Рішення

від 14.06.2024 по справі 359/2264/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-о/359/98/2024

Справа № 359/2264/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа : ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту утримання дитини,-

встановив :

05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою, якою просив встановити факт перебування на його утриманні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що від другого шлюбу між заявником та ОСОБА_4 народились двоє спільних неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, від першого шлюбу у заявника та ОСОБА_2 народилась спільна дитина : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлення факту перебування у заявника на утриманні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідне ОСОБА_1 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв`язку з цим, заявник звернутися до суду із даною заявою.

Ухвалою суду від 06 березня 2024 року у справі відкрито окреме провадження та призначено судове засідання з викликом і повідомленням сторін.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість заявник подав до суду заяву, якою просив розгляд справи проводити у його відсутність, заяву підтримав та просив задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 подала до суду заяву, якою просила розгляд справи проводити у її відсутність, підтвердила факт перебування на утриманні батька ОСОБА_1 сина ОСОБА_3 та факт отримання від нього не тільки аліментів, але і інших грошових коштів для забезпечення достатнього рівня життя та розвитку дитини.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмові пояснення по суті заяви ОСОБА_1 до суду не подав.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши подані заяви та матеріали справи, суд прийшов висновку, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на увсебіч-ному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 24 вересня 2020 року Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14 липня 2022 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центра-льного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За змістом інформації, яка зазначена у свідоцтві про народження НОМЕР_3 , виданого 31 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю вказано ОСОБА_8 .

Відповідно рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2012 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано. Після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишився проживати разом з матір`ю ОСОБА_8 .

11 листопада 2023 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , та змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого 11 листопада 2023 року Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального між-регіонального управління Міністкрства юстиції (м. Київ).

Згідно довідки Звенигородського відділу державної виконавчої служби Звенигородського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністкерства юстиції (м. Київ) Поштаренко В. за № 26.1-44/10667 від 16 лютого 2024 року, на виконанні у Звенигорському відділі ДВС знаходиться виконавчий лист №2508/49/2012 від 23 квітня 2012 року виданого Козелецьким районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на 01 лютого 2024 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

У заяві поданій 07 червня 2024 року до суду, ОСОБА_2 підтверджує той факт, що її спільний із заявником син - ОСОБА_3 , знаходиться на утриманні ОСОБА_1 та окрім аліментів отримує від батька грошові кошти для забезпечення достатнього і належного рівня життя та розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціаль-ному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначе-ним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Визначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Відповідно вимог ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно ч. 4 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпе-чення сім`ї.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Відповідно вимог ст. 12 вказаного Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 8 вказаного Закону, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Разом з тим, відповідно ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ст. 65 Конституції України). Указом Президента України за №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який також передбачає здійснення заходів із призову громадян на військову службу.

У відповідності до абзацу 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військово-зобов`язані : жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Таким чином, законодавець визначив в абзаці 3 ч. 1 вказаного Закону, гарантований захист трьох і більше дітей віком до 18 років, які утримуються військовозобов`язаними жінками та чоловіками. Визначальним фактором у цьому випадку є утримання трьох і більше дітей.

Враховуючи вищевикладені обставини та досліджені докази, суд вважає встановленим факт утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 виданий 18 лютого 2011 року Броварським РВГУМВС України в Київській області, неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того суд приймає до уваги той факт, що поняття «утримання» законодавчо не визначено і його встановлення покладається на розсуд суду, який з урахуванням принципів належності та достатності доказів, наданих заявником та підтверджених заінтересованими особами, уповноважений встановити такий факт.

Суд також вважає, що заявник дійсно не може встановити факт утримання ним неповно літ-нього сина в інший спосіб, відмінний від судового рішення. Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявник у інший спосіб не може довести даний факт і зазначені обставини перешкоджають реалізації прав заявника та гарантованого захисту його дітей у визначений законом спосіб, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено Законом. Відтак, сплачений ОСОБА_1 при звернені до суду з заявою про встановлення факту судовий збір не відшкодовується за рахунок іншої сторони.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа : ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту утримання дитини - задовольнити.

Встановити факт перебування на утриманні у ОСОБА_1 його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскарженешляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 червня 2024 року.

Суддя Л.В. Яковлєва