Постанова

від 18.06.2024 по справі 285/5044/20

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/5044/20

провадження № 1-кс/0285/841/24

18 червня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої слідчої судді……………... ОСОБА_1 ,

секретаря……………………………… ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора .............................................. ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду,

клопотання старшого слідчого Слідчого відділу Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

погоджене прокурором Звягельської окружної прокуратури,

про арешт майна

по матеріалам досудового розслідування, внесеного 28.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020061240000039,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий 17.06.2024 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права розпорядження та відчуження, а саме:

- зареєстроване обтяження (заборона на нерухоме майно) будівлю кафе в АДРЕСА_1 , право власності на яке виникне в майбутньому, після завершення будівництва та здійснення державної реєстрації прав, розташоване на земельній ділянці площею 943кв.м., кадастровий номер 5610100000:01:047:0001, цільове призначення для будівництва та обслуговування кафе;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- частки квартири АДРЕСА_3 ;

- нежитлове приміщення, автопавільйон в комплексі з кіоском, що розташоване в АДРЕСА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження, згідно якого ОСОБА_4 , діючи умисно з корисливих мотивів за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими слідством особами, реалізуючи злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння частиною коштів АТ «Укртранснафта», що призначалися на капітальний ремонт об`єктів НПС «Чижівка» та реконструкцію периметральної огорожі НПС «Чижівка», шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами АТ «Укртранснафта» на загальну суму 9320569,94 грн що є особливо великим розміром

13.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

З метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину, а також можливої конфіскації майна, автор клопотання вважає, що є необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у ньому, просив його задовольнити.

ОСОБА_4 про дату розгляду справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади, до суду не прибув, свого захисника не направив.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, і полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину (ст.170 КПК), і допускається лише, коли сторона обвинувачення доведе існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для його застосування; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, і може бути виконане завдання, для виконання якого воно подано. До останнього, зокрема, відноситься: збереження речових доказів, спеціальна конфіскація та конфіскації як виду покарання, відшкодування шкоди (цивільний позов).

З наданого стороною обвинувачення витягу з Єдиного реєструдосудових розслідуваньслідує,що в поліції перебувають матеріали кримінального провадження від 28.07.2020 по факту шахрайства, що завдало значної шкоди, службового підроблення та службової недбалості.

13.06.2024 ОСОБА_4 заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що виразилось в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб у особливо великих розмірах. В зв`язку з тим, що встановити місцезнаходження ОСОБА_4 не вдалось, повідомлення про підозру було надіслано на адресу його реєстрації. Отже, відповідно до ч.1 ст.42 КПК України ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного.

Слідчий, звертаючись до суду із даним клопотанням зазначив, що метою арешту майна підозрюваного є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також можливої конфіскації майна. На підтвердження наявності в ОСОБА_4 прав власності на майно, вказане в клопотанні, слідчий надав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. З останніх підтверджується право власності підозрюваного лише на частки квартири АДРЕСА_3 та автопавільйон в комплексі з кіоском в АДРЕСА_4 .

Згідно практики ЄСПЛ втручання у власність (користування) фізичних чи юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату. Таке втручання є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого державам надається право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.

Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження, як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

В частині накладенняарешту на частки квартири АДРЕСА_3 та автопавільйон в комплексі з кіоском в АДРЕСА_4 подане клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України та в ньому обґрунтовано зазначено про необхідність його арешту. Суттєвих шкідливих наслідків застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження для особи, якої він стосується, не вбачається.

На даній стадії слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення. На підставі оцінки наданих матеріалів та сукупності отриманих слідством доказів у цій справі причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на його майно. Вважаю, що потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_4 .

Наявними в кримінальному провадженні відомостями підтверджується існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з яким звернувся слідчий. Вартість, кількість, розташування та площа майна, яке перебуває у власності підозрюваного, буде співмірною з розміром шкоди, завданої злочином, що йому інкримінують.

Отже, клопотання про накладення арешту на частки квартири АДРЕСА_3 та автопавільйон в комплексі з кіоском в АДРЕСА_4 підлягає до задоволення.

Разом з тим, наявними витягами з державних реєстрів не підтверджено перебування у власності ОСОБА_4 решти майна, вказаного в клопотанні.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного і третіх осіб.

Так, власність на приміщення кафе у м. Рівному за ОСОБА_4 не зареєстровано, позаяк укладений між ним та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу даного нежитлового приміщення у грудні 2016 року є попереднім, згідно якого сторони зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Станом на день розгляду даного клопотання в суді доказів належності підозрюваному зазначеного кафе матеріали справи не містять.

Окрім того, квартира АДРЕСА_2 , перебуває у спільній сумісній власності підозрюваного, його батьків та брата, однак частки кожному з них не виділені.

Відтак, з огляду на викладене, в задоволенні арешту майна на приміщення кафе та іншої квартири у м. Славута слід відмовити з підстав, зазначених вище.

Керуючись статтями 98, 170-173, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на належне на праві власності ОСОБА_4 майно, а саме:

частку квартири АДРЕСА_3 , та нежитлове приміщення, автопавільйон в комплексі з кіоском, що розташоване в АДРЕСА_4 ,

шляхом позбавлення права на їх розпорядження та відчуження.

В задоволенні решти клопотання слід відмовити.

Ухвала про арешт майна виконується негайно та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення.

Слідча суддя ОСОБА_1