Ухвала

від 12.06.2024 по справі 522/7128/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/903/24

Справа № 522/7128/24 1-кс/522/2755/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 22.05.2024 про накладення арешту на майно в межах к/п №42024163010000015 від 15.03.2024 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 5 ст. 191 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскарженою ухвалою слідчого судді в межах к/п №42024163010000015 від 15.03.2024 було задоволено клопотання ст. слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській обл. ОСОБА_9 та накладено арешт шляхом заборони відчуження та здійснення реєстраційних дій на належні на праві приватної власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України об`єкти нерухомого майна, а саме на:

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:01:001:2206, площа (га): 0,1;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:01:001:2201, площа (га): 0,1;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:01:001:2203, площа (га): 0,1;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:01:001:2202, площа (га): 0,1;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:01:001:2205, площа (га): 0,1;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:01:001:2204, площа (га): 0,1;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:01:001:2609, площа (га): 0,111.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підозрюваному ОСОБА_8 на праві приватної власності належать вищезгадані земельні ділянки, внаслідок чого існує необхідність у накладенні арешту на зазначені об`єкти нерухомості з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її постановленою без врахування всіх обставин кримінального провадження з огляду на наступні обставини:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що арештоване майно не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, натомість належні на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_8 земельні ділянки не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та не можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час зазначеного кримінального провадження;

- слідчим суддею не було враховано, що органом досудового розслідування не було надано доказів того, що зазначені об`єкти нерухомості підлягають спеціальній конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, чи відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, стягненню з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно на зазначені вище об`єкти нерухомого майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про наступне.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми основного закону узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно ізч.6ст.170КПК України,у випадку,передбаченому п.4ч.2цієї статті(задлязабезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

На підставі аналізу змісту клопотання слідчого в зазначеному к/п №42024163010000015 вбачається, що слідчий просив накласти арешт на зазначене у ньому майно, зокрема, на земельні ділянки, належні на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_8 , з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (а.с. 1-9).

Окрім того,відповідно доклопотання слідчогопро накладенняарешту намайно,витягу зЄРДР увищевказаному к/п№42024163010000015(а.с.10-11)та іншихматеріалів провадження,СВ УСБУв Одеськійобл.здійснюється досудоверозслідування кримінальногопровадження заознаками вчиненнязлочинів,передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України за матеріалами правоохоронних органів стосовно привласнення невстановленими посадовими особами під час виконання договору з капітального ремонту укриття бюджетних коштів в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану, а також за фактом здійснення гр. ОСОБА_8 пособництва представникам збройних формувань рф шляхом передачі останнім матеріальних цінностей з метою популяризації позитивного ставлення громадян до органів державної влади та силових структур рф.

Так, 23.04.2024 в зазначеному кримінальному провадженні було складено повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, зокрема, у пособництві державі-агресору за ознаками: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора (а.с. 22-30).

Відтак, на переконання колегії суддів, рішення слідчого судді в частині необхідності накладення арешту на належні на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_8 об`єкти нерухомого майна (земельні ділянки) є виправданим на даній стадії кримінального провадження, оскільки такий арешт є необхідним для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення у випадку подання відповідного цивільного позову в межах кримінального провадження.

Окрім того, апеляційний суд окремо звертає увагу сторони захисту на положення ч. 1 ст. 174 КПК України, відповідно до яких власникам майна або його представникам не заборонено звертатись до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково, за умови доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Що стосується доводів захисника з приводу залишення слідчим суддею поза увагою невідповідності арештованого майна критеріям речових доказів, встановленим вимогами ст. 98 КПК України, апеляційний суд зауважує на тому, що слідчий, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, належне підозрюваному ОСОБА_8 , просив накласти арешт на перераховане у клопотанні майно не з метою забезпечення збереження такого майна в якості речового доказу відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а з метою забезпечення подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).

З огляду на викладене, факт того, що арештовані об`єкти нерухомого майна, зокрема, земельні ділянки, не відповідають критеріям речових доказів в зазначеному кримінальному провадженні не має значення для вирішення питання про наявність достатніх підстав для накладення арешту на таке майно, оскільки арешт було накладено з іншою метою.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд констатує, що в даному випадку слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на належні на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_8 об`єкти нерухомого майна земельні ділянки з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення державним інтересам було завдано відповідної шкоди.

Окрім того, окремо апеляційний суд зауважує на тому, що санкцією інкримінованого підозрюваному ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачена можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, що в подальшому, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, може послугувати додатковою підставою для накладення арешту на майно з метою конфіскації майна як виду покарання.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника, а також скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді відсутні.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 22.05.2024, якою накладено арешт на майно, зокрема, земельні ділянки, належні на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_8 , перелік яких міститься в резолютивній частині ухвали, в межах к/п №42024163010000015 від 15.03.2024 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 5 ст. 191 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4