Ухвала

від 27.11.2024 по справі 522/7128/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1714/24

Справа № 522/7128/24 1-кс/522/5388/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024163010000015, внесеного до ЄРДР 15 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України,-

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт у формі заборони відчуження, користування та здійснення реєстраційних дій на рухоме майно - транспортний засіб марки «ЗИС», моделі 101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1937 року випуску.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що арешт зазначеного транспортного засобу необхідний для конфіскації майна як виду покарання та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційні скарги, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

- оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування достатніх підстав і мотивів накладення арешту. Слідчий суддя обмежився лише цитуванням обставин, зазначених у клопотанні щодо фабули кримінального провадження, прийнявши за основу доказово непідтверджені посилання прокурора як завідомо правдиві. Натомість, договір зберігання № 50/22 від 01.12.2022 року не містить підписів, як ОСОБА_8 та і іншої сторони;

- сторона обвинувачення у клопотанні не навела жодного належного, допустимого та достовірного доказу, що ОСОБА_8 , який наразі проживає в ОАЄ, буде здійснювати дії щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження арештованого автомобіля;

- конфіскація майна, яка передбачена санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України, не є обов`язковою у разі ухвалення обвинувального вироку;

- в рамках вказаного кримінального провадження відсутній цивільний позов.

На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвали, якою клопотання про арешт майна повернути прокурору для усунення недоліків.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просила її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків

Мотиви апеляційного суду.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим ним висновкам, апеляційний суд виходить із такого.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/.

У силу статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Кримінальним процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Правилами ч. 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У судовому засіданні встановлено, що СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015, внесеного до ЄРДР 15 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

23 квітня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 111-2 КК України, за вчинення вказаного кримінального правопорушення передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Згідно реєстраційної картки транспортних засобів РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), підозрюваному у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на праві приватної власності належить транспортний засіб марки «ЗИС» моделі 101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1937 року випуску.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, про необхідність у накладенні арешту на рухоме майно, за для запобіганню його відчуження, а також, у зв`язку з тим, що санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_8 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, тому відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України є підстави для накладення арешту.

Апеляційний суд звертає увагу, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тому доводи захисника щодо необґрунтованості пред`явленої підозри, є передчасними, оскільки відповідно до вимог ст. 94 КПК України, повинні бути оцінені судом при постановленні вироку по справі.

Доводи апелянта про відсутність потреби у такому заході забезпечення як арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), є слушними, однак, відсутність цивільного позову не свідчить про незаконність прийнятого рішення і не є безумовною підставою для скасування цього рішення, за наявності підстави для накладення арешту, передбаченої п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України.

Всі інші, зазначені в апеляційній скарзі обставини, не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвала слідчого судді суду першої інстанції, якою клопотання про арешт майна задоволено, є законною, обґрунтованою, мотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024163010000015, внесеного до ЄРДР 15 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4