Ухвала

від 07.06.2024 по справі 590/506/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 590/506/24

провадження 2/216/1973/24

УХВАЛА

іменем України

07 червня 2024 року місто Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецов Р.О., розглянувши цивільну справу за позовом виконкому Ямпільської селищної ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

На підставі ухвали Ямпільського районного суду Сумської області від 22.05.2024 зазначену цивільну справу передано до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для подальшого розгляду за підсудністю.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

У мотивувальній частині ухвали судді Ямпільського районного суду Сумської області Сатарової О.В. від 22.05.2024, зокрема, зазначено:

«як вбачається із самої позовної заяви та витягу з Єдиного Державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, місце реєстрації відповідача 1 ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; відповідач 2 ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Вийняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Як вбачається з змісту статті 28 ЦПК України, позов про доцільність відібрання дитини без позбавлення його батьківських прав не входить до переліку справ, підсудність яких, крім визначеної законом (ч. 1 ст. 27 цього Кодексу), може бути також визначена за вибором позивача.

Положення статті 28 ЦПК України не можуть бути застосовані при визначені підсудності позову про доцільність відібрання дитини без позбавлення його батьківських прав, отже не можуть бути застосовані і, зокрема, положення ч. 16 ст. 28 ЦПК України, можливість вибору позивача до якого суду звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав, - відсутня, оскільки підсудність такої справи визначена законом.

Таким чином, з аналізу зазначених статей вбачається, що справи про доцільність відібрання дитини без позбавлення його батьківських прав розглядаються за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, згідно зі ст. 27 ЦПК України.

Поєднання в одному провадженні двох позовних вимог (про доцільність відібрання дитини без позбавлення його батьківських прав та стягнення аліментів) не суперечить положенням процесуального закону, отже, не впливає на правильність визначеної судом територіальної юрисдикції (підсудності) такої справи і узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України відповідно до якої при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Тобто позовна вимога про стягнення аліментів на дитину, яка поєднується із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, є похідною від останньої».

У підсумку, суд вважає, що підсудність даної справи має визначатись згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

Згідно з позовною заявою, позивач - виконком Ямпільської селищної ради, в інтересах малолітньої дитини, звернувся до суду з позовом про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав. У прохальній частині позову просить відібрати дитину у батьків, а також стягнути з батьків аліменти. При цьому, позивач - виконком Ямпільської селищної ради територіально знаходиться у смт Ямпіль Сумської області; малолітня дитина перебуває у лікарні за адресою: АДРЕСА_3 ; відповідачі як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_4 , проте ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 .

Тобто, усі сторони (учасники) справи територіально перебувають в межах смт Ямпіль Сумської області.

У Рішенні від 22.09.2005 N5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками КСУ вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Поряд з цим, ЄСПЛ зазначає, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97проти України», заява № 19164/04, п. 47, рішення у справі «Гожелік та інші проти Польщі», п. 65).

Суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., mutatis mutandis, рішення у справі Miragall Escolano and Others v. Spain, заява № 38366/97, § 37, ECHR 2001-I; та у справі «Звольський та Звольська проти Чеської Республіки» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic), заява № 46129/99, §51, ECHR 2002-IX).

Зі змісту прохальної частини позову слідує, що позивач просить як відібрати дитину у батьків так і стягнути з батьків аліменти на утримання дитини, тобто заявляє дві окремі позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Звертаючись до суду з позовом, зокрема про стягнення аліментів, позивач в особі виконкому Ямпільської селищної ради, скористався наданим йому правом на звернення до суду за місцем реєстрації юридичної особи, тобто звернувся до суду з дотримання правил підсудності, визначених Главою 2 ЦПК України.

Крім цього, суд зауважує, що направляючи дану справу до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для подальшого розгляду за підсудністю Ямпільський районний суд Сумської області керувався тим, що місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, вказана адреса місця реєстрації відповідача знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та відноситься до Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно зі ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Положеннями статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно зі ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Враховуючи викладене, з метою дієвості та ефективності судового провадження, суд дійшов висновку, що цивільну справу за позовом виконкому Ямпільської селищної ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав слід повернути судді Ямпільського районного суду Сумської області Сатаровій О.В. для продовження розгляду за підсудністю.

Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 260-261, 353-354 ЦПК України суддя,

п о с т а н о в и в:

Цивільну справу №590/506/24 за позовом виконкому Ямпільської селищної ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав повернути судді Ямпільського районного суду Сумської області Сатаровій О.В. для продовження розгляду за підсудністю.

Ухвала суду окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ