Рішення

від 13.06.2024 по справі 924/390/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2024 р. Справа № 924/390/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Томкової А.І., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Лущика Сергія Леонідовича, с. Бережки Дубровицього району Рівненської області

до фермерського господарства "ГВМ-Агро", с. Іванівка Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 39 839,38 грн. заборгованості за договором №020123 оренди майна (сільськогосподарської техніки) від 02.01.2023 року,

представники сторін:

позивача: адвокат Оніщук Є.О. згідно ордеру серії ВХ №1067389 від 15.04.2024 року;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача 39 839,38 грн. заборгованості за договором №020123 оренди майна (сільськогосподарської техніки) від 02.01.2023 року. Вимоги мотивує невиконанням ФГ "ГВМ-Агро" своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2024 року відкрито провадження у справі №924/390/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з моменту вручення ухвали про відкриття провадження.

Суд ухвалою від 07.05.2024 року перейшов до розгляду справи №924/390/24 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання.

Ухвалою суду 28.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач не скористався правом участі свого представника в судовому розгляді спору, відзиву на позов не подав, жодних клопотань від нього не надходило; належним чином повідомлений про час та місце судових засідань у справі №924/390/24, що підтверджується довідками про доставку процесуальних документів в електронний кабінет ФГ "ГВМ-Агро" в ЄСІТС.

Суд враховує, що згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

З огляду на належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, не повідомленням ним причин неявки, підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено.

За положеннями частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Так, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлені судом строки не подав до суду відзив на позов та не скористався наданими йому процесуальними правами, не повідомив про причини неявки, жодних клопотань від нього не надходило, з огляду на наявність в матеріалах справи достатніх доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

02.01.2023 року між фізичною особою-підприємцем Лущиком Сергієм Леонідовичем (орендодавець) та фермерським господарством "ГВМ-Агро" (орендар) укладено договір №020123 оренди майна (сільськогосподарської техніки) ( далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми, а орендар зобов`язався прийняти техніку та сплачувати орендну плату за її використання.

У п. 1.2 договору погоджено перелік техніки, що передається на умовах цього договору: причіп-бункер перевантажувач зерна Kinze 840.

Передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноваженими представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (п. 3.2. договору).

За положеннями пунктів 4.1 та 4.2 договору техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідно до акту приймання-передачі. Термін оренди за цим договором з 02.01.2023 року по 31.01.2023 року.

Орендна плата за договором становить 8 500,00 грн. за один робочий день на ранні зернові без ПДВ. Ціною даного договору є сума нарахованої та сплаченої орендної плати за весь строк оренди протягом терміну дії договору (п. 5.1., п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3 договору внесення орендної плати орендарем на поточний рахунок орендодавця здійснюється на протязі 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п. 6.2 договору орендар, з-поміж іншого, зобов`язується своєчасно сплачувати орендну плату.

Орендодавець, в свою чергу, за положеннями п. 6.4 договору має право на отримання орендної плати згідно умов договору.

У п. 8.11 договору передбачено, що у разі прострочення внесення орендної плати згідно п. 5.2 цього договору орендар несе відповідальність за цим договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

02.01.2023 року між сторонами у справі підписано акт приймання-передачі до договору, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду причіп-бункер перевантажувач зерна Kinze 840.

ФОП Лущиком С.Л. та ФГ "ГВМ-Агро" підписано та скріплено печатками акт надання послуг №310123-А від 31.01.2023 року, згідно якого вартість оренди сільськогосподарської техніки за договором №020123 від 02.01.2023 року склала 25 500,00 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати позивачу орендних платежів, останній звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За положеннями частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи стверджується, що 02.01.2023 року між фізичною особою-підприємцем Лущиком Сергієм Леонідовичем та фермерським господарством "ГВМ-Агро" укладено договір №020123 оренди майна (сільськогосподарської техніки), за умовами якого позивач надав у користування відповідачу за плату транспортний засіб - причіп-бункер перевантажувач зерна Kinze 840.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.1 договору сторонами погоджено розмір орендної плати - 8500,00 грн. за 1 робочий день, та у п. 5.3 договору визначено, що сплата визначеної в акті приймання-передачі наданих послуг здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання такого акту.

На виконання умов договору 31.01.2023 року ФОП Лущиком С.Л. та ФГ "ГВМ-Агро" підписано акт надання послуг про те, що вартість оренди сільськогосподарської техніки за договором №020123 від 02.01.2023 року склала 25500,00 грн.

З врахуванням визначених п. 5.3 договору строків оплати, у ФГ "ГВМ-Агро" виник обов`язок зі сплати оренди у строк до 14 лютого 2023 року включно.

Проте, жодних доказів оплати 25500,00 грн. оренди сільськогосподарської техніки матеріали справи не містять, з чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку, а відповідна позовна вимога - задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути пеню, 3% річних та втрати від інфляції згідно поданих розрахунків.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

Так, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

У п. 8.11 договору передбачено, що у разі прострочення внесення орендної плати згідно п. 5.2 цього договору орендар несе відповідальність за цим договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.

Тобто, сторонами в договорі передбачено інший строк нарахування пені, ніж той, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме, протягом всього строку існування заборгованості.

Судом здійснено перерахунок пені в ІПС "Законодавство" за період з 15.02.2023 року по 17.04.2024 року та встановлено, що її розмір складає 12 059,22 грн. Відтак, в стягненні 6,12 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок у ІПС "Законодавство" 3% річних за період з 15.02.2023 року по 17.04.2024 року та встановлено, що сума 3% річних складає 896,42 грн. Таким чином, в стягненні 0,62 грн. 3% річних слід відмовити.

З приводу нарахування втрат від інфляції за період з лютого 2023 року по березень 2024 року суд враховує правову позицію, викладену в пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19, де об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

В даному випадку прострочення виникло 15.02.2023 року, кількість днів у лютому 2023 року - 28, кількість днів прострочення платежу - 14. Тобто, прострочення платежу у лютому 2023 року існувало менше 15 днів, відтак, з огляду на вищевказану правову позицію Верховного Суду, нарахування втрат від інфляції за лютий 2023 року є безпідставним.

Судом здійснено перерахунок втрат від інфляції в ІПС "Законодавство" та встановлено, що втрати від інфляції за період з березня 2023 року по березень 2024 року складають 1084,02 грн. В стягненні 292,98 грн. втрат від інфляції суд відмовляє.

З всього вищевикладеного, позов у справі №924/390/24 підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 25 500,00 грн. боргу, 12 059,22 грн. пені, 896,42 грн. 3% річних, 1 084,02 грн. втрат від інфляції. В стягненні 292, 98 грн. втрат від інфляції, 0,62 грн. 3% річних та 6,12 грн. пені слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства «ГВМ-Агро» (32140, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Іванівка, вул. Шевченка, буд. 62, код 37852640) на користь фізичної особи-підприємця Лущика Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 25500,00 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) боргу, 12059,22 грн. (дванадцять тисяч п`ятдесят дев`ять грн. 22 коп.) пені, 896,42 грн. (вісімсот дев`яносто шість грн. 42 коп.) 3% річних, 1084,02 грн. ( одну тисячу вісімдесят чотири грн. 02 коп.) втрат від інфляції, 3005,22 грн. (три тисячі п`ять грн. 22 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 292, 98 грн. втрат від інфляції, 0,62 грн. 3% річних та 6,12 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.06.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети