Рішення

від 07.09.2010 по справі 2-4497

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

            Справа № 2- 4497/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 вересня  2010 року

Автозаводський районний суд м.Кременчука, Полтавської області в складі:

головуючого судді – Савічева В.О.

при секретарі – Коршак Н.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському  районі м. Кременчука  про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дії щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України„Про соціальний захист дітей війни” ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука  в якому просив суд визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м.Кременчука  протиправною, зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з врахуванням індексу інфляції та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 18 червня 2010 року включно , судові витрати стягнути з відповідача на його користь.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що  належить до соціальної категорії „Дитина війни” та  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2007 році йому така допомога не виплачувалась,  а у 2008 -2010 роках виплачувалась у неповному обсязі.

Верховна Рада України своїм Законом України №3235-ІУ від 20 грудня 2005 року „Про Державний бюджет України на 2006 рік” стаття 77 та стаття 110 та Законом України №489-V від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, стаття 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, вирішив: пункт 1 визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України №2195- IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни”, пункт 3 положення статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007рік” №489-V від 19 грудня 2006 року визнані неконституційними.

Пункт 6 рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Відповідно до статті 3 ЦПК України  кожна особа  має право  в порядку, встановленому  цим Кодексом, звернутися до суду за захистом  своїх порушених, невизнаних  або оспорюваних  прав, свобод чи інтересів.

Законні права позивача  було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів  України, крім того, про належні як дитині війни виплати позивачу стало відомо лише після висвітлення рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, стало відома тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.

Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м.Кременчука  в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до канцелярії суду письмові заперечення проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позову та справу розглянути за відсутності представника, зазначивши наступне.

Соціальне забезпечення категорії громадян, яким встановлено статус „Дитина війни” визначається Законом України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18 листопада 2004 року (далі по тексту Закон № 2195).

Стаття 6 Закону № 2195 встановлює, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України ”Про Державний бюджет на 2007 рік” дію ст. 6 Закону № 2195 зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст. 111 цього Закону, яка передбачає, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Статтею 7 Закону 2195 передбачалося, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України". Відповідно до п. 8 зазначеною Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 (далі по тексту Закон № 1058)) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частина 3 статті 4 Закону № 1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.

Частина 2 статті 72 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України. Також ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 зазначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. А норми ст. 6 Закону №2195 суперечать Закону № 1058 в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом.

Частина 3 тієї ж статті 28 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно і цим Законом.

Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус "Дитина війни" величина мінімальної пенсії за віком, на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195.

При цьому норми ч. 1 статті 73 Закону 1058 дають вичерпний перелік видів виплат на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду, а саме кошти Пенсійною фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування   адміністративних   витрат,   пов'язаних   з   виконанням   функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Одночасно норми ч. 2 ст. 73 цього Закону забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.

В листі від 31 серпня 2007 року № 21-46-561 Міністерства юстиції України також зазначається, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений в статті 28 Закону № 1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Такі зміни до ст. 6 Закону 2195 і були внесені п. 2 ч. 41 ст. 85 розділом II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI. Стаття 6 Закону 2195 була викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одного із законів".

Відповідно до абз. 4 п.20 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними.

З 22 травня 2008 року набрала чинності Постанова "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян " №530 від 28 травня 2008 року де з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян у п.8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " та "Про жертви нацистських переслідувань ") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня -48.10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус „Дитини війни”, що  підтверджується світлокопією   пенсійного  посвідчення.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року  за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач  повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.  

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п .41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не здійснювалось, а тому вимоги, що стосуються виплати щомісячної допомоги на 2009 рік підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплатити  йому за січень-червень  2010 року щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

З 01.01.2008 року позивачу було нараховано та виплачено: з 01.01.2008 року – по 47 грн.00 коп.; з 01.04.2008 року по 48 грн. 10 коп., з 22.05.2008 року – 48 грн. 10 коп., з 01.07.08 – 48 грн. 20 коп., з 01.10.2008 р. – 49 грн. 80 коп., що підтверджується довідкою відповідача, що наявна в матеріалах справи.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст.15 ЦПК України  суди розглядають  у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів  з приводу  призначення, обчислення, перерахування, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим  державним соціальним страхуванням та інших  соціальних  виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового  майна, пайків або грошової   компенсації  замість них.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено відповідача, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що слід зобов’язати управління пенсійного фонду України в Автозаводському районі м.Кременчука Полтавської області здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  та провести відповідні виплати за 2007 рік  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31  грудня 2008 року,    за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік з 1 січня 2010 року по 18 червня 2010 року включно.

Також в зв’язку з порушенням прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії як дитині війни, суд вважає, що слід визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Автозаводському  районі м.Кременчука та задовольнити позов в цій частині.

Суд на підставі ст. 88 ЦПК України враховуючи факт часткового задоволення позовних вимог  та звільнення Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито» Управління Пенсійного фонду України від сплати судового збору (державного мито), вважає за необхідне стягнути з  Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   судовий збір в розмірі 4 грн. 25 коп. Оскільки ні Цивільним процесуальним кодексом України, ні постановою Кабінету Міністрів України  від 21 грудня 2005 р. N 1258  «   Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» Управління Пенсійного Фонду України та його територіальні підрозділи не звільнені від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судових справи, то суд вважає за необхідне стягнути з  Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука на користь ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 18 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 46 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  ст.ст. 14, 57 – 59, 88, 174, 208, 209, 212 – 215, 218, 233 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука  здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік починаючи з 22 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, та за 2010 рік з 1 січня 2010 року по 18 червня 2010 року включно,  з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з  Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4,25 грн.

Стягнути з  Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука на користь  ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати, а саме  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 18 (вісімнадцять) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.  

  Суддя: