Ухвала

від 12.06.2024 по справі 619/731/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/731/24

провадження № 1-кс/619/665/24

УХВАЛА

іменем України

12 червня 2024 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023222080000037 від 26 жовтня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України,

встановив:

Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023222080000037 від 26 жовтня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що групою осіб упродовж 2023-2024 рр. на території міста Харкова та Харківської області здійснюється незаконне виготовлення підакцизних товарів - тютюнових виробів (тютюну для кальянів), зберігання з метою збуту, транспортування з метою збуту та збут незаконного виготовлених тютюнових виробів, а також легалізація (відмивання) коштів здобутих внаслідок вчинення зазначеної злочинної діяльності.

Окрім цього, встановлено, що до вказаної групи осіб входить, зокрема, засновник ТОВ «ІСТ ТК» (код ЄДРПОУ 43860654, юридична адреса: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Для досягнення поставлених цілей та організації процесу незаконного виробництва тютюнової продукціїОСОБА_4 залучив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Таким чином, вказаними особами здійснюється виробництво та реалізація тютюнової продукції, яка відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України належать до підакцизних товарів.

Водночас, дані щодо ТОВ «ІСТ ТК», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутні в Ліцензійному реєстрі діючих ліцензій на виробництво спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

З метою приховування вказаної протиправної діяльності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на частині виготовленої продукції можливо використовують марки акцизного податку з ознаками підробки.

Окрім цього встановлено, що виробництво упаковки для тютюнових виробів здійснюється в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя, предметів та засобів кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення 05.06.2024 за вище вказаною адресою на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено наступне майно: 1) один коробок з 1250 шт. упаковками для тютюну для кальянів ТМ «LouD Papaya Sorbet»; 2) 134 упаковки для кальянів (тютюну) ТМ «LouD Papaya Sorbet»; 3) один коробок з 1250 шт. упаковками для тютюну для кальянів ТМ «LouD Grape Vines»; 4) 134 упаковки для кальянів (тютюну) ТМ «LouD Grape Vines»; 5) 24 шт. алюмінієвих пластин (STP) - кліше для друку малюнку на упаковку ТМ «LouD Papaya Sorbet» та «LouD Grape Vines»; 6) 3 чорних аркушів паперу формату А4, на яких мається напис власноруч щодо виробленої продукції ТМ «LouD»; 7) 2 упаковки для тютюну для кальянів ТМ «LouD Aperol Spritz» та ТМ «LouD Berre elixir».

Постановою прокурора Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 06 червня 2024 року, виявлене та вилучене майно було визнано речовим доказом по кримінальному провадженню № 42023222080000037 від 26.10.2023.

Прокурором у кримінальному провадженні 07 червня 2024 року до слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області було подано клопотання про арешт вищевказаного майна.

В клопотанні прокурор зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, та є речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, збереження речових доказів необхідне для проведення слідчих дій, а саме: повторного огляду предметів, проведення відповідних експертних досліджень, з метою встановлення осіб, які можуть мати відношення до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих (розшукових) дій.

Оскільки вище вказане майно зберігає на собі сліди кримінального правопорушення і є речовими доказами по справі, посилаючись на положення ст.ст. 36, 64-2, 167-174 КПК України, прокурор просить накласти арешт на зазначене вище майно, яке було тимчасово вилучене під час обшуку, з метою забезпечення збереження речових доказів, проведеннясудових експертиз та яке може бути використане, як доказ у кримінальному провадженні.

В судове засідання прокурор не з`явився, подав до суду заяву, в якій клопотання підтримав, просив його задовільнити з підстав, зазначених у ньому, та просив судовий розгляд провести у його відсутність.

Представник юридичної особи, у якої вилучене майно - ОСОБА_8 , у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений в матеріалах клопотання, SMS-повідомлення доставлено 11.06.2024 17:36:49.

Відповідно до ч. 1 статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого (а у визначених законом випадках дізнавача) та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи стислі строки, встановлені законом для розгляду клопотання, вжиття судом необхідних заходів для забезпечення явки в судове засідання учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання без участі сторін та без фіксації даної процесуальної дії за допомогою технічних засобів відповідно до положень частини 1, 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженні майно було вилучено під час обшуку 05.06.2024, а клопотання про накладення арешту на майно було скеровано до суду 07.06.2024 (вихідний номер 57-112-1979 ВИ) через «Укрпошта» 62 302 6470 , тобто у строк, визначений п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України - протягом 48 годин після тимчасового вилучення майна під час обшуку, яке надійшло до Дергачівського районного суду Харківської області 10 червня 2024 року, (вхідний номер 16065/24-Вх).

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222080000037 від 26 жовтня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

Під час досудового розслідування органом досудового розслідування встановлено, що групою осіб упродовж 2023-2024 років на території міста Харкова та Харківської області здійснюється незаконне виготовлення підакцизних товарів - тютюнових виробів (тютюну для кальянів), зберігання з метою збуту, транспортування з метою збуту та збут незаконного виготовлених тютюнових виробів, а також легалізація (відмивання) коштів здобутих внаслідок вчинення зазначеної злочинної діяльності.

Встановлено, що до вказаної групи осіб входить, зокрема, засновник ТОВ «ІСТ ТК» (код ЄДРПОУ 43860654, юридична адреса: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271) ОСОБА_4 . Для досягнення поставлених цілей та організації процесу незаконного виробництва тютюнової продукціїОСОБА_4 залучив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Встановлено, що виробництво упаковки для тютюнових виробів здійснюється в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя, предметів та засобів кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення 05.06.2024 прокурором Дергачівської окружної прокуратури, на підставі ухвали слідчого суді Дергачівського районного суду Харківської області від 13 травня 2024 року, проведено обшук нежитлових приміщень(літ. «Б-1»), за адресою: АДРЕСА_2 ,згідно інформаційної довідки № 363042366 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна яке належить на праві власності ТОВ «ФАБРИКА ЦВЕТА».

Під час обшуку виявлено:

1) один коробок з 1250 шт. упаковками для тютюну для кальянів ТМ «LouD Papaya Sorbet»;

2) 134 упаковки для кальянів (тютюну) ТМ «LouD Papaya Sorbet»;

3) один коробок з 1250 шт. упаковками для тютюну для кальянів ТМ «LouD Grape Vines»;

4) 134 упаковки для кальянів (тютюну) ТМ «LouD Grape Vines»;

5) 24 шт. алюмінієвих пластин (STP) - кліше для друку малюнку на упаковку ТМ «LouD Papaya Sorbet» та «LouD Grape Vines»;

6) 3 чорних аркушів паперу формату А4, на яких мається напис власноруч щодо виробленої продукції ТМ «LouD»;

7) 2 упаковки для тютюну для кальянів ТМ «LouD Aperol Spritz» та ТМ «LouD Berre elixir».

Постановою прокурора Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 06 червня 2024 року, зазначене майно, що було вилучене під час обшуку, визнане речовим доказом у кримінальному провадженні.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

У відповідності до вимог до ч. 2 ст. 168 КПК, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

За викладеного, майно вилучене під часобшуку вважається тимчасово вилученим майном.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасово вилученого майна під час обшуку, огляду, здійснених на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Крім того, відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину та завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На теперішній час вилучене майно відповідає критеріям речових доказів та є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, яке інкримінується, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження, так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Прокурор обґрунтував підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора.

Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, які можуть перешкодити досягненню мети кримінального провадження.

Слідчий суддя приходить до переконання, що є підстави вважати, що вилучені під час обшуку предмети можуть бути використанні як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Слідчий суддя зазначає, що у разі не накладення арешту на тимчасово вилучене майно, воно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене або передано іншій особі, тому слід забезпечити наявність вилученого майна, так як відсутність майна, яке являється речовим доказом у справі, може перешкодити кримінальному провадженню, так як тільки у випадку накладення арешту на вказане майно може бути виконане завдання щодо забезпечення засобів кримінального правопорушення.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України, а саме: незаконне виготовлення підакцизних товарів - тютюнових виробів (тютюну для кальянів), зберігання з метою збуту, транспортування з метою збуту та збут незаконного виготовлених тютюнових виробів, а також легалізація (відмивання) коштів здобутих внаслідок вчинення зазначеної злочинної діяльності, тобто вилученіупаковки для кальянів (тютюну), кліше для друку малюнку на упаковку ТМ «LouD Papaya Sorbet» та «LouD Grape Vines», аркуші паперу формату А4, на яких мається напис власноруч щодо виробленої продукції ТМ «LouD», можуть мати певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням.

Відтак, враховуючи, що зазначене у клопотанні майно було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, вказане вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Отже, з метою запобігання приховання знищення чи спотворення даних речей, є доцільним накласти арешт на вказане майно до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді. Невжиття накладення арешту може призвести до приховання, знищення або спотворення речових доказів, що унеможливить встановлення істини по справі.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим (дізнавачем), прокурором, на яких також покладається обов`язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.

Оскільки в матеріалах клопотання міститься достатньо відомостей про факт вчинення кримінального правопорушення та наявність підстав вважати тимчасово вилучене майно доказами в кримінальному провадженні, обмеження права власності на це майно, на думку суду, є розумним і співмірним завданням кримінального провадження.

Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов`язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Крім того, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 98, 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт в рамках кримінального провадження № 42023222080000037 від 26 жовтня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК Українина тимчасово вилучене майно 05 червня 2024 року в ході обшукув нежитлових приміщеннях (літ. «Б-1»), за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на:

-один коробок з 1250 шт. упаковками для тютюну для кальянів ТМ «LouD Papaya Sorbet»;

-134 упаковки для кальянів (тютюну) ТМ «LouD Papaya Sorbet»;

-один коробок з 1250 шт. упаковками для тютюну для кальянів ТМ «LouD Grape Vines»;

-134 упаковки для кальянів (тютюну) ТМ «LouD Grape Vines»;

-24 шт. алюмінієвих пластин (STP) - кліше для друку малюнку на упаковку ТМ «LouD Papaya Sorbet» та «LouD Grape Vines»;

-3 чорних аркушів паперу формату А4, на яких мається напис власноруч щодо виробленої продукції ТМ «LouD»;

-2 упаковки для тютюну для кальянів ТМ «LouD Aperol Spritz» та ТМ «LouD Berre elixir», які запаковано та опечатано бирками з підписами понятих та прокурора, до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.

Зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 та до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року.

Роз`яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони не позбавлені можливості звернутись до суду у передбаченому законом порядку з клопотанням про скасування арешту майна.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її постановлення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому, прокурору та особам, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт.

У разі відсутності вищевказаних осіб під час оголошення судового рішення, його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.

Виконання ухвали по визначенню місця зберігання арештованого майна покласти на слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, контроль за виконанням - на прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 .

Роз`яснити положення, які закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1