Ухвала

від 18.07.2024 по справі 916/3541/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3541/23

Господарський суд Одеської області у складі : суддя Рога Н. В., секретар с/з Корчевський М., розглянув заяву Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (вх.№2-1133/24 від 04.07.2024р.) про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду у справі №916/3541/23

За позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, електронна пошта: Odeska.obl@od.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, м.Одеса, пр.Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Вилкове, вул.Татарбунарського повстання, бу.132-А, код ЄДРПОУ 05540310); Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.9А, код ЄДРПОУ - 44768034)

До відповідача: Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Вилкове, вул.Молряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334)

про скасування рішення державного реєстратора; скасування реєстрації земельної ділянки; витребування земельної ділянки

Представники сторін:

Від прокуратури: Лянна О.А. згідно посвідчення ;

Від позивача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2024р. у справі №916/3541/23 позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021р. №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740); витребування на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки задоволено повністю.

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021р. №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740).

Витребувано від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Вилкове, вул.Моряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048.

Скасовано в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки.

Стягнути з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Вилкове, вул. Молряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь Одеської обласної прокуратури (р\р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 583 685 грн 50 коп.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024р. у справі №916/3541/23 скасовано частково та викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021р. №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740); витребування на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки».

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024р. у справі №916/3541/23 залишено без змін, зокрема, щодо стягнення з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь Одеської обласної прокуратури (р\р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) витрат по сплаті судового збору у розмірі 583 685 грн 50 коп.

Крім того, стягнуто з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Вилкове, вул. Молряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь Одеської обласної прокуратури (р\р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 871 502 грн 25 коп.

На виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р., яка набрала законної сили 10.06.2024р., 08.07.2024р. судом видано відповідні накази.

04 липня 2024р. до суду від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшла заява про відстрочення та розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. у справі №916/3541/23 в частині сплати судового збору до прийняття та затвердження змін до бюджету, та розстрочення виплати судового збору на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. у справі №916/3541/23 на 12 місяців рівними частинами.

В обгрунтування заяви Вилківська міська рада Ізмаїльського району Одеської області зазначає, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» встановлено, що у 2024 році вільні залишки коштів місцевих бюджетів та залишки коштів спеціального фонду місцевих бюджетів (крім власних надходжень бюджетних установ, субвенцій з інших бюджетів, надходжень в рамках програм допомоги і грантів Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, а також коштів місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), які утворилися на кінець 2023р., спрямовуються за рішеннями відповідних місцевих рад (військових адміністрацій) на оплату праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів та перев`язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, обслуговування та погашення місцевого боргу, соціальне забезпечення, створення умов для лікування, відновлення та реабілітації осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, заходи та роботи з оборони, проектування, будівництво, ремонт захисних споруд цивільного захисту (сховищ, протирадіаційних укриттів), споруд подвійного призначення та облаштування приміщень, які плануються до використання для укриття населення, будівництво фортифікаційних споруд, платежі.

Додатком до заяви є інформаційних лист щодо виконання бюджету на 2024 рік, зменшення податків та зборів у 2024 році, та можливість передбачення видатків для сплати судового збору при формуванні бюджету на 2025 рік.

Ухвалою суду від 10.07.2024р. заяву Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області прийнято до розгляду, судове засідання з розгляду заяви на 18.07.2024р.

17 липня 2024р. до суду від заступника керівника Одеської обласної прокуратури до суду надійшли заперечення на заяву Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про відстрочення та розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. у справі №916/3541/23, у яких прокурор зазначив, що при вирішенні заяви сторони про розстрочення або відстрочення виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

При цьому, прокурор зазначає, що обставини скрутного фінансового становища не є виключними обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, обставини впливу воєнного стану мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. У даному випадку, судовий збір стягнуто як наслідок порушення інтересів держави, на усунення яких прокурор звернувся з позовної заявою, у зв`язку із чим, прокурор вважає, що посилання на військову агресію як на неможливість виконання рішення в частині стягнення судового збору також не є підставою для розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення.

Розглянув матеріали справи, заяву Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про відстрочення та розстрочення виконання рішення, суд доходить до наступного висновку:

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

Отже, законодавець передбачив можливість прийняття судом одного з судових рішень: або відстрочення, або розстрочення виконання рішення суду.

При цьому, під відстроченням виконання рішення розуміється перерва у вчиненні виконавчих дій на певний, точно визначений строк, протягом якого виконавчі дії не проводяться, у зв`язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.

Під розстроченням виконання рішення розуміється виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі та допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Положення ГПК України не містять конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вилківська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, обґрунтовуючи заяву про надання відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, вказує на відсутність у місцевому бюджеті коштів та зазначає про можливість включення таких витрат у бюджет на 2025 рік.

Але, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі.

Крім того, слід зауважити, що відсутність у бюджеті грошових коштів на виконання рішення суду не може бути єдиною підставою для задоволення заяви про надання відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, адже, суд має враховувати інтереси обох сторін у справі.

При цьому, слід зауважити, що як вбачається з матеріалів справи, та, зокрема, судових рішень у справі №916/3541/23, судами обох інстанцій було зроблено висновок про порушення Вилківською міською радою Ізмаїльського району Одеської області положень законодавства, що і стало підставою для задоволення позовних вимог прокурора у даній справі.

Отже, наявна вина Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області у виникненні спору, що був предметом розгляду у справі №916/3541/23.

Посилання Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на неможливість виконання рішення суду у звязку із військовою агресією Російської Федерації та введенням воєнного стану, що призвело до здійснення певних витрат з бюджету, не може бути прийнято судом до уваги, адже, заявником на підтвердження цього не надано жодних доказів.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст.18 ГПК України рішення суду, які набрали законної сили є обовязковими до виконання.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст. 234, ст. 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (вх.№2-1133/24 від 04.07.2024р.) про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду у справі №916/3541/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 23.07.2024р.

Суддя Н.В. Рога