Ухвала

від 26.09.2024 по справі 916/3541/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3541/23

Господарський суд Одеської області у складі суддя Рога Н.В., секретар с/з Корчевський М.Ю., розглянув заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх.№2-1481/24 від 17.09.2024р.) про зміну порядку виконання судового рішення у справі №916/3541/23

За позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, електронна пошта: Odeska.obl@od.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, м.Одеса, пр.Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Вилкове, вул.Татарбунарського повстання, бу.132-А, код ЄДРПОУ 05540310); Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.9А, код ЄДРПОУ - 44768034)

До відповідача: Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Вилкове, вул.Молряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334)

про скасування рішення державного реєстратора; скасування реєстрації земельної ділянки; витребування земельної ділянки

Представники сторін:

Від прокуратури: Лянна О.А. згідно посвідчення;

Від позивача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2024р. у справі №916/3541/23 позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021р. №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740); витребування на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки задоволено повністю.

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021р. №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740).

Витребувано від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048.

Скасовано в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки.

Стягнуто з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Одеської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 583 685 грн 50 коп.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024р. у справі №916/3541/23 скасовано частково та викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кілійської міської ради Даниленко Ірини Павлівни від 27.08.2021р. №60041690 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 (РНОНМ 1150890351223, номер відомостей про речове право 43669740); витребування на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати від Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Вилкове, вул.Молряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334) на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, м.Одеса, пр.Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 5122310300:01:001:0048 з одночасним закриттям поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки».

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2024р. у справі №916/3541/23 залишено без змін.

Стягнуто з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Одеської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 581 001 грн 50 коп.

Крім того, стягнуто з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 871 502 грн 25 коп.

На виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р., яка набрала законної сили 10.06.2024р.,, 08.07.2024р. Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

17 вересня 2024р. до суду від заступника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про зміну порядку виконання судового рішення щодо стягнення з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Одеської обласної прокуратури витрат по сплаті судового збору у розмірі 581 001 грн 50 коп., в обґрунтування якої прокурор зазначає, що наказ, виданий Господарським судом Одеської області на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. про стягнення з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Одеської обласної прокуратури витрат по сплаті судового збору у розмірі 581 001 грн 50 коп., було подано до Управління державної казначейської служби України у Кілійському районі Одеської області з метою його виконання, але повернуто листом від 21.08.2024р. №03-38-08/627 із посиланням на відсутність у боржника відкритих рахунків у органах Казначейства.

Прокурор зазначив, що відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно зі ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Також, прокурор зазначив, що за інформацією самої Вилківської міської ради від 04.07.2024р. №2181/01-26 міська рада не є головним розпорядником бюджетних коштів, не має самостійного балансу та банківських рахунків. Рішенням сесіє від 28.04.2016р. №146-УІІ «Про делегування повноважень від імені Вилківської міської ради» делеговано повноваження на отримання доходів та здійснення видатків виконавчому комітету Вилківської міської ради.

Крім того, прокурор в обгрунтування заяви послався на положення Бюджетного кодексу України, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або божників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р.

Так, прокурор зауважив, що наказ Господарського суду Одеської області від 08.07.2024р. у справі №916/3541/23 було повернуто Управлінням державної казначейської служби України у Кілійському районі Одеської області на підставі п.9 зазначеного Порядку, саме у звязку із відсутністю у боржника Вилківської міської ради, відкритих рахунків у органах Казначейства, що унеможливлює виконання судового рішення в частині стягнення з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Одеської обласної прокуратури витрат по сплаті судового збору у розмірі 581 001 грн 50 коп., що, в свою чергу, суперечить положенням ст.2 закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

При цьому, прокурор вважає, що незважаючи на те, що Вилківська міська рада та виконавчий комітет Вилківської міської ради з точки зору цивільного законодавства є окремими юридичними особами, вони є юридичними особами публічного права, створеними для вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Враховуючи віднесення до повноважень виконавчого комітету Вилківської міської ради питань з розпорядження коштами місцевого бюджету, прокурор вважає, що наявні правові підстави для задоволення його заяви про зміну порядку виконання судового рішення.

25 вересня 2024р. до суду від Вилківської міської ради надійшли заперечення на заяву про зміну порядку виконання судового рішення, у якій відповідач зазначає, що повернення Управлінням державної казначейської служби України у Кілійському районі Одеської області судового наказу не є обставиною, що створює юридичну або фактичну неможливість виконання рішення суду у встановленому порядку.

На думку відповідача, це є суто технічною проблемою, тому не підпадає під критерії, передбачені ст.331 ГПК України.

При цьому, відповідач вважає, що за своєю правовою природою заява заступника Одеської обласної прокуратури не є заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, а є заявою про заміну боржника Вилківської міської ради на виконавчий комітет Вилківської міської ради, і суд не має повноважень змінювати відповідача автоматично після ухвалення рішення, оскільки кожна юридична особа чи орган місцевого самоврядування має свої повноваження і несе окрему відповідальність.

Крім того, відповідач зазначив, що саме Вилківська міська рада є головним органом місцевого самоврядування і відповідальна за управління бюджетом на законодавчому рівні. Навіть, якщо виконавчий комітет Вилківської міської ради має повноваження розпоряджатися певними частинами бюджету, ці повноваження делеговані, а не передані повністю. Отже, відповідальність за борги чи зобов`язання залишається на міській раді, а виконавчий комітет не може бути визнаний окремим боржником.

Також, відповідач зазначив, що Вилківська міська рада є органом місцевого самоврядування, її фінансові операції регулюються відповідно до встановлених бюджетних процедур. Рада має затверджений бюджет, у якому передбачено розподіл коштів на різні цілі, зокрема, утримання об`єктів інфраструктури, соціальні програми тощо. Примусова зміна порядку виконання судового рішення, яке стосується стягнення судового збору на користь Одеської обласної прокуратури, може мати негативні наслідки для виконання інших зобов`язань Вилківської міської ради, що прямо, на думку відповідача, порушує норми Бюджетного кодексу України, які передбачають, що фінансування видатків повинно бути збалансованим та відповідати затвердженому бюджету, призвести до значного фінансового навантаження та порушення бюджетної дисципліни.

Ухвалою суду від 19.09.2024р. призначено судове засідання по розгляду заяви про зміну порядку виконання судового рішення у справі №916/3541/23 на 26.09.2024р.

Розглянув матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. N 11-рп/2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019р. у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст.ст. 3, 8, ч.ч.1,2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до ч. 1-3, 7 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).

Судом зазначено, що зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Суд зауважує, що необхідною та обов`язковою умовою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є факт існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Звертаючись до суду із заявою про зміну порядку виконання рішення суду, заступник Одеської обласної прокуратури зазначив, що наказ наказ, виданий Господарським судом Одеської області на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. про стягнення з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Одеської обласної прокуратури витрат по сплаті судового збору у розмірі 581 001 грн 50 коп., було подано до Управління державної казначейської служби України у Кілійському районі Одеської області з метою його виконання, але повернуто листом від 21.08.2024р. №03-38-08/627 із посиланням на відсутність у боржника відкритих рахунків у органах Казначейства.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 (далі - Порядок №845).

Так, відповідно до п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. п. 3 п. 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

В силу п. 10 Порядку № 845 стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений п. 6 цього Порядку строк, перебіг якого починається з дня його повернення.

За приписами п.16-21 Порядку №845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету;

2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;

3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;

4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;

5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;

6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Згідно п. 28 Порядку №845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку. Визначені коди класифікації видатків бюджету та/або рахунки, за якими проводиться безспірне списання коштів, можуть бути змінені органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає що ст. 1, 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

За змістом ч. 1, 8 ст. 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

За умовами п. 27 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету приймаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно до пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

За ч.1 ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Суд зазначає, що складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України). Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 76, 77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст. 63, 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).

Слід зауважити, що відповідно до інформації, наданої Вилківською міською радою у листі від 04.07.2024р. №2181/01-26, міська рада не є головним розпорядником бюджетних коштів, не має самостійного балансу та банківських рахунків. Рішенням сесії від 28.04.2016р. №146-УІІ «Про делегування повноважень від імені Вилківської міської ради» делеговано повноваження на отримання доходів та здійснення видатків виконавчому комітету Вилківської міської ради.

Таким чином, фінансові ресурси Вилківської міської територіальної громади закріплено за виконавчими органами Вилківської міської ради, які є розпорядниками коштів місцевого бюджету та саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету.

Відтак, з урахуванням того, що Вилківська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Вилкове та не має рахунків в органах державного казначейства, суд вважає, що з метою реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присудженої заборгованості слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Вилкове - Виконавчого комітету Вилківської міської ради.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі № 916/1952/17.

Крім того, суд враховує, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду по цій справі набрала законної сили ще 19.06.2024р., проте з боку Вилківської міської ради не було вжито жодних дій щодо добровільного виконання рішення суду, що суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень.

В той же час, суд приймає до уваги те, що наказ не виконується органами державної казначейської служби України, адже у порядку, який встановлений судом його виконати неможливо. Вказане в сукупності нівелює значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. При цьому, суд вказує, що за даним судовим наказом кошти фактично будуть стягнуті із територіальної громади м. Одеси.

При цьому, слід зазначити, що право вибору того, через якого з таких розпорядників слід здійснити стягнення коштів місцевого бюджету Вилківської територіальної громади шляхом зміни порядку виконання судового рішення є правом стягувача.

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgme№ts and Decisions 1997-II). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України п. 40, заява N 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі Comingersoll S. A. проти Португалії, заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Окрім того, вирішуючи справу Шмалько проти України Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004 дійшов наступного висновку: Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що визнання владою заявника відповідальним за ініціювання виконавчих проваджень стосовно судового рішення на його користь і нехтування нею його фінансовим станом були надмірним обтяженням і призвели до обмеження його права на доступ до суду такою мірою, що знівелювало сутність цього права (§ 65 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року).

Спосіб і порядок виконання рішення суду передбачають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу чи порядку виконання рішення суду не має змінювати суті самого судового рішення.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про те, що заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх.№2-1481/24 від 17.09.2024р.) про зміну порядку виконання судового рішення у справі №916/3541/23 підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх.№2-1481/24 від 17.09.2024р.) про зміну порядку виконання судового рішення у справі №916/3541/23 -задовольнити.

2. Змінити порядок виконання п. 4 резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. у справі 916/3541/23 та визначити його таким чином:

Стягнути з Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Вилкове, вул.Моряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 40594334), яка діє від імені та в інтересах Вилківської міської територіальної громади, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Вилкове - Виконавчого комітету Вилківської міської ради (68355, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Вилкове, вул.Моряків-Десантників, буд.18, код ЄДРПОУ 04057014 ) на користь Одеської обласної прокуратури (р\р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 581 001 грн 50 коп.»

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 01 жовтня 2024р.

Суддя Рога Наталія Василівна