Рішення

від 13.05.2024 по справі 630/322/17

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/322/17

Провадження № 2/630/2/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря: Нерубацької А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області цивільну справу № 630/322/17 (провадження № 2/630/2/24) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Люботинської міської ради Харківської області, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Приватне підприємство «Дар`я», з урахуванням уточнень до позовних вимог від 04 липня 2017 року, про визнання права власності на магазин літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункту прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерню літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», ворота № 1, які фактично розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а юридично відносяться до адреси: АДРЕСА_1 ; та про розподіл судових витрат,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позову в уточненій редакції від 04 липня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_4 належить магазин № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять наступні будівлі: магазин літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункт прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерня літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», ворота № 1; та право власності на цей об`єкт до нього перейшло від Приватного підприємства «Дар`я». Але позивач не може повноцінно користуватися своїм майном через те, що на фундаменті магазину літ. «В-1», який разом з майстернею літ. «Д-1» та сараєм літ. «Е» є єдиною будівлею, відповідачем ОСОБА_5 був встановлений кіоск. Більш того, земельну ділянку під будівлею магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» та сараю літ. «Е» було передано Люботинською міською радою Харківської області в оренду ОСОБА_5 за договором оренди землі від 07 квітня 2024 року на підставі рішення Люботинської міської ради № 482 від 25 грудня 2012 року із присвоєнням їй іншої адреси АДРЕСА_1 . Такі дії відповідачів позивач розцінює як незаконні, оскільки ними не визнається його право власності на об`єкти нерухомого майна. До того ж, передання частини земельної ділянки, на якій розташовані будівлі магазину відбулось вже після того, як 05 листопада 2012 року рішенням Господарського суду Харківської області було визнано право власності Держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме магазин літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункт прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерня літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», ворота № 1.

Ухвалою від 07 липня 2017 року було відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 07 липня 2017 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_5 та іншим особам, які діють на її користь чи виконують по відношенню до неї інші зобов`язання, вчиняти дії по знесенню нежитлових будівель - магазин літ. «В-1», загальна площа 40,4 кв.м, майстерня літ. «Д-1» загальною площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», які знаходяться за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , та вивезенню в якості будівельних матеріалів конструктивних елементів вказаних нежитлових будівель.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , подану на ухвалу від 07 липня 2017 року про забезпечення позову, залишено без задоволення, а ухвалу від 07 липня 2017 року без змін.

Відповідачем Люботинською міською радою Харківської області в особі представника ОСОБА_3 були подані письмові заперечення проти позову від 04 серпня 2017 року, в яких представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову з таких підстав. Ще у 2002 році ОСОБА_5 отримала дозвіл від Люботинської міської ради Харківської області на розробку проектно-кошторисної документації для будівництва магазину в АДРЕСА_1 , на місці існуючої будівлі, яка належала Люботинському Державному виробничо-комерційному підприємству Південної залізниці, та яка була викуплена ОСОБА_5 як будівельні матеріали у зв`язку зі списанням цієї будівлі з балансу підприємства , що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру. Рішенням Люботинської міської ради Харківської області від 18 грудня 2003 року ОСОБА_5 був наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва магазину та тимчасового розміщення торгівельного кіоску по АДРЕСА_1 . Лише 25 грудня 2012 року рішенням Люботинської міської ради Харківської області № 482 був затверджений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва та обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 , яку в квітні 2014 року відповідач отримала в оренду. Таким чином будівлі магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» і сараю літ. «Е» ще станом на 2002 рік вже не існували, бо були викуплені відповідачем ОСОБА_5 у балансоутримувача. Тому не зрозуміло, яким чином за Фондом державного майна України було визнано право власності на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому здійснено Фондом продаж цих будівель на користь ПП «Дар`я». До того ж земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , у користування чи власність нікому не передавалась, в той час як ОСОБА_5 використовує земельну ділянку, яка має певну конфігурацію та сформований кадастровий номер 6311200000:31:055:0513.

Представником відповідача ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_6 були подані письмові заперечення проти позову від 16 серпня 2017 року, в яких представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову з таких підстав. ОСОБА_5 встановила кіоск на земельні ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , якою користується на умовах оренди у відповідності до рішення Люботинської міської ради Харківської області від 25 грудня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування магазину з рахунок земель категорії житлової та громадської забудови АДРЕСА_1 на території Люботинської міської ради Харківської області». На виконання цього рішення 07 квітня 2014 року між ОСОБА_5 і Люботинською міською радою Харківської області був укладений договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0184 га, кадастровий номер 6311200000:31:055:0513. Від так ОСОБА_4 позовні вимоги пред`явлені до ОСОБА_5 безпідставно, оскільки вона не є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Інші твердження позивача про те, що ОСОБА_5 встановила кіоск на фундаменті літ. «В-1», не відповідають дійсності, бо у лютому 2017 року ТОВ «Аргумент-Експрес» здійснило технічне обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , і у звіті вказало, що ідентифікувати наявність фундаментів капітальних будівель і споруд неможливо. Отже не існує спірного майна, право власності на яке позивач вимагає визнати в судовому порядку. Більше того, позивачем поданий технічний паспорт, виготовлений станом на квітень 2005 року, в якому позначено, що усі будівлі магазину знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , але у звіті про виконання геодезичних робіт по вказаній земельній ділянці, поданому ОСОБА_4 , та виконаному у 2016 року, вказано, що на місці будівлі магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» і сараю літ. «Е» фактично знаходиться руїна. Факт руйнації вказаних будівель також був зафіксований Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області в акті обстеження № 122/14 від 14 квітня 2014 року цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 .

Третьою особою Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області були подані письмові пояснення від 04 липня 2018 року, в яких позовні вимоги ОСОБА_4 були підтримані в повному обсязі, та повідомлені такі обставини. Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України все майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування були визнані державною власністю України. Листом від 23 червня 2003 року Міністерство транспорту України погодило передачу в оренду Приватному підприємству «Дар`я» цілісного майнового комплексу Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці. Відповідний договір оренди був укладений Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області 01 листопада 2003 року. До складу цілісного майнового комплексу увійшли й будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Згодом Регіональним відділенням була розпочата робота по інвентаризації усіх будівель, які входити до складу цілісного майнового комплексу Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці, з метою проведення реєстрації державної форми власності на такі об`єкти. Але зареєструвати право власності держави на будівлі магазину літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункту прийому літ. «Б», магазину літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерні літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сараю літ. «Е», ворота № 1 в Люботинській міській раді Харківської області та КП «Люботинське БТІ» Регіональному відділено не вдалось через відмову вказаних органів у проведенні такої реєстрації, оскільки спірне майно було віднесено ними до самочинного збудованих споруд. Крім того, Люботиською міською радою Харківської області було запропоновано Регіональному відділенню визнати право власності на спірні об`єкти нерухомого майна в судовому порядку. Саме рішенням Господарського суду Харківської області від 05 листопада 2012 року було визнано право власності Держави на нерухоме майно єдиного майнового комплексу колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці, зокрема й будівлі магазину літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункту прийому літ. «Б», магазину літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерні літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сараю літ. «Е», ворота № 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Згодом, у 2015 року вказані об`єкти нерухомого майна через аукціон були відчужені на користь ПП «Дар`я». Але у 2014 році Люботинською міською радою в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташовані об`єкти державної форми власності, була сформована земельна ділянка з зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . При цьому не взято до увагу те, що у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року у власності держави залишаються земельні ділянки, на яких розташовуються будівлі, споруди та інші об`єкти нерухомого майна державної власності. Натомість відповідач ОСОБА_5 , заперечуючи вимоги ОСОБА_4 , посилається на квитанцію до прибуткового касового ордеру про придбання нею будівельних матеріалів. Але така квитанція свідчить про придбання саме рухомого майна, а не будівель, які мають нерозривний зв`язок із земельною ділянкою. Отже у відповідача ОСОБА_5 відсутнє право власності на об`єкти нерухомого майна. Натомість технічні паспорти, виготовлені на замовлення Регіонального відділення на будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджують, що на момент проведення технічної інвентаризації такі будівлі були в наявності.

Третя особа Приватне підприємство «Дар`я» будь-яких письмових пояснень по суті заявлених ОСОБА_4 позовних вимог до суду не подала.

Ухвалою від 17 серпня 2017 року в справі за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 і представника відповідача ОСОБА_6 була призначена судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено Харківському НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Одночасно з КП «Люботинське БТІ» була витребувана інвентаризаційна справа № 9186 на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Провадження в справі було зупинено до проведення експертизи.

28 березня 2018 року на адресу суду надійшов висновок судова будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 16155/4230 від 27 лютого 2018 року, складений судовим експертом Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Кириловою Л.І. Ухвалою від 30 березня 2018 року провадження в справі було відновлено та призначено судовий розгляд.

Ухвалою від 18 грудня 2018 року провадження в даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням справи № 922/1633/18 за позовом Заступника прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області до відповідачів: ПП «Дар`я», ТОВ «Владарк», ТОВ «ВДК», ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , про розірвання договору та повернення майна, розгляд якої відбувається в Господарському суді Харківської області.

Ухвалою від 13 квітня 2023 року провадження в даній справі було відновлено з огляду на завершення розгляду Господарським судом Харківської області справи № 922/1633/18 та набранням законної сили рішенням від 19 квітня 2021 року, яким у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області про розірвання договору та повернення майна відмовлено в повному обсязі. Справу було призначено до подальшого судового розгляду.

Ухвалою від 18 липня 2023 року в справі за клопотанням представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Дяченка В.Ю. була призначена судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса». Провадження в справі було зупинено до проведення експертизи.

Ухвалою від 05 квітня 2024 року провадження в справі було відновлено з тих підстав, що до суду були повернуті матеріали цивільної справи з повідомленням експертної установи про неможливість проведення експертизи з причини не виконання сторонами клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, в своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позові, і наголосив на тому, що відповідач ОСОБА_5 встановила свій кіоск на фундамент будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_2 , який на той час був в наявності на земельній ділянці. Право власності на усі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , належить позивачу ОСОБА_4 , але відповідач ОСОБА_5 не визнає це право власності, оскільки заявляє, що таких будівель не існує.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала раніше подані заперечення проти позову та просила відмовити в його задоволенні. Представник ОСОБА_6 пояснила, що свого часу ОСОБА_5 пройшла процедуру виготовлення земельно-технічної документації і отримана в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , якій був присвоєний кадастровий номер. За цією адресою знаходився зруйнований сарай, який перетворився на купу будівельних матеріалів, і ніяких фундаментів там не було. Саме ці будівельні матеріали ОСОБА_5 купила по касовому ордеру. Звільнивши землю від будівельний матеріалів, ОСОБА_5 встановила свій кіоск на цеглини. Представник ОСОБА_6 також пояснила позицію відповідача тим, що об`єкти нерухомого майна, про які вказав ОСОБА_4 у своєму позові, були зруйновані ще у 2014-2015 роках, що підтверджено документами Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області.

В судовому засіданні представник Люботинської міської ради Харківської області Кондратенко О.С. проти позову ОСОБА_4 заперечувала та просила в його задоволенні відмовити; пояснила, що відповідачем ОСОБА_5 у Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці була придбана будівля у вигляді будівельний матеріалів, і саме під цією будівлею їй в оренду була передана у 2012 році земельна ділянка на підставі рішення Люботинської міської ради Харківської області.

Представник Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області Голіна О.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала та просила їх задовольни та надала такі пояснення. Рішенням суду від 05 листопада 2012 року було визнано право власності Держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області на будівлі магазину, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , хоча інвентаризація цих будівель проводилась ще у 2003 році. Вказані будівлі були перебували в оренді у Приватного підприємства «Дар`я», яке зверталось у квітні 2014 року до Регіонального відділення з заявою про руйнацію об`єктів оренди. На підставі цієї заяви співробітниками Регіонального відділення проводилась відповідна перевірки за місцем розташування будівель магазину, про що був складений відповідний акт від 14 квітня 2014 року. Але у 2015 року будівлі магазину, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , були продані Приватному підприємству «Дар`я» і перейшли у його власність.

В судовому засіданні, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи КП «Люботинське БТІ» № 9186 на магазин № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 , технічними працівниками БТІ на підставі звернення начальника Люботинського Державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці від 25 липня 2003 року було проведено інвентаризацію будівель, які входять до складу магазину. Так, станом на серпень 2003 року на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , були розташовані наступні будівлі і споруди: магазин літ. «А-1», пункт прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1», майстерня літ. «Д-1», сарай літ. «Е», ворота № 1.

В квітні 2006 року та додатково в червні 2007 року до КП «Люботинське БТІ» звернулось керівництво Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з проханням виготовити технічний паспорт на об`єкти нерухомості, що входять до складу цілісного майнового комплексу колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці, який готується до приватизації, зокрема, будівлі магазину № НОМЕР_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та видати свідоцтва про право власності на вказані об`єкти за Державою України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05 листопада 2012 року, ухваленим в справі № 5023/3752/12 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до відповідача Люботинська міська рада Харківської області, було визнано право власності за Державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на нежитлові будівлі, розташовані в м. Люботин по вул. Шевченка, 112: магазин літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункт прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерня літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», ворота № 1. Рішення суду набрало чинності 16 листопада 2012 року, а вже 21 грудня 2012 року право власності на спірні нежитлові будівлі було зареєстровано за Державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 36917607, сформованим 24 грудня 2012 року КП «Люботинське БТІ», а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 54720397 від 09 березня 2016 року.

Реєстрація права власності Держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області безпосередньо на нежитлові будівлі - магазин літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункт прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерня літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», ворота № 1, розташовані в АДРЕСА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була проведена 05 липня 2013 року Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області. На підтвердження цього 06 серпня 2013 року був сформований витяг з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7624149.

На підставі договору № 1324 купівлі-продажу об`єкта державної власності групи А, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. 18 вересня 2015 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, як продавцем, і Приватним підприємством «ДАР`Я», як покупцем, у власність ПП «ДАР`Я» перейшов єдиний майновий комплекс колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, який належить Державі України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 05 листопада 2012 року, ухваленим в справі № 5023/3752/12. В переліку нерухомого майна, яке передано у власність ПП «ДАР`Я» за вказаним договором купівлі-продажу, увійшли, серед іншого, магазин літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункт прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерня літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», ворота № 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

До складу засновників ПП «Дар`я» входив ОСОБА_4 позивач в даній справі, який скористався своїм правом та вийшов зі складу засновників підприємства, забравши свій вклад зі статутного капіталу підприємства на суму 50000,00 грн. наступним майном: магазин № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з магазину літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункт прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерня літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», ворота № 1. Підтвердженням цього є рішенням засновників ПП «Дар`я» від 01 березня 2016 року та акт приймання-передачі майна ПП «Дар`я» від 01 березня 2016 року. На підставі вказаних документів право власності на спірні будівлі було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 березня 2016 року на ім`я ОСОБА_4 .

Таким чином, наведені вище обставини засвідчують правомірність виникнення права власності на всі об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, ПП «Дар`я» та в подальшому у ОСОБА_4 , а також поетапний перехід до позивача від попередніх власників права користування всією земельною ділянкою, на якій розташовані вказані вище будівлі, та яка перебувала первісно в користуванні у Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Але право власності позивача ОСОБА_4 на магазин № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не визнається відповідачами в частині володіння будівлями магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» і сараю літ. «Е», оскільки, за їх твердженням, такі будівлі, по-перше, знаходяться за іншою адресою: АДРЕСА_1 , по-друге, були зруйновані ще на початку 2000-х років, а по-третє, були викуплені відповідачем ОСОБА_5 ще у Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці в якості будівельних матеріалів.

Представник Люботинська міська рада Харківської області в своїх запереченням проти позову ОСОБА_4 на підтвердження того, що ОСОБА_5 придбала у власність у Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці магазин літ. «В-1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , представила суду документи, видані вказаним підприємством - довідку від 13 вересня 2002 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 0000983 від 31 липня 2002 року.

В свою чергу представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 на підтвердження своїх доводів подала звіт про технічне обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка орендується ОСОБА_5 , складений ТОВ «Аргумент-Експерт» за результатами огляду від 01 лютого 2017 року, в якому вказано, що на земельній ділянці встановлена тимчасова споруда (кіоск) без фундаменту, і що капітальні будівлі або споруди на земельній ділянці відсутні, ідентифікувати наявність фундаментів неможливо.

В той же час, з представленого позивачем технічного паспорту, виготовленого КП «Люботинське БТІ» станом на 10 червня 2016 року, вбачається, що на земельній ділянці площею 0,0834 га за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані магазин літ. «А-1» з напівпідвалами, магазин літ. «Б-1», фундамент магазину літ. «В-1», майстерня літ. «Д-1», яка частково зруйнована, фундамент сараю літ. «Е» з ганком літ. «е», вигрібна яма літ. «Я», ворота № 1, а також металевий кіоск літ. «Ж», встановлений на фундаменті магазину літ. «В-1».

З цього суд робить висновок, що твердження позивача ОСОБА_4 про невизнання його права власності на частину будівель, які входять до складу нежитлової будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_2 , небезпідставні. Тим більше, представниками сторін в усних поясненнях, наданих суду, підтверджено ту обставину, що відповідач ОСОБА_5 у своїй діяльності використовує металевий кіоск. Але місце знаходження такого кіоску сторонами визначається по різному: ОСОБА_4 наголошує на тому, що кіоск встановлений на фундаменті належної йому будівлі літ. «В-1» за адресою: АДРЕСА_2 ; а ОСОБА_5 що її кіоск встановлений на придбаній нею будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінюючи подані представником Люботинської міської ради Харківської області довідку від 13 вересня 2002 року та квитанцію № 0000983 від 31 липня 2002 року, які були видані відповідачу ОСОБА_5 . Люботинським державним комерційно-виробничим підприємством Південної залізниці, суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_5 про набуття у власність магазин літ. «В-1», оскільки в цих документах чітко відображено про придбання нею саме будівельних матеріалів.

У відповідності до ст. 41 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним станом на 31 липня 2002 року, угодами визнавалися дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Ст. 44 цього Кодексу було передбачено, що у письмовій формі повинні укладатися, зокрема, угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, тобто угод, що виконуються під час їх укладення, і які можуть в такому випадку укладатись усно, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР. В той же час нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі (ст. 47 ЦК УРСР 1963 року).

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, з огляду на наведені положення ЦК УРСР зміст квитанції № 0000983 від 31 липня 2002 року свідчить саме про те, що ОСОБА_5 придбала у свою власність рухоме майно будівельні матеріали. В той же час, довідка Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці від 13 вересня 2002 року підтверджує те, що продані покупцю ОСОБА_5 . будівельні матеріали утворилися саме внаслідок виведення вказаним підприємством з експлуатації будівель, які ним використовувались у своїй діяльності і які обліковувались за адресою: АДРЕСА_1 .

В будь-якому разі, під час розгляду справи відповідач ОСОБА_5 та її представники не надали суду належних доказів виникнення права власності на будівлі колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці, які входили до складу єдиного комплексу магазин № НОМЕР_1 , та реєстрації такого права у встановленому порядку.

Ще однією підставою невизнання позову ОСОБА_4 представник відповідача ОСОБА_5 у своїх запереченнях вказала факт руйнування будівлі магазину літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерні літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сараю літ. «Е», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , зафіксований актом обстеження № 122/14 від 14 квітня 2014 року, складеним Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області.

З тексту акту обстеження № 122/14 від 14 квітня 2014 року випливає, що спеціалістами Регіонального відділення проведене обстеження частини цілісного майнового комплексу Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці за адресою: м. Люботин, вул. Шевченка, 112, який на той час перебував в оренді у ПП «ДАР`Я». Оглядом встановлений факт руйнування будівлі магазину літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерні літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сараю літ. «Е», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , на які складений технічний паспорт від 20 вересня 2011 року, і які включені до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 серпня 2013 року.

Дослідивши такий акт, суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_5 про те, що об`єкти нерухомого майна, на які позивач ОСОБА_4 просить визнати право власності, не існують, оскільки саме лише фіксація технічного стану будівель на конкретну дату не свідчить про припинення прав власника на таке майно чи відмову власника - Держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від свого права власності, а тим більше вчинення дій по реєстрації припинення права власності.

Разом з тим, посилання відповідача ОСОБА_5 на акт обстеження № 122/14 від 14 квітня 2014 року як на доказ суд розцінює як визнання нею тієї обставини, що станом на 14 квітня 2014 року будівлі магазину літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерні літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сараю літ. «Е» розташовувались саме за адресою: АДРЕСА_2 .

З дослідженого акту також вбачається, що спеціалістами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області під час обстеження будівель магазину літ. «В-1, майстерні літ. «Д-1», сараю літ. «Е» використовувалися технічні паспорти, виготовлені 20 вересня 2011 року. Ці технічні паспорти були подані представником Регіонального відділення під час судового розгляду, і в них є відмітка, що вони виготовленні КП «Люботинське БТІ» на підставі інвентаризаційної справи № 9186, і що будівлі, на які складені такі паспорти, мають єдину адресу АДРЕСА_2 .

За ініціативою сторін в справі була проведена судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза № 16155/4230, в якій експертом Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Кириловою Л.І. був складений висновок від 27 лютого 2018 року. За результати проведеного натурного обстеження і дослідження матеріалів цивільної справи та інвентаризаційної справи № 9186, експерт на поставлені питання відповіла наступне:

на території земельної ділянки по АДРЕСА_2 наявний об`єкт нерухомого майна магазин літ. «Б» (раніше пункт прийому посуду літ. «Б») та наявні залишки нерухомого майна: магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» та сараю літ. «Е»;

на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 наявні залишки об`єктів нерухомого майна, лінійні розміри яких співпадають із лінійними розмірами, що відображені в технічній документації на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_2 , а саме: магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» та сараю літ. «Е»;

залишки об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 відносяться до залишків об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_2 ;

наявний металевий павільйон по АДРЕСА_1 є об`єктом малою архітектурної форми та встановлений тимчасово без закладання фундаменту;

частина конструктивних елементів об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яка збереглась після руйнації, та які відносяться до залишків об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_2 : фундамент магазину літ. «В-1» - 5%, фундамент та частина стін майстерні літ. «Д-1» - 18%, фундамент сараю літ. «Е» - 20%.

У дослідній частині висновку вказано, що експертом, зокрема, був проведений графічний аналіз планів земельних ділянок, відображених в поданих сторонами документах, і встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_2 є частиною земельної ділянки АДРЕСА_2 , а нанесені зовнішні контури та місце розташування нежитлової будівлі відповідає зовнішнім контурам та місцю розташування будівель магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» та сараю літ. «Е» (їх залишків). При такому досліджені земельної ділянки по АДРЕСА_1 виконувались виміри лінійних розмірів залишків будівель магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» та сараю літ. «Е», які співпали із лінійними розмірами будівель магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» та сараю літ. «Е», які відображені в технічній документації на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_2 . Крім того, під час дослідження експертом був обстежений металевий павільйон по АДРЕСА_1 та виявлено, що такий павільйон встановлений на окремих цеглинах та поверх фундаменту раніше існуючої будівлі літ. «В-1».

В судовому засіданні за ініціативою представника відповідача ОСОБА_5 був проведений допит судового експерта ОСОБА_14 з метою отримання роз`яснень висновку. Відповідаючи на запитання представників сторін, експерт підтвердила складені нею висновки та пояснила, що під час проведення експертного дослідження використовувала усі надані їй матеріали і не виявила жодних протиріч між звітами чи іншими документами, які були складені відносно земельних ділянок чи за результати проведених обстежень таких ділянок. Нею був обстежений, зокрема, фундамент будівлі літ. «В-1» і виявлено, що він є цілісним, без розривів, і його лінійні розміри співпадають з розмірами, вказаними у технічній документації. Але на цьому фундаменті встановлений металевий павільйон, у якого відсутність власний окремий фундамент. Також експерт ОСОБА_14 пояснила, що для визначення відсоткового залишку конструктивних елементів будівлі магазину літ. «В-1» вона використовувала результати натурного обстеження залишків будівлі та відповідні нормативні посібники. Але для більш детального визначення відсоткового показника залишків конструктивних елементів від усієї будівлі в цілому, необхідно проводити дії по зняттю металевого павільйону з фундаменту будівлі магазину літ. «В-1». Однак проведення таких дій не було передбачено під час проведення дослідження.

Таким чином, дослідивши висновок експерта від № 16155/4230 від 27 лютого 2018 року, суд не встановив підстав для його відхилення чи визнання неповним або неявним.

Оцінюючи висновок експерта в сукупності з іншими дослідженим в справі доказами, суд вважає його достовірним та об`єктивним і таким, що підтверджує ті обставини, що будівлі магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» і сараю літ. «Е», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та будівлі магазину літ. «В-1», майстерні літ. «Д-1» і сараю літ. «Е», які за твердженням відповідача ОСОБА_5 нею були придбані у Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці, як будівлі, які розташовувались за адресою: АДРЕСА_1 , являються одними й тими самими об`єктами нерухомого майна.

Представником відповідача ОСОБА_5 адвокатом Дяченком В.Ю. було ініційовано питання щодо дослідження спірних об`єктів нерухомого майна на предмет їх фізичного зносу та фактичного місцезнаходження таких об`єктів і земельних ділянок, на яких вони розташовані, які мають одночасно дві різні адреси: АДРЕСА_3 .

Ухвалою від 18 липня 2023 року відповідне клопотання представника відповідача було задоволено та призначено проведення в справі нової будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, провадження; і перед експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса» були поставлені питання із запропонованого представником переліку.

Але матеріали справи були повернуті судовим експертом з повідомленням про неможливість проведення досліджень та надання висновку через невиконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Суд звертає увагу, що окрім подання експерту земельно-технічної документації стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_5 необхідно було забезпечити залучення технічних засобів для переміщення металевого кіоску, встановленого за адресою: АДРЕСА_1 , для дослідження фундаменту та встановлення його наявності чи відсутності.

Таким чином, бездіяльність відповідача ОСОБА_5 щодо подання експерту необхідних матеріалів суд визнає ухиленням від участі в експертизі, оскільки жодних пояснень щодо причин тривалого невиконання клопотання судового експерта ані відповідачем, ані її представником суду не надані. Тим більше, проведення судової експертизи було ініційовано представником відповідача з метою підтвердження того факту, що металевий кіоск (павільйон), який у своїй діяльності використовує ОСОБА_5 , в дійсності встановлений на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на якій відсутні будь-які інші споруди чи будівлі, і що така ділянка є відмінною від ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин суд визнає факт того, що металевий кіоск відповідача ОСОБА_5 встановлений саме на фундаменті будівлі магазину літ. «В-1», яка зазначена в описі об`єктів нерухомого майна, що ходять до складу нежитлової будівлі, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ст.ст. 346, 349 ЦК України право власності на майно припиняється у разі знищення майна лише з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Отже, з заявою про припинення права власності на спірні будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , для внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має звернутися їх власник ОСОБА_4 , який є позивачем в даній справі. В той же час, доказів того, що ОСОБА_4 вчинив дії, спрямовані на добровільну відмову від свого права власності на об`єкти нерухомого майна, відповідачами не надані.

З іншого боку, відповідачем не підтверджені ті обставини, що в період з 2002 року власники спірних будівель і споруд відмовились від свого права власності через знищення таких об`єктів або їх відчуження.

На підставі викладеного вище, суд задовольняє позов ОСОБА_4 та визнає за ним право власності на магазин літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункту прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерню літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», ворота № 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно суд визнає, що будівлі магазину літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерні літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сараю літ. «Е» фактично розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки саме таку адресу було визначено Люботинською міською радою Харківської області в момент передання земельної ділянки, на якій фактично розташовані будівлі, що належать ОСОБА_4 , в оренду відповідачу ОСОБА_5 . На думку суду, це сприятиме ідентифікації будівель у подальших взаємовідносинах ОСОБА_4 з суміжним власниками чи користувачами нерухомого майна.

Одночасно з цим суд стягує з відповідачів на користь позивача в рівних частках понесені ним витрати по оплаті судового збору (по 3617,10 грн. з кожного) та витрати на залучення експерта (по 2598,75 грн.), які документально підтверджені. Докази щодо інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами та їх представниками не подані.

Керуючись ст. 15, 16, 316, 319, 328, 331, 334, 377, 391 ЦК України, ст.ст. 10-13, 77-81, 133, 139, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на магазин літ. «А-1» площею 196,1 кв.м, пункту прийому літ. «Б», магазин літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерню літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сарай літ. «Е», ворота № 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати, що будівлі магазину літ. «В-1» площею 40,4 кв.м, майстерні літ. «Д-1» площею 20,9 кв.м, сараю літ. «Е» фактично розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в сумі 3617,10 грн. та витрати на залучення експерта в сумі 2598,75 грн.

Стягнути з Люботинської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в сумі 3617,10 грн. та витрати на залучення експерта в сумі 2598,75 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

Відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

Відповідач - Люботинська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ 04058717, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Слобожанська, 26;

Третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, код ЄДРПОУ 23148337, адреса місцезнаходження: м. Харків, майдан Театральний, 1;

Третя особа Приватне підприємство «Дар`я», код ЄДРПОУ 21194333, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Артема, 48.

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

23 травня 2024 року.