Постанова

від 10.06.2024 по справі 916/3541/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3541/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І.; Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Прокурор Лянна О.А.;

Від Одеської обласної державної адміністрації не з`явився;

Від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області не з`явився;

Від Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук України не з`явився;

Від Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 (повний текст складено та підписано 30.01.2024)

по справі №916/3541/23

за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації

до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України; Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України

про скасування рішення державного реєстратора; скасування реєстрації земельної ділянки; витребування земельної ділянки,

(суддя першої інстанції: Рога Н.В., дата та місце ухвалення рішення: 23.01.2024 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про:

- скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021 №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740);

- витребування на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що в ході перевірки було установлено, що Кілійською районною державною адміністрацією у 2003 році здійснено неправомірне розпорядження землями державного лісового фонду, які знаходяться в кварталах №3 та 4 Вилківського лісництва (без вилучення таких земельних ділянок із земель, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство»).

Так, між Кілійською районною державною адміністрацією та ВАТ «Агробуд» 08.05.2003 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 15 га, що розташована на території Кілійського району Одеської області (Приморське родовище (блок №5) для розробки піщаного кар`єру, строком на 25 років. Договір зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди Кілійського районного відділу земельних ресурсів Одеської області 12.06.2003 за №33.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 27.12.2016 ФОП Петруняк Д.Ю., 10.01.2017 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 15 га із внесенням відомостей до Державного земельного кадастру про кадастровий номер: 5122310300:01:001:0048; місце розташування: Одеська область, Кілійський район, Вилківська міська рада, Приморське родовище (блок N 5); цільове призначення: J.11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для розробки піщаного кар`єру; форма власності: державна власність; площа земельної ділянки: 15 га.

Після проведення державної реєстрації (формування) земельної ділянки відомості про речові права на неї внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме рішенням державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Заєва О.І. від 19.01.2017 №33482309 проведено державну реєстрацію: - права власності на земельну ділянку за Державою в особі Кілійської районної державної адміністрації (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1150890351223, номер відомостей про речове право 18628463); - права оренди земельної ділянки за ТДВ «Агробуд» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1150890351223, номер відомостей про інше речове право 18629283).

У подальшому, на підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 27.01.2017 №53 «Про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання» між сторонами договору оренди 27.01.2017 укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди від 08.05.2003. Відомості про припинення іншого речового права внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Заєва О.І. від 06.02.2017 №33723283 (дата державної реєстрації 31.01.2017).

Відтак, як зазначає прокурор, з 31.01.2017 власником земельної ділянки залишалась Держава в особі Кілійської районної державної адміністрації, інші речові права на земельну ділянку відсутні.

При цьому, на думку прокурора, увесь цей час перебування земельної ділянки в оренді ТДВ «Агробуд» ніяким чином не змінило право власності Держави та право постійного користування ДПІ «Ізмаїльське лісове господарство» на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 15 га, оскільки компетентними органами Держави у встановленому законодавством порядку рішення про вилучення такої земельної ділянки із земель, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», не приймалось.

Проте, рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко І.І. від 27.08.2021 № 60041690 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 за адресою: Одеська область, Кілійський район (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1150890351223, номер відомостей про речове право: 43669740).

Вказана реєстраційна дія здійснена державним реєстратором з посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX.

Прокурор вважає, що територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області неправомірно набуто право власності на спірну земельну ділянку, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021. №1423-IX не передбачає віднесення до земель комунальної власності земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.

Відтак, прокурор дійшов висновку, що земельна ділянка площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 підлягає витребуванню на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, а рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації права власності та державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі підлягають скасуванню.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021 №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740); витребування на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки задоволено повністю; скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021 №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740);

витребувано від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Вилкове, вул.Моряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, м.Одеса, пр.Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048;

скасовано в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки;

стягнуто з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Вилкове, вул. Молряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь Одеської обласної прокуратури (р\р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 583 685 грн. 50 коп.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 3 та 4 кварталів Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство», дійшов висновку, що така земельна ділянка одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника.

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 розташована в межах земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», така земельна ділянка не може перейти у комунальну власність в силу приписів п.п. а) п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України, у зв`язку з чим Вилківська міська рада неправомірно заволоділа земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності, з огляду на що задовольнив позов прокурора в повному обсязі.

19.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23.

Вилківська міська рада Ізмаїльського району Одеської області вважає вказане рішення не законним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права.

Зокрема, скаржник вважає, що прокурором не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

Апелянт звертає увагу, що позивач фактично оскаржує дії та правочин, які відбулись ще в 2003 році, та просить (позовна вимога № 3) скасувати у ДЗК реєстрацію земельної ділянки з одночасним закриттям Поземельної книги щодо земельної ділянки, сформованої ще в 2003 році. При цьому застосовує норми законодавства, які в 2003 році не діяли, а були прийняті лише в 2019 році.

08.05.2003 року між Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області та Відкритим акціонерним товариством «Агробуд» укладений Договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець на підставі розпорядження Кілійської районної адміністрації Одеської області від 21 березня 2003 року № 165 надає, а орендар приймає в довгострокову оренду із земель запасу Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області відкриту земельну ділянку без рослинного покрову для розробки піщаного кар`єру 15 га, що розташована на території Кілійського району Одеської області (Приморське родовище (Блок №5))

На переконання заявника апеляційної скарги, основний орган , який проводив контроль та реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин Держкомзем в особі територіального органу Кілійського районного відділу земельних ресурсів на момент винесення Розпорядження Кілійської районної адміністрації Одеської області від 21 березня 2003 року № 165, укладення Договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року жодних розбіжностей щодо визначення цільового призначення або невірного використання, розбіжностей у призначені земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 не встановив, про що свідчить підпис та відповідного погодження В.о начальника Кілійського районного відділу земельних ресурсів А.О. Корнієнко. Ним же було погоджено і акти встановлення в натурі меж земельної ділянки від 14 березня 2003року , що додані позивачем до матеріалів справи.

Крім того, за наявною у Вилківській міській раді інформацією, Державні акти на право власності, на постійне користування або договір оренди землі на спірну земельну ділянку, як на землі лісового фонду, або як на землі природо-охоронного фонду до 01.01.2002 року не видавались, та, відповідно, право на спірну земельну ділянку не реєструвалось. Позивач також не надав доказів на підтвердження надання державним та комунальним лісогосподарським підприємствам, іншими державним і комунальним підприємствам та установам у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення до набрання чинності Земельним кодексом України до 01.01.2002 року.

До того ж, заявник апеляційної скарги вказує, що в запитах Одеської обласної прокуратури від 22.11.2022 року до Кабінету Міністрів України від 14.06.2023 року до ВО «Укрдержліспроект», та інші щодо надання інформації відносно вилучення, припинення права постійного користування земельної ділянки площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 не міститься конкретного періоду за який проводилось або мали би проводитися дії щодо вилучення, припинення права постійного користування земельної ділянки площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 , що не дає змоги встановити точні обставини справи, на які посилається прокурора, як основні докази належності земельної ділянки користувачу Філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» Цим позивач вкотре підтверджує, що документів на право користування до 01.01.2002 року не було.

Апелянт зазначає, що право користування спірною земельною ділянкою в 2003 році набувалось на підставі відповідної документації із землеустрою, а саме: «Проект відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 25 років відкритому акціонерному товариству «Агробуд» для розробки піщаного кар`єру (Приморське родовище (блок № 5)) на території Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області (Одеса2003 р.)». Цей Проект містить в собі відповідні погодження, в тому числі, позитивне погодження Придунайської регіональної інспекції екології та природних ресурсів Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 19.02.2003 року № 53 щодо відведення для розробки піщаного кар`єру. На земельну ділянку були видані всі необхідні погодження і ліцензії, в т.ч. Міністерством екології та природних ресурсів ще в 2001-2003 роках. Розробка кар`єра велась відкритим способом протягом тривалого часу, тому фактично, і прокуратура, і ДП «Ізмаїльське лісове господарство», могли знати і знали про наявність і проведення таких робіт і жодних звернень, листів, або заяв раніше не надходило до Вилківської міської ради Ізмаїльськог району(раніше Кілійського району) не надходило та перевірки з цього приводу не проводились.

Також заявник апеляційної скарги вказує, що позивач не надав документи, що підтверджують право власності або користування спірною земельною ділянкою Дунайським біосферним заповідником. В Державний акт на право постійного користування земельною землею ДБЗ (Стенцівськожебріянівські плавні) спірна земельна ділянка не входить.

Крім того 15 серпня 2011 по справі № 19-24/17-1153-2011 Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення, яким були розглянуті та встановлені обставини справи , щодо підстав та правомірності укладення договору від 08.05.2003 року між Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області та Відкритим акціонерним товариством «Агробуд», ці обставини заявник вважає преюдиційними.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3541/23.

28.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3541/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 апеляційну скаргу Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 залишено без руху.

07.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого апелянт надав докази надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 задоволено клопотання Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про відстрочення сплати судового збору; відстрочено Вилківській міській раді Ізмаїльського району Одеської області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови судом апеляційної інстанції по справі №916/3541/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23.

01.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

У відзиві прокурор зазначає, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки та погодження документації із землеустрою окремими посадовими особами органів державної влади ніяким чином не презюмує законність вилучення земельної ділянки із земель державного лісового фонду.

Щодо приюдиційних фактів, то прокурор зазначає, що будь-яких обставин про перебування земельної ділянки на землях запасу Вилківської міської ради судом у справі №19-24/17-1153-2011 не встановлювались, вказане є лише цитатою договору оренди.

Крім того, у відзиві прокурор просить відмовити в долученні додаткових доказів до матеріалів справи, які апелянт додав до скарги без відповідного клопотання та у порядку, що суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 на: 20.05.2024 року о 12-00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 до 27.05.2024 о 12-00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.06.2024 року о 15-00 год.

В судове засідання 04.06.2024 з`явився представник позивача та прокурор. Інші представники учасники у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Разом з тим, до Південно-західного апеляційного господарського суду 04.06.2024 від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшли додаткові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи.

Фактично вказані пояснення є доповненням до апеляційної скарги.

За приписами частин 1, 2 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже доповнення до апеляційної скарги разом, подані скаржником, після закінчення строку залишаються без розгляду, у зв`язку з чим судовою колегією під час судового засідання було відмовлено у приєднанні до матеріалів справи додаткових пояснень Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 04.06.2024.

Крім того, відповідачем до апеляційної скарги додані додаткові докази, але відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України ним не заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи з обґрунтуванням причин неможливості подання до суду першої інстанції, отже вони не приймаються до уваги судовою колегією.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/3541/23 до: 10.06.2024 року о 13-00 год., розгляд справи №916/3541/23 за апеляційною скаргою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 призначено на: 10.06.2024 року о 13-00 год.

В судове засідання 10.06.2024 з`явився прокурор, який заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників відповідача та третіх осіб, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиву на неї, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на території Ізмаїльського району Одеської області розташовані землі лісогосподарського призначення, зокрема Вилківське лісництво філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» (раніше - ДП «Ізмаїльське лісове господарство») - квартали 1-16, 24-40 загальною площею 11256,2 га, які включені до складу території природно-заповідного фонду України міжнародного статусу Дунайського біосферного заповідника.

Прокурор зазначив, що в ході перевірки було установлено, що Кілійською районною державною адміністрацією у 2003 році здійснено неправомірне розпорядження землями державного лісового фонду, які знаходяться в кварталах № 3 та 4 Вилківського лісництва (без вилучення таких земельних ділянок із земель, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство»).

Так, між Кілійською районною державною адміністрацією та ВАТ «Агробуд» 08.05.2003 укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 15 га, що розташована на території Кілійського району Одеської області (Приморське родовище (блок №5) для розробки піщаного кар?єру, строком на 25 років. Договір зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди Кілійського районного відділу земельних ресурсів Одеської області 12.06.2003 за №33.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 27.12.2016 ФОП Петруняк Д.Ю., 10.01.2017 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 15 га із внесенням відомостей до Державного земельного кадастру про кадастровий номер: 5122310300:01:001:0048; місце розташування: Одеська область, Кілійський район, Вилківська міська рада, Приморське родовище (блок N 5); цільове призначення: J.11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для розробки піщаного кар?єру; форма власності: державна власність; площа земельної ділянки: 15 га.

Після проведення державної реєстрації (формування) земельної ділянки відомості про речові права на неї внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме рішенням державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Заєва О.І. від 19.01.2017 №33482309 проведено державну реєстрацію: - права власності на земельну ділянку за Державою в особі Кілійської районної державної адміністрації (реєстраційний номер об??єкта нерухомого майна 1150890351223, номер відомостей про речове право 18628463); - права оренди земельної ділянки за ТДВ «Агробуд» (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1150890351223, номер відомостей про інше речове право 18629283).

У подальшому, на підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 27.01.2017 №53 «Про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання» між сторонами договору оренди 27.01.2017 укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди від 08.05.2003.

Відомості про припинення іншого речового права внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Заєва О.І. від 06.02.2017 №33723283 (дата державної реєстрації 31.01.2017).

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко І.І. від 27.08.2021 № 60041690 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 за адресою: Одеська область, Кілійський район (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1150890351223, номер відомостей про речове право: 43669740).

Вказана реєстраційна дія здійснена державним реєстратором з посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX.

Належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 до земель державного лісового фонду підтверджується інформацією ДП «Ізмаїльське лісове господарство», викладеною у листах від 26.10.2022 №269 та від 25.11.2022 за №308, відповідно до якої земельна ділянка з незаконно присвоєним кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013-2014 років перебуває в постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, квартали 3 та 4. Цими же листами надано схематичне зображення накладання земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 на землі державного лісового фонду.

Так, у листі ВО «Укрдержліспроект» від 20.06.2023 №561 зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 3 та 4 кварталів Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України».

ВО «Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 №119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Об?єднання створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Комплекс лісовпорядних робіт здійснюється для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища. ВО «Укрдержліспроект» є державним підприємством, яке забезпечує державні органи влади інформацією про сучасний стан лісів, лісові ресурси, якісні та кількісні зміни, що відбуваються в лісовому фонді, здійснює прогнозування цих змін, проводить визначення науково-обгрунтованих норм невиснажливого, раціонального, екологічно збалансованого лісокористування, розробляє комплекс заходів щодо відтворення, охорони і захисту лісів.

Відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації від 08.12.2022 №11910/5/01-46/10525/2-22 обласною державною адміністрацією не надавалась добровільна відмова, згода на вилучення, припинення права постійного користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», відведення будь-яким фізичним або юридичним особам або зміну цільового призначення земельної ділянки площею 15 га кадастровий номер 5122310300:01:001:0048.

Відповідно до листів ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 26.10.2022 №269 та від 25.11.2022 №308 дозвіл на вилучення з постійного користування вказаної земельної ділянки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не надавало і підстав для вилучення даної земельної ділянки немає. Кадастровий номер присвоєний без відома ДІ «Ізмаїльське лісове господарство».

Указом Президента України від 10.08.1998 №861/98 із змінами, внесеними Указами Президента від 10.06.2003 N502/2003, від 02.02.2004р. N 117/2004, створено у Кілійському районі Одеської області на базі природного заповідника «Дунайські плавні» Дунайський біосферний заповідник і підпорядковано його Національній академії наук України. Установлено площу Дунайського біосферного заповідника у розмірі 46402,9 га з акваторією Чорного моря, у тому числі 22662 га, що надаються йому в постійне користування, та 23740,9 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Відповідно до листа Дунайського біосферного заповідника НАН України від 26.04.2021 №100-01/21 до складу біосферного заповідника включені всі без винятку землі Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» загальною площею 11575 га. Межі Вилківського лісництва, визначені на місцевості на підставі відповідних матеріалів лісовпорядкування, стали відповідно і зовнішніми межами Дунайського біосферного заповідника.

Як вбачається з Проєкту створення Дунайського біосферного заповідника, наданого згідно листа Дунайського біосферного заповідника НАН України від 08.07.2021 №157-01/21, Ізмаїльський Держлісгосп у 1997 році за матеріалами лісовпровадження 1993-1994 років надав згоду на передачу Стенцівських плавнів в Кілійському районі Вилківського лісництва з виключенням з Держлісгоспу загальною площею 7143 га, без виключення земель із складу Ізмаїльського Держлісгоспу - площею 11575 га. Згода на передачу земель держлісгоспу надана для розширення заповідника «Дунайські плавні» та створення на його базі біосферного заповідника.

Згідно з інформацією ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 №99 на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське

лісництво, відповідно лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256,2 га (квартали No 1-16, 24-40).

Включення кварталів 3 та 4 Вилківського лісництва, на яких сформована земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048, до складу Дунайського біосферного заповідника також підтверджується листом ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 25.11.2022 №308.

Також, відповідно до листа Національної академії наук України від 07.11.2022 №110/1260-12 земельна ділянка із кадастровим номером 5122310300:01:001:0048, площею 15 га, є колишнім піщаним кар?єром, заповненим водою, розташована в кварталах N 3 та 4 Вилківського лісництва та входить до складу земель Дунайського біосферного заповідника НАН України. Згідно з функціональним зонуванням території ДБ3 вона віднесена до зони антропогенних ландшафтів, режим якої визначається відповідно до ст. 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Президія НАН України не надавала будь-яких погоджень щодо вилучення земельної ділянки площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 3 та 4 кварталів Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство», прокурор вважає, що така земельна ділянка одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності, а також скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021р. № 60041690.

Крім того, з урахуванням неправомірності державної реєстрації 10.01.2017 у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 та цільовим призначенням J.11.01 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами» на землях лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, прокурор вважає, що належним додатковим способом захисту інтересів держави є також вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Судова колегія вважає за необхідне першочергово надати оцінку доводам апелянта щодо відсутності у Заступника керівника Одеської обласної прокуратури повноважень на звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Системне тлумачення положень ст.53 Господарського процесуального кодексу України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач Одеська обласна державна адміністрація не зверталася з відповідним позовом до суду. Крім того, Одеською обласною прокуратурою листом повідомлено Одеську обласну державну адміністрацію про намір звернутися до суду із позовом щодо відновлення прав на земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням приписів чинного законодавства України, судова колегія зазначає про наявність у даному випадку у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі, а доводи апелянта в цій частині до уваги не приймаються, як необґрунтовані.

Стосовно вимог прокурора про витребування земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч.2 ст.1 Лісового кодексу України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до ч.3 ст.1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (ч.4 ст.1 Лісового кодексу України).

За змістом ч.2 ст.3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (п. «е» ч.1 ст.19 Земельного кодексу України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ч.1 ст.5 Лісового кодексу України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст.63 Лісового кодексу України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 Земельного кодексу України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин треба визначати згідно з нормами земельного та лісового законодавства про використання й охорони лісового фонду.

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п.5 розділу УІІІ «Прикінцеві положення « Лісового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 10.08.1998 №861/98 (із змінами, внесеними Указами Президента від 10.06.2003 №502/2003, від

02.02.2004 №117/2004) створено у Кілійському районі Одеської області на базі природного заповідника «Дунайські плавні» Дунайський біосферний заповідник і підпорядковано його Національній академії наук України. Установлено площу Дунайського біосферного заповідника у розмірі 46402,9 га з акваторією Чорного моря, у тому числі 22662 га, що надаються йому в постійне користування, та 23740,9 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

При цьому, до земель, які надано у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику включено, зокрема, землі площею 7143 га Ізмаїльського державного лісогосподарського підприємства. До складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у Ізмаїльського державного лісогосподарського підприємства також включено 11575 га земель.

На теперішній час межі Дунайського біосферного заповідника не встановлені в натурі, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», для визначення меж вказаного об?єкта природно-заповідного фонду необхідно керуватися проєктом створення Дунайського біосферного заповідника, зокрема, первинними документи, які стали підставою для створення біосферного заповідника.

Як зазначалося раніше, відповідно до листа Дунайського біосферного заповідника НАН України від 26.04.2021 №00-01/21 до складу біосферного заповідника включені всі без винятку землі Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» загальною площею 11575 га. Межі Вилківського лісництва, визначені на місцевості на підставі відповідних матеріалів лісовпорядкування, стали відповідно і зовнішніми межами Дунайського біосферного заповідника.

Як вбачається з Проєкту створення Дунайського біосферного заповідника, наданого згідно листа Дунайського біосферного заповідника НАН України від 08.07.2021 №157-01/21, Ізмаїльський Держлісгосп у 1997 році за матеріалами лісовпровадження 1993-1994 років надав згоду на передачу Стенцівських плавнів в Кілійському районі Вилківського лісництва з виключенням з Держлісгоспу загальною площею 7143 га, без виключення земель із складу Ізмаїльського Держлісгоспу - площею 11575 га. Згода на передачу земель держлісгоспу надана для розширення заповідника «Дунайські плавні» та створення на його базі біосферного заповідника.

Згідно з інформацією ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99 на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256,2 га (квартали №1-16, 24-40).

Включення кварталів 3 та 4 Вилківського лісництва, на яких сформована земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048, до складу Дунайського біофсерного заповідника також підтверджується листом ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 25.11.2022 №308, про що зазначалося раніше.

Також, відповідно до листа Національної академії наук України від 07.11.2022 №110/1260-12 земельна ділянка із кадастровим номером 5122310300:01:001:0048, площею 15 га, є колишнім піщаним кар?єром, заповненим водою, розташована в кварталах N 3 та 4 Вилківського лісництва та входить до складу земель Дунайського біосферного заповідника НАН України. Згідно з функціональним зонуванням території ДБ3 вона віднесена до зони антропогенних ландшафтів, режим якої визначається відповідно до ст. 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Президія НАН України не надавала будь-яких погоджень щодо вилучення земельної ділянки площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 3 та 4 кварталів Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство», така земельна ділянка одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника.

У зв`язку з вищевикладеним, а також враховуючи наявні матеріали справи, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження користування земельною ділянкою Дунайським біосферним заповідником, а також щодо правомірності набуття відповідачем спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області став лист Вилківської міської ради від 17.08.2021 № 2342/02-13, адресований суб?єкту державної реєстрації прав, відповідно до якого міська рада з посиланням на положення п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України просить зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку.

В свою чергу, при державний реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державний реєстратор виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко І.П. здійснила посилання на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021р. №1423-1X.

Судова колегія погоджується з посиланнями апелянта в частині того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX внесено зміни та доповнення до ряду законодавчих актів, у тому числі розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п.24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Разом з тим, вказана норма містить перелік виключень, зокрема підпункт а) крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 розташована в межах земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», така земельна ділянка не може перейти у комунальну власність в силу приписів п.п. а) п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України.

Відтак, Вилківська міська рада неправомірно заволоділа земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності, вищезазначене спростовує доводи апелянта стосовно правомірності набуття радою спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Відповідно до ст.ст. 317,319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст.8 Лісового кодексу).

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз.3 п.12 Розділу Х «Перехідні положення Земельного кодексу України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абз.1 п.12 Розділу Х «Перехідні положення Земельного кодексу України).

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п. 2 ч.1 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними(п.п.4, 5 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.1 та 2 ст. 149 Земельного кодексу України).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч.ч.5,9 цієї статті (ч.6 ст. 149 Земельного кодексу України).

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті (ч.5 ст. 149 Земельного кодексу України).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених ст.150 цього Кодексу (ч.9 ст. 149 Земельного кодексу України).

З огляду на наведені приписи вилучення для нелісогосподарських потреб і передання у власність спірної земельної ділянки державної власності, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», належало до повноважень саме Одеської обласної державної адміністрації.

У даній справі прокурор заявив, зокрема, вимогу про витребування на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 387 цього ж Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).

Колегія суддів враховує, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц та постановах від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2609/21.

Так, як зазначалося раніше, спірна земельна ділянка належить до земель державної форми власності. При цьому, Кабінетом Міністрів України, Одеською обласною державною адміністрацією рішення про передачу цієї земельної ділянки державної власності до земель комунальної власності не приймалось, з постійного користування ДП «Ліси України» земельна ділянка не вилучалась, акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувався.

Враховуючи все викладене вище, з метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування земельної ділянки на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, на неврахування висновків якої зокрема посилається скаржник, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20, та постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 07.12.2022 у справі № 911/2851/19.

Проте, суд першої інстанції не врахував вищевикладеного при прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію спірної земельної ділянки за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Судова колегія зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора є неефективним, оскільки задоволення такої позовної вимоги не призводить до захисту порушеного права позивача.

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Отже в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а судове рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021 №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740); слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо вимог прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Нормами ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За визначенням ст.1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 6 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а також знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно з ч. 6. ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Частиною 4 ст.25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 50 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012р. передбачено, що Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Згідно з п. 57 вказаного Порядку Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 1562 цього Порядку.

Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020р. у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів.

Враховуючи особливу цінність земель лісогосподарського призначення та територій природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню земель лісогосподарського призначення, адже, у випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України вона припинить своє існування як об?єкт цивільних прав, що у свою чергу дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства.

Таким чином, з урахуванням неправомірності державної реєстрації 10.01.2017 у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 15 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 та цільовим призначенням J.11.01 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами» на землях лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, в даному випадку належним додатковим способом захисту інтересів держави є також заявлення вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Судовою колегією розглянуто і відхилено посилання апелянта на рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2011 у справі №19/24/17-1153-2011, як преюдиційне стосовно факту правомірності перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія звертає увагу, що будь-яких обставин про перебування спірної земельної ділянки на землях запасу Вилківської міської ради судом у справі №19/24/17-1153-2011 не встановлювалось, відповідна інформація лише є цитуванням договору оренди земельної ділянки, який був предметом розгляду у даній справі.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду в цій частині не спростовують.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 скасуванню в частині задоволених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021 №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740) з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 задоволено клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, відстрочено Вилківській міській раді Ізмаїльського району Одеської області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови судом апеляційної інстанції по справі №916/3541/23.

Оскільки станом на момент вирішення по суті апеляційної скарги апелянтом судовий збір не сплачено, то у зв`язку із закінченням апеляційного провадження, враховуючи надані суду апеляційної інстанції повноваження, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача (апелянта у справі) на користь Державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 871502,25 грн.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №916/3541/23 в наступній редакції:

« 1. Позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021р. №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740); витребування на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки задовольнити частково.

2. Витребувати від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Вилкове, вул.Молряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, м.Одеса, пр.Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048.

3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки.

4. В іншій частині позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021 №60041690 відмовити.

4.Стягнути з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь Одеської обласної прокуратури (р\р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 581 001 грн. 50 коп.»

Стягнути з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA928999980313171206082015758; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 871 502 грн. 25 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2024 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький