що в подальшому він працевлаштувався і був звільнений саме у зв`язку з пред`явленням йому обвинувачення за ч.1 ст.190 КК України, представником позивача не надано.

При цьому, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, наразі ОСОБА_3 працевлаштований.

Доводи представника позивача про бажання ОСОБА_3 вступити на військову службу та обмеження його у реалізації такого права через пред`явлення обвинувачення у вчиненні злочину (відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у прийнятті його на військову службу), не підтверджені жодними доказами.

Суд зауважує, що строк проведення досудового розслідування та судового розгляду стосовно ОСОБА_3 є тривалим 4 роки 2 місяці 9 днів, однак, не є надмірним.

Інкримінований ОСОБА_3 злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України (шахрайство) не є тяжким, в силу ст.12 КК України (в редакції, чинній на дату пред`явлення обвинувачення) відносився до нетяжких злочинів.

Як вбачається зі змісту зміненого обвинувального акту, постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення та ухвали про закриття кримінального провадження, протягом досудового розслідування та судового розгляду стосовно ОСОБА_3 не було обрано жодного запобіжного заходу, він жодного дня не перебував під вартою або під домашнім арештом.

Доказів протилежного представником позивача не надано.

Отже, суд, погоджуючись з доводами про те, що перебування під кримінальним переслідуванням, безумовно потягло певні обмеження у житті ОСОБА_3 , вказує, що такі обмеження не становили індивідуального надмірного тягаря для позивача.

Крім матеріалів кримінального провадження, представником позивача не надано жодних доказів настання для ОСОБА_3 тяжких наслідків морального чи матеріального характеру внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, проведення досудового розслідування та судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення розміру моральної шкоди понад гарантований законом мінімум та вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 357130,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 50000,00 грн., суд зазначає, що відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судових дебатах представником позивача зроблено заяву про намір подати докази судових витрат позивача на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 10-13, 19, 43, 76-81, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Богодухівської окружної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 357130 (триста п`ятдесят сім тисяч сто тридцять) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Держава Україна в особі Богодухівської окружної прокуратури, адреса: 62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1, код ЄДРПОУ 02910108.

Повний текст рішення складено 13.06.2024.

Суддя О.С. Сеник