Постанова
від 06.06.2024 по справі 752/21544/18
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4103/24

Справа № 752/21544/18

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: ОСОБА_1 ,

переглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Голосов Юрій Валерійович, та ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання нечинним рішення органу опіки та піклування, визначення місця проживання дитини з батьком, визначення способів участі батька у особистому вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, а також зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, -

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання нечинним рішення органу опіки та піклування, визначення місця проживання дитини з батьком, визначення способів участі батька у особистому вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, в якому просив:

- визнати нечинним розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.02.2018 за №124 «Про визначення місця проживання малолітньої дитини»;

- визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 ;

- відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 та передати батькові ОСОБА_1 ;

У разі не задоволення судом позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини від матері, ОСОБА_1 просив визначити йому наступний спосіб та порядок участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 шляхом проживання (перебування) малолітньої доньки разом з батьком, згідно наступного графіка:

- першого та третього тижня кожного місяця за місцем проживання або перебування ОСОБА_1 , зареєстрованим у встановленому законом порядку з 12.00 годин понеділка поточного тижня до 12.00 годин понеділка наступного тижня;

- у разі пропуску встановленого графіку участі у вихованні ОСОБА_3 з вини Кр ОСОБА_4 , періодичність не поновлюється. Відповідальність щодо дитини за час знаходження дитини у батька несе батько. Витрати на утримання дитини несе особисто батько у час, коли дитина знаходиться відповідно до графіку з батьком. Витрати щодо зміни місця перебування дитини, згідно встановленого графіку участі у вихованні ОСОБА_3 несе батько в момент, коли батько забирає доньку до свого місця проживання або перебування;

- батьки ОСОБА_3 зобов`язані повідомляти один одного про місце знаходження дитини та осіб, які допомагають у догляді за дитиною, щоденно, в той час, коли дитина, згідно встановленого графіку участі у вихованні, з одним із них не перебуває, письмово або засобами SMS повідомлень;

- визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні ОСОБА_3 в той час, коли дитина перебуває з матір`ю за місцем проживання/знаходженням матері, зареєстрованим у встановленому законом та/або за місцем проживання/знаходження дитини, зареєстрованим у встановленому Законом порядку кожного вівторка та четверга з 14.00 до 18.00;

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у вихованні ОСОБА_3 та передавати доньку ОСОБА_1 відповідно до встановленого графіку;

- за ОСОБА_1 закріпити право на проведення канікулярних та святкових днів з дитиною відповідно до наступного графіку:

щорічно під час осінніх, зимових, весінніх, канікул дитини - кожна перша половина канікул;

щорічно під час літніх канікул - кожна перша половина кожного місяця літніх канікул;

святкування Дня народження батька дитини разом з дитиною, не зважаючи на випадок накладення в цей день перебування ОСОБА_5 з матір`ю. Винятковими випадками є: відсутність дитини на території міста через перебування на оздоровленні/ відпочинку разом з матір`ю в межах встановленого графіку участі у вихованні; хвороби дитини, що підтверджується відповідними довідками медичного закладу;

святкування Нового Року, Різдва, днів народження членів сімей, святкування іншого порядку - поперемінно рік через рік, кожного не парного року. Святкування Дня народження дитини ОСОБА_3 з батьком поперемінно рік через рік, кожного не парного року.

У разі перебування дитини з матір`ю на Новий Рік та День народження дитини визначити ОСОБА_1 наступний графік побачень з дитиною, а саме: з 12.00 до 16.00 31 грудня та 01 січня та у День народження дитини.

Зобов`язати ОСОБА_2 :

не чинити перешкод у здійснені спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_6 засобами телефонного та інших видів електронного зв`язку;

надавати можливість ОСОБА_3 для спілкування з батьком у час коли дитина перебуває з матір`ю.

вирішувати спільно з ОСОБА_1 вибір дошкільних та шкільних навчальних закладів (та інші питання щодо виховання ОСОБА_3 ), які має відвідувати ОСОБА_3 ;

повідомляти про зміну місця перебування доньки не пізніше ніж за 2 (два) дні до моменту переміщення, засобом телефонного зв`язку шляхом здійснення дзвінків на телефонний номер позивача, а саме: НОМЕР_1

повідомити позивачу власний телефонний номер для надання можливості регулярно спілкуватись з донькою засобами телефонного (не обмежуючись) зв`язку, а також повідомляти про зміну власного телефонного номеру, в разі якщо таке відбудеться.

Встановити наступний спосіб утримання доньки: батьки несуть персональну відповідальність за утримання ОСОБА_3 у той період коли дитина перебуває з кожним із батьків.

У разі не задоволення судом позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини та позовної вимоги про почергову участь у вихованні ОСОБА_3 , визначити ОСОБА_1 наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , а саме:

1) Етап перший - з часу ухвалення судового рішення до початку навчання дитини у шкільному закладі (дошкільний період);

2) Етап другий - до досягнення дитиною 14-ти років;

На першому етапі (дошкільний період):

1.1. У понеділок, середу та п`ятницю першого та третього тижня кожного місяця з 17 год. 00 хв. (час коли дитина залишає дошкільний освітній заклад) до 19 год. 00 хв. години виключно в присутності батька. У разі якщо дитина не відвідує дошкільний заклад, встановити батькові наступні часі в даний період, а саме: з 11 год. 00 хв. до 19 год.00 хвилин.

1.2. У вівторок, четвер другого та четвертого тижня кожного місяця з 17 год. 00 хв. (час коли дитина залишає дошкільний освітній заклад) до 19 год. 00 хв., виключно у присутності батька. У разі якщо дитина не відвідує дошкільний заклад, встановити батькові наступні часи в даний період, а саме: з 11 год.00 хв. до 19 год. 00 хвилин.

1.3. Щомісячно кожного другого та четвертого тижня кожного місяця з 17 год. 00 хв. п`ятниці і до 18 год. 00 хв. наступної за нею неділі;

1.4. Щорічно під час літнього періоду з 01 червня по 31 серпня кожні перші 15 днів, кожного місяця;

Батько дитини має попередити матір дитини засобом телефонного зв`язку заздалегідь, але не пізніше ніж за 2 години в разі неможливості використання часу на спілкування з дитиною.

Мати дитини має попередити батька дитини засобом телефонного зв`язку заздалегідь, але не пізніше ніж за 2 години в разі настання непереборних обставин (хвороба дитини, лікування за якою відбувається в домашніх умовах за місцем проживання матері дитини), що можуть унеможливити батькові дитини використати визначений за графіком час на спілкування за дитиною. Факти наявності непереборних обставин (хвороба дитини лікування за якою відбувається в домашніх умовах за місцем проживання матері дитини) мають бути підтверджені довідкою уповноваженого державного або приватного закладу охорони здоров`я. У разі лікування дитини у стаціонарному закладі охорони здоров`я, батько дитини має право знаходитись біля дитини протягом всього часу лікування якщо інше не визначене правилами лікувального закладу, щодо здійснення лікування. Батьки зобов`язані повідомляти один одного у разі хвороби дитини у будь-який час доби.

На другому етапі (шкільний період і до досягнення 14 річного віку дитиною):

2.1. У понеділок, середу та п`ятницю, першого та третього тижня кожного місяця з 14 год. 00 хв. (час коли дитина залишає шкільний освітній заклад) до 18 год. 00 хв.;

2.2. У вівторок, четвер другого та четвертого тижня кожного місяця з 14 год. 00 хв. (час коли дитина залишає шкільний освітній заклад) до 18 год. 00 хв.;

2.3. Щомісячно другого та четвертого тижня кожного місяця з 18 год. 00 хв. п`ятниці і до 18 год. 00 хв. наступної за нею неділі;

2.4. Щорічно під час літніх канікул кожні перші 15 днів, кожного місяця літніх канікул;

2.5. Щорічно під час осінніх, зимових, весінніх канікул - кожна перша половина канікул;

Батько і мати дитини мають повідомляти один одного про місце перебування дитини під час перебування дитини з іншим з батьків в періоди спілкування, зазначені в п.п. 2.4-2.5.

Батько дитини має попередити матір дитини засобом телефонного зв`язку заздалегідь, але не пізніше ніж за 2 години в разі неможливості використання часу на спілкування з дитиною.

Мати дитини має попередити батька дитини засобом телефонного зв`язку заздалегідь, але не пізніше ніж за 2 години в разі настання непереборних обставин (хвороба дитини, лікування за якою відбувається в домашніх умовах за місцем проживання матері дитини), що можуть унеможливити батькові дитини використати визначений за графіком час на спілкування за дитиною. Факти наявності непереборних обставин (хвороба дитини, лікування за якою відбувається в домашніх умовах за місцем проживання матері дитини) мають бути засвідчені довідкою уповноваженого державного або приватного закладу охорони здоров`я. У разі лікування дитини у стаціонарному закладі охорони здоров`я, батько дитини має право знаходитись біля дитини протягом всього часу лікування, якщо інше не визначене правилами лікувального закладу, щодо здійснення лікування. Батьки зобов`язані повідомляти один одного у разі хвороби дитини у будь-який час.

Встановити наступний спосіб виконання рішення суду у частині визначених часів побачення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме: дитина має передаватись батькові вдягнена по сезону, по погоді. У разі коли батько забирає дитину з дошкільного/шкільного закладу у періоди визначені п. І, II дитину батько забирає самостійно за адресою дошкільного/шкільного закладу. У разі коли батько забирає дитину у періоди часу визначених п. 1.3, 1.4, 2.3, 2.4, 2.5 батько дитини забирає дитину за зареєстрованою адресою проживання/перебування матері дитини у визначеному Законом порядку.

У період, коли дитина проводить з батьком час більший ніж 24 години, мати дитини має забезпечити дитину достатньої кількістю змінного одягу на весь період перебування дитини з батьком.

В обґрунтуванняпозовних вимог ОСОБА_1 зазначає,що розпорядженням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.02.2018 за №124, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_2 . Наразі, зазначене рішення не відповідає дійсним обставинам справи. Малолітня донька фактично проживає за іншою адресою, ніж тією, для якої таке рішення було видано, порушує право дитини на особисте спілкування з батьком, переховує дитину та не належно виконує батьківські обов`язки.

В основу рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю, було покладено договір оренди квартири від 18.112017, відповідно до умов якого: орендодавець передає орендарю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Після обстеження умов проживання дитини саме в цьому помешканні (квартирі) і були зроблені висновки органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.

Станом на момент звернення до суду з цією позовною заявою, відповідач змінила своє та малолітньої ОСОБА_3 місце проживання, а відтак обставини за яких було прийнято рішення про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю перестали існувати (суттєво змінились).

Крім того, змінилась юрисдикція органу опіки та піклування, в зв`язку зі зміною адміністративно-територіального району в м. Києві після чергової зміни місця проживання відповідача та дитини.

На підставі вказаного позивач просить суд визнати таке рішення органу опіки та піклування нечинним, у зв`язку з істотною зміною обставин життя дитини.

Наразі малолітня ОСОБА_3 знаходиться разом з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_2 .

Умови проживання дитини (обстеження) за останнім місцем проживання не здійснювались.

Чи відповідає помешкання (квартира) за адресою: АДРЕСА_2 необхідним умовам проживання дитини та її інтересам - невідомо.

ОСОБА_1 вказує, що своєї згоди (усної чи письмової) на зміну місця проживання доньки з помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , на помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачу не надавав.

Відповідачка не отримувала від позивача згоди у будь-якій формі на зміну місця проживання спільної дитини. А відтак, відповідачем самочинно (на власний розсуд), без отримання згоди іншого з батьків, без повідомлення позивача про зміну фактичного місця проживання дитини, протиправно змінено місце проживання спільної дитини - малолітньої ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 вказує, що з моменту зміни фактичного місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , відмінного від місця проживання позивача, відповідачкою чиняться перешкоди в участі у особистому вихованні, спілкуванні та побаченнях батька з дитиною, а дитини з батьком. На будь-які прохання допустити (надати можливість) його до участі у особистому вихованні своєї дитини, спілкуванні та зустрічах (контактах) з дитиною, відповідачка відповідає немотивованими відмовами.

Також вказано, що відсутній пріоритет виховання дитини матір`ю або батьком. Будь-які питання життя, виховання та розвитку дитини повинні вирішуватись батьками спільно. Принцип рівності батьків та принцип спільного вирішення питань життя дитини зобов`язують обох батьків поважати права дитини та права один одного, в тому числі гарантованого права кожного із батьків брати безпосередню (особисту) участь у вихованні дитини та необмеженому спілкуванні з нею.

Відповідачка, в порушення принципу рівності прав та обов`язків обох батьків щодо своєї дитини, протиправно, без згоди другого з батьків, самочинно змінила місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , чим грубо порушила право батька брати безпосередню участь в особистому вихованні своєї дитини.

Очевидно, що відповідачка поставила свої власні інтереси над інтересами дитини. Відповідачка, своїми протиправними діями (бездіяльністю) неналежно виконує свої батьківські обов`язки щодо малолітньої дитини, самоусунулась від виховання дитини в дусі любові до своєї сім`ї та родини, а також забезпечення обов`язку обох піклуватись про фізичний, духовний і моральний розвиток своєї дитини.

Відповідачка протиправно чинить перешкоди в спілкуванні батька з дитиною (перешкоджає здійсненню навіть базового контакту з дитиною), чим грубо порушує гарантоване законом право батька на безперешкодне спілкування з дитиною, а також право дитини на безперешкодне спілкування з батьком.

Оскільки досудове врегулювання спору не вдалось, відповідачкою не визнаються батьківські права позивача, більш того, батьківські права щодо власної дитини зухвало порушуються з боку відповідачки, тому ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх батьківських прав та інтересів, а також прав та інтересів своєї малолітньої дитини ОСОБА_7 ..

У відзиві на позовну заяві ОСОБА_2 з позовом не погодилась та вказала, що позивач не конкретизував зміст своїх позовних вимог, заявив про вимоги про визначення місця проживання дитини з ним та визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, які є взаємовиключними, законом не передбачено одночасного заявлення декількох альтернативних вимог до одного і того ж відповідача. Із суті заявлених вимог не зрозуміло, яким чином та в який спосіб відповідачка порушила права малолітньої дитини. Не зазначено порушення прав дитини також і з боку другого відповідача - Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Вказано, що зміна місця проживання матері з якою відповідно до розпорядження адміністрації від 23.02.2018 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , на чинність вказаного рішення не впливає та його не скасовує. Позивачем не вказано, яким чином це розпорядження порушує права чи інтереси дитини. Також зазначила, що така вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Дитина постійно проживає з матір`ю і відсутні підстави для її відібрання.

Відповідачка також вказала на те, що примусові регулярні зустрічі малолітньої доньки з батьком, шляхом подорожей до інших міст є психологічно та фізично обтяжливими для дитини такого віку, призведе до порушення звичайного укладу її життя, завадить нормальному вихованню дитини та з огляду на нестабільний психологічний стан дівчинки загрожує додатковими психологічними потрясіннями, у зв`язку з чим суперечить інтересам дитини.

Під час спільного життя ОСОБА_1 ніколи не працював, не утримував родину, не займався та не цікавився спільною донькою, не купував одягу, іграшок, не сплачував за відпочинок, а навпаки розповідав, що дитину треба утримувати в куті, та щоб вона не могла звідти вийти, а коли вона плакала він проявляв агресію та кричав, щоб вона «закрила свій рот» тому, що він не чув телевізор, або не міг зосередитися на грі у танки. Позивач часто сварився з відповідачкою, психологічно принижував, без узгодження брав гроші з гаманця відповідачки. Дитина була часто свідком агресії відносно відповідачки, а періодично він зривався і на доньку. Донька плакала, просила відпустити матір. Єлизавета не відчувала прихильності до позивача, не сприймала його, як батька та взагалі називала по імені. Після розлучення донька постійно проживає з матір`ю, знаходиться на її одноособовому утриманні, позивач не бере участі у вихованні та утриманні. Після початку окремого проживання сторін агресія та неадекватна поведінка з боку позивача не припинилася, а навпаки посилилася. ОСОБА_1 кожного дня приходив до квартири, де мешкала відповідачка з донькою, без будь-яких домовленостей та запрошень, грюкав у двері, що лякало дитину, безперестанно дзвонив у дзвінок, кричав, лаявся, погрожував, вривався в квартиру, викрадав ключі від неї, застосовував фізичне насилля, переслідував, погрожував викраденням дитини, вів себе непристойно, ображав, тому побоюючись за життя дитини і своє вона змушена була кожного разу викликати поліцію. Після останніх відвідувань батька дитина скаржилася, що батько кричав, хапав її за ноги, робив їй неприємно. В результаті донька почала ховатися від батька, говорити, що він її лякає. Протягом тривалого часу відповідачка за допомогою фахівців психологів, неврологів займалася відновленням та корекцією психоемоційного стану доньки. Було встановлено діагноз гостра неврологічна реакція з загрозою формування стійкого невротичного стану. Єлизавета стала тривожною, порушився нормальний сон, з`явилася плаксивість. Від кожного дзвінка у двері стала ховатися у шафі, побоюючись, що це прийшов батько. Дитина категорично не бажає бачитися з батьком, згадка про нього викликає паніку та розпач.

ОСОБА_2 також вказала, що зверталася до правоохоронних органів для захисту від насилля.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказує, що надані відповідачкою документи мають сфабрикований характер та є фактично повторним розглядом справи щодо подій які вже було досліджено судами вищих інстанцій і не мають право бути повторно досліджені. Надані до суду копії постанов Голосіївського та Соломянського районних судів м. Києва були скасовані тому посилання на них в інших документах не мають юридичної сили. В доданих заявах відповідачки до правоохоронних органів надається недостовірна інформація. Висновки психологів, спеціалістів та експертів не є належними доказам оскільки ґрунтуються на недостовірних документах і лише зі слів ОСОБА_2 ..

10 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 вказала, що в 2017 році відносини з ОСОБА_1 погіршилися і стосунки фактично припинилися в середині листопада 2017 року. З цього часу дитина проживає з нею, і вона здійснює повністю догляд, утримання, піклується про її виховання, здоров`я та розвиток. Вона працює та має стабільний дохід, для дитини створила належні умови проживання, все необхідне для виховання та розвитку. Для Єлизавети склалося стійке, спокійне, звичне середовище, в якому вона перебуває у постійній любові та турботі про неї. Вилучення її з цього середовища буде суперечити її інтересам, призведе до розірвання зв`язків з найближчими родичами та психологічної травми, змусить звикати до нового оточення, друзів.

Необґрунтовані вимоги ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини з батьком та незгода із розпорядженням адміністрації щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, а також необхідність відстоювання та захисту законних прав та інтересів малолітньої дитини стали підставою подання зустрічного позову.

Також в обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 посилалася на вказані у відзиві обставини щодо допущення ОСОБА_1 насилля, агресії з його боку, її звернень до правоохоронних органів, психоемоційний стан доньки та її небажання спілкуватися з батьком.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, справу за підсудністю передано для розгляду до Суворовського районного суду м. Одеси.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено порядок та способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. у населеному пункті за місцем проживання дитини ОСОБА_3 , у присутності матері дитини ОСОБА_2 в перші три місяці з дня набрання рішенням законної сили (після спливу вказаного строку - без присутності матері дитини);

через три місяці, другого та четвертого тижня кожного місяця з 18 год. 00 хв. п`ятниці і до 18 год. 00 хв. наступної за нею неділі,

у понеділок, середу та п`ятницю, першого та третього тижня кожного місяця з 14 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.;

у вівторок, четвер другого та четвертого тижня кожного місяця з 14 год 00 хв до 18 год 00 хв;

необмежене спілкування батька з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного засобу зв`язку;

спільного відпочинку батька з донькою :

-щорічно під час осінніх, зимових, весняних канікул дитини - половина канікул,

-щорічно під час літніх канікул 15 днів кожного місяця літніх канікул;

-святкування Дня народження батька дитини разом з дитиною. Винятковими випадками неможливості святкування є відсутність дитини на території міста через перебування на оздоровленні / відпочинку разом з матір`ю в межах встановленого графіку участі у вихованні, або хвороби дитини, що підтверджується відповідними довідками медичного закладу;

-святкування Нового Року, Різдва - поперемінно рік через рік, кожного не парного року,

-святкування Дня народження дитини ОСОБА_3 з батьком поперемінно рік через рік, кожного не парного року,

-у разі перебування дитини з матір`ю на Новий Рік та День народження визначити ОСОБА_1 побачення з дитиною в ці дні з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.

Батько і мати дитини мають повідомляти один одного про місце перебування дитини під час перебування дитини з іншим з батьків в періоди спілкування

Батько дитини має попередити матір дитини засобом телефонного зв`язку заздалегідь, але не пізніше ніж за 2 години в разі неможливості використання часу на спілкування з дитиною.

Мати дитини має попередити батька дитини засобом телефонного зв`язку заздалегідь, але не пізніше ніж за 2 години в разі настання непереборних обставин (хвороба дитини, лікування за якою відбувається в домашніх умовах за місцем проживання матері дитини), що можуть унеможливити батькові дитини використати визначений за графіком час на спілкування за дитиною. Факти наявності непереборних обставин (хвороба дитини, лікування за якою відбувається в домашніх умовах за місцем проживання матері дитини) мають бути засвідчені довідкою уповноваженого державного або приватного закладу охорони здоров`я. У разі лікування дитини у стаціонарному закладі охорони здоров`я, батько дитини має право знаходитись біля дитини протягом всього часу лікування, якщо інше не визначене правилами лікувального закладу, щодо здійснення лікування. Батьки зобов`язані повідомляти один одного у разі хвороби дитини у будь-який час.

Зобов`язати ОСОБА_2 :

- повідомляти про зміну місця перебування ОСОБА_3 не пізніше ніж за 2 дні до моменту переміщення, засобом телефонного зв`язку шляхом здійснення дзвінків на телефонний номер ОСОБА_1 , а саме: НОМЕР_1 ;

- повідомити ОСОБА_1 телефонний номер для надання можливості регулярно спілкуватись з ОСОБА_3 засобами телефонного зв`язку;

- не перешкоджати ОСОБА_1 у прийняті участі у виховані та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за встановленими порядком та способами.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2023 року та визначити ОСОБА_1 спосіб участі батька в особистому вихованні дитини та спілкуванні з дитиною в редакції викладеній в апеляційній скарзі, також просить змінити перший абзаці резолютивної частини рішення суду, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Голосов Ю.В. також звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2023 року в частині вирішення позовної заяви ОСОБА_1 , та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 та представники Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про направлення ним судових повісток-повідомлень, та довідки про доставку судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів Електронного суду.

Так, згідно ч. ч. 4-5 ст. 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також заперечував щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Крім того, частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статі 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно частин другої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Під час оцінки та визначення найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування, захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19, провадження №61-19210св20).

Також підлягають урахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У пункті 67 Загального коментаря №14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації і, завдяки тривалому контакту батьків, ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі №465/6496/19 (провадження №61-16408св23).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).

Судом першої інстанції встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилися в зареєстрованому шлюбі, який 17 травня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва розірвано.

Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.02.2018 №124, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 ..

Встановлено, що в 2018 році, а саме 23, 31 січня 2018 року, 05 квітня 2018 року відповідачка зверталася до правоохоронних органів щодо дій ОСОБА_1 ..

Листом Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 24 лютого 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про результати розгляду її заяви від 23 січня 2018 року, про проведення бесіди з ОСОБА_1 , та про відсутність вказаній події ознак кримінального правопорушення.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року (справа №760/11373/18) та постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року (справа №752/12845/18) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу.

Постановами Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та 23 січня 2019 року, вищевказані постанови були скасовані, а провадження по справах закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до довідки Медичного центру ПП «Клініка Медіком» від 13 липня 2018 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз депресивна реакція в рамках розладу адаптації, яка звернулася зі скаргами після стресової ситуації, сварка з чоловіком, яку він спровокував, яка закінчилася бійкою в присутності дитини.

25 вересня 2018 року та 04 жовтня 2018 року відповідачка зверталася до Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та за фактичними обставинами вказувала про переслідування її та доньки за місцем проживання позивачем з невідомими чоловіками, в результаті чого вони бояться виходити на вулицю, а ввечері повертатися додому. Переслідування родини з метою залякування, агресивна насильницька поведінка завдали їм сильні моральні страждання та порушили право на повагу до приватного та сімейного життя.

06 грудня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі №752/25278/18 за заявою ОСОБА_2 , що діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_1 , встановлено заходи обмеження прав ОСОБА_1 на наближення, розшукування ведення листування, телефонних переговорів, або контактування з ОСОБА_2 та їх донькою, та видано обмежувальний припис на 6 місяців .

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року та прийнято нову постанову, якою апеляційний суд відмовив в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису. Дана постанова набрала законної сили на підставі постанови Верховного Суду від 09 липня 2020 року.

Виконавчим комітетом Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області складено характеристику на ОСОБА_1 , де надано негативну оцінку в його відносинах з місцевою владою .

За протоколами психоконсультаційного дослідження ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» від 19 жовтня, 09 листопада та 17 грудня 2018 року, 14 січня 2019 року рекомендовано корекційну роботу з дитиною, створення спокійного середовища для стабілізації стану дитини. Зазначено, що дитина емоційно прив`язана до матері і на даний час розлука або відсутність матері, яка є стабілізатором для дитини, погіршать стан дитини та збільшать рівень її тривоги.

Згідно довідки від 05.12.2018 за №5014-02/12, ОСОБА_2 працює в Асоціації «Незалежна асоціація банків України» з 01 грудня 2011 року, на даний момент займає посаду Виконавчого директора.

Асоціація «Незалежна асоціація банків України» та Акціонерний банк «Південний» надали позитивну характеристику ОСОБА_2 ..

Згідно сертифікатів про проходження профілактичного наркологічного огляду та обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів станом на 21 лютого 2019 року та на 08 лютого 2019 року на обліках ОСОБА_2 не знаходиться.

За відомостями Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради адреса проживання ОСОБА_3 з 13 квітня 2018 року зареєстрована в АДРЕСА_3 .

За результатами дослідження Міжнародного Гуманітарного Центру, який проведено у грудні 2018 року за участю психолога ОСОБА_8 , було зазначено, що при відтворенні своєї сім`ї дівчинка зображала себе поруч з мамою та дідусем і бабусею, а тата вона ставила на відстані позаду. Матір для дитини є адаптивним партнером, який є чутливим та підтримуючим до її потреб, які змінюються у процесі розвитку. Під час гри ОСОБА_5 могла зупинитися і ніби згадуючи щось погане говорила про тата «Тато злий. Він бив маму і бабусю. Я придумала, що його потрібно побити ногами». Психоемоційний стан дитини та її матері свідчать про високий рівень тривожності, стрес та психологічну травмованість дитини, наслідком того, що дитина неодноразово знаходилася в самій глибині конфлікту, стало і стремління дівчинки самотужки покарати свого батька за насильство щодо матері і бабусі. Такий розвиток агресивності дитини разом з бажанням встановити справедливість є досить небезпечним, оскільки така поведінка може проявлятися і в інших умовах щодо інших дітей чи тварин. Рекомендовано дитині пройти довготривалу реабілітаційну програму з психологом, припинити зустрічі батька з дитиною у зв`язку з його агресивною поведінкою .

Київський міський центр соціальних служб для сім`ї та, дітей та молоді в своєму листі від 23.04.2019 повідомляє про позитивну психокорекційну роботу з дитиною та рекомендовано її продовжувати.

Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта від 12.02.2019 за №19, складеного відділом судово-психіатричних експертиз ДУ «ЦПЗМНА МОЗ» за заявою представника ОСОБА_2 , ОСОБА_5 виявляє найбільшу прихильність до своєї матері та значуще позитивне ставлення до неї, виявляє любов та прив`язаність до матері, лагідне шанобливе ставлення до неї, сильний емоційний зв`язок. До батька дитина виявляє виражене негативістичне ставлення, прихильності до нього вона не виявляє, а навпаки під час обговорення особистості батька у дитини спостерігається виражена тривога, страх з регресивною поведінкою та негативізм.

26 липня 2019 року складено висновок експертів №23/19, за результатами проведення комісійної психологічної експертизи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за заявою ОСОБА_2 .. Згідно із дослідженням ОСОБА_3 має виражене позитивне ставлення до матері, ставлення до батька на час проведення дослідження є негативним, дитина відчуває відносно батька страх та не бажає зустрічатися з ним. Для забезпечення найліпших інтересів дитини з психологічної точки зору експертами рекомендовано: залишення дитини з матір`ю, припинення зустрічей з батьком до проведення ним всебічного психологічного обстеження і за необхідністю відповідних психологічних консультацій (терапії) Після проходження відповідної програми та зміни батьком поведінкової стратегії , зустрічі з донькою можливі за її бажанням та у присутності людини, якій дитина довіряє та на яку може психологічно обпертися (матір, дідусь, психолог тощо).

За висновком практичного психолога ОСОБА_11 за результатами психологічного аналізу ситуації участі батька та матері у піклуванні, розвитку та вихованні малолітньої дитини на звернення ОСОБА_1 складеного 08.01.2019 перешкоджання спілкуванню дитини з батьком несприятливо позначається на психоемоційному та особистісному розвитку. Для повноцінної , якісної взаємодії батька з дитиною рекомендовано забезпечити можливість систематичної ночівлі дитини у батька, спільного канікулярного часу (по досягненню дитиною шкільного віку та святкових днів.

За результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 підготовленого психологом ОСОБА_11 , психотип ОСОБА_1 не є таким, що вказує на здатність до систематичного фізичного, психологічного, емоційного насильства, жорстокого поводження з дітьми, а оцінюючи ризики щодо можливості вчинення ним фізичного чи психологічного насильства стосовно доньки, то такі ризики є мінімальними.

01 червня 2020 року на запит ОСОБА_2 психологом ОСОБА_12 було надано рецензію на висновок фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 підготовленого психологом ОСОБА_11 , згідно якої зазначено, що надані висновки є методично необґрунтованими: вибір стратегії та методів дослідження є суттєво обмеженим; психодіагностичне дослідження індивідуальних особливостей ОСОБА_1 проведено з порушенням основних принципів організації і проведення психологічного дослідження в цілому; результати проведеної роботи у тексті не відображені; висновки зроблені без належної аргументації, тому є тенденційними упередженими і не мають практичної цінності. Висновки та рекомендації, які надав психолог ОСОБА_11 не відповідають застосованим методикам та процедурі обстеження.

15 червня 2020 року на запит ОСОБА_2 психологом ОСОБА_12 було надано рецензію на висновок фахівця за результатами психологічного аналізу ситуації участі батька та матері у піклуванні, розвитку та вихованні малолітньої дитини, згідно з якою висновок фахівця не містить «психологічного аналізу ситуації, яка склалася в родині після розлучення» а у частині сформульованих у ньому висновків та рекомендацій, не відповідає теоретичним положенням сучасної психологічної науки.

Згідно висновку за результатами психологічного дослідження на звернення ОСОБА_2 від 01.06.2020 психолог ОСОБА_12 зазначила, що соціально-підтримуюче оточення для дитини утворюють її матір, бабуся та дідусь (батьки матері).Сімейна ситуація , індивідуально-психологічні особливості матері , особливості її виховної поведінки , здорові умови для психічного та фізичного розвитку ОСОБА_5 , у своїй сукупності забезпечують умови для проживання ОСОБА_5 стану суб`єктивного благополуччя, про що свідчить досягнутий нею рівень психічного розвитку Через діях ОСОБА_1 (особливості його поведінки стосовно самої ОСОБА_5 та її матері) ОСОБА_5 позбавлена можливості переживати почуття психологічного комфорту та благополуччя. ОСОБА_3 не сприймає своїх батьків як подружню пару. Якість контакту, який існує між ОСОБА_5 та її матір`ю свідчить що вона є для неї головним джерелом емоційного тепла та своєчасної підтримки. Ставлення до батька ОСОБА_1 у ОСОБА_5 є негативним через відсутність з боку батька визнання й поваги до почуттів та її бажань, психологічний тиск, який батько чинить на неї, що призвело до втрати довіри до батька. За таких умов не склалася емоційна складова їх стосунків. Втрата емоційного зв`язку з батьком внаслідок дій останнього, завершилася побудовою у Єлизавети нової картини світу, в якій місця для батька не має, тому він не був включений до кола дорослих людей , які утворюють стосовно неї соціально підтримуюче оточення. Ознак, що дозволяють стверджувати про наявність впливу матері на формування у ОСОБА_5 негативної думки про батька не виявлено.

Згідно з висновком експерта ОСОБА_10 від 24.04.2020 за №0161 за результатами проведення психологічної експертизи, яка призначена слідчим за матеріалами кримінального провадження, зазначено, що психологічне ставлення ОСОБА_3 до батька ОСОБА_1 є недовірливим, негативно напруженим. Єлизавета налякана діями батька, бачить в ньому кривдника та «ворога» її родини. Психологічні особливості поведінки батька у обставинах , які зазначені у клопотанні: мають ознаки психологічного насилля та ознаки об`єктного ставлення до дочки . В обставинах , що мали місце 08 липня 2019 року в дитячій лікарні ОСОБА_1 повністю проігнорував психологічний стан дитини, не замислився про психологічні наслідки своїх дій. Психологічні особливості поведінки дитини в обставинах, викладених у клопотанні, при появі батька виникло напруження, підсвідома реакція «бій-біжи-замри: дитина обрала шлях «бігти», злякалася, почала ховатися, шукала підтримки та захисту у бабусі (залізає до неї на руки); коли батько не звернув уваги на реакцію дитини ОСОБА_5 продовжила ховатися. Психологічний стан на час обстеження дозволяє діагностувати наявність моральних страждань внаслідок ситуації, яка мала місце 08 липня 2019 року. Рольовий статус учасників конфлікту, який мав місце 08 липня 2019 року відповідно до психологічного аналізу ситуації ОСОБА_1 - нападник (встановлюється відповідно до його поведінкових проявів), ОСОБА_3 жертва (встановлюється відповідно до її самопочуття та поведінкових проявів). Дитина боялася, що «нападник» її вкраде, намагалася від нього сховатися. Встановлено ознаки психологічного насильства.

Рішенням Суворовськогорайонного судум.Одеси від14грудня 2020року усправі №523/6790/19задоволено частковопозов ОСОБА_2 та стягнутоз ОСОБА_1 аліменти наутримання неповнолітньоїдоньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 грн, щомісячно, починаючи з 02.05.2019 і до повноліття доньки, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2021 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року змінено, зменшено розмір аліментів з 12 000 гривень до 8 000 гривень щомісячно.

На виконання вказаних рішень 30 липня 2021 року Суворовським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №523/6790/19 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій суму в розмірі 8 000 грн, щомісячно починаючи з 02.05.2019 і до повноліття доньки, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20 жовтня 2023 року органом опіки та піклування Суворовської районної адміністрації ОМР, після перейменування Пересипська районна адміністрація ОМР, складено висновок за яким вважають доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , з матір`ю ОСОБА_2 ..

На підставі вище встановлених обставин справи, положень чинного законодавства України, в основі якого лежить принци рівності прав та обов`язків матері та батька щодо дитини, та врегулювання сімейних відносин з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а також положень Конвенції про права дитини, та іншого міжнародного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного та справедливого висновку про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , при цьому визначив порядок та спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він буде в першу чергу буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, а також відповідатиме можливості дитини сприймати піклування кожного з батьків про її здоров`я, фізичних та духовний розвиток.

Апеляційним судом враховується, що дитина тривалий час проживає з матір`ю та має відповідні соціальні контакти за місцем проживання матері. При цьому, дитина потребує і батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток.

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дитини, пов`язаних із налагодженням емоційного контакту дитини з батьком має відбуватися у співпраці матері і батька, а також органів у справах дітей, за необхідності психологів. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість підтримання належного емоційного контакту між батьком та дитиною або шкідливість таких контактів для дитини в справі не встановлено.

Визначення батьку можливого періоду для його участі у спілкуванні та вихованні дочки, спрямоване на повернення батька у життя і виховання дитини, яка потребує як материнського, так і батьківського виховання, що в сукупності формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.

За статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини об`єктом (далі ЄСПЛ) статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення ЄСПЛ у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У рішенні у справі «Терещенко проти України» від 19 жовтня 2023 року (заява №35481/20), ЄСПЛ вказав, що відповідні загальні принципи за статтею 8 Конвенції, які вимагають від національних органів влади встановлювати справедливий баланс між інтересами дитини та інтересами батьків і надавати особливого значення найкращим інтересам дитини під час вирішення спорів між батьками щодо доступу до дітей, узагальнені, серед інших джерел, в рішеннях у справах «Сахін проти Німеччини» [ВП] (Sahin v. Germany) [GC], заява №30943/96, пункт 66, ЄСПЛ 2003VIII, і «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» [ВП] (Strand Lobben and Others v. Norway) [GC], заява №37283/13, пункти 202-207, від 10 вересня 2019 року. Суд уже встановлював порушення статті 8 Конвенції у справах, коли обмеження щодо періодичності та інших аспектів побачень заявників з їхніми дітьми були встановлені без належної оцінки всіх відповідних аспектів справи та відповідних інтересів (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Чінта проти Румунії» (Cintav.Romania)(), заява №3891/19, пункти 45-58, від 18 лютого 2020 року)).

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз практики ЄСПЛ, норм національного та міжнародного права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність захисту прав дитини, а тому насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретно взятої справи, а вже тільки потім права її батьків.

Таким чином,не зважаючина те,що ОСОБА_2 категорично заперечуєучасть ОСОБА_1 у вихованніі спілкуванніз дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,колегія суддівапеляційного судувважає,що міжтим ізбатьків,хто проживаєокремо,і дитиноюповинен існувати постійний, систематичний контакт, таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дітей. Крім того, дитина має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 стверджує, що судом безпідставно не було враховано наявність висновків про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , про те, що дитина не бажає спілкуватись з батьком, та про те, що зустрічі з батьком є психотравмуючими для дитини, однак, суд першої інстанції в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази. При цьому, обґрунтовано не прийняв до уваги та надані ОСОБА_2 висновки, так як висновок судово-психіатричного експерта від 12.02.2019 №19 складений відділом судово-психіатричних експертиз ДУ «ЦПЗМНА МОЗ», щодо фактів вчинення ОСОБА_1 насильства, не підтверджено належними доказами, більш того містять посилання на судові рішення, які в наступному були скасовані.

Щодо наданих сторонами висновків психологів, суд вірно вказав, що вони є односторонніми та складені з урахуванням висловів однієї із сторін.

Апеляційним судом також враховується, що для встановлення обставин та дійсного ставлення дитини до батька, судом першої інстанції було запропоновано відповідачці ОСОБА_2 забезпечити участь дитини в процесі для з`ясування її думки щодо бажання спілкуватися з батьком. При цьому, було наголошено на забезпеченні судом бесіди з дитиною в присутності психолога та представника органу опіки та піклування. Що відповідачка категорично заперечувала, вказуючи, що донька отримала стрес, боїться побачення з батьком, в результаті чого тривалий час вона проходила психологічну терапію щоб покращити її стан.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на Висновок органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.02.2023 за №01-05-3/41, згідно якого даний орган вважає за доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак апеляційний суд зауважує, що даний висновок ґрунтується на висновках експертів психологічних досліджень, які визнанні судом недопустимими доказами в справі, та на поясненнях ОСОБА_2 і її адвоката Голосова Ю.В.. Згідно даного висновку, ОСОБА_1 заслухано не було.

Крім того, позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є предметом розгляду даної справи.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що в даній справі було два позивача, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , при цьому в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду, судом вказано, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 . Вказано, що з такого трактування резолютивної частини суду рішення не зрозуміло, чи розглянено вимоги самого ОСОБА_1 ..

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить змінити перший абзацрезолютивної частини оскаржуваного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2023 року.

Однак, апеляційний суд не вважає, що вказане є законною підставою для зміни судового рішення, оскільки ОСОБА_1 , в разі якщо він вважає, що його певні позовні вимоги не були розглянуті судом першої інстанції, не був позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Інших правових доводів апеляційна скарга ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 не містить. Зміст апеляційної скарги зводиться до прохання своєчасно (швидко) розглянути апеляційну скаргу та врахування апеляційним судом під час розгляду справи рішень Європейського суду.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення спрямоване на захист інтересів дитини та відповідає розумному балансу участі батька у вихованні дитини.

Доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення, та трактуванням норм чинного законодавства на власний розсуд.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Голосов Юрій Валерійович залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 13 червня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення06.06.2024
Оприлюднено17.06.2024
Номер документу119730984
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —752/21544/18

Постанова від 27.11.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 27.11.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 22.10.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 11.09.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Громік Р. Д.

Ухвала від 11.09.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Громік Р. Д.

Ухвала від 02.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 02.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 23.08.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 22.08.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 09.08.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні